Слава Бандера, мужня жінка бонарівського роду

Юлія Овсяник

Початок свого родоводу Ярослава Бандера веде зі села Бонарівка, що на Засянні, яке славилося своїм свідомим і грамотним українським населенням. Дівчина, що виховувалася у патріотичній родині, не побоялася пов’язати своє життя із чоловіком, біля якого було найнебезпечніше, – провідником ОУН Степаном Бандерою. 14 вересня минає століття від дня народження політичної діячки, керівника Жіночої мережі та Юнацтва ОУН, жертовної дружини Степана Бандери – Ярослави Опарівської.

У Бонарівці народився й виховувався батько Ярослави – Василь Опарівський (за іншим правописом – Опаровський). Це було одне з десяти сіл українського так званого «Короснянського острова», що існував серед польських населених пунктів. Між Ряшевим і Коросном Бонарівка була осередком української просвіти: власна читальня, в якій проводили культурні заходи, самодіяльний театр, бібліотека, кооперативи, кредитна спілка – все це розвинуло село, відірване від українського материка. Село самотужки проклало собі дорогу «у світ», хати й обійстя були зразкові.

Церква села Бонарівка (нині костел)

Краєзнавець Ярослав Пашак у своїй книзі «Родимий край, село родиме» стверджує, що такому просвітницькому та національному здвигу Бонарівка завдячує насамперед парафіяльним священикам. Так, о. Теодор Зрада заснував, а о. Іван Мудрий разом з дяком Петром Падохом розвинули «Братство тверезості»: хто в селі пив, того не вінчали і дітей йому не хрестили ¹. У приміщенні спорожнілої корчми відкрили школу. Брат о. Івана Мудрого Микола був першим сільським вчителем. Відтак уже наступне покоління вихідців із села дало чимало інтелігентів: юристів, інженерів, вчителів, душпастирів. Священик Іван Клюфас також мав величезний вплив на бонарівчан, «його поважали як гетьмана». У родині о. Клюфаса в Бонарівці часто відпочивав син Івана Франка – Тарас ².

В околицях Бонарівки сьогодні

За згадками вихідців із Бонарівки М.Голея і А.Голодинського, в селі жила родина Опарівських: брати Микола, Михайло, Іван, Роман і найстарший Василь, який навчався в Сяноцькій гімназії й у греко-католицькій духовній семінарії у Львові, відтак висвятився на священика. Душпастирював в сусідньому з Бонарівкою селі Завадка, був капеланом Української Галицької Армії (УГА).

Отець Василь Опарівський та Юлія Ганківська

Дружиною о. Василя Опарівського стала дочка шкільного інспектора Юлія Ганківська (Ганковська). «Юлію дуже любили в Бонарівці, бо вона була і вчителькою, і лікарем, і добрим порадником. Вона закінчила університет у Відні, та поляки довго не давали їй роботи, заледве дали початкову школу в с. Завадка. Донька Василя і Юлії Опарівських Ярослава вчилася у Львові в університеті, там познайомилася з Степаном Бандерою і вийшла за нього заміж. Молоді Степан і Славка часто приїжджали в Бонарівку до родини, погостити до стрийків, братів батька», - пишуть у спогадах про рідне село Голей і Голодинський ³.

Ярослава Бандера в молодости

Чи був насправді Степан Бандера разом з дружиною в легендарній Бонарівці? Відомо, що вони навідувались у Сянік, де народилася сама Ярослава. Та й познайомилися вони не у Львові, а в Кракові, а після одруження їхнє життя проходило здебільшого в підпіллі й еміграції.

До весілля доньки з майбутнім чільником ОУН не дожив капелан УГА (група «Хирів», відтак XI Стрийська бригада) о. Василь Опарівський. Він загинув від розриву гранати у червні 1919 року під час славетної Чортківської офензиви. Це сталося біля села Славятин Рогатинського повіту ⁴. Похований на військовому цвинтарі у Підгайцях ⁵. Коли батько загинув за Україну, Ярослава мала лише два роки.

Ярослава, аби не зазнавати утисків за патріотичну діяльність батька, навчалася під прізвищем мами – Ганковська. У 1936 році закінчила жіночу гімназію імені Емілії Плятер у Сяноку. У 1936-му вступила на вищі студії до Львівської політехніки (за два роки до того у тому ж виші, на тому ж факультеті агрономії навчався і Степан Бандера – Ю.О.). Ще студенткою Ярослава Опарівська стала учасницею таємного націоналістичного руху. У 1939 році була заарештована за участь у студентських маніфестаціях. Очевидно, що активісти ОУН, які «засвітилися» ще за польських часів, не могли залишатися на теренах, що того ж року потрапили під контроль СРСР. Тому вони перебиралися до Кракова. Там Ярослава познайомилася зі Степаном.

У 1940 році в Кракові Степан Бандера організував з’їзд своїх прихильників із числа активістів ОУН, на якому проголосив себе «законним наступником» загиблого 1938 року Євгена Коновальця (на противагу іншому наступнику – Андрію Мельнику). Того ж року вони з Ярославою повінчалися – у краківській церкві Воздвиження Хреста Господнього (нині церква св. Норберта) в отця Степана Граба. Відомо, що замість гучного весілля була лише скромна безалкогольна гостина для найближчих друзів у помешканні, яке орендував для молодят «права рука» Степана в ОУН (революційній) – Микола Лебедь. Свідком під час вінчання був молодший брат Степана – Василь Бандера, а дружкою Ярослави – дружина відомого оунівця-месника Миколи Лемика – Любов Возняк-Лемик ⁶.

Греко-католицька церква св. Норберта парафії Воздвиження Хреста Господнього в Кракові

Через два роки, які подружжя Бандер провело на конспіративній квартирі у Кракові, провідника ОУН(р) за Акт відновлення Української держави заарештували нiмцi й ув'язнили в концтаборi «Заксенгаузен». Для Ярослави то був початок переховувань і постійного страху за життя своєї сім’ї. Вона вже народила першу дитину – доньку Наталю, з якою знайшли прихисток на Надсянні, в мами.

Коли Степан Бандера звільнився з тюрми, дочці Наталі було майже чотири роки. Наступний період життя сім’я провела у Німеччині. У Мюнхені народилося ще двоє їхніх дітей – Андрій і Леся. Жили під чужим прізвищем Попель. Молодші діти навіть не здогадувалися, ким є їхній тато – згідно з легендою, Штефан Попель був журналістом в газеті «Український самостійник» ⁷.

Поки сім’я Бандер рятувалася від радянських спецслужб на Заході, в Україні замордували майже всіх членів їхніх родин. У липні 1941 року в Києві енкаведисти вбили Степанового батька – о. Андрія Бандеру, братів, Василя й Олексу, знищили польські капо в німецькому концтаборі «Аушвіц»». Доля третього брата, Богдана, теж члена ОУН, практично невідома, хоч деколи пишуть, що він загинув під Херсоном. Сестри Степана каралися на радянській каторзі та на засланні.

Мученицька смерть спіткала і матір Ярослави Бандери – народну вчительку Юлію Опарівську. Її замордувала польська боївка у селі Петрушова Воля. Чи знали кати, що вбивають тещу Степана Бандери, чи зробили це з метою тиску на українців, щоби ті покинули рідне село? Вже згадані історики Бонарівки пишуть, що Юлія Опарівська була попереджена про небезпеку і хотіла виїхати на Захід. Але спізнилися на потяг, повернулася додому, а наступного дня брат її чоловіка знайшов вчительку мертвою зі слідами тортур на тілі. Вона померла від втрати крові. Юлію Опарівську поховали в Бонарівці. Трагічна доля спіткала і брата Ярослави Бандери, Лева Опарівського. Він 1942 року загинув у львівській тюрмі на Лонцкого, куди потрапив, заарештований у Жовкві за доносом поляків із кримінальної поліції ⁸ ⁹. За однією версією, він помер від побоїв, за іншою – був розстріляний ¹⁰.

Попри велику популярність провідника ОУН, заміжжя з ним означало для Ярослави Опарівської не тихе сімейне життя, а постійну боротьбу. За словами історика Ярослава Сватка, «дружина Степана Бандери, Ярослава, в період, коли Бандера потрапив у німецький концтабір «Заксенгаузен», була його єдиною зв’язковою від ОУН. Відповідно до німецьких правил, дружині час від часу дозволяли бачитись з ув’язненим чоловіком, і вона це використовувала. Можливо, на той час Бандера вже не мав впливу на українські реалії, але його потрібно було інформувати про те, що відбувається» ¹¹.

За свідченням друзів і очевидців, подружжя Бандер всупереч нелегким обставинам виховувало дітей у релігійному дусі, прищеплювали любов до спорту та звичку до дисципліни. Вони виховувалися в Пласті, були членами Спілки Української Молоді. У таких юнацьких таборах Степан Бандера часто навідував членів своєї сім’ї. Ярослава Стецько згадує про родину Бандер, з якою часто проводила дозвілля: «Дуже добра була господиня пані Слава, ну, і Провідник також. …Він їй допомагав і такий господар добрий. Він, як то кажуть, був до всього. І в кухні міг собі дати раду, і авто направити, і світло направити, і там коло патефону міг щось майструвати …Він був дуже господарний і усе вмів зробити» ¹². Також, попри конспірацію, Бандери (обоє виховані у сім’ях священиків) регулярно бували в церкві. Вбивця Провідника Богдан Сташинський у своїх зізнаннях згадував: коли стежив за провідником ОУН, часто бачив його стару машину біля парафіяльного храму.

Ліворуч – Леся й Андрій Бандери; праворуч – Леся Бандера

Коли загинув Степан Бандера, його наймолодшій доньці Лесі було дванадцять. Ярослава з трьома дітьми залишалася на утриманні та під охороною Організації Українських Націоналістів. Продовжувала свою діяльність у різних українських організаціях. Віку доживала в Торонто разом зі сином Андрієм.

Леся Бандера

Леся Бандера, будучи підлітком, так написала у своєму щоденнику про смерть батька: «Такою була воля Божа, передчасно закінчити татове життя героїчної смертю, смертю для України. І тому мусить бути воля Божа залишити нас, родину тата, без батька, щоби ми вступили в боротьбу за життя, щоби ми показали нашу спроможність жити, ми три, тата діти. Але чому ж теж якраз маму мусів трапити такий страшний удар? Чи мама не мала їх вже досить в своїм житті? Цего я не можу казати, це не є ще в моїй силі зрозуміти, хоч ідуть мої думки часто в той напрям. Але я радо вступлю в оцю боротьбу з життям, щоби його побідити» ¹³. Із записів дівчини стає зрозуміло, як несолодко жилося Ярославі Бандері без чоловіка. Її нечасто можна було втішити чимось, – згадує Леся.

Верхня світлина – Бандери у Венеції: Леся, Наталка й Андрій; нижня світлина – Наталка й Андрій