Останній наш бій.
Ми довго страждали! Хоч біль нас ломив
І ми під хрестом примлівали,
Ми все несли в серці нестримний порив
І втомлені смерти не звали.
Ми рвались до сонця, до втіх, до життя,
А горе кидали у хлань забуття.
Ми довго страждали! А в грудях потух
Останній блиск віри й розради.
Тоді на Голгофті проснувся наш дух
І грянув на бій без пощади.
Мечі засталивши в огні наших серць,
Ми вийшли з одчаєм на смертний наш герць.
Ми довго страждали й нам бій не лячний,
А серце горить од досади,
Дріжіть супостати! Пястук наш стальний
Зуміє помстити всі зради!
Коли-ж нам прийдеться скоритись в борні
Ми згинем — та з нами все згине в огні!
***
Боєва пісня.
Ми вкинули в горно весь пристрасний пал:
Що спалював прадідні груди,
І туга до волі вергла нас в розпал —
На бурю, на Сізіфа труди.
Хай буря лютує, рокоче, реве
І проти нас котить лявіни —
Ми стриму не знаєм! Нас в бурю зове
Плач битої горем Країни.
За нами остали лиш нужда і біль,
Що спалюють серце і мисли,
А ген перед нами над пусткою піль
Крівавії луни повисли.
Хай буря рокоче, хай все йде в розвал!
Гроза в нас не зломить відваги:
Ми ляжем кістками і здвижемо вал,
Що спинить ворожі ватаги.
За валом, в дрімучім затінню хрестів,
Вквітчається рястом руїна
І з труду робучих лицарських синів
Воскресне нова Україна!
[Український прапор, 12.12.1919]
12.12.1919