У розпал міжсезоння Львівська національна філармонія продовжує серію камерних концертів української музики у фоє. 5 серпня о 19:00 організатори запрошують відвідати прохолодне фоє та почути музику, яку змусили мовчати минулого століття — але тепер вона повертається з новою гучністю.
Ініціаторка та художня керівниця проєкту, піаністка Віоліна Петриченко розповідає про його значення.
Ініціаторка та художня керівниця проєкту, піаністка Віоліна Петриченко.
У часи війни ми як ніколи розуміємо важливість збереження нашої історії та мистецтва. Львів — місто великих митців і багатих культурних традицій — завжди був музичним серцем Галичини. Саме тут творив Василь Барвінський — один із найвизначніших львівських композиторів. Його життя було сповнене успіхом й натхненням, проте жорстокий вирок долі обірвав усе, над чим він працював: десятиліття в таборах і втрата рукописів, що були знищені радянською владою. Історія Барвінського завжди мене вражала й надихала, тому я прагну зробити його музику знаною не лише в Європі, де я вже записала диски з його творами і регулярно виконую його музику на концертах, але й у Львові, де, на мою думку, його спадщина ще не займає належного місця в концертному житті міста.
Сьогодні ми маємо спрямувати всі сили на те, щоб українська музика звучала й посідала гідне місце в культурному просторі. Саме тому я ініціювала серію концертів «Барвінський запрошує», яку було започатковано цього року, 20 лютого, символічно в день народження композитора. І відтоді вона поступово зростає, відкриваючи слухачам глибини українського камерного спадку.
На попередніх вечорах прозвучали як твори самого Барвінського — квартет, квінтет, солоспіви, «Пісня Пісень», тріо, фортепіанні мініатюри — так і музика його українських сучасників: Левка Ревуцького, Федора Якименка, а сьогодні ми звертаємось до спадщини Станіслава Людкевича. Мені важливо, щоб на цих концертах виступали різні музиканти. Я прагну створити простір, де талановиті студенти зможуть виступати разом із досвідченими колегами, зростаючи як музиканти й як особистості.
Струнний квартет "Фенікс" у Музичній вітальні.
Цього разу наша музична вітальня — тепла зустріч двох легенд галицької музики — Василя Барвінського та Станіслава Людкевича. Два композитори, два музичні авторитети, творчі особистості, об’єднані любов’ю до України. Їхні постаті відіграли виняткову роль у становленні й розвитку професійного музичного мистецтва Галичини. Вони були не лише однодумцями й колегами, а й щирими друзями. Творча співпраця, що почалася ще 1913 року, тривала десятиліттями й переросла в глибоке людське порозуміння. Навіть у найважчі часи, коли Василя Барвінського було репресовано, а його твори знищено, Станіслав Людкевич залишився поруч — із гідністю і мужністю відстояв добре ім’я свого побратима. У поважному віці він ініціював видання його камерних творів і особисто написав до них передмову. Це не просто факти — це свідчення глибокої взаємної поваги, що збереглася попри всі випробування.
Львів — місто великих митців, багатих культурних традицій і музичних ідей. Саме тут творили обидва наші гості: Василь Барвінський (1888–1963) — композитор, піаніст, педагог, один із фундаторів української фортепіанної школи, автор численних камерних і вокальних творів. Його стиль — постромантичний, сповнений глибокої емоційності, тонкої імпресіоністичної барви й камерної інтимності.
Станіслав Людкевич (1879–1979) — старший колега й духовний Наставник Барвінського, видатний композитор, науковець, фольклорист, диригент і педагог. Його доробок охоплює монументальні кантати, симфонічні твори, хорову музику, а також інтимну лірику — камерну, інструментальну та вокальну. Його композиції поєднують масштабність задуму з глибокою прив’язаністю до народної пісенної інтонації. У різні періоди життя Барвінський і Людкевич разом керували ключовими музичними інституціями Львова, ініціювали реформи, розвивали професійну музичну освіту. Їхнє творче бачення формувало музичне середовище заходу України міжвоєнного часу.
Львівська вокалістка світової сцени Софія Соловій.
Особливо цікаво простежити паралелі у вокальних творах цих композиторів. Барвінський створив низку вишуканих солоспівів для голосу з фортепіано на слова Лесі Українки, Г. Гейне, Богдана Лепкого, а також на народні тексти. Його романси — це ліричні шедеври: делікатні, емоційно прозорі, сповнені м’якої інтимності. Серед них — «Вечором в хаті», «В лісі», «Сонет», «Ой поля, ви поля» — пісні, що ніби дихають тишею і відвертістю. Людкевич натомість часто звертався до поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Олександра Олеся. Його солоспіви охоплюють увесь спектр почуттів: від пристрасної драматичності («Черемоше, брате мій», «День і ніч падуть сніги») до світлої ніжності або гумористичних відступів. В одному зі своїх романсів він навіть дозволяє собі грайливу іронію — наприклад, у «Про ніженьки», де з усмішкою оспівує кохану. Усе це свідчить про його багатогранність, ніжність, а водночас і витончене почуття гумору.
Не менш виразними є їхні камерні інструментальні мініатюри. Барвінський — автор елегантної «Гуморески» для скрипки з фортепіано, у якій крізь музичну усмішку проглядає вишуканий стиль. Людкевич відповідає йому жартівливою «Чабарашкою», написаною з тонкою іронією та віртуозною легкістю. Особливий розділ у програмі — п’єси для фортепіано у чотири руки Станіслава Людкевича. Це своєрідний мікрокосмос, де поєднуються маршова урочистість («Січовий марш»), народні ритми й танцювальна граційність («Чабарашки»), а також філософська меланхолія і глибина образу («Valse mélancolique» за мотивами новели Ольги Кобилянської). Людкевич був першим українським композитором, який звернувся до жанру фортепіанної музики у чотири руки — і це стало важливою віхою в українському музичному контексті.
На завершення концерту прозвучить ніжний «Тріо-ноктюрн» Станіслава Людкевича — камерний нічний етюд для скрипки, віолончелі та фортепіано. До дуету долучиться віолончеліст Денис Литвиненко, і вони перенесуть нас у таємничу атмосферу галицької ночі. У творі прозвучить мелодія української народної пісні «Ой, не світи, місяченьку», відома своєю ліричною красою. Написаний у 1905 році, цей ноктюрн пронизаний світлою тугою, тишею та глибиною. У ньому — відлуння юності, спогад про щось невловиме й дорогоцінне.
Віолончеліст Денис Литвиненко.
Склад виконавців сьогодні дуже різноманітний, і завдяки цьому програма концерту вийшла надзвичайно барвистою. Приїхали гості з Німеччини – музиканти, які активно популяризують українську класику за кордоном. Всі сьогоднішні виконавці – справжні фанати української музики. Кожен із нас має у дискографії альбоми з творами Барвінського і Людкевича, ми досліджуємо та пропагуємо цю спадщину за межами України. Цей вечір — повернення забутої музики. У час, коли світ говорить мовою зброї, ми відповідаємо мовою культури. Саме тому народилася ця серія концертів — щоб повертати музику, що замовкла, музику, яку колись змусили мовчати. Ми повертаємо її до Львова — міста, де вона була створена. Сьогодні Барвінський і Людкевич знову звучать. Їхня музика говорить із нами — як доказ, як пам’ять, як надія.
Фото: Віталій Грабар.
01.08.2025