Нещодавно в Киргизстані розігрувалася гостросюжетна драма, головним героєм якої виступив екс-президент Алмазбек Атамбаєв. Чи дійсно він є злісним корупціонером, порушником закону? А може, просто чимось розізлив чинну киргизьку владу? Спробуємо розібратися.
Дев’ятого серпня Первомайський районний суд Бішкека ухвалив рішення заарештувати Алмазбека Атамбаєва. Таким чином він став першим експрезидентом Киргизстану, котрий потрапив за ґрати. Хоча запросто міг уникнути такого «почесного» звання – треба було просто вчасно втекти до Росії чи Білорусі, як робили його попередники, щойно відчували, що запахло смаженим.
От, наприклад, перший киргизький президент Аскар Акаєв. Як стверджують експерти, за корумпованістю він міг би дати фори будь-якому пострадянському правителю. А почав Акаєв правити республікою ще за часів Радянського Союзу – 1990-го. Й перебував на посаді 15 років, допоки в березні 2005-го грянула «Революція тюльпанів». Тоді здавалося, що так звані «кольорові революції» неспинно пройдуться всім пострадянським простором. На той час вони вже відгриміли в Грузії та Україні, змінивши проросійські уряди на прозахідні. Киргизстан став третім. Аскар Акаєв вчасно втік до Росії, де завдяки нацарьованим за півтора десятка років статкам безбідно існує разом з цілою своєю родиною.
Курманбек Бакієв, котрий був президентом з 2005-го до 2010 року, з Росією трохи побив горщики. Тож мусив ретируватися до Білорусі, де знайшов з бацькою Лукашенком спільну мову.
Третя лідерка Киргизстану Роза Отунбаєва посідає певним чином особливу позицію в списку. Бо, з одного боку, вона – жінка, з іншого боку, вона була апріорі президенткою перехідного періоду, який протривав лише півтора року. Тому, здавши повноваження, вона без проблем змогла очолити громадський фонд свого імені.
І от на зміну Отунбаєвій прийшов герой нашого тексту – у минулому письменник Алмазбек Атамбаєв, котрого киргизи обрали зразу ж у першому турі президентських виборів у жовтні 2011 року. Фактично Атамбаєв став тим термінатором, котрий звів нанівець усі завоювання «Революції тюльпанів». Він різко розвернув зовнішню політику країни Киргизстан на 180 градусів, відмовившись від прозахідного курсу й відновивши всі розірвані зв’язки з Кремлем. Зокрема було поставлено хрест на планах про американські військові бази в країні. Натомість у республіці знову з’явилися російські військовики.
Саме за Атамбаєва Бішкек увійшов у митний союз з Росією, а також у ЄврАзЕС. Він був завжди бажаним гостем у Кремлі. Є багато знимок, де він ледь не розціловується з Володимиром Путіним. І сам російський правитель неодноразово тепло відгукувався про киргизького колегу та гарантував йому підтримку в усіх починаннях.
Під час виборів 2017 року Атамбаєв вирішив не балотуватися на чергову каденцію (чому? – про це згодом), а підтримати свого висуванця Сооронбая Жеенбекова, котрий був членом Соціал-демократичної партії, яку очолював Атамбаєв. Але щось пішло не так. Після зміни влади між політиками виник конфлікт. Внаслідок цього киргизькі соціал-демократи розділилися на прихильників колишнього і чинного президентів.
Цей конфлікт переріс у відкрите протистояння після того, як кількох людей із команди Атамбаєва було заарештовано в кримінальних справах. Серед них – двох колишніх прем'єр-міністрів країни.
Атамбаєв чомусь був упевнений, що він має достатній авторитет й вплив, аби впоратися зі своїм протеже – але прорахувався. У травні Жеенбеков підписав закон, який дозволив притягати колишніх президентів до кримінальної відповідальності. Потім він ініціював процес позбавлення свого попередника статусу експрезидента та імунітету від кримінального переслідування.
За відповідним поданням генпрокуратури Жогорку Кенеш – парламент Киргизстану – 21 червня позбавив Атамбаєва недоторканності, затаврувши колишнього президента ганьбою. Рішучості депутатам додало те, що сам Атамбаєв пішов на загострення конфлікту, публічно назвавши парламент «шмаркатим». Тож у парламенті була оперативно створена спеціальна комісія, яка висунула експрезидентові цілий список звинувачень у злочинних діяннях.
Атамбаєву пригадали, наприклад, те, що 2014 року він присвоїв російський грант в 50 мільйонів рублів, виданий Союзу письменників Киргизстану, який він очолював у 1990-х. Пригадали також те, як Атамбаєв призначав на високі державні посади осіб із кола свого особистого обслуговування – водіїв, охоронців тощо. Багато з них, завдяки доступу до державних ресурсів, стали одними з найбагатших осіб країни. Серед інших епізодів – його підозрюють у незаконному володінні земельною ділянкою в селищі Кой-Таш, де він збудував свій маєток.
Утім, головне звинувачення проти експрезидента пов’язане зі сприянням у незаконному звільненні кримінального авторитета Азіза Батукаєва в 2013 році. Останній щойно опинився на волі, зразу ж шугонув до Росії.
Втеча злодія в законі стала однією з головних тем політичного життя Киргизстану. Саме через цей скандал, як стверджують експерти, Атамбаєв і вирішив не йти на наступну каденцію. Мав намір з тіні керувати країною через свого ставленика. Але, як ми вже знаємо, не вдалося.
Генеральна прокуратура відкрила проти експрезидента кримінальне провадження. Навіть дружба з Путіним не врятувала його. Адже після першого виклику на допит Атамбаєв літав до Москви спецбортом з російської авіабази в місті Канті. У Кремлі він зустрівся з президентом Путіним. Утім, російський лідер після зустрічі заявив, що Киргизстан повинен «об'єднатися навколо чинного президента».
Тож киргизька влада, убезпечивши російські тили, дала наказ на затримання Атамбаєва. Той же вирішив не здаватися без бою.
Сьомого серпня правоохоронці двічі намагалися взяти штурмом резиденцію Атамбаєва в селі Кой-Таш. Але на захист експрезидента стало кілька сотень його прихильників. Під час сутичок поліції зі захисниками Атамбаєва постраждало близько півсотні осіб. Заступник командира спецзагону «Альфа» отримав вогнепальне поранення і згодом помер, а шестеро спецпризначенців опинилися в заручниках у прихильників Атамбаєва.
Восьмого серпня до Кой-Таша було стягнуто близько трьох тисяч співробітників міліції і спецтехніка. Після двогодинного протистояння Атамбаєв здався. Увечері того ж дня в центрі Бішкека прихильники експрезидента організували мітинг протесту проти його затримання, який жорстко придушили співробітники силових структур. Проти мітингувальників застосовували світлошумові гранати і сльозогінний газ.
Зараз експрезидент перебуває за ґратами – у слідчому ізоляторі Державного комітету національної безпеки. Й інкримінують Алмазбеку Атамбаєву вже не лише корупційні дії, а й спробу державного перевороту. «Атамбаєва підозрюють у застосуванні насильства проти представників влади, організації масових заворушень, у замаху на вбивство, вбивстві співробітника правоохоронних органів і організації захоплення заручників», – заявив начальник управління Генпрокуратури Замір Бейшекеєв.
Так що ситуація для експрезидента стала значно серйознішою, строк йому світить чималенький. Утім, не все для нього аж так безнадійно, як може здатися. У цій країні доволі часто «той, хто був останнім, стає першим, а хто перший – останнім». Пригадаймо хоча б, як 2002 року, тобто за президентства Акаєва, віце-президента Фелікса Кулова було засуджено до десяти років позбавлення волі. Утім уже 2005 року він вийшов з в’язниці й навіть став прем'єр-міністром.
