Мирослав МАРИНОВИЧ
Цього року Український ПЕН спільно з Центром прав людини ZMINA запустив програму менторства для ув’язнених у Криму журналістів та блогерів, публічними амбасадорами в якій стали члени ПЕН – письменники і журналісти. Як я вже повідомляв раніше, я долучився до цієї програми, вирішивши стати послом (амбасадором) кримськотатарського журналіста й правозахисника Сервера Мустафаєва. За давньою традицією Міжнародної Амністії, яка свого часу захищала мене, я також називаю Сервера своїм «прийомним сином».
Сервер дізнався про це моє рішення і відразу ж відгукнувся на нього своїм листом. Зрозуміло, що я відразу ж йому відписав. Родина Сервера дала мені дозвіл опублікувати наше листування, а сама ця публікація хай буде Серверу та його побратимам нашим із «Збручем» спільним новорічним подарунком.
Лист Сервера Мустафаєва
Щиро вітаю Вас, Мирославе Мариновичу!
Від адвоката Лілі Гемеджі до мене дійшла звістка про те, що Ви приєдналися до проєкту РЕN і стали моїм амбасадором та «публічним батьком».
Ми з вами особисто не знайомі, але я трохи зміг почути про Вашу правозахисну діяльність, про Ваш власний шлях політвʼязня та вʼязня сумління. Крім того, за роки своєї журналістської та правозахисної діяльності мав можливість співпраці з Гельсінською правозахисною групою в Україні, PEN-Україна та НСЖУ (Національною спілкою журналістів України).
Для мене дуже приємно, що саме така людина, як Ви, стала моїм амбасадором. Я дуже вдячний усім правозахисникам і журналістам, які, незважаючи ні на що, продовжують важливу для сьогодення справу – нести слова правди через океани брехні, наклепу на всіх сміливих та незламаних, які залишилися майже наодинці з агресором та окупантом – РФ.
Саме такі ініціативи та проєкти, як публічне менторство та «Амбасадор», додають нам сил і духу залишатися незламаними в тортурних умовах арешту та людоїдської правової системи РФ.
Кожне ваше слово і рішучі ненасильницькі, політичні дії та солідарність із кримськими активістами, нашими сімʼями та моїм багатостраждальним кримськотатарським народом є дуже важливими у цій ненасильницькій боротьбі проти імперських амбіцій окупанта. Я впевнений, що кожне слово, кожна активність у Криму, Україні та світі крок за кроком руйнують наші ґрати, нівелюють брехливу пропаганду ЗМІ РФ та наближають нас до повернення у батьківський дім – рідний Крим -- та до перемоги над агресором.
Разом нас багато – нас не подолати!
Ми рішучі й послідовні в обраному нами шляху захисту історії, культури та прав мого народу й всіх політвʼязнів Кремля.
Людину можна посадити за ґрати – віру, дух і правду неможливо вбити і знищити.
З найкращими побажаннями
один із синів кримськотатарського народу, громадянин України, вʼязень сумління
Сервер Рустем оглу Мустафаєв
11 грудня 2021 року
P. S. Запрошую вас ближче познайомитися з моєю сімʼєю, батьками та нашою політичною кримінальною справою, щоб краще апелювати фактами обману та наклепів, навіяних з боку РФ.
* * *
Лист Мирослава Мариновича
Шановний і поки що незнаний мною особисто Сервер-бей!
Дорогий друже-побратиме!
Дякую Вам за Вашого листа, написаного з новітнього російського ҐУЛАҐу. Ви випередили мене, бо я саме збирався передати Вам своє слово підтримки через новопосталі кордони, тюремні стіни й колючі дроти. Вчора ми з моєю дружиною Любою розмовляли з Майє-ханум і бачили Ваших старших дітей. І сум облягав душу, бо знову і знову повторюється давня трагедія: батьки не можуть обняти своїх мужніх синів, дружини не можуть пригорнутися до своїх суджених, а діти виростають необцілованими своїми батьками.
Проте я пізнав зі свого життя й іншу закономірність: хоча злочинна влада й відбирає в нас земні радощі життя, Бог обдаровує несправедливо засуджених іще більшими духовними дарами. Я певен, що і Ви особисто, і Ваші побратими вже відчули цю дивовижну опіку Божу. Своєю впевненою етичною поставою кримськотатарський народ може служити зразком для багатьох народів Європи, і я певен, що Аллах буде вам надійною опорою. З духовної точки зору нечисленний кримськотатарський народ УЖЕ СЬОГОДНІ переміг російського авторитарного велетня! І ви, Сервер-бей, і Ваші побратими є живими символами цієї перемоги.
Я не маю сумніву, що Ваша віра в остаточну перемогу і надія на звільнення Криму є непохитними. У час мого власного ув’язнення радянська тоталітарна система здавалася всесильною і неподоланною. Але навіть тоді ми вірили, що все збудоване на брехні рано чи пізно розпадеться. І не помилилися. Отож не помиляєтеся і Ви сьогодні. Путінський режим робить ставку на брехню, ненависть і насильство, а тому – приречений. Замість бути «собирателем земель», Путін увійде в історію як «собиратель преступлений», від яких невдовзі його режим і западеться.
2012 року ми, колишні політв’язні брежнєвського режиму, зібрались у Сімферополі на Перший Кримський форум, щоб висловити підтримку своєму побратимові Мустафі Джемілєву, а разом із ним і всьому кримськотатарському народові. 2016 року, вже під час російсько-української війни, ми у Львові в нашому Українському католицькому університеті відзначили з давніми дисидентами, що з’їхалися з усього світу, 40-річчя Української Гельсінської групи і провели Другий Кримський форум для підтримки Вашого народу, який бореться в умовах російської окупації. І ми ще доживемо до того дня, коли знову з’їдемося до звільненого Сімферополя, столиці Кримськотатарської національно-територіальної автономії, щоб відзначити перемогу Правди та Свободи.
Отож бережіть себе, щоб Ви й Ваші побратими змогли це побачити! Й будьте всі певні, що в Україні є чимало ваших друзів, які намагатимуться словом підтримки чи молитвою наближати ваше звільнення.
Обіймаю вас усіх,
Мирослав Маринович
12 грудня 2021 року
Доньки Сервера Мустафаєва – старшенька Джеміле и молодшенька Наджие.
В родині зростають четверо дітей: окрім дівчаток, є ще двоє маленьких хлопчиків – Юнус (на горішній знимці) та Юсуф (на долішній знимці)
Знимки – Кримська солідарність, Радіо Свобода та LB.ua
23.12.2021