В 41 ч. "Дѣла" помістив п. Корн. Устиянович статью: "Вистава краєва а Русини". В слїд за нею пустив ся й "Галичанин" і нуж своїм способом накинутись на мене, на участь Русинів в виставі, на "дикій план постройки церкви на виставцї" і пр. і пр. Я би й не згадував про "Галичанина", бо єго арґументи против усего, що виходить від народовцїв, нацїховані так спеціяльно в єго кузни укованими льоґічними фразами і клеветами, що міряти ся з ним тому, хто не був челядником у него, годї — инакше хиба сплюнути в той бік — коли-б "Галичанин", пропустивши [очевидно умисно] часть статьї п. Устияновича, в котрій між иншим сказано: "піднїс я [Устиянович] на зборах тов. им. Шевченка гадку, щоби ми Русини постарались о окремий павільон," не був перепечатав другої єї части, в котрій говорить ся також про дїл етноґрафічний. Про-те на обі статьї відповідаю о стілько, о скілько они або мене або справ мною на виставі заступлених дотикають.
Занимаюсь дїлом устроєня павільону руских товариств длятого, бо видїли товариств "Просвіти", "Рускої Бесїди", "Зорі", "Днїстра", "Клюбу Русинок", "Тов. им. Шевченка", "Народної Торговлї", "Товариства Педаґоґічного", "Бояна" і других менї се дїло мимо моєї волї і кількоразового мого зріканя, одноголосно поручили. А позаяк для мене воля руских товариств яко репрезентантів народу руского свята, то я взяв на себе той тяжкій обовязок, не зважаючи на личні напасти зі сторони "Галичанина", на які впрочім кождий Русин, що признаєсь до того народу, мусить бути приготований.
На всяких виставах ставлять люде павильони різного стилю. Я загадав, яко референт ділу етноґрафічного, показати стиль гуцульскої церкви. З-разу хотїв я, йдучи за гадкою других людей, устроїти павільон руских товариств в стилю гуцульскої церкви, раз длятого, що було би се чисто-народне і наше питоме, а по друге длятого, що церков можна дуже легко по виставі спродати, через що і товариства не були би наражені на значні кошти. Коли однакож до виставових предметів етноґрафічного дїлу удалось менї зібрати усї дорогоцїнні старинности нашої рускої церкви, то постарав ся я о те, щоби павільон на ті старинности мав вид церкви простонародної архітектури. За те удалось менї, завдяки патріотизмови инжінера п. Левиньского, поставити для руских товариств вельми малим коштом павільон, котрий буде мати вид типового руского хуторного дому, яких ще чимало у нас і на Українї, а до виконаня пляну сего позискав я ласкавість звістного архітекта проф. політехніки п. Захаревича. Най же менї хто скаже: чи се "дикій план" — зібрати всї старинности нашої рускої церкви у павільон виду рускої церкви? Чи може красче би було, наколи-б они містили ся в якім павільонї стилю япаньского чи єгипетского? А коли зважимо, що при тій нагодї зароблять Гуцули около півтора тисяча зр. за роботу — чи може й се "дикій план"? А коли по закритю вистави яке бідне село закупить собі за дешеві гроші питому руску, з матеріялу як найкрасшого поставлену церков, чи й се "дикій план"?
Кромі стариностей, які заховались дотепер по наших церквах, тих неоспоримих свідків нашої красчої минувшости, радо поміщу в тій церкві також і працї нинїшних церковних малярів, сницарів і пр. а навіть уважаю се за річ конечну, — тож удаюсь прилюдною дорогою з просьбою до Вп. Корила Устияновича, щоби зволив заохотити звісних єму малярів, різьбарів і пр. до надсиланя праць своїх. Хибна се гадка будьто би внутро церкви виставової було так пристроєне, як оно є в нашій церкві на селї. Нї, церков виставова — се тілько павільон на церковні річи, так давнїйші як і новійші. Длятого прошу Bп. Корн. Устияновича, [що я вже й давнїйше листом зробив] о поміч, за котру єму вже наперед сердечно дякую, як дякую єму і за вказані в статьї точки, котрими певно покористуюсь.
Що-до загальних заміток повтаряю те, що я вже мав нагоду заявити в "Дѣлї". В віддїлї етноґрафічнім я лично забезпечив ся, що права рускої мови будуть на рівни трактовані з польскою. На те маю запорученє презеса вистави Вп. ґр. Стан. Баденього і Вп. директора Мархвицкого. Подібної рівноправности дізнає руска мова і в секції XXII., [музичній], в котрої склад входить посол Вахнянин. В обох секціях було кому упімнутись, тож і проґрами обох секцій були надруковані в рускій мові, розіслані з рускими часописями [музична передрукована в 147 ч. "Дѣла" з р. 1893.] На друках публичних які дотепер зложено, як плякати і льоси льотерійні, увзгляднено вповнї і руску мову, — і я мушу взагалї заявити, що оба згадані панове, репрезентуючи дирекцію вистави краєвої, відносять ся до всяких жадань і уваг щодо увзглядненя прав руского народу так льояльно, що належало би тілько жадати, щоби й загал Русинів бодай не спихав вини неповодженя на нїкого більше, хиба на свою власну питому-руску байдужність. Що Русини, навіть "найтвердшого закала", беруть участь в загальній виставі, знаю се докладно зі справоздань делєґатів повітових і з зголошень, які приходять до дирекції вистави, а коли они на своїх виставових предметах не помістять написів руских, сему не буде винен анї Шухевич, анї дирекція вистави, але в першій мірі "Галичанин", котрий клеветами поміщуваними в своїх стовпцях стараєсь людей, що не идуть за гадками укованими в єго кузни обкидати грязею в якій сам сидить, але надто тероризує своїх читателїв, а они, щоб не виявитись, або підшиють ся під польскі написи, або відтягнувшись від усего, не поучують відповідно виставцїв Русинів о их правах. Sapienti sat.
[Прим. Редакції: Не маємо причини не вірити, що п. Вол. Шухевич каже про пп. Стан. Баденього і Мархвицкого дотично відношеня их до руского язика на виставі, але крім них в minores gentes, котрі видко поручень тих начальників не сповняють. Н. пр. плякати рускі: все на них по руски, а кліш польскій "Wystawa krajowa"! Правда, що секції етноґрафічна й музична видали проґраму і в рускій мові, але длячого-ж сего не зробили другі секції, бодай ті, де засїдають виднїйші Русини, як в шкільній [пoc. Барвіньскій] і в секції штуки [крил. о. Петрушевич]? Побачимо, чи дирекція вистави проявить на стілько енерґії, щоби дотично управненя руского язика на виставі вийшло і в практицї так, як говорить ся словами. Побачимо се на павільонах, на вивісках, на картах вступу і т. д.]
Дѣло
12.03.1894