Нобель з фізики — за екзопланети та реліктове випромінювання

Нобелівський комітет оголосив Джеймса Піблза, Мішеля Майора та Дідьє Квелоза лауреатами найпрестижнішої наукової премії в галузі фізики за 2019 рік.

Лауреати Нобелівської премії з фізики 2019 року (зліва направо) — Джеймс Піблз, Мішель Майор та Дідьє Квелоз.

Піблз був удостоєний Нобеля за дослідження еволюції Всесвіту, тоді як Майор та Квелоз відкрили першу в історії екзопланету, тобто планету за межами Сонячної системи.

Реагуючи на присудження йому Нобелівської премії, професор Квелоз сказав: “З часів нашого відкриття 25 років тому мені не раз казали, що це відкриття, гідне Нобеля, на що я відповідав: «Хтозна. Побачимо».

В наступні роки Квелоз навіть “забув” про своє відкриття. “Я про нього майже не згадував. Тому, чесно кажучи, це справді стало для мене сюрпризом. Я розумів, що воно матиме вплив, але у світі працює стільки чудових фізиків, що я завжди думав, що Нобель таки не для нас”.

Як прокоментував рішення Нобелівського комітету його член Ульф Даніельсон, “обидва дослідження, які були удостоєні премії, розповідають нам щось суттєве, навіть екзистенційне, про Всесвіт і наше місце в ньому. Перше відстежує його історію до невідомого початку, а друге намагається відповісти на запитання, чи ми одні у ньому, чи існує життя ще десь?”.

Джеймс Піблз, який народився у Вінніпезі (Канада) у 1935 р., передбачив існування реліктового випромінювання, яке ще часто називають “післясвітінням” Великого вибуху. Досліджуючи це “післясвітіння”, вчені змогли встановити вік, розмір та структуру Всесвіту.

“Реліктове випромінювання було відкрите у 1965 році, і воно стало справжнім «клондайком» для розуміння того, як Всесвіт розвинувся від свого раннього дитинства і до сьогоднішнього дня. Якби не чудесні теоретичні передбачення Піблза, високоточні вимірювання цього феномену нам би нічого не дали”, — розповідає голова Нобелівського комітету Метс Ларсон. Піблз, нині професор у Стенфордському університеті в Нью-Джерсі, також зробив великий внесок у розуміння темної матерії та темної енергії — містичних компонентів Всесвіту, які разом утворюють 95% його маси, — а також допоміг закласти основи теорії, яка описує, як із флуктуацій густини у ранньому Всесвіті розвинулись його великомасштабні структури, такі як галактики та їхні скупчення.

Мішель Майор та Дідьє Квелоз отримали Нобелівську премію за відкриття екзопланети 51 Pegasi b – газового гіганта, який обертається довкола зірки за п’ятдесят світлових років від Землі. Майор та Квелоз використали передовий, як на ті часи, метод вимірювання радіальної швидкості зорі, який дозволяє детектувати екзопланету у непрямий спосіб — спостерігаючи за тим, як її гравітація “розгойдує” зірку.

На момент відкриття астрономи працювали в Женевському університеті у Швейцарії. Майор (77 років) досі працює там, як професор-емерит, тоді як Квелоз (53 роки) обіймає посаду в Кембриджському університеті (Сполучене Королівство). Троє лауреатів розділять між собою 9 млн шведських крон (~1 млн доларів).