(На спомин неволі і праці на Домбю.)
Коли Вам біль наляже груди,
А ум огорнуть сум, печаль,
Ви киньте слово поміж люди,
А щезне біль, і щезне жаль.
Бо Ваше слово у неволі
Пробєся навіть крізь тюрму,
Звістить нещасним подух долі,
Розжене тоску і тугу.
Тоді і Вам спочинуть груди,
Де досі крились біль, печаль,
Лиш киньте слово поміж люди,
А щезне біль, і щезне жаль!
Домбє, дня 4. VIІ. 1919 р.
[Український голос, 23.11.1919]
23.11.1919