Ядерна програма США: хто був четвертим шпигуном?

Його розкрили через 70 років. В американській програмі розробки ядерної зброї було чотири радянських шпигуни. Згідно з даними, інженер Оскар Зеборер передавав таємні дані з Мангеттенського проєкту до Радянського Союзу впродовж 1944–1946 років. Це випливає з нещодавно опублікованих документів ФБР. Його запідозрили ще 1955 року, але як ядерного шпигуна Зеборера викрили тільки тепер – науковці.

Клаус Фукс, Девід Ґрінґласс та Теодор Гал – передавали СРСР таємну інформацію. Зображення: LANL/ US Archives.

У 40-их роках ХХ століття ядерні фізики по обидва боки Атлантичного океану почали змагатися, хто першим створить ядерну бомбу. Німецький Урановий проєкт мало просунувся зі своїми тестами у пробних реакторах, однак американська ядерна програма була дуже успішною. Її сумнозвісним піком став Мангеттенський проєкт, в межах якого на Хіросіму та Нагасакі скинули ядерну зброю. Після Другої світової США випробовували ядерну зброю в Тихому океані та розробили водневу зброю.

Але й Радянський Союз хотів ядерну зброю – і тому помістив у Мангеттенському проєкті зразу кілька шпигунів. Троє з них вже давно відомі: Клаус Фукс, Девід Ґрінґласс та Теодор Гал, якого ідентифікували 1995 року.

Упродовж тривалого часу припускали: в таємних лабораторіях Лос-Аламоса був ще й четвертий шпигун. Але його особа була засекречена. Аж дотепер, поки двоє істориків його не викрили. Йдеться про Оскара Зеборера (Oscar Seborer), інженера, що з 1944-го по 1946 рік був залучений техніком до розробки механізму запалювання плутонієвої бомби.

У цей час Зеборер передавав таємну інформацію про ядерний проєкт через комуністичних посередників до Радянського Союзу. Це з’ясували Джон Гейнс (John Haynes) з Бібліотеки Конгресу та Гарві Клер (Harvey Klehr) з Університету Еморі.

Особистість Зеборера виринула лише після того, як Клер і Гейнс у пошуках вказівок на шпигуна переглядали тисячі актів ФБР, що з 2011 року звільнені з-під режиму секретності. «Історія Зеборерового шпигунства зберігається на кількох десятках сторінок, які легко не помітити серед десятків тисяч інших», – пояснили науковці.

Додаткові докази вони знайшли в рапортах КДБ, що були опубліковані 2009 року одним з перебіжчиків. З документів випливає: 1955 року ФБР вже знало, що Оскар Зеборер був шпигуном, проте він і значна частина його сім’ї ще 1952 року втекли спочатку до Східної Німеччини, а потім – до Москви.

Все ж роль Оскара Зеборера як ядерного шпигуна залишалася засекреченою, попри деякі непрямі вказівки. «Сім десятиліть особа цього шпигуна залишалася похованою в актах слідства ФБР», – сказали Клер і Гейнс.

Вирішальні докази ФБР отримало 1955 року від Джека Чайлдса (Jack Childs), агента під прикриттям в комуністичних колах. Він у розмові з американським комуністом Ізідором Нідлманом (Isidore Needleman) дізнався, що Оскар Зеборер передавав таємні дані Радянському Союзові. «Добре, слухай, Оскар був у Нью-Мексико – ти вже знаєш, що я маю на увазі», – сказав Нідлман, згідно з документами ФБР. Хоч він ніколи не казав слів «атомна бомба» чи «Лос-Аламос», висновки були очевидні», – сказали Клер і Гейнс. Крім того, Нідлман на записці написав, що Оскар передав радянській владі формулу для «а-бомби».

З документів КДБ випливає: Оскар Зеборер серед совітів мав кодове ім’я «Godsend» («знахідка»). «Згідно з актами, Godsend був в Лос-Аламос і надавав інформацію про «Enormous» – так у КДБ називали атомний проєкт», – розповіли Клер і Гейнс.

Які дані конкретно Зеборер передавав СРСР, зараз невідомо. «Ми знаємо тільки те, що він щось передавав», – розповіли вчені. І ця інформація була важливою, адже 1964 року радянська влада нагородила Оскара Зеборера орденом Червоної зірки. «Тож його внесок мав би бути цінним», – припускають Клер і Гейнс.

До викриття себе як атомного шпигуна Зеборер не дожив: він помер у квітні 2015 року в Москві.

Технік за роботою на циклотроні в Лос-Аламосі: у той час навіть техніки мали доступ до таємної інформації. Зображення: LANL.