Десять заповідей народніх.

 

1. Памятай на це, що ти є сином (чи дочкою) великого Українського народа, якому злощасна судьба не пощадила злиднів і пониження, а якому по законам Божим і по всій справедливости людській належаться ті самі права, що їх мають інші народи світа. Від тебе, і лиш від тебе, залежить, чи він ці права осягне. Ніхто інший народові не поможе, як лиш він сам.

 

2. Памятай на це, що лиш дуже маловартна і нужденна людина може бути байдужною на справи свойого народа в часах нормальних. В хвилях переломових, коли рішається судьба народа, лиш останній падлюка може сказати, що йому байдуже, що з народом його станеться. Наколи же тобі справа народня не є байдужною, задокументуй це не лише перед своїми, але в разі потреби також і перед чужими, бо щойно тоді слова твої набирають справдішньої вартости.

 

3. Памятай на це, щоби ти ніколи, ніде, під ніяким услівєм і під ніяким приводом не відцурався своєї народности, хочаби тобі це мало принести навіть і діймаючу хвилеву прикрість або шкоду, бо це булоби з твойого боку рівно підлим і нікчемним, як колиби ти для хвилевого зиску, чи хвилевої полекші відцурався своєї найблищої рідні, батька, матери, братів, сестер або дітей.

 

4. Памятай на це, щоби ти усюди по змозі пособляв усякому ділу, з яким є злучений хосен для народньої справи. Роби це навіть в найменчих дрібницях, бо з дрібниць повстають великі цілости. Від народнього обовязку, який твої співгромадяни на тебе хотять вложити, не відказуйся ніколи, бо колиби кожний схотів звільняти себе від народнього обовязку, то хтож його сповнить? Датків на ціли народні не жалуй, бо ти від них не збіднієш, а народне діло без них не обійдеться. Старайся лише зрозуміти ціль датку, а тоді даш радо і даш в троє більше.

 

5. Памятай на це, що нарід лише тоді може осягнути ліпші умовини свойого єствовання, коли є зорґанізований, себто лише тоді, коли нарід є свідомий ціли, до якої стремить, коли вибере собі відповідних людей, що тим стремлінням успішно будуть вміли кермувати, і наколи тій кермі радо і без'умовно, підчиниться. Усяка робота одинцем спричинює лише безладдя і плутанину, веде нарід на безпуття, і справі народній лише шкодить, а людей невдачами деморалізує. Карність і єдність, це основи народнього життя. Нарід належно зорґанізований є непоборимою силою, з якою усі числяться і її шанують. Haрід нез'орґанізований — це череда баранів. Вистане прут в руках хлопяти, щоби її удержати в невольничому послусі. Нарід з'орґанізований є невмирущий, нарід нез'орґанізований є засуджений на поступенну загибель. Нарід з’орґанізований сам рішає про свою долю, нарід незорґанізований живе охлапами, які йому з ласки і милостині кинуть його сусіди. Хто спинюєть орґанізацію свойого народа, хто з під неї виломлюється і других до цього намовляє, цей є супроти свойого народа Юдою Іскаріотом.

 

6. Памятай на це, що трудолюбивість, ощадність, тверезість і просвіта є першими і основними услівями, від яких залежить поступ і свобода народа. Тому попирай на кожному кроці і при кожній нагоді усяке стремління у цьому напрямі, а поборюй, з напругою усіх своїх сил роботу тих, що діяльність у цьому напрямі хотілиби спинити. Нарід, що не працює і не щадить, нарід розпитий і темний, до нічого іншого неспосібний, як лиш до рабства.

 

7. Там, де голос твойого сумління тобі велить твердо стояти при справі народній, не дайся залякати ніякими погрозами, хочаби і як страшними, але не дайся також зловити на ніякі солодкі слова. В разі конечности вмій і жертву потерпіти, з другого же боку не забувай, що чоловік, якому твоє упідлення хвилево є потрібне, може тобі навіть і руку подасть, але за хвилю він її обмиє а на тебе з погордою сплюне, коли ти йому не будеш вже потрібний.

 

8. Памятай на це, що кличем кожного тямущого і чесного чоловіка, а тим самим і кожного шануючогося народа є: Чужого не хочу, свойого не дам.

 

9. Памятай на це, що найплюгавійшим упідленням для кожного чоловіка є зрада народньої справи, а допускається її не лише цей, що для Юдиного гроша запродує народне діло, але і цей, що для марного зиску, або навіть і хвилевої, личної вигоди не сповняє свойого народнього обовязку там, де народне добро сповнення цього обовязку рішучо вимагає.

 

10. Памятай на це, що непохитність в народних ділах зусім ще не свідчить про якусь засадничу ненависть до другої нації, як це багато людей, нам противних, для збаламучення і збентеження нашого громадянства голосить y ріжних нам ворожих часописах. Це свідома клевета, коли хто каже, що український патріотизм основується лише на ненависти до польськости і поза тим світа не бачить. Оце лож видумана в ціли з’огидження української ідеї, лож, якою залюбки воюють ці, що їм народня непохитність нашої суспільности не по нутру. Є це випробуваний спосіб до захитання усяких слабодухів, а тим самим до ослаблювання або і розбиття нашої народньої сили. Ти роби своє, а на цього рода глупости не звертай навіть уваги.

 

[Український голос, 08.06.1919]

 

08.06.1919