В Україні проведуть так званий електронний перепис населення — і зекономлять 2 млрд гривень. Про це 28 листопада на своїй сторінці у фейсбуку написав міністр Кабінету Міністрів України Дмитро Дубілет.
Посилаючись на представників регіонів і директорів департаментів, а також соціологів, зокрема й Еллу Лібанову, Дубілет пропонує:
1. Зібрати анонімну інформацію у мобільних операторів про кількість користувачів та їхнє розташування.
2. Зібрати дані з реєстрів про дітей (РАЦСи) і пенсіонерів (Пенсійний фонд).
3. Провести “калібруючі” соціологічні опитування. Уточнити, скільки сім-карт припадає в середньому на одного українця в різних групах.
4. Вставити ці дані в математичну модель.
Отриманих даних, переконує Дмитро Дубілет, вистачить для того, щоби знати, скільки в яких населених пунктах мешкає людей, а також їхні стать та вік. Цього, начебто, зараз і потребує найбільше країна для впровадження реформ.
Нагадаємо, за світовою практикою, переписи населення мають відбуватися що 10 років. Проте за Незалежності в Україні відбувся лише один. Серед колишніх республік СРСР нам поступається лише Узбекистан, де не було жодного перепису від розпаду Союзу. Другий перепис в Україні переносили чотири рази (з 2011-го на 2012, 2013, 2016 та 2020 роки). У бюджеті наступного року, як пише Дмитро Дубілет, закладену суму на перепис з 3,4 млрд грн хочуть знизити до 1.4 млрд. “Якщо все піде, як заплановано, думаю, потім ми зможемо заощадити ще під 1 млрд”, — зазначає урядовець.
Чи варто економити на переписі? Наскільки точним може бути в сучасних умовах так званий електронний перепис населення? І чи відповість він на всі важливі питання? Про це Z запитав у знаних українських соціологів.
Насамперед зазначимо, що від ідеї Дмитра Дубілета відхрестилася сама Елла Лібанова — науковиця у галузі соціоекономіки, демографії та економіки праці, яку він згадав у своєму дописі у fb. Того ж дня, 28 листопада, у своєму профілі фейсбука вона написала:
“Шановні колеги! Я категорично проти заміни повноцінного перепису населення оцінками його чисельності. Аргументів дуже багато, і, відверто кажучи, я вже втомилася їх наводити. Складається враження, що головні витрати бюджету — це фінансування наукових досліджень і проведення перепису — єдиного джерела всебічної інформації про населення. У більшості розвинених країн існують демографічні регістри, які містять різноманітну інформацію, але і там переписи проводяться. Проводяться з використанням даних регістрів, за вужчим колом питань, але проводяться. В Україні ж таких регістрів просто не існує, і оцінка чисельності населення, проведена з величезною кількістю припущень, їх не може замінити. За відсутності надійної інформації про генеральну сукупність (про все населення країни і його розміщення по території) неможливо забезпечити належну репрезентативність вибіркових (соціологічних) обстежень. А не маючи різнобічної інформації про населення, неможливо забезпечити належну якість управління країною. Країна — це не територія, не банки і не бізнес, хоча все це є дуже важливим; країна — це передусім люди, їх якість і тривалість життя, рівень освіти, статус на ринку праці, джерела доходів, склад родини, кількість дітей, визначення своєї етнічної приналежності, рідна мова”.
Більше про позицію фахівчині, на котру Дмитро Дубілет пробував опертися, — у її розмові для “Дзеркала тижня”, котра з’явилася на сайті видання 30 листопада.
КОМЕНТАРІ ДЛЯ Z
Ірина БЕКЕШКІНА, директорка фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва:
Соціологи вкрай незадоволені цим рішенням. Нормального перепису населення ми чекали досить давно. Стандартно, за світовою практикою, він робиться один раз на 10 років. Намір зекономити 2 млрд гривень, мені здається, — популізм, розрахований на те, щоб люди сказали: “Ну, добре. Це чудово. Це робиться для народу”. Але куди ці 2 млрд гривень мали піти? Вони б пішли переписникам. Ці гроші не пропали би. Їх мали отримати ті люди, які займалися б переписом населення. Це не найбільш багаті люди. Це ті, хто підпрацьовує таким чином, хто так має можливість підзаробити додатково. Вони б з тими грошима пішли в магазин, заплатили б ту ж комуналку, а не відклали кудись в офшори. Це також був би позитив для економіки країни. То чому ж нам подають, ніби гроші пропадуть?
Щодо тих методів, які пропонує Дубілет (реєстри, електронні бази), — це ненадійно й неприйнятно. Перепис і робиться для того, щоб мати надійні методи і достовірну інформацію.
Чесно кажучи, не знаю країни, де є електронний перепис населення. Але в нашій ситуації, коли в нас інтернетом користується 70%, а 30% ні, можна було би частково провести електронні дослідження. А вже з тими, хто не зареєструвався, провести face-to-face-опитування, безпосередньо за адресами проживання. Крім того, однак, треба розуміти, що такі реєстри дають те, що формально зафіксовано. Наприклад, за реєстрами деякі люди, які давно переїхали з Донбасу сюди, досі зареєстровані на Донбасі. Або так само про Крим. Ще реальніша ситуація, коли люди давно переїхали жити в міста, але прописані у селах. І тоді ми жодних змін і не відчуємо. І тоді не треба робити навіть ніяких переписів.
Реєстри — це реєстри. До чого тут перепис? Є ж люди, які виїхали за кордон, але отримують тут пенсію. Що ми можемо в такому випадку сказати про міграцію? Так само не всі діти ходять у дитсадки.
Я вважаю, що запропонований метод — це абсолютно неадекватна заміна.
Андрій БИЧЕНКО, директор соціологічної служби Центру Разумкова:
Я ставлюся до цієї ідеї дуже негативно. Вважаю її абсолютно необґрунтованою. Це буде зайва розтрата бюджетних коштів, тому що запропонований метод, з надзвичайно високою ймовірністю, має точність нижчу, ніж стандартні процедури Держкомстату, які застосовують при перерахунку кількості населення в країні. Я не знаю країн, де б замість перепису використовували якісь такі методи. Більше того, таке ще можна було б сприймати як експеримент для порівняння. Але замість перепису — це абсолютно неприпустимо. У гіршому разі, такий експеримент відкриває можливості маніпуляцій як бюджетними коштами, так і результатами наступних виборів.
Ірина ПРИБИТКОВА, провідний науковий співробітник відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України:
Такого досвіду, що електронні методи проведення перепису більш ефективні, ніж традиційні, поки що немає. У нас в країні такий страшенний безлад з реєстрами, що я не уявляю, як це все пройде і як результатам цього так званого "перепису" можна буде довіряти. Я апріорі не дуже цьому вірю. Навіть перепис 2001 року мав дуже багато помилок. Настільки, що часом було складно звести кінці з кінцями. Було таке, що народження і смерті фіксують дуже точно в органах юстиції. А тут ці дані з фактичними результатами не збігалися. І все списали на міграцію. Звідти і ці корені усіляких міфів про міграцію, які ми маємо стільки років. Я не дуже вірю в електронні переписи і не знаю про такі в світі.
Антоніна КОЛОДІЙ, політолог:
У тому, що написав Дубілет, я побачила відмову від проведення перепису як такого. Вірю, що шляхом збирання й обробки даних сучасними методами можна дізнатися, де і скільки проживає людей. Але довіра до результатів такої роботи буде все одно нижчою, ніж до даних звичайного перепису.
Та головне не в цьому. Теперішні переписи — це не королівські дізнання, скільки солдатів можна мобілізувати до війська. Діапазон інформації, який вони надають, дуже широкий. І те, що чиновник, технократ поділив “запити потенційних замовників” на два типи і заявляє, що перший тип даних (елементарні дані про чисельність населення та його локацію) важливий, бо на нього припадає начебто 90% запитів, а другий — так собі, — це просто катастрофа.
Для мене питання переписів дуже болюче, бо я багато працювала з матеріалами американських цензів і знаю, що таке повнота інформації про суспільство, здобута та оброблена надійним способом. Не могла й не можу вибачити нашим президентам та урядам, що в незалежній Україні досі проведено один перепис.
У США величезний обсяг інформації, які потім публікує Бюро цензів, збирається в різний спосіб. Але все ж потім наймають переписників, які спочатку розсилають анкети, так би мовити, для самообліку (їх повертається до Бюро заповненими 15-20%), а далі переписники йдуть "по хатах" з переписними листами і заповнюють їх”.
01.12.2019