Косівську кераміку визнано нематеріальною спадщиною людства.


 

Косівська кераміка віднині є частиною нематеріальної спадщини людства. Рішення внести косівську мальовану кераміку до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО ухвалила вчора під час свого засідання сесія комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

 

 

Скріншот з Youtube-каналу ЮНЕСКО.

 

Засідання 14-ї сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО відбувалося у столиці Колумбії Боготі. Представляти кераміку туди поїхала делегація з Косова у складі члена Національної спілки художників України Марії Гринюк і секретаря міської ради Косова Романа Печіжака, – повідомив на fb-сторінці «Косів. Діалог» мер Косова Юрій Плосконос.

 

«Дорогі мої, трудолюбиві, світлі, безцінні косівські майстри-керамісти!!! Ви це маєте!!! Ви достойніші з достойних!!!! ВАС ВИЗНАВ СВІТ!!! Уклін Вам і тим, кого серед вас уже нема», – так емоційно повідомила цю новину на своїй fb-сторінці Марія Гринюк.

Фото: facebook.com/Ольга Гарасим'юк

 

«Щиро радий, що та велика робота, яку ми проробили у Міністерстві культури ще за мого керівництва, має тепер такий надзвичайний результат! Вітаю усіх, хто долучився до роботи над цим номінаційним досьє! Окремі вітання неймовірній пані Марії Гринюк, що нині перебуває на засіданні ЮНЕСКО і чия робота у підготовці номінації була надзвичайно важлива!

До слова, щоранку п’ю каву з ексклюзивної чашечки з Косова авторства пані Марії! У листопаді 2018 після системної роботи Мінкульту і подачі досьє – подарував такі усім своїм колегам по Уряду», – прокоментував новину ексміністр культури Євген Нищук.

 

До Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО згадану кераміку номінували ще п'ять років тому, – нагадує «Голос України». Відтоді для популяризації цього виду гончарства місцеві майстри та науковці Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва здійснили чималу роботу: організували виставки, фестивалі, презентації.

 

Фото: 0342.ua

 

Специфіка косівської кераміки – в техніці оздоблення: ритуванні (гравіруванні). Гончарні вироби місцевих майстрів відрізняються колористикою. Творча галузь – кахлі.

 

Для довідки:

 

Становлення гуцульської кераміки відбувалось у XV столітті та продовжує свій розвиток донині. Найвідомішою є косівська кераміка, яка отримала свою назву від місця її створення – Косова Івано-Франківської області. Околиці Косова багаті на глину, тож гончарство тут розвивалося здавна. Воно було основним ремеслом у багатьох селах Гуцульщини, що дозволило місцевим майстрам швидко розвинутись і витворити свій особливий, унікальний стиль. Він розвивався, утворюючи нові види техніки виготовлення та розпису.

 

Гуцульські майстри виробляли горщики, глечики, миски, горнятка – увесь необхідний домашній посуд. Але ужитково-декоративна кераміка, якою ми знаємо її сьогодні, зароджувалася наприкінці XVIII – на початку XIX століть. Це були здебільшого підсвічники та кахлі. Кахлеві печі косівського виробництва охоче ставили не лише на Гуцульщині, а й у Румунії та Угорщині. Найдавніші косівські кахлі зберігаються у музеях Бухареста та Відня. Гончарні вироби оздоблювались полив’яними малюнками різного виду: стилізованими зображеннями квітів, дерев, тварин (коня, оленя, ведмедя, птахів), різноманітних людських типів (мисливець, вояк, поштар, музика тощо), святих (найчастіше св. Юрій та св. Миколай). Нерідко на кахлях змальовували цілі побутові сценки.

 

Фото: 0342.ua

 

Технологія виготовлення косівської гуцульської кераміки дуже складна. Досі ніхто не підробив її та не скопіював. Косівські керамісти, створюючи власний стиль авторського почерку у формотворенні, орнаменті та сюжетному трактуванні композиції, оберігають традиційну техніку створення місцевої мальованої кераміки. Важливою частиною роботи є розпис. Техніка виготовлення гуцульської кераміки – «ритування» або «гравіювання» – це розпис покритого білою глиною і підсушеного виробу. Після першого випалювання в гончарній печі на виріб наносять розпис зеленою, коричневою, жовтою, рідше синьою фарбами (білої глазурі у них ніколи не було, лише білий ангоб – до випалювання). Виріб покривають прозорою глазур'ю і випалюють удруге. Така техніка є унікальною і єдиною у світі.

 

13.12.2019