Сценічний образ метадрами

Учасники оцінювальної комісії конкурсу молодих сценографів у Львові.

 

Рік по тому, як Львівська галерея сценографії розгорнула перший в Україні фестиваль сценографії Lviv​ Quadriennale of Scenography.Preview, її команда невпинно продовжує засновувати проєкти з єдиною метою: популяризація сценографії – мистецтва театрального простору, декорації та сценічного костюму.

 

«У нас на меті перетворити галерею на дещо більше ніж виставкову площадку. Безсумнівно, надзвичайно важливо виставляти роботи театральних художників, щоб виокремлювати їх як митців, щоб їх знали по іменах, як знають режисерів та акторів. Та важливо також створити платформу для обміну досвідом між самими сценографами, для можливості вести діалог та отримувати знання», –  розповідають організатори галереї.

 

Цього разу було вирішено за підтримки Львівської міської ради реалізувати ідею конкурсу для молодшого покоління сценографів (до 30 років), які не так давно почали свій шлях у сценографії, або тільки шукають себе у цій царині. Конкурс відбувся у три етапи: відбір майбутніх учасників з-поміж охочих, які подали заяви, виконання ними поставленого завдання та презентація робіт конкурсантів.

 

На жаль, заходів, реалізованих саме для сценографів в Україні майже не налічується. Тому на прийом заяв, який тривав від 1 по 22 вересня, відразу відгукнулося багато охочих із різних куточків України, адже учаснику, який за підсумками посяде перше місце, організатори пообіцяли міні грант на поїздку до Національного театру Будапешта, щоб поспостерігати внутрішню «кухню» роботи сценографа у відомому театрі. Натомість, учасники що отримають друге та третє місця будуть запрошені до участі у Львівському квадрієнале сценографії у 2021 році. Щоб взяти участь у відборі претенденти надіслали фотографії своїх ескізів та макетів до реалізованих і нереалізованих проектів.

 

На другому етапі семірці щасливців була надана для роботи п’єса відомого українського драматурга Ігоря Костецького (1913-1983) «Близнята ще зустрінуться». Рівно за місяць учасники створили ескізи та макети, що передавали їхнє власне бачення драми абсурду І. Костецького.  Цього драматурга називають першим українським автором, що «свідомо використовує форму метадрами». У згаданій п’єсі драматург використав численні художні засоби безлічі мистецьких течій, найяскравішими серед яких є топос маскараду з перевдяганням, персонажі-трікстери, які руйнують цілісність сценічної умовності, театр ситуацій Ж.-П. Сартра, прийом відчуження епічного театру Б. Брехта, піранделлівську естетику тощо.

 

9-10 листопада відбувся завершальний етап конкурсу – презентації робіт та визначення переможців. Оцінювали напрацювання учасників Заслужений діяч мистецтв України (2011), художник-постановник Угорського національного драматичного театру м. Будапешт та Київського національного театру оперети Олександр Білозуб, співзасновник та дизайнер Галереї сценографії, художник-постановник Українського молодого театру Богдан Поліщук та співзасновниця Галереї сценографії Юлія Філяк.

 

Критеріями для оцінювання стали оригінальність концепції та можливість технічного вирішення на реальній сцені театру. Крім того, за словами О. Білозуба, однією з основних цілей конкурсу є практика у вмінні переконувати інших у вартості власної роботи, тобто якість презентації роботи теж виступила критерієм для відбору переможців. «Ми не критикуємо, а ведемо діалог. Тут народяться нові знання, заради яких ми й зібралися», –  додає О. Білозуб.

 

 Пропонуємо ознайомитися із роботами учасників конкурсу.

 

Статичні феєрверки Єлизавети Перепелиці (м. Київ)

За результатами оцінювання посіла III місце

 

 

«Головна ідея зобразити простір мінного поля, що застигло у вічності. Напруження, перед тим, як щось масштабне от-от станеться. Головний герой Святослав – представник волі усього людства, яка породила йому близнюка, іншими словами вибір. Вибір вбивати чи ні, а також питання, чи має виправдання вбивство за ідею. Феєрверки, які я зобразила – це статичні вибухи вічності. В масштабах вічності війна це ніщо, в масштабах розуму війна це салюти».

 

Естетика концтабору Олександри Крмаджян (м. Київ)

 

 

«Світогляд, який ми бачимо в п’єсі І. Костецького дуже перегукується із сьогоденням. Я зобразила концтабір, в який ми самі себе заганяємо. У фіналі відбувається вибух, усі стіни буде знесено, та люди всеодно йтимуть через хвіртку. Вони вільні, але й далі нічого не роблять».

 

Постапокаліптичний театр Любові Душини (м. Харків)

За результатами оцінювання посіла II місце

 

 

 «Я хотіла передати атмосферу світу який вже зруйнований, без жодної живої істоти. А персонажі  –  це лише духи, відображення тих думок і ідей, що існували раніше. Це театр після апокаліпсису із залишками воєнних окопів, а глядацькі стільці, якщо їх правильно підсвітити, перетворюються на безліч могил на великому пагорбі».

 

Шпигунські дзеркала Оксани Бас (м. Київ)

 

 

«Головний образ моєї роботи – дзеркало як дуальність. Я починаю із середини театру, з костюмерної, адже п’єса починається із монологу Пролога, про те, що «у театрі вже все перепробувано». Я використала дзеркало із хитрощами: його віддзеркалення залежить від того, як його наклеїти, а ще якщо його правильно підсвітити, то можна зробити прозорим і навпаки».

 

Воєнне маскування Поліни Панченко (м. Київ)

 

 

«Дія у п’єсі починається із абсурдної сцени. Персонажі заклеюють вікна газетами із новинами про війну, щоб відгородитись від неї. Це історія жаху, від якого вони хочуть відхреститися. А близнюки ніяк не можуть побачити одне одного, адже знаходяться з різних сторін цих вікон».

 

Смуга перешкод Вероніки Риженко (м. Київ)

 

 

«Я пропоную створити простір-смугу перешкод, рухливе ігрове середовище, яке через усю історію веде близнюків до зустрічі одне з одним. Тема війни надзвичайно важлива у п’єсі, зокрема, зважаючи на те, що п’єсу автор написав у 1947 році, у післявоєнний час».

 

Простір конфлікту Анни Апельт-Матвейчук (м. Маріуполь)

 За результатами оцінювання посіла I місце

 

 

«Батько породив дітей-протилежностей, дві крайності. Хотілося створити невизначеність простору яка переходить з дійсності в художню реальність. Простір, який я створила – теж дійовий образ. Обертове колесо постійно рухатиметься, зупиняючись лише в певних моментах. Задня ширма також, але в протилежну сторону, усюди повинен бути присутній конфлікт двох сторін».

 

А на завершення конкурсу учасників чекав перегляд першої вистави Галереї сценографії – «Інтерв’ю з другом» за однойменною п’єсою Андрія Бондаренка (реж. Олег Онещак) і маленька вечірка-святкування, покликана налагодити дружні стосунки між учасниками та організаторами.

 

За словами організаторів, Конкурс молодих сценографів задуманий як щорічний захід, покликаний для знайомства, обміну досвідом і знаннями між молодими сценографами. Також наступного року учасники за бажанням зможуть організувати у галереї персональні виставкові проекти.

 

Отже, восени 2020 року очікуємо у галереї сценографії нові імена майбутніх видатних театральних художників, новий конкурс молодих сценографів, а вже в 2021 р. побачимо художні інсталяції від цьогорічних переможців на Львівському театральному квадрієнале.

 

Текст: Олена Спас.

Фото: Олеся Правдивець.

14.11.2019