Русченє Поляків в Галичинї.

І.

Під надписом "Stosunki narodowościowe we wschodniej Galicyі" подала краківска Nowa Reforma довгу статью, бо тягнучу ся через 22 нумерів, в котрій, на підставі подрібних даних, взятих з остатної конскрипції, старає ся виказати, що Поляки у всхідній [а декуди навіть і в західній] Галичинї швидко винародовлюють ся, і єсли так дальше пійде, то стануть ся не тілько Русинами, але, в наслїдок москвофільскої пропаґанди, завзятими ворогами "польского" обряду і польскої народности. Тоє русченє Поляків — і то коренних, бо потомків кольоністів мазурских — дїє ся через руску школу і через руску церков. Длятого треба против того русченя дїлати з польскої сторони за помочію костела, шкіл, охронок, читалень польских, кулок рольничих і т. д.

Коли таке читає ся, і то в часописи демократичній, котра старає ся більшу від своїх товаришок удавати безсторонність супротив Русинів, — не знати, чи обурювати ся чи сміяти ся. Чудо тай диво! Русини "дусять і винародовлюють" Поляків в Галичинї! і то в часї найбільшого свого упослїдженя а наймогучійшого польского панованя! і хто-ж то доказує такого чуда? Руска церков і руска школа! Руска церков, для котрої в далеко лучших часах такій Литвинович мусїв шукати охорони в конкордії, котрій відтак против єї волї накинено єзуїтів, котрої духовеньство стероризоване і зависиме, котрої єрархи нераз не можуть охоронити своїх підвластних против латиньства, котра дізнає таких ударів як в Тучапах, — тая руска церков має тілько сили і тілько відваги, що угнетає латинників та втискає им руску народність! Або руска школа! Найперше чи є у нас дїйстна школа руска? Ті дві тисячі шкіл, котрі нам так часто випоминають ся яко доказ польскої толєранції і справедливости, они властиво не суть рускі школи, тілько утраквістичні, бо всюди, навіть там, де нема анї одного Поляка, наука польского язика забирає широке місце. Добре єще, сли русчина перемагає, але є багато й таких нїби-руских шкіл, де по польски більше учать як по руски, і длятого рускі дїти, вийшовши з них, навіть писати по руски не знають, хотя по польски вміють! Отже така школа мала б русчити Поляків? Се хиба насмішка, се гірка иронія!..

Але остаточно менше о те, чи церков та школа суть причинами русченя Поляків чи що инше: досить, що русченє дїє ся. Так увіряє N. Reforma і доказує се цифрами. Пригляньмо ж ся єї цифрам, єї виводам і єї методї.

Перед всїм она, хоть в теорії нїби то не цїлком признає идентичність обряду і народности, але в практицї держить ся тої засади, що всї римо-католики суть властиво Поляки, однак не всї греко-католики мусять бути Русинами. Після того приходить до заключеня, що Поляки русчать ся, на такій основі: 1) Загальне число Русинів, т. є. тих людей, що в остатній конскрипції записали ся яко такі, котрі в щоденнім житю уживають руского язика, єсть більше, як число греко-католиків. 2) В многих місцевостях число Поляків, т. є. записаних в конскрипції до польского язика, єсть менше, як число римо-католиків.

Розберемо пізнїйше, чи і о скілько оправдане єсть идентифікованє латинників з Поляками, а тепер возьмемо ся до тих двох основ, — перед всїм до першої. Отже N. Rеforma, порівнуючи число Русинів і греко-католиків, не бере на увагу цїлої Галичини, навіть не бере цїлої всхідної Галичини, лише одну єї часть, именно львівску архидієцезію римо-катол. обряду, обіймаючу 35 політичних повітів. Длячого она тілько одну і власне тую часть вибрала, того она не каже, але причину не трудно відшукати. В тій части єсть Русинів о 70.591 більше від греко-католиків, а в цїлім краю єсть их лише о 41.494 більше. Отже ходило очевидно о тоє, щоби різницю в числї межи Русинами а греко-католиками представити як найбільше. Але в тім річ, що така метода зовсїм хибна і невластива, бо вже-ж вірний образ можна дістати лише на підставі розслїдженя цїлости, а не частини. Поодинокі частини можуть представляти ся розлично, але страта в одній рекомпензує ся зиском в другій. Нехай би N. Refоrma взяла була замісць тенденційно вибраної архидієцезії львівскої иншу частину, дієцезію перемиску, а результат був би вийшов зовсїм инакшій.

Але, міг би хто сказати, все-ж таки і в цїлім краю єсть Русинів більше як греко-католиків. Се правда, але з того не виходить, що тая надвишка Русинів дісталась им від римо-католиків. Таж і Поляків єсть значнїйше число як римо-католиків, і то в далеко більшій мірі нїж Русинів по-над греко-католиків, бо о 519.268 а прецїнь з того N. Refоrma не заключає, що надвишка Поляків дісталась им від греко католиків. і Русинам і Полякам могла их надвишка дістатись від жидів.

В цїлій Галичинї єсть жидів 772.213. До якої-ж народности они себе зачислили? До нїмецкої лише одна частина, бо всїх Нїмцїв записано ино 227.600, а до них треба перед всїм вчислити дїйстних Нїмцїв, кольоністів нїмецких. Сих числа вправдї не знаємо з загальних даних конскрипції, але як поминемо навіть Нїмцїв католиків і менонітів, а возьмемо лише самих євангеликів, то буде их 43.279. Отже тих відтягнемо, а лишить ся тілько 184.321 жидів таких, що зголосили себе Нїмцями. Де-ж решта 587.892? Очевидно признала ся до иншої народности краю, до Поляків або до Русинів. Пошукаймо! Поляків по над римо-католиків єсть, як сказано, 519.268, Русинів по-над греко-католиків 41.494, разом Поляків і Русинів по-над римо- і греко-католиків 560.762. Отже они містять ся всї в тій рештї жидів. [Що числа не цїлком сходять ся, се має инші причини.] N. Reforma, правда, здає ся мати претенсію, щоби жиди тілько за Поляків себе признавали, а за Русинів — борони Боже!

З того однакож не виходить, щоби всьо так було в дїйстности, як тут єсть в рахунку, т. є. щоби при остатній конскрипції всї римо-католики признали себе за Поляків, всї греко-католики себе за Русинів, а решту Поляків і Русинів доповнили жиди. З того виходить, як сказано, тілько, що з більшого числа Русинів над греко-католиків не можна заключати будьто би тая надвишка дістала ся Русинам від римо-католиків, а тим менше може она доказувати русченя Поляков. Так само єсть впрочім і з надвишкою Поляків по-над римо-католиками.

В дїйстности нераз трафило ся, що римо-католики записали себе до рускої а греко-католики до польскої народности. Кілько таких було одних і других, сего годї вислїдити докладно, але дадуть ся знайти бодай мінімальні цифри, і ми спробуємо их вишукати.

[Дѣло, 17.08.1894]

ІІ.

На 76 повітів цїлої Галичини [ми беремо також міста Львів і Краків за окремі політичні повіти] єсть число Поляків в порівнаню до римо-католиків в 69 пoвітax більше, в 7 менше. Сесі 7 суть: в західній Бяла, котра нас не обходить [там єсть Поляків лише 77.640 а римо-католиків 83.687, отже більше о 6.047, котра надвишка припадає очевидно в користь Нїмцїв]. У всхідній Галичинї єсть: 1) в Богородчанах римо-католиків 2.155, Поляків 1.996 отже 159 менше; 2) в Долинї римо-катол. 10.155, Поляків 9.511 отже о 604 менше; 3) в Жовкві римо-кат. 12.433, Поляків 12.067 отже о 366 менше; 4) в Калуши р.-кат. 6.327, Поляків 6.195 отже о 132 менше; 5) в Перемишлянах р.-кат. 16.118, Поляків 12.430 отже о 3.688 менше; 6) в Чорткові р.-кат. 15.939, Поляків 15.755 отже о 274 менше. Разом римо-католиків в тих всїх 6 пoвітax єсть 5.123 більше як Поляків.

N. Reforma вчисляє і жидачівскій повіт яко семий до тих, де число Поляків єсть менше як римо-католиків; ми що до него маємо инші дані. Але она сама признає, що ті римо-кат. в жидачівскім повітї, ба не тілько в жидачівскім а також в долиньскім і жовківскім, по-части і в калускім, котрі не вписали ся до Поляків, то суть нїмецкі кольоністи, признаючі себе Нїмцями. Отже на тій підставі ми можемо з наведеного числа [5.123] що найменше 1.000 врахувати до Нїмцїв, і тілько решта, около 4.100, то будуть такі римо-католики, що уважають себе за Русинів.

N. Reforma подає дані подрібнїйші, не тілько після повітів, але і після місцевостей. Она входить при тім так далеко в подрібности, що именно в 12 пoвітax полоси полуднево-всхідної, наводить навіть такі місцевости, де різниця межи католиками а Поляками виносить 1, як в стрийскім повітї в Любінцях. Однакож всї ті подрібности причиняють ся не так до вірности цїлого образу, як радше до докладности. З них роказує ся, як впрочім з гори можна було припускати, що і окрім вичислених повише 6 повітів майже в кождім повітї львівскої р.-кат. архидієцезії є поодинокі місцевости, в котрих находять ся латинники, вписавші ся до рускої народности. Тії "страти" римо-католиків суть дуже розличні що-до величини, н. пр. в косівскім повітї виносять 70, в коломийскім 1.801 душ, — але они рекомпензують ся дуже часто вже в тім самім повітї на греко-католиках, котрі не вписали ся до Русинів. Н. пр. в снятиньскім повітї є в 4 селах 441 римо-католиків рускої народности, але за те єсть в містах і мiстoчкax 669 греко-католиків польскої народности. Ми задля цїкавости випишемо після N. Reform-и всї ті місцевости, де Поляків єсть бодай о 200 менше як римо-католиків, в тих 29 повітах львівскої архидієцезії, де впрочім перші перевисшають других числом загальним.

І так єсть Поляків менше від римо-католиків: 1) В коломийскім повітї в Ценявій о 413, в Камінцї-великій о 409; 2) в снятиньскім в Трійци о 230; 3) в городенецкім в Джуркові о 775, в Чернелици о 373, в Ясеневі-пільнім о 250, в Жидачеві о 247; 4) в товмацкім в Гориглядах о 229, в Богородичинї о 284, в Тостові о 441, в Гринївцях о 277; 5) в жидачівскім в Держові о 279; 6) в борщівскім в Циганах о 758, в Лосячи о 705, в Мушкатівцї о 357, в Слободї-мушкатовецкій о 377, в Верхняківцях о 253, в Озерянцї о 235, в Пилатківцях о 382, в Кривчи-долїшнім о 212, в Михайлівцї о 204, в Глубічку о 1064; 7) в бучацкім в Оссівцях о 355, в Петликівцях-старих о 283, в Пишкіцях о 300, в Трибухівцях о 655, в Пужниках о 555; 8) в залїщицкім в Угриньківцях о 233, в Шипівцях о 214, в Бураківцях о 446; 9) в брідскім в Черни о 461; 10) в городецкім в Любіни великім о 261, в Мшаній о 229; 11) в львівскім в Пустомитах о 422, в Товщеві о 209. У всїх тих повітах єсть однакож, як сказано, число Поляків в цїлости більше, навіть дуже значно більше, як римо-католиків, н. пр. в залїщицкім о 6.019, в брідскім о 7547, в коломийскім о 10.513, в бучацкім о 13.899.

Мусимо притім N. Reform-i зробити отсі заміти: Она вичисляє дуже скрупулятно ті місцевости, де Поляків єсть менше як римо-католиків, але иґнорує тії, де их єсть більше або де Русинів єсть менше як греко-католиків, а єсли о тім щось згадає, то хиба в той спосіб: Są wsi, szczególnie w powiecie buczackim, w których do języka polskiego przyznali się nie tylko wszyscy mieszkańcy rzymsko-katol. obrządku, ale część przeważna żydów i po kilkoro ludzi ze służby dworskiej! А друге: она пишучи o полосї подільскій з 12 повітами, анї слівцем не згадує, що межи тими повітами є 3 такі, підгаєцкій, тернопільскій і бережаньскій, в котрих Русинів єсть о 3.127, о 3.596 і о 4.821 менше як греко-католиків, то значить спольщених. Так поступаючи односторонно і тенденційно, так промовчуючи і затаюючи, можна потім голосити: polonizowania niema ani śladu!

Порівнавши межи собою числа римо-католиків польскої і непольскої народности, звернемо ся тепер до греко-католиків і відношеня их числа до Русинів. В цїлій Галичинї єсть аж 40 повітів таких, де Русинів єсть менше, як греко-католиків, а то в західній Галичинї на 28 повітів 26, у всхідній на 48 повітів 14. В західній Галичинї єсть в кождім повітї бодай кільканацять греко-католиків, але в 4 нема анї одного Русина а в 8 є их лише по кілька. Ві всїх 26 повітах єсть Русинів о 13.608 менше як греко-католиків. Особливо спольщені суть греко-католики в повітах ряшівскім, ланьцутскім, березівскім і кросняньскім; в першім єсть 1.282, в другім 2.894, в третім 3.092, в четвертім 3.785 греко-католиків нерускої народности. Більше Русинів нїж греко-католиків є тілько в двох повітах західної Галичини: в ново-сандецкім о 105 і в горлицкім о 283. N. Reforma, котра хибно причисляє до них ще грибівскій повіт, робить з того велике дїло, що nawet daleko na zachodzie, gdzie ludność rzymsko-katolicka i polska ma liczebnie wielką przewagę, ruszczenie się tej ludności jest widoczne. Ми тоє ruszczenie ще пізнїйше пояснимо.

У всхідній Галичинї в отсих повітах число Русинів єсть менше як греко-католиків: 1) в мостискім о 24, 2) в чешанівскім о 62, 3) в яворівскім о 165, 4) в самбірскім о 322, 5) в сяніцкім о 927, 6) в станиславівскім о 1.204, 7) в сокальскім о 1.702, 8) в рудецкім о 2.289, 9) в підгаєцкім о 3.127, 10) в тернопільскім о 3.596, 11) в перемискім о 3.762, 12) в бережаньскім о 4.921, 13) в ярославскім о 11.846, 14) в містї Львові о 12.809 — разом во всїх 14 повітах о 46.756.

В цїлій Галичинї отже єсть що-найменше [після цїлих повітів, не після поодиноких місцевостій числивши] 60.364 греко-католиків таких, котрі не признають ся до Русинів, а що-найменше [після такого самого численя] 11.170 римо-католиків таких, котрі не признають ся до Поляків. До якої-ж народности зачисляють себе одні і другі? З римо-католиків, як висше було виказано, звиж 7.000 до нїмецкої, так що лишає ся римо-католиків рускої народности около 4.100. З греко-католиків нерускої народности не признає ся очевидно анї оден до Нїмцїв, тілько всї до Поляків, отже Поляків греко-католицкого обряду єсть що-найменше 60.364. Просимо тепер порівнати ті числа: 4.100 Русинів римо-католицкого обряду ["зрусчених Поляків", як каже N. Reforma] і 60.364 Поляків греко-католицкого обряду [спольщених Русинів] і відтак осудити, чи в Галичинї дїє ся русченє Поляків чи польщенє Русинів*).

*) Тепер можемо трохи дoклaднїйшe, хотя все-ж таки лише в приближеню, розклясифікувати Русинів і Поляків в Галичинї після віри і обряду. Отже на 2,831.943 людей, котрі до Русинів вписали ся, єсть: 2,730.085 греко-католиків, 4,100 римо-католиків, 97.758 иншої віри [именно жидів]. На 3,516.698 людей, котрі до Поляків вписали ся, єсть: 2,986.260 римо-католиків, 60.364 греко-католиків, 470.074 иншої віри: числа 4.100 римо-католиків рускої і 60.364 греко-католиків польскої народности суть, як сказано, лише мінімальні, фактично одних і других буде значно більше [о яких може 20 до 30 тисяч], а за те инших відповідно менше.

[Дѣло, 20.08.1894]

ІІІ.

(Конець.)

Чи дїйстно всї римо-католики рускої народности суть коренні Поляки, потомки давних осадників мазурских, як твердить N. Reforma? Она повтаряє се твердженє неустанно, але не подає доказів. Ми не перечимо, що на Руси є численні кольонії мазурскі, давні і новійші; не перечимо навіть того, що і з давних кольоністів міг оден або другій в рускім окруженю, через звязи родинні або товарискі зрусчити ся — ми-ж уважаемо се і природним, щоби кольоністи, прийшовші непрошені в иншій край, не оставали чужим тїлом в народнім орґанізмі того краю, ино пpимінили ся до него, як сего і домагають ся Поляки від жидів та Нїмцїв, що серед них поселили ся. Але кождий, хто знає исторію, хто знає фактичні обставини нашого краю, мусить признати, що далеко-далеко більша часть латинників, записаних при конскрипції до руского язика, то суть коренні Русини, котрі з грецкого обряду, і то навіть вже й за австрійских часів, перетягнені були на латиньскій. Єсли пропаґанда латиньска забрала нам всю шляхту, єсли забрала половину міщаньства, то вже-ж она не занехувала і селян. Шляхта сполицила ся цїлком, але міщаньство ще декуди а селяньство переважно, помимо принятя латиньского обряду, задержали рідну мову. Ми мусимо навіть твердити, що межи латинниками єсть значно більше Русинів, нїж конскрипція виказує; таж нераз констатовано, що декуди і таких латинників, котрі тілько рускої мови уживають, записувано до польскої народности.

N. Reforma твердячи, що руска церков і руска школа русчить мазурских поселенцїв, сама нераз приводить факти, котрі перечать тому твердженю. Н. пр. в селї Пужниках в бучацкім повітї єсть Русинів греко-католицкого обряду лише 43, жидів 15 а римо-католиків 607, з котрих 569 признали ся до рускої а тілько 38 до польскої народности. В селї нема анї церкви анї школи, а противно єсть філіяльний костел латиньскій, хотя без сталого священика. Отже як тут церков або школа могла зрусчити майже цїле село?... Або в Глубічку в борщівскім повітї: там єсть 1.302 римо-католиків а з них 1.064 признають ся до рускої а лише 238 до польскої народности. Як же-ж можна припустити, щоби така велика кольонія мазурска дала зрусчити ся, тим більше що в селї єсть експозитура латиньскої парафії? N. Reforma, замість признати, що ті латинники то суть коренні Русини, на латиньскій обряд перетягнені, каже лише: to dziwne zjawisko! І не вміє того дива пояснити.

Ще одно що-до впливу церкви. Ми розуміємо, що там, де церков стоїть в більшій звязи з народностію, як се фактично єсть в Галичинї, она впливає і під національним взглядом, — але впливає на своїх исповідників. Отже гр.-кат. церков може старати ся, щоби належачих до неї Поляків русчити, а римо-католицка, щоби належачих до неї Русинів польщити. На тих, що не належать до неї она може впливати під взглядом реліґійним або обрядовим, т. є. старати ся, щоби они до неї приступили, — але щоби она на них впливала під взглядом національним без впливаня під взглядом реліґійним взглядно обрядовим, як се твердить N. Reforma, сего ми не розуміємо.

Ми застановляли ся над Русинами римо-катол. обряду і виказали, що то суть майже виключно коренні Русини, котрих удало ся вже златиньщити, але доси ще не удало ся спольщити. Пригляньмо ся тепер Полякам греко-катол. обряду, що то суть властиво за люде. А вже-ж чей і N. Reforma не схоче твердити, що се коренні Поляки, котрі за часів Володимира Великого чи Ярослава Мудрого з поганьскої віри навернули ся до христіяньства та приступили до грецкої церкви. Се очевидно суть всї без виємки коренні Русини, котрі не хотїли чи не могли перемінити свого обряду. Польща і латиньство доказали отже того, що одних Русинів, исповідників грецкого обряду, перетягнули і до польскої народности і до латиньского обряду, других лише до латиньского обряду, а третих лише до польскої народности.

Як великі були впливи польскости і латиньства і чого они доказали, показують отсі цифри: В самій всхідній Галичинї, де хиба тілько в сяніцкім та в ярославскім повітї находить ся частина коренно-польскої, мазурскої людности, єсть римо-католиків 914.986 а Поляків 1,269.705 против 2,657.246 греко-католиків а 2,751.962 Русинів. Що-ж би то за величезна кольонізація була, котра потрафила би такі маси народу переселити!... Коли ж зважимо, що окрім римо-католиків є в всхідній Галичинї 621.098 жидів і прочих иновірцїв, а окрім Поляків 201.686 Нїмцїв і прочих иноязичників, та що всї тії елєменти в політичних справах майже завсїгди, а в національних і инших звичайно идуть з Поляками: то стане ясно, як велика небезпечність грозить Русинам що-до их віри і що-до их народности, именно ще при теперішнім домінуючім становищи Поляків, і як ми мусимо всї сили напружити, щоби охоронити ся від спольщеня і златинщеня. А серед таких обставин будують ся у нас ще латиньскі костели та спроваджують ся монахи тай монахинї, щоби нїби-то хоронити латиньскій обряд, і заложено Towarzystwo Szkoły ludowej, щоби нїби-то хоронити против русченя польску народність!..

N. Reforma підносить яко дуже важний момент, що в остатних десяти роках [1880 —1890] людність римо-католицка в декотрих пoвітax зменшила ся. Именно розводить ся она широко, бо аж в трох нумерах, над повітом золочівским, в котрім після єї обрахунку число латинників в згаданім часї опало о 10.134. Се мусїло би справдї впадати в око і побудити до застановленя, — однакож показує ся, що в сїм як і в деяких других случаях N. Reforma послуговалась хибними даними. В Wiadomościach statystycznych, видаваних видїлом краєвим, в томі 13 випуску 1. на стор. 6, компетентний автор, бо професор Тадей Пілят, пише так: Ludność rzymsko-katolicka zmniejszyła się w trzech powiatach: w powiecie Zydaczowskim o 1.566, w pow. Złoczowskim o 468 (отже не о 10.134!) i w powiecie Śniatyńskim o 6. Ludność grecko-katolicka zmniejszyła się w powiatach Ropczyckim o 349, Rzeszowskim o 465, w Tarnowskim o 116. Ludność izraelicka zmniejszyła się w ośmiu powiatach. Отже по-перше зменшенє р.-кат. людности в золочівскім повітї зовсїм не єсть велике, по-друге зменшенє в поодиноких повітах показує ся не лише у латиньскої але і у греко-катол., і у жидівскої людности, по-трете се суть обяви льокальні, які повтаряємо ще раз, нїчого не доказують і котрих не можна брати відорвано. В цїлім краю людність римо-католицка за остатних десять лїт взросла з 2,714.977 на 2,997.438 т. є. о 10.4% а людність польска з 3.058.400 на 3,516.793 т. є. о 15% [людність греко-катол. з 2,510.408 на 2,790.449 т. є. о 11.23%, руска з 2,549.707 на 2,831.946 т. є. о 11.11%, а жидівска з 686.596 на 772.218 т. є. о 12.5%].

Длятого N. Reforma може зовсїм успокоїти ся: не то коренно польскій але і латиньскій людности не грозить зрусченє, а тим менше змосковщенє. Она вправдї хватає ся аж такого арґументу, що треба liczyć się z еwentualnością, iż Galicya wschodnia mogłaby dostać się pod panowanie Rossyi prawosławnej. Залишаємо питанє: а де-ж ваші надїї на приверненє давної Польщі? — тілько скажемо: Як-би зайшла згадана N. Reform-ою евентуальність, то відай мало помогли би kościół і szkoła polska, бо "возсоединенье" ледве щоби задержало ся з респектах перед ними, але в рускім краю они мусїли би так само уступити офіціяльній церкві і офіціяльній школї россійскій, як греко-католицка церков і руска школа.

[Дѣло, 21.08.1894]

[Письмо з Перемишля.]

О скілько мають підставу крики польских часописей на русченє Поляків в Галичинї, можна пересвідчити ся хоч-би з появившого ся недавно справозданя Дирекції ґімназії в Перемишли і з исторії тої-ж ґімназії поданої в тім справозданю. З нагоди перенесеня ґімназії перемискої разом з паралєльними клясами рускими до ново-вибудованого будинку написав професор Ґолиньскій і помістив разом зі справозданєм ґімназіяльним исторію перемискої ґімназії від часу заснованя єї аж до найновійшої доби. Зі справозданя того виймаємо деякі цїкавійші дати:

Исторія ґімназії подїлена на три періоди: І) від заснованя Єзуїтами 1617 до 1773 р.; ІІ) від прилученя Галичини до Австрії 1773 до 1850 р.; III) від реорґанізації ґімназій 1850 до 1893 р.

В лїтах 1850 до 1893 р. було в ґімназії всїх учеників 22.290, а кромі того в рівнорядних клясах руских в лїтах від 1889 до 1893 року 633. З огляду на народність було в ґімназії в згаданім періодї 13.748 Поляків, 7.487 Русинів, 996 Нїмцїв а 59 инших народностей; в рівнорядних клясах руских було в лїтах від 1889 до 1893 року 631 Русинів і 2 Поляки.

Після процентів було в тім періодї в ґімназії 61.67 прц. Поляків, 33.59 прц. Русинів, 4.47 прц. Нїмцїв і 0.27 прц. инших народностій, а з огляду на віроисповіданє було 55.58 прц. [т. є. 12.388] римо-католиків, 33.98 прц. [т. є. 7.574] греко-католиків, 0.12 прц. [т. є. 27] євангеликів, 10.32 прц. [т. є. 2301] жидів. В клясах рівнорядних було 99.69 прц. [т. є. 631] Русинів і 0.31 прц. [т. є. 2] Поляків.

Беручи після десятилїтій, показує ся статистика учеників ще цїкавійшою. І так: 1) в лїтах від 1850 до 1860 р. було 2.109 т. є. 55.47 прц. Поляків, 1559 т. є 40 прц. Русинів і 127 т. є. 3.34 прц. жидів. 2) В лїтах від 1860 до 1870 р. було 2.768 т. є. 55.85 прц. Поляків, 1.961 т. є. 39.56 прц. Русинів і 216 т. є. 4.35 прц. жидів. 3) В лїтах 1871 до 1880 р. було 2.510 т. є. 52.15 прц. Поляків, 1.714 т. є. 35.6 прц. Русинів і 589 т. є. 12.24 прц. жидів. 4) В лїтах від 1881 до 1890 р. [з виключенєм руских кляс паралєльних] було 3.950 т. є. 55.82 прц. Поляків, 2.067 т. є. 29.22 прц. Русинів і 1.049 т. є. 14.83 прц. жидів. 5) В лїтах від 1891 до 1894 р. [з виключенєм руских паралєльок] 1.051 т. є. 63.83 прц. Поляків, 273 т. є 16.57 прц. Русинів і 320 т. є 19.42 прц. жидів.

Кинувши лиш оком на се справозданє, мусить ся прийти до пересвідченя, що: а) з-поміж учащаючих до ґімназії від 1850 до 1893 року 7.574 учеників греко-кат. обряду лише 7.487 признало ся до рускої народности а 87 не признало ся до неї, коли навпаки анї один ученик римо-кат. обряду не признав ся до рускої народности, а що більше, ще 1.360 учеників не римо-католиків [очевидно переважно жиди] признало ся до народности польскої; б) що число учеників польскої народности остає пропорціонально те саме — і виносить около 54 прц., коли противно число учеників рускої народности в тих сорок лїтах спадає в спосіб застрашуючій, бо з 40 прц. на 29 прц., а натомість число жидів зростає незвичайно, бо з 3 прц. зросло на 14 прц.

Вже ті загальні дати статистичні стають за найлучшій доказ, що не Русини Поляків русчать, але на відворіт: Поляки Русинів польщать, а тота польонізаційна робота на некористь Русинів виходить на користь жидів... Tertius gaudet... Радуй ся Израїле!

Т. И. И.

[Дѣло, 17.09.1894]