Український режисер Олег Сенцов, котрий повернувся до України після п'яти років ув'язнення у Росії, заявив, що Україна мусить продовжувати свою боротьбу проти підступного ворога, інакшого вибору перед українцями немає.
То були перші слова Сенцова, з котрими він звернувся до українців по прибутті до аеропорту "Бориспіль".
"Ми з хлопцями дуже раді опинитися на рідній землі, – цитує Олега аґенція УНІАН. – Хочеться сказати "велике спасибі" всім тим людям, які всі ці роки допомагали нам, нашим родинам. Які домагалися нашого звільнення, і врешті-решт його домоглися. Спасибі вам велике. Сподіваюся, що й інші полонені будуть скоро звільнені. Але навіть зі звільненням останнього полоненого наша боротьба не закінчується. До перемоги ще дуже далеко. Ворог сильний і здаватися не збирається. Але перемога все одно буде за нашою стороною, у нас немає іншого вибору. Слава Україні!" – сказав Сенцов.
Олександр Кольченко розповів, що перед звільненням від нього вимагали визнати свою провину в інкримінованих злочинах: йому пропонували підписати такі папери вже після того, як спровадили з колонії до ізолятора в Москві.
"Коли приїхав, мене завели в кабінет, зайшов співробітник серйозний. Сказав мені: ви, напевно, уявляєте, навіщо ви сюди приїхали. Дістає теку з папірцями і говорить: ось зразок вам, пишіть. Я читаю – там прохання про помилування. «Я, такий-то, визнаю свою провину…» Я кажу: дякую, нічого не буду писати. Він: «Ви хочете повернутися назад?» Я кажу: мені байдуже. Він такий: «Гаразд, ви вже написали. І все, і пішов»", – розповів Кольченко в інтерв'ю "Громадському" в лікарні "Феофанія".
Співробітник пропонував Кольченку хоча би показати свій підпис, аби підробити документ – Олександр відмовився. "Дивиться на мене як на ідіота. Я на нього теж. Я відмовився. Ну і все".
Олександр Кольченко планує продовжити навчання у Таврійському університеті, адміністрація котрого виїхала з анексованого Криму. Планує повернутися згодом на півострів.
"Сподіваюся, що потім повернемося. Коли цього повалять", – сказав Кольченко.
"Унсовець" Микола Карпюк, котрого в Росії ув'язнили за звинуваченням у військових злочинах у часі чеченської війни, сказав, що хоче надолужити прогалини в інформації, аби розуміти теперішню Україну.
"Я найбільше хочу зараз розібратися в ситуації. Зрозуміти до кінця те, що відбувається в Україні. Я відстав сильно в інформаційному плані", – зізнався Карпюк.
Пан Микола вірить у те, що Україна недаремно розпочала опір проти Росії і втримала свої території.
"Уявіть собі, генерал-лейтенант ФСБ. Вперше мені ці слова він сказав у квітні 14-го року, а потім ще тричі мені повторював. От ці слова: «Николай, вы думаете, нам Донбасс нужен? Нет… Нам нужен юг Украины: Одесса, Николаев, Херсон. И вообще, мы забираем левобережную Украину. Только еще не решили, кому Киев останется – западу или нам. А запад пусть поляки забирают». Якщо ви думаєте, що він «гнав понти» переді мною, як на жаргоні говориться, то ні. Це був реальний план – бачив по його очах. Але чому цей план не вдасться? Вони розраховували на розвал в Україні… Єдина зброя, яку ви протиставили, – ваша єдність. Якщо ми далі проявлятимемо нашу єдність і солідарність, у них нічого не вийде і в нас усе буде добре", – заявив Карпюк у спілкуванні з журналістами на летовищі.
Кореспондент аґенції "Укрінформ" Роман Сущенко, звинувачений Росією у шпигунстві, не забув подякувати за зусилля, докладені для звільнення поневолених, попередній владі.
“Передусім я хотів би подякувати Президентові України Володимиру Зеленському, який, не поступившись інтересами України, знайшов потрібні слова, вагомі аргументи і переконав лідера частини росіян у доцільності піти назустріч і вчинити цей акт гуманізму. Я дякую і Президентові України Порошенку за те, що він розпочав цей переговорний процес, об'єднав світову та європейську спільноти й упродовж трьох років підтримував мою родину”, – цитує "Укрінформ".
Сущенко закликав завершити переговори щодо звільнення решти поневолених.
“Я хотів би звернутися до Президента України Володимира Зеленського і сказати, що сьогодні він зробив щасливими 35 українських родин. Разом з тим його сьогодні слухають, бачать і чують, йому вірять ще майже сто українських родин, які страждають. Я закликаю його продовжити цей успіх і повернути українським родинам їхніх батьків, чоловіків, синів, братів та онуків”, – сказав Сущенко.
Один із наймолодших політв'язнів, 21-річний Павло Гриб, розповів аґенції УНІАН, що зараз відчуває втому, а найближчим часом планує зануритися в новини.
Гриб розповів, що коли 35 українців вивозили з ізолятора, вони перегукувалися: "Слава Україні!". А в Москві маршрут пролягав повз Кремль.
"Чую, в іншому крилі люди перекрикуються: «Слава Україні». Відкриваються двері. Йдуть у формі, потім у чорному за «прапором ФСБ». Хтось з них шуткує: «О, зоною пахне». Думаю: «Зараз буде "мєропріятіє"» (побиття ув'язнених, – Z). Потім зрозумів, що йдуть за нами. Нас було 35, їх – понад сорок. Чекали, чекали, чекали. Повели в автобус, там вже був Сенцов. Я зайшов, крикнув: «Слава Україні!» – всі відповіли. Конвою було байдуже. Їхали в аеропорт повз Кремль. Потім літак", – розповів Павло, котрого два роки тому виманили на територію Білорусі для викрадення російськими спецслужбістами.
Гриб не знає, якою є доля дівчини, котру ФСБ використала для "наживки".
"А ви знаєте, де ця дівчина? Може, її серед живих нема", – підсумував Павло.
08.09.2019