Наприкінці жовтня історик Євген Місило виявив на Раковицькому цвинтарі у Кракові місце поховання 53 українців, яких у часи акції «Вісла» було засуджено до смертної кари та розстріляно у в’язниці Монтелюпіх або які там померли. Про це повідомляє український щотижневик у Польщі «Наше слово», який опублікував текст доктора Місила. Понад 70 років ніхто не знав, де розміщені ці могили.
Раковицький цвинтар. Джерело: nasze-slowo.pl
Доктор Євген Місило зробив виняткове відкриття, працюючи над книжкою про табір у Явожні. Він виявив прізвища в’язнів, дати народження і смерті, номери цвинтарних дільниць, рядів і могил, де їх було поховано. Інформація базується на польських офіційних документах.
Євген Місило внаслідок багатолітніх архівних пошуків дослідив майже все, пов’язане із в’язнями Явожна, засудженими військовим судом у Кракові. Зокрема, встановив прізвища 570 осіб, вивезених до в’язниці Монтелюпіх, з-поміж яких принаймні 470 було засуджено до ув’язнення з пожиттєвим терміном включно, а 93 – до смертної кари, а також прізвища всіх 49 українців, стосовно яких виконали смертний вирок. У дослідженнях бракувало інформації про місця поховання тіл страчених. «Я розшукував їх від початку 90-х років. У більшості випадків – безрезультатно. Комуністичні кати ретельно приховували місця поховання своїх жертв», – зазначав історик.
Працюючи над книжкою про українців, ув’язнених у концтаборі в Явожні, пан Місило досліджував слідчі, судові, прокурорські та тюремні акти, виявлені в різних архівах Інституту національної пам’яті. На цій основі писав біограми в’язнів. Останнім документом у тюремних актах кожного в’язня, засудженого до смертної кари, був «Протокол виконання смертного вироку». На ньому записано прізвище жертви, день і годину її смерті, а також прізвище ката.
Кілька тижнів тому в актах одного із в’язнів, засуджених до смертної кари, крім «Протоколу», історик уперше виявив ще два досі невідомі документи. Перший – це лист начальника тюрми Монтелюпіх, поручника Болєслава Кубацького, до Уряду цивільного стану (відповідника РАЦСу) в Кракові на вул. Вєльополе, в якому повідомляє, що 9 липня 1947 року у в’язниці Монтелюпіх «померли нижче згадані особи». Далі було подано прізвища, рік народження й останнє місце проживання «померлих»: Михайла Мачишина, Францішка Зубальського, Володимира Панкевича, Миколи Срібрного і Михайла Стадницького. Всі вони українці, в’язні Явожна.
Другий документ – із цією самою датою – був адресований Міському санітарному закладу (Miejskiе Zakładу Sanitarne) у Кракові, вулиця Прондніцька, 80. У листі поручник Кубацький написав лише одне речення: «Прошу видати розпорядження з метою перевезення тіл померлих в’язнів у кількості 5-ти осіб».
Ще в одному його листі, від 19 липня 1947 року, коли у Монтелюпіху за день було розстріляно сімох в’язнів Явожна, начальник тюрми просив забезпечити транспорт для перевезення «померлих в’язнів у кількості 7-ми осіб». «Померлими» були: Григорій Андрусєчко, Йосиф Козловський, Іван Лайкош, Йосиф Меньо, Стефан Павлів, Володимир Пристай, Данило Ткач. Усі вони – в’язні Явожна, майже всі – мешканці села Голучкова Сяніцького повіту.
Зазначених установ – Уряду цивільного стану при вулиці Вєльополе та Міського санітарного закладу, який займався транспортуванням на цвинтарі тіл померлих мешканців Кракова, – нині не існує. Проте, коли дослідник опублікував на Фейсбуку прохання про контакт тих, кому щось відомо про місце поховання жертв комуністичних репресій, страчених у тюрмі Монтелюпіх, того самого дня він отримав інформацію, що шукати слід на Раковицькому цвинтарі у Кракові.
Наступного дня в адміністрації цвинтаря Євгенові Місилу підтвердили, що в цвинтарних книгах є інформація про місце поховання жертв Явожна з його списку.
Результатом подорожі до Кракова та кількох днів пошуків, проведених на Раковицькому цвинтарі, став опублікований список могил 48 в’язнів Явожна, засуджених на смерть. Також історик надав інформацію про могили 5 українців – в’язнів Явожна, які були засуджені не до смертної кари, а до ув’язнення, але померли в Монтелюпіху у 1947-1952 роках через різні хвороби.
Вербовий Владислав. Фото з 1946 року. Джерело: nasze-slowo.pl
Список було опрацьовано на підставі цвинтарних книг і виявлених у тамтешньому архіві оригінальних записок і документів, зокрема «Свідоцтв про смерть» в’язнів. Могили, в яких поховані в’язні табору, розміщені на цвинтарі при вулиці Раковицькій (дільниці XXIа, XXVа, XXVв, XXIX, LXXV, LXXVIII, LXXIX) і на давньому військовому цвинтарі при вул. Прандоти (дільниці LXXXI, LXXXII, LXXXIV, LXXXVI).
Відповідно до записів у цвинтарних книгах і віднайдених в архіві Раковицького цвинтаря оригінальних «свідоцтв про смерть», тіла в’язнів, засуджених до смертної кари і страчених у Монтелюпіху, привозили без трун, санітарною машиною Міського санітарного закладу. На цвинтарі їх складали в місці, яке називали «спільною залою» (цвинтарна каплиця). Там вони очікували на поховання від одного до трьох днів. Закопували їх також без трун, коштом міста.
При тілах не було жодних ідентифікаторів, їхні дані (прізвища, дату народження й дату смерті) вписували до цвинтарної книги на підставі «свідоцтва про смерть», яке виставляв Міський уряд у Кракові. У «свідоцтвах про смерть» усіх в’язнів Явожна, страчених через розстріл «катинським пострілом» у голову, причиною смерті було вписано «серцевий удар».
Не всі тіла засуджених до смертної кари і страчених в’язнів табору в Явожні хоронили відразу. Частина з них спершу потрапляла до Кафедри описової анатомії Ягеллонського університету. Трупи використовували для дослідів, які провадили студенти медичного факультету. В Ягеллонському університеті тіла страчених утримували від шести місяців до року. Відтак те, що від них залишилося, таємно відсилали на Раковицький цвинтар і закопували в безіменних могилах. Історик встановив щонайменше 8 таких випадків, при цьому мова не лише українців, а й про німців і поляків.
Утім, хоча стало відомо всі місця поховання тіл осіб, страчених у в’язниці Монтелюпіх, самі могили, крім однієї, не збереглися. Оскільки їхнього утримання не оплачували після того, як збіг передбачений законом термін, тобто 20 років, ці місця здебільшого виділили для поховання інших мешканців Кракова. Частину – ще в 1960-1970-х роках. Деякі проіснували до 2009 року. Проте в адміністрації цвинтаря запевнили: останки в’язнів табору в більшості не були усунуті з могил і мають досі там перебувати, під новими похованнями.
Карта смерті. Штамп на зворотному боці про звільнення від оплати за місце на кладовищі, копання могили та каплиці. Джерело: nasze-slowo.pl
На Раковицькому цвинтарі донині уціліла тільки могила, в якій похований Роман Дзівік із Володжа, а також Іван Дубик з Кречкової, Микола Котлярчик і Микола Мачишин з Грозьової. Всі вони були в’язнями Явожна й були страчені в Монтелюпіху одного дня – 6 серпня 1947 року.
Із 49 засуджених на смерть пан Місило наразі не зміг локалізувати місце поховання тільки однієї особи – Василя Кондри, с. Теодора і Анастасії, нар. 14 січня 1916 р. в Лосячі, пов. Борщів, Тернопільського в-ва, страченого в Монтелюпіху 21 листопада 1947 року.
Також він не віднайшов могили Стефана Барана, с. Зиґмунта і Катерини, нар. 26 квітня 1921 р. в Цетулі, пов. Ярослав, засудженого до 10 років ув’язнення, який помер у Монтелюпіху 11 жовтня 1952 р. Імовірно, вона під парканом цвинтарної огорожі при вулиці Прандоти. В обох випадках причиною є відсутність відповідних записів у цвинтарній книзі.
Щодо можливості ексгумації останків, то у випадку поляків, страчених за незалежницьку діяльність і визнаних жертвами комуністичних репресій, похованих у могилах, які відтак було приділено для поховання інших осіб, Інститут національної пам’яті Польщі останніми роками вжив заходів щодо ексгумації та ідентифікації їхніх останків. Питання ексгумації в цьому випадку вирішує прокурор ІНП, а для її проведення не потрібна згода родин осіб, похованих у тій самій могилі в пізніший період. Але ексгумація й ідентифікація останків не включає могил українців – в’язнів Явожна, оскільки їхня страта не була пов’язана з боротьбою за незалежність Польщі. Натомість такі ексгумації можуть бути здійснені індивідуально, на прохання родин, але із застосуванням інших нормативних актів, – зазначає історик.
Лише у трьох встановлених досі випадках (Василь Бушкевич, Стефан Лісєчко і Антоній Войтко) останки було ексгумовано і перенесено до новозбудованої крипти в дільниці ХХІХ. Вона розташована під самим цвинтарним муром від південної сторони. У цій «братській» безіменній могилі з написом «Пам’яті тих, що відійшли», спочивають також останки інших ексгумованих осіб.
Безіменна могила, до якої складають ексгумовані тлінні останки. Джерело: nasze-slowo.pl
У «Нашому слові» міститься список віднайдених місць поховання в’язнів табору в Явожні, засуджених до смертної кари і страчених у в’язниці Монтелюпіх у Кракові 1947 року, на Раковицькому цвинтарі.
04.11.2019