Звернення

 

До населення західних областей України

 

Дорогі брати українці і всі громадяни, що живуть на землях західних областей нашої рідної України!

 

Славна Червона Армія навіки визволила нашу українську землю від німецьких загарбників, принесла свободу і врятувала життя міліонам трудящих нашої держави.

 

Червона Армія, керована Маршалом Радянського Союзу товаришем Сталіним, йде вперед і б'є німців на їх власній землі.

 

Радістю сповнені серця нашого народу, врятованого від страхіття німецької окупації, і безмежна його подяка своїй визволительниці — Червоній Армії, великій більшовицькій партії та рідному товаришеві Сталіну за визволення від німецьких поневолювачів, за знищення смертельної небезпеки, що нависла над нашою Батьківщиною, за збереження великих завоювань Жовтневої соціалістичної революції.

 

Віками трудящі всіх національностей були гноблені в старій царській Росії. Народні маси завжди прагнули до щасливого життя, вони смертельно ненавиділи своїх гнобителів — капіталістів, поміщиків і любили свою Батьківщину.

 

Це гноблення було знищено тільки після того, як прийшли до влади трудящі, керовані найкращими людьми нашого часу — Леніним і Сталіним.

 

Сталося це в жовтні 1917 року.

 

Народні маси Росії, у своїй боротьбі за встановлення влади трудящих — Радянської влади, мали мудрого організатора і вмілого керівника — нашу рідну більшовицьку партію, що боролася протягом всієї своєї історії за здійснення споконвічної мрії народів про вільне, незалежне, щасливе і заможне життя.

 

ЯК ЖИЛИ СЕЛЯНИ ДО ВЕЛИКОЇ ЖОВТНЕВОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 РОКУ

 

Селяни на протязі століть були рабами поміщиків, купців і взагалі всіх багатіїв. Вони тільки й знали, що з ранку до ночі працювали безустанно, не розгинаючи своєї спини, і літом у спеку і і взимку у холод, прагнучи здобути для себе, для своєї дружини, для своїх дітей — хліб, одяг, взуття і паливо. Не зважаючи на виснажливу працю, вони завжди бідували, були обірвані, жили у голоді й холоді. Селяни терпіли від малоземелля, орали землю сохою, плугом, вручну, несли надсильний тягар податків. Затуркані і темні — вони були приречені на голод і вимирання.

 

Не краще жилось і вам, наші рідні брати і сестри, під гнітом Австро-Угорщини та панської Польщі. Понад половину земель забрали до своїх рук поміщики, куркулі, осадники. Тільки десята частина всієї землі була у середняків і бідняків, а кожний п'ятий двір взагалі не мав ніякої землі. Більшість з вас не мала своїх коней і корів, а також сільськогосподарського реманенту. Понад 60% населення Західної України — неписьменне. Злидні, голод, національне пригноблення, безправ'я, темнота — ось умови вашого існування під ярмом поміщиків, капіталістів, куркулів. Глитаї виганяли українського селянина з його рідної землі — ішов він світ за очі шукати своєї долі десь за океанами. Та й польському бідакові-селянинові було не легше.

 

ЧОМУ Ж ТАК ТЯЖКО ЖИЛОСЯ СЕЛЯНИНОВІ ЗА ПОМІЩИЦЬКО-БУРЖУАЗНОЇ ВЛАДИ

 

Тому, що всі багатства народу — земля та її надра, води, фабрики, заводи, шахти, залізниці — були в руках невеличкої купки багатіїв, на службі у яких перебували війська, поліція, жандармерія, суд та інші органи влади.

 

Земля була у поміщиків, куркулів, осадників, а працювали на ній селяни-бідняки і селяни-середняки. Голод примушував селян спочатку йти обробляти землю поміщика, багатія, куркуля і, тільки зібравши його хліб, селяни, не розгинаючи спини, брались за свої смужки, де перестоялий врожай вже осипався на пні.

 

Селяни змушені були працювати на поміщика і куркуля, знаючи, що, коли вони навіть своєчасно зберуть свій хліб, його не вистачить для того, щоб прохарчувати себе і свою сім'ю. Не маючи землі, селяни змушені були, щоб не вмерти з голоду, самі разом з своїми сім'ями працювати на багатія, поміщика, куркуля.

 

Радянська влада, створена народом у Жовтневі дні 1917 року, дала селянству землю.

 

Вона відібрала у поміщиків маєтки, худобу, реманент і все це передала до рук народу. Безземельні селяни одержали безплатно землю, а багато хто з них — коней, корів, волів, плуги, борони, сівалки та інший реманент, взятий у поміщиків. Малоземельні селяни одержали від держави добавку до своєї землі за рахунок земель поміщиків. І тільки у селян-багатіїв, куркулів, які допомагали поміщикам гнобити народ, які мали так багато землі, що самі власною працею її ніколи не обробляли, — народ відібрав лишки землі, залишивши їм стільки, скільки і всім селянам.

 

Зусиллями нашого народу були збудовані нові фабрики, заводи, залізниці, шахти, доменні печі, електростанції, заводи сільськогосподарських знарядь та інші промислові підприємства. Ця промисловість дала машини, які допомагали розвивати наше сільське господарство та поліпшувати добробут населення.

 

За роки радянської влади трудове селянство Радянського Союзу, за допомогою робітничого класу, під керівництвом комуністичної партії, подолавши вікову відсталість, стало на шлях щасливого і заможного життя.

 

Трудящі селяни західних областей України одержали землю тільки після того, як волею народу в 1939 році в цих областях була встановлена радянська влада.

 

ЯК ЖИЛИ РОБІТНИКИ ДО ВЕЛИКОЇ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 РОКУ

 

Тяжко жилося робітникам, як у старій царській Росії, так і в панській Польщі та Австро-Угорщині. Завжди вони перебували під загрозою бути викинутими за ворота фабрик і заводів, де їх і їхні сім’ї чекали кістляві руки голоду.

 

Надсильна праця на хазяїна, свавілля майстрів і начальників, штрафи, мордобій, знущання, цілковите безправ'я — таким було життя робітника до встановлення радянської влади.

 

Працюючи по 12—14 годин на фабриках і заводах, робітники одержували злиденну зарплату, голодували, жили в злиднях, передчасно старіли та вмирали від надмірної праці, голоду, злиднів і хвороб. Капіталіст не шкодував здоров'я робітника, бо до його послуг за ворітьми фабрик і заводів завжди був тисячний натовп голодних безробітних, що раді були за копійки продати свою працю. Над головою робітника завжди нависала небезпека безробіття.

 

Привласнюючи собі більшу частину праці робітника, збагачуючись його потом і кров'ю, капіталісти намагалися тримати робітника в темряві, дурманити його свідомість забобонами, не давати йому змоги зрозуміти своє справжнє становище в людському суспільстві.

 

Щороку в умовах капіталізму становище робітника гіршало.

 

Але робітничий клас не міг лишитися байдужим до своїх бідувань, він невтомно вів боротьбу проти своїх визискувачів.

 

У цій боротьбі виділилася передова, найбільш активна і діяльна частина робітничого класу Росії, його авангард — партія більшовиків.

 

Робітничий клас в союзі з трудовим селянством під керівництвом більшовицької партії на чолі з великими вождями Леніним та Сталіним, повалили у жовтні 1917 року владу капіталістів та поміщиків і встановили радянську владу.

 

Тільки після перемоги Жовтневої революції, коли фабрики, заводи і все майно багатіїв взяла до своїх рук держава робітників і селян, робітничий клас був розкріпачений від вікового рабства, від експлуатації капіталістами і поміщиками і став господарем своєї долі. У нас нема експлуатації людини людиною. Кожному трудящому гарантовано працю, забезпечення в старості, забезпечення під час хвороби. Робітникові нема чого боятись безробіття — його нема в нашій державі.

 

У розпорядженні робітничого класу все, що має наша держава. Тепер робітничий клас працює на себе, для зміцнення своєї держави, для розвитку науки, культури і мистецтва, для побудови щасливого життя.

 

СТАНОВИЩЕ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ДО ПЕРЕМОГИ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

 

Особливе становище в дореволюційному суспільстві посідала інтелігенція, що походила найчастіше з заможних верств і дуже рідко з лав трудящих.

 

Інтелігенція — лікарі, письменники, художники, адвокати та інші люди, так званих вільних професій, найчастіше не розуміли всієї механіки експлуатації людини людиною, створеної капіталістами. Їм вдавалося, що, називаючись людьми вільної професії, вони є господарі своєї долі і можуть влаштовувати життя так, як вони хочуть. Але ж насправді господарями долі цих людей були ті самі капіталісти, поміщики і куркулі. Доки інтелігент виконував їхню волю, писав книги, що виховували народ в дусі підкорення існуючому порядкові, вчив дітей бути рабами панівних верств, створював машини, які збільшували прибуток капіталістів, доти його хазяї кидали йому шматки з свого столу. Але досить було інтелігентові сказати правду про капіталістичну експлуатацію, спробувати трохи підняти завісу, що ховала страхіття і безправ'я народів за капіталізму, як його позбавляли роботи і переслідували буржуазне суспільство і уряд. Він був уже небезпечний для пануючих класів і з ним нещадно розправлялися. Його чекала в'язниця, безробіття, голод, злидні.

 

Тяжким було становище інтелігента-українця, який був позбавлений змоги працювати на користь своєму рідному народові. Культуру українського народу хотіли знищити і царські жандарі, і австрійські чиновники, і польські магнати. В тяжкій боротьбі з гнобителями український народ відстоював українську культуру. Надлюдськими зусиллями мусів поборювати інтелігент-українець ті утиски, заборони, перешкоди, яких зазнавала в капіталістичних умовах культура українського народу. Згадайте героічне мученицьке життя Тараса Шевченка, Івана Франка, Миколи Лисенка, Юрія Федьковича, Василя Стефаника і багатьох, багатьох інших.

 

Після Жовтневої соціалістичної революції краща частина старої інтелігенції, що була віддана своїй Батьківщині і народові, взяла участь у відбудові народного господарства. Одночасно в радянських вищих навчальних закладах — університетах, інститутах, академіях — готувалися кадри інтелігенції з дітей селян і робітників. Тепер у нас створена нова радянська інтелігенція. Вона вийшла з робітників і селян, з середовища трудящих, і нерозривно зв'язана з радянським народом, служить справі робітників і селян, бере активну участь в побудові нового суспільства.

 

 

Наша інтелігенція відрізняється від старої інтелігенції однією дуже істотною особливістю: стара інтелігенція замикалася в рамки свого фаху, працювала головним чином на поміщиків та капіталістів, наша радянська інтелігенція, плоть від плоті народу, працює для народу, для розквіту його добробуту, науки й культури. Наша радянська інтелігенція має ширший політичний світогляд і справді наукові знання. Вона — активний учасник будівництва радянського суспільства.

 

ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ ЗДІЙСНИЛА СПОКОНВІЧНУ МРІЮ ЛЮДСТВА ПРО СВОБОДУ

 

Про яку свободу для робітників, селян і інтелігенції можна було говорити в умовах існування приватної власності на заводи, землі та інші багатства.

 

Свободу мали тільки ті, у кого були великі гроші, хто мав багатства, набуті потом і кров'ю трудящих.

 

Що потрібно людині, щоб вона дійсно жила, як людина?

 

По-перше, треба, щоб влада була в руках трудящого народу.

 

По-друге, треба, щоб в руках трудящих були всі матеріальні блага — земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, будинки, залізничний, водний і повітряний транспорті банки, засоби зв'язку.

 

По-третє, треба, щоб людина відчувала свою національну гідність, щоб права всіх народів були рівно забезпечені, щоб не було національної нерівності і національного утиску.

 

У нас в радянській державі це здійснено. Радянська влада — це влада робітників і селян. Фабрики, заводи, рудники, земля належать у нас народові. Володіючи всіма цими багатствами, трудящі самі господарі своєї долі, бо вони працюють для себе, для своєї держави, для поліпшення свого власного життя.

 

Радянський Союз — це добровільне об'єднання шістнадцяти свободних і рівноправних республік, які забезпечують кожному народові його державне життя.

 

По-четверте, для того, щоб людина жила по-людському, треба, щоб вона була освічена, щоб вона свідомо могла розуміти своє становище, могла примусити природу служити собі — людині.

 

Що для цього потрібно?

 

Освіта.

 

Людині потрібні школи, університети та інші заклади, що дають знання.

 

У нас школи — для народу, університети — для народу, наукові інститути, академії — всі для народу.

 

Що ж ще потрібно для того, щоб людина могла краще пізнати істини науки? Треба кожному дати можливість вчитися його рідною мовою. Ця необхідна умова у нас здійснена так повно, як ніде в світі. У нас всі — і українці, і росіяни, і узбеки і казахи, і грузини, і вірмени — всі мають свою Сталінську Конституцію, живуть за нею, користуються своєю мовою, розвивають свою культуру національну формою і соціалістичну змістом.

 

Цим самим народи дістають можливість швидше розвивати свою національну культуру.

 

Здійснена Жовтневою революцією споконвічна мрія людства про свободу, державність, щасливе життя знайшла своє яскраве відбиття в конституціях Радянського Союзу, Радянської України та інших братніх республік.

 

У Сталінській Конституції записано те, за що воював наш народ, — визволення від капіталістичного рабства, здійснення розгорнутої, до кінця послідовної, дійсно народної демократії, перемога соціалізму в Радянському Союзі.

 

Народна революція в жовтні 1917 року ліквідувала національне пригноблення, назавжди покінчила з ганебною політикою царського уряду — політикою підбурювання національної ворожнечі.

 

Усі народи нашої країни, керовані більшовицькою партією, добровільно об'єдналися для спільної боротьби проти загальних ворогів та для взаємодопомоги в будівництві свого життя.

 

Великі Ленін та Сталін вчили наш народ, що тільки дружба між усіма народами Батьківщини та спільна праця й боротьби з ворогами, можуть забезпечити свободу для кожного народу Радянської держави. Російський народ, як старший брат у дружній сім’ї інших народів, невтомно допомагає усім в розквіті народного господарства, науки, мистецтва, культури братніх радянських національних республік.

 

За роки радянської влади усі наші народи стали на шлях великого розквіту своїх внутрішніх сил, зміцнення своєї економіки, зростання добробуту та культури.

 

У нас всі народи та нації рівні між собою, всі мають спільну Батьківщину — Союз Радянських Соціалістичних Республік.

 

Народи нашої країни на власному досвіді переконалися, що національна ворожнеча зникла в житті радянських народів.

 

В результаті проведення ленінсько-сталінської національної політики, український народ має свою радянську державу, здійснилась віковічна мрія нашого народу — його возз'єднання в єдиній українській державі. Дякуючи допомозі радянського і інших народів Радянського Союзу — Україна перетворилась в одну з передових республік. За роки радянської влади досягли небувалого розквіту промисловість, сільське господарство, наука, культура і мистецтво українського народу. Тільки завдяки допомозі братерських радянських народів Україна визволена від німецько-фашистських загарбників.

 

Дружба народів Радянського Союзу міцна і непорушна.

 

Виражаючи волю українського народу, що населює Західну Україну, Народні Збори 26—28 жовтня 1939 року однодушно проголосили встановлення радянської влади на всій території Західної України і ухвалили просити ВЕРХОВНУ РАДУ СОЮЗУ РСР прийняти Західну Україну до складу Радянського Союзу і включити її до складу Радянської України з тим, щоб возз'єднати український народ в єдиній державі, покласти край віковому роз'єднанню українського народу.

 

Встановлена в західних областях України радянська влада за короткий час ліквідувала безробіття. Селяни одержали землю, народ став господарем своєї землі, свого сучасного і свого майбутнього життя.

 

Народ дістав змогу вчитися своєю рідною мовою в усіх учбових закладах: і в початковій школі, і в середній школі, і в університеті.

 

Широкі можливості для свого розвитку дістали наука, мистецтво і література українського народу.

 

Товариші трудящі західних областей України!

 

Віроломний напад німецьких фашистів та їхніх спільників на нашу Батьківщину тимчасово перервав нашу мирну працю і примусив нас взятися до зброї, стати на захист завоювань Жовтня.

 

Мерзенні зрадники своєї Батьківщини — українсько-німецькі націоналісти вітали прихід німців. Допомагали фашистам гнобити український народ а тепер, коли Червона Армія розбила і викинула далеко за межі нашої країни їхніх хазяїв, вони намагаються перешкодити народу жити, відбудовувати своє господарство, відновлювати радянські закони, що оберігають нашу свободу і незалежність.

 

Чого ж хочуть українсько-німецькі націоналісти, що ведуть тепер проти радянської влади боротьбу і хочуть втягти в неї й вас.

 

Червона Армія визволила вас. Ви маєте тепер усе для того, щоб іти вперед — до щастя, до культури, до великого і прекрасного майбутнього, щоб ви, ваші діти, внуки, правнуки і всі прийдешні покоління не знали експлуатації, злиднів і безправ'я.

 

Українсько-німецькі націоналісти багато базікають вам, про, так звану, «незалежну Україну».

 

Яка ж ще може бути незалежна Україна, коли вже тепер Україна — вільна радянська, де українці є господарі свого становища. Все поставлено на службу українському радянському народові: трудящі у нас живуть за ухваленими їхньою волею законами, розвивають свою рідну культуру, розмовляють рідною мовою, створюють свої національні культурні заклади, свою поезію, своє мистецтво. Все, що своєю працею здобув народ, записано у великій Сталінській Конституції.

 

Українсько-німецькі націоналісти, як агенти німецького фашизму, не мають змоги сказати правду народові про те, що вони мають намір підкорити українські землі і український народ німецьким поневолювачам. Якби вони сказали правду, відкрили своє справжнє обличчя, народ вже давно б розчавив їх. Вони зводять наклепи на незалежну українську радянську державу, щоб приховати свої підлі зрадницькі наміри. Ось, чому ми їх звемо українсько-німецькими націоналістами. Вони розуміють «незалежність» України, як відрив її від нашого брата російського народу та інших народів Радянського Союзу, як поневолення її під ярмом гітлерівського розбійницького імперіалізму.

 

ЧОМУ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ ХОЧУТЬ ЦЬОГО РОЗРИВУ

 

Тому, що вони бачать, що в союзі українського народу з російським та іншими народами Радянського Союзу закладено таку силу, з якою ніколи не справляться і яку ніколи не подолають жодні вороги нашого народу.

 

Прикладом цього є напад німців разом з Угорщиною, Румунією, Італією, Фінляндією та іншими спільниками на Радянський Союз. Німці, зібравши таку велику силу, поставивши на службу собі промисловість і сільське господарство всієї окупованої Європи, примусивши працювати на себе міліони людей — були розбиті радянським народом — його героїчною Червоною Армією.

 

Наша Україна, що тимчасово попала в німецьке рабство, лишилася б на багато століть рабинею німецьких поміщиків і капіталістів, а наш народ чекало безправ'я і фізичне знищення, якби ми були самотні.

 

Німці розглядали тимчасово окуповані землі, як свої маєтки, де вони можуть чинити свій розбій, грабувати і винищувати радянських людей. Міліони українських чоловіків, жінок і дітей були замучені на смерть німецькими катами та їх спільниками.

 

Це вони — німці та їх спільники в Києві, Львові, Харкові, Полтаві і по інших містах, селах і населених пунктах України душили в душогубках, розстрілювали в протитанкових ровах, спалювали в будинках, закопували живцем у землю, розбивали голови немовлятам, ґвалтували дівчат і вбивали старих.

 

Це вони гнали на каторгу, в свою прокляту фашистську Німеччину, сотні тисяч наших юнаків і дівчат, відбираючи у них юність, щастя і майбутнє.

 

Ще більші страждання і муки чекали Україну під дальшим німецьким пануванням. Тільки Червона Армія, збройна сила Радянської держави, врятувала Україну від німецького рабства, визволила український народ з фашистської неволі.

 

Великий російський народ, разом з усіма братніми народами, ціною життя найкращих своїх синів і дочок допоміг українському народу навіки визволитися від проклятих німців.

 

Українсько-німецькі націоналісти хочуть відірвати Україну від інших братніх радянських народів і тим самим полегшити німцям загарбати наші багатства, землі, фабрики, заводи. Вони хочуть, насамперед, зруйнувати головну силу українського народу — дружні зв'язки з нашим старшим братом — російським народам, з усіма радянськими народами, щоб обернули український народ на покірних рабів німецьких баронів і поміщиків. Українсько-німецькі націоналісти хочуть нацькувати українців на поляків. Польські націоналісти хочуть нацькувати поляків на українців і ті й другі роблять це на користь німцям, щоб легше було німецьким імперіалістам підкорити слов’янські народи, посваривши їх між собою, примусивши їх вигубляти один одного, відвернувши їх від спільного смертельного ворога всіх слов'ян — німецького імперіалізму. Але ця божевільна ідея ніколи не здійсниться, бо німці будуть остаточно розбиті. Така сама доля чекає й усіх німецьких прислужників.

 

Ми звертаємось до тих, хто, заблудившись, потрапив у тенета агентури німців, до організацій так званих ОУН, УПА, УГВР, бандерівців, мельниківців та інших націоналістів.

 

Всі ці бандитські ватажки одним ликом шиті, всі вони під тією чи іншою маскою служать одному хазяїнові — німцеві.

 

Ми знаємо, що абсолютна більшість з вас хотіла боротися з німецькими загарбниками за свою землю і свободу, і тому пішла в ці організації, думаючи, що вони борються з німцями, а на ділі вас повернули проти інтересів свого народу, проти радянської влади.

 

Всі, хто послухався голосу Радянського Уряду України і покинув банди, вийшов з лісів, — працюють тепер на своїх полях, служать у Червоній Армії, захищають свій народ і багато хто з них прославились в боях, багато з них нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.

 

Але дехто ще блукає по лісах і намагається зривати заходи по налагодженню господарства.

 

Більшість учасників банд хотіли б повернутися додому, але вони залякані і обдурені своїми верховодами. Не вірте оцим запроданцям — українсько-німецьким націоналістичним верховодам. Використайте право, надане вам відомим зверненням Уряду Української РСР до учасників так званих УПА і УНРА. Ще не пізно.

 

Виходьте з лісів, повертайтеся в свої села, до своїх батьків, матерів, дружин і дітей. Беріться до чесної праці на своїх ланах і у власному господарстві.

 

Не слухайте ваших головорізів, бандитів, які нацьковують вас на радянську владу. Не вірте їм! Ці люди підіслані німцями.

 

Подивіться гарненько навколо себе і ви побачите чимало німецьких офіцерів, які є радниками або командирами бандитських загонів. Отже, ваше завдання — повернутися в села, заявити про свій розрив з українсько-німецькими націоналістами. Ви будете під захистом радянського закону. Жодна волосина з вашої голови не впаде і ніхто вам не дорікатиме, якщо ви надалі чесно працюватимете разом з іншими громадянами нашого великого Радянського Союзу.

 

Але горе тим, хто і далі лишатиметься в бандитських загонах.

 

Коли німці з усіма своїми спільниками не могли встояти проти Червоної Армії, то що може зробити купка бандитів проти всього народу, проти могутньої Радянської держави. Голод і холод виганятимуть їх з лісів, і перед ними буде вибір — або бути знищеними силою зброї, або загинути від холоду, голоду, хвороб.

 

МИ ГОВОРИМО І ВЕРХОВОДАМ НАЦІОНАЛІСТИЧНИХ БАНД

 

Кидайте свою протинародну справу, приходьте та віддавайте себе до рук радянської влади. Уряд Радянської України подає амністію і верховодам націоналістичних банд, якщо вони чесно покаються перед народом.

 

Багато хто з них уже прийшов. Не йдуть ті, у кого душа, як видно, німецькому чортові продана, і вони вже не можуть вирватися з тих німецьких тенет, до яких потрапили. А тому єдиний вихід для рядових учасників банд — самим розправитися з такими ватажками банд, знищити їх, як ворогів народу, помститися над ними за всі муки, на які вони вас штовхнули, втягуючи в банди і підбурюючи проти народу. Треба, або самим з ними розправитися, або захопити їх в полон, привести і видати органам радянської влади.

 

Ім'ям Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки ми гарантуємо всім тим, хто покине націоналістичні банди і повернеться до мирної праці — цілковите прощення їхньої тяжкої помилки, їхніх колишніх злочинів перед Батьківщиною.

 

Ми звертаємося до батьків, матерів, дружин, сестер, до всіх близьких людей учасників націоналістичних банд: допоможіть їм вийти з лісів і покинути їх бандитські справи. Допоможіть їм повернутися до чесної праці, бо інакше їх чекає ганебна смерть, а вас — вічна ганьба, як співучасників протинародної справи.

 

Уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки застерігає, що всі громадяни, які подають допомогу бандитам харчами, одягом, дають їм нічліг, виконують їхні доручення, розглядатимуться, як посібники бандитів і будуть покарані з усією суворістю радянських законів.

 

Дорогі товариші, трудящі західних областей України!

 

Наше селянство, в результаті перемоги Жовтневої революції, своєї невтомної праці, з братньою допомогою робітничого класу, під керівництвом більшовицької партії побудувало своє нове життя, добилося великих здобутків, жило щасливо і багато.

 

Але прийшли німці і вчинили великі спустошення.

 

Тепер, завдяки тому, що переважна більшість нашого селянства організована в колгоспи, селянство швидко відбудовує своє господарство і вже в цьому році має великі успіхи. Колгоспи вже в цьому році здобули високий урожай і почали відновлювати громадське тваринництво. Вони добились цих успіхів, в наслідок своєї наполегливої праці і допомоги радянського уряду, братнього російського та інших народів СРСР, що надіслали для відбудови машинно-тракторних станцій і колгоспів тисячі тракторів, сільськогосподарських машин, багато худоби, коней.

 

Але у нас ще є серйозні труднощі. Німецькі загарбники розорили наших селян, і треба багато і наполегливо працювати, щоб загоїти рани, завдані війною. Війна ще не закінчена, і кожний трудящий, не покладаючи рук, працює, щоб дати фронтові і країні все необхідне для перемоги над ворогом і для відбудови народного господарства.

 

Недалеко той день, коли ми не тільки досягнемо довоєнного рівня розвитку господарства наших колгоспів, але й підемо далі. Ви тепер провадите своє одноосібне господарство.

 

Вороги народу — ОУН'івці, УПА, УГВР, бандерівці та інші кажуть, що вас заженуть до колгоспів.

 

Не вірте брехні наших ворогів. Вони хочуть залякати вас, вони обдурюють вас.

 

Ніколи радянська влада не допускала і не допустить, щоб когонебудь силоміць заганяли до колгоспу. Селянство пішло до колгоспів цілком добровільно, упевнившись у перевазі колгоспного господарства. Ніхто вас до колгоспів силоміць втягувати не буде, і ви можете жити і працювати на своїй землі, працювати для себе, для своєї сім'ї і для держави, виконуючи повністю і в строк усі свої зобов'язання перед нею.

 

Ми вважаємо, що приклади колгоспного ладу довели, що селянам краще і вигідніше працювати в колгоспі.

 

Якщо селянин захоче провадити одноосібне господарство, то йому буде подано допомогу від радянської влади. Держава організує машинно-тракторні станції і селянин може на договірних началах дістати допомогу в обробітку землі і збиранні врожаю сільськогосподарськими машинами, що належать державі.

 

Перед тим селянином, який, порадившись зі своєю дружиною, сім'єю, подумавши, захоче добровільно піти до колгоспу — дорога до колгоспу завжди відкрита.

 

Той селянин, який захоче стати на випробований колгоспний шлях, на якому стоять селяни східних областей, піде швидкими кроками до щасливого майбутнього, до заможного життя.

 

Колгосп має багато переваг перед одноосібним господарством. У колгоспному господарстві на великих земельних масивах можуть працювати трактори, тракторні сівалки, що поліпшує якість обробітку землі, підвищує врожайність, збільшує прибуток кожного члена колгоспу і полегшує його працю. Колгосп відкриває широкі можливості для розвитку і використання здібностей кожного колгоспника в будьякій галузі господарства. Але спочатку до колгоспу йтимуть найбільш передові й найбільш свідомі селяни.

 

Радянська влада допомагатиме колгоспникам відбудовувати і підносити колгоспне господарство, допомагатиме особистому господарству колгоспника, яке передбачено статутом сільськогосподарської артілі (мати в особистому користуванні присадибну ділянку землі, мати в особистій власності хату, корову та іншу продуктивну худобу, птицю, дрібний сільськогосподарський інвентар).

 

Радянська влада допомагатиме біднякам, середнякам, які ведуть одноосібне господарство, відбудовувати й розвивати своє господарство.

 

Товариші!

 

Президія Верховної Ради, Рада Народних Комісарів Української Радянської Соціалістичної Республіки і Центральний Комітет Комуністичної Партії (більшовиків) України звертаються до вас, трудящих західних областей України, з закликом ще активніше включатися в боротьбу з ворогами — німецько-фашистськими загарбниками і мерзенними зрадниками свого народу — українсько-німецькими націоналістами, що заважають нормально жити і працювати нашому трудовому населенню.

 

Президія Верховної Ради, Рада Народних Комісарів Української Радянської Соціалістичної Республіки і Центральний Комітет Комуністичної Партії (більшовиків) України висловлюють тверду впевненість, що трудящі західних областей України разом з усіма народами нашої великої Батьківщини віддадуть усі сили на відбудову і дальший розвиток народного господарства, не пошкодують нічого, щоб подати допомогу нашій улюбленій Червоній Армії в її героїчній боротьбі з ненависними ворогами.

 

Народи Радянського Союзу, керовані Всесоюзною Комуністичною Партією (більшовиків), на чолі з нашим вождем рідним товаришем Сталіним, розгромлять усіх своїх ворогів і рушать вперед до щасливого і радісного життя.

 

Хай живе великий український народ, возз'єднаний у єдиній українській радянській державі!

 

Хай живе наша велика Батьківщина!

 

Хай живе героічна Червона Армія!

 

Хай живе наш батько товариш СТАЛІН!

 

Голова Президії Верховної Ради УРСР М. ГРЕЧУХА

 

Голова Ради Народних Комісарів УРСР М. ХРУЩОВ

 

Секретар Центрального Комітету Комуністичної Партії (більшовиків) України Д. КОРОТЧЕНКО

 

27 листопада 1944 р. м. Київ.

 

[Вільна Україна, 01.12.1944]

01.12.1944