Чи пацієнт з депресією схильний до самогубства, в майбутньому можна буде визначити, поглянувщи на діяльність його мозку. Адже схема поєднання певних мереж у мисленнєвому органі пацієнтів із суїцидальною поведінкою відрізняється від тієї, яку демонструє мозок людей, що не намагалися вчинити самогубства, доводить дослідження. Завдяки цьому можуть з’явитися нові методи попередження й терапії.
Зображення: Bugphai/ thinkstock.
Щороку у Німеччині близько 10 000 людей позбавляють себе життя – часто на це їх штовхає депресія. Ці та інші афективні розлади часто супроводжуються підвищеною схильністю до самогубства, але розпізнати сигнали тривоги і хворим, і медикам непросто. «Сьогодні існує небагато можливостей ідентифікувати осіб з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки, – пояснив співавтор розвідки Скот Ланґенекер (Scott Langenecker) з Університету штату Юта в Солт-Лейк-Ситі. – Ми повинні покладатися на власні судження пацієнтів і висновки лікарів, що їх лікують. Це добре, але недостатньо».
Відомо, що недуги на кшталт депресії пов’язані з особливостями в схемі нервової системи, зокрема у когнітивній мережі контролю – салієнтній мережі, та мережі пасивної роботи мозку. Ланґенекер та його колеги на чолі з Джонатаном Стенджем (Jonathan Stange) з Іллінойського університету в Чикаго задалися запитанням: чи може діяльність цих мереж розказати щось і про ризик суїцидальної поведінки.
Аби це з’ясувати, науковці оглянули мозок 212 молодих дорослих за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ). Серед учасників дослідження були 18 осіб з афективними розладами, що вже намагалися накласти на себе руки. Крім того, було 60 інших учасників, що принаймні раз думали про суїцид, 52 пацієнти без такого анамнезу і 82 цілком здорових осіб, що ввійшли до контрольної групи. Всі пацієнти в момент дослідження були на так званій стадії ремісії – тобто вони почувалися нормально.
На мозковому сканері науковці дослідили, які регіони мозку були активними, коли пацієнти перебували в спокійному, розслабленому стані. При цьому вони цікавилися передусім функціональними поєднаннями між та всередині вже раніше ідентифікованих мереж. «Це перше дослідження, що намагалося зрозуміти, які нервові механізми ховаються за самогубствами», – сказав Стенж.
І насправді проявилася відмінність: у пацієнтів, що вже намагалися накласти на себе руки, були послаблені зв’язки всередині когнітивної контрольної мережі, залученої до розв’язання проблем та регулювання рівня імпульсивності. Ця мережа також мала недостатньо сильно сформовані зв’язки з іншими мережами, зокрема мережею пасивної роботи мозку.
«Отриманий результат доводить, що пацієнти з афективними розладами та суїцидальною поведінкою в анамнезі демонструють характерну схему мережевих зв’язків», – констатували вчені. Ці схеми відрізнялися від тих, що були у пацієнтів із суїцидальними думками, але без спроб покінчити життя самогубством.
У майбутньому можуть з’явитися нові можливості ідентифікувати пацієнтів, схильних до самогубства, можливо, навіть їх лікувати. «Якщо ми зрозуміємо, як краще розуміти ці зв’язки, ми б змогли зменшити ризик самогубства», – припускає Стендж. Поки що потрібні наступні розвідки.
Кількість піддослідних, що здійснювали спроби самогубства і були залучені до дослідження, була радше незначною, тож науковці хочуть у майбутньому здійснити дослідження, залучивши до нього більшу кількість таких пацієнтів і спостерігати за ними впродовж тривалішого періоду часу. Так учені сподіваються дізнатися, як виглядає мозок власне в суїцидальній фазі, яка потребує втручання. «Врешті нам йдеться про те, щоб використати цю інформацію для попередження самогубства», – резюмує Стендж.
Daniela Albat
Selbstmordrisiko zeigt sich im Gehirn
University of Illinois Chicago, 11/10/2019
Зреферувала С. К.
20.10.2019