Здавалося, що по блискучім уcпixy недавньої премієри "Фавста" Ґуно, яку дехто вважає вершком мистецьких досягнень нашого театру в оперовій ділянці, повторення одної з попередніх опер не зможе вже викликати сильнішого зацікавлення чи вражіння. Та проте повторення опери "Мадам Бетерфляй" Пуччіні в частинно обновленій обсаді, з Є. Безпаловою та З. Дольницьким як гістьми, опери, якою наш театр саме розпочав свою оперову діяльність, видвигнуло цю виставу до ряду найбільш удатних і з мистецького боку найбльш цінних оперових вистав. Зацікавлення зосереджене було цим разом на особі співачки Є. Безпалової з Києва, яка в ролі Бетерфляй створила першорядну креацію, музично та сценічно опрацьовану та витончену в усіх подробицях. На це зложилися не тільки прекрасні голосові вальори співачки, її дзвінкий, наскрізь вирівняний голос, повний шляхотного металю у форте та виразности й теплоти навіть у пiяніссімax, але і незвичайно високо розвинена її вокальна й музична культура та інтеліґенція, що в сполуці з сценічними еквівалентами й виразовими засобами створили цілість, повну мистецької правди та життєвої переконливости. Підчас, коли слух слідкував безупинно за мельодійними лініями, що срібно-тканою мережею лилися з уст співачки впродовж цілої вистави, наше око немов cинхронізувало у нашій смідомості й почуваннях звукову форму тих ліній з їх глибоким виразовим оформленням. Особливо ж друга та третя дія пребагаті були в незабутні вражіння. Можна сміливо ствердити, що Є. Безпалова немов предистинована до ролі цього роду. Вітаючи нашу співачку з її першими виступами у Львові, можемо від щирого серця поґратулювати їй такого високомистецького осягу та висловити бажання частіше бачити та слухати її на нашій сцені.
Про інших виконавців реферовано вже нераз з нагоди давніших вистав цієї опери, тож на цьому місці можемо повторити тільки загальні завваження. Д-р В. Тисяк в ролі Пінкертона був голосово в дуже добрій формі. І у виразі і в звуковій динаміці була збережена відповідна пропорція та природність. З. Дольницький, як звичайно, відтворив ролю консуля Шарплєса і під вокальним і під сценічно-виразовим оглядом по мистецьки, причинюючись видатно до створення такої потрібної для цілости вистави рівноваги головних роль. Добре достроїлася до цього (більш з виразового боку) п. Л. Черних в ролі Сузуки. З епізодичних роль вимітити треба в першу чергу Геляса (в ролі Бонзе), Фітя (в ролі Ґоро), Ліпчинського (в ролі не зовсім удатно схарактеризованого князя Ямадорі) й Войтихівську (в ролі Кеті Пінкертон).
Та зокрема велике признання треба висловити музичному керманичеві опери, диригентові Л. Туркевичеві, який усі ті поодинокі ролі вмонтовував відповідно до своїх інтенцій у такий захоплюючий загальний музичний та виразовий образ цілости oпepи. Він зумів екзотичному, хоч і шляхетно унятому забарвленню музичної мови цієї опери надати багато внутрішнього, поглиблення, контрастів та розмаху, добутих в дуже значній мірі з оперної оркестри, якій за це належиться заслужене признання.
Виконання "Мадам Бетерфляй" стояло майже всеціло на справді високому мистецькому рівні і залишило вражіння одної з найкращих вистав за час ycієї діяльності нашого Оперного Театру.
Краківські вісті