В Narodn-их List-ах знаходимо справозданя з львівскої вистави краєвої, цїкаві тим, що справоздавець, хоч відносить ся до вистави прихильно, не хвалить всего за покотом, як то чинять нїмецкі дневники, але виказує і слабі сторони вистави. Отже зі справоздань тих годить ся навести деякі уступи.
Перше свое справозданє починає автор такими словами:
"Якій-ж убогій видаєсь нам той край по дорозї з Кракова до Львова! Бога ради! що хотять ті панове виставляти? чим они заповнять свою виставу, котра має не лиш импонувати, але й затьмити собою краєву ювілейну виставу ческу! Земля аж до Перемишля по більшій части пісчана, поодалїк зелїзничого шляху непоказні сїльця з розкиненими хатами, нїгде здовж цїлої дороги фабричного комина, нїгде признаки більшого промислу, а за те всюди лихо годований люд в грубій одежи, худі малі конята, біднота. Цїлком як представив п. Щепановскій. А прецїнь треба признати, що мене ударило те, що я другого дня побачив у Львові.
"Скажу щиро, що я виїхав до Галичини зовсїм без упередженя, навпаки: з найретельнїйшим наміром похвалити, що хвали гідне, а виткнути, що треба. Всїми силами намагав ся я вигнати з душі образ нашої вистави з року 1891-ого, аби мене не кортїло переводити порівнанє, а все-таки, ходячи по виставі львівскій, не міг я спекати ся чувства, що таки перло мене до такого порівнаня. І хоч кождий неупереджений мусить признати, що наша вистава була далеко ефектовнїйша, богатша, більше поучаюча, то годї не признати, що і у Львові зроблено все, що дало ся зробити, і Поляки можуть тою виставою гордити ся.
"Але лишень Поляки, нїхто другій! Русинів мов-би не було в краю! Три міліони руского народу мов-би десь запропали, а прецїнь бучний титул вистави звучить: "Загальна вистава краєва". Титул невірний. Львівска вистава що-до внїшного вигляду єсть польска, виключно польска, хоч розуміє ся, богато містить ся в нїй рускої працї. А тото цїлковите затоптанє доброї половини людности галицкої болючо вражає серце славяньске. Так то вже дїє ся всюда в нашім славяньскім світї! Чеха жаль опановує на вид такої безоглядности, а однак Русинів, пп. Вахнянина, Барвіньского і т. п. се не вражає, на их погляд оно зовсїм в порядку. [Справоздавець має тут очевидно на гадцї загалом політику пп. Вахнянина і Барвіньского. — Ред.]
"І ще з одного огляду вистава львівска різнить ся від вистав инших країв і народів.
"Коли ми в передодень отвореня вистави їхали з столицї колишньої краківскої републики до столицї Червоної Руси, говорив кондуктор, що нїколи не віз в поїздї так богато осіб першою і другою клясою, а так мало третьою. Отже цїлком противно як у нас. Вистава львівска має явний вираз аристократичний. Кромі промисловцїв і ремісників, з більших міст, що рвуть ся до поступу, майже все проче на виставі походить від шляхти... Орґанізатори вистави не розпоряджають масами, одушевленє для вистави в широких верствах доси дуже мале, то черезь се вистава львівска не має того могутного, справдї народного виразу, яким визначувалась наша вистава. До Стрийского парку не вандрують товпи, як вандрували у нас до Кральовскої Обори; в Стрийскім огородї не панує такій рух і житє мов в улію, як се було в нас: у Лвові церемонність, елєґанція без любого тепла; у нас була горяча прихильність до вистави. Ся обставина, єсли оно не змінить ся, може на мою гадку вийти на шкоду фінансового успіху вистави львівскої."
Про положенє і вигляд вистави пише справоздавець в иншім числї Narodn-их List-ів ось-так:
Місце вистави дуже вигідне, хиба що троха за вузке. Обсяг має вистава троха меншій нїж мала наша, а до того в єї обсягу містить ся і велике боїско сокільске. Своїми сто двацять павільонами вистава робить вражінє більше пестре нїж красне й миле. Видко тут уже орієнтальний смак, хотяй тут инакше виясняють тото густе нагромадженє одностайних самих деревяних будинків. Чоловік не видить одного павільону з по-за другого. Се хаос, котрий тим допікає, що будинкам з дерева труднїйше надати різнородности і характерастичної особливости.
"І чому-ж то все так накопичене одно на другім, без огляду на віддїл вистави і на предмети, длячого все так мало инструктивне?
"А ось з такої причини: Прийшов ґраф А. і заявив, що коли єму не позволять збудувати павільону туй побіч павільону архикнязя Альбрехта, він не возьме участи в виставі. Позволено. Але ось князь Б. зажадав того місця для себе. Ґраф мусить князеви чей же уступити, але щоби ґраф не вгнївав ся, показано єму місце, яке вже давно мав замовлене праскій промисловець В. А тут до всего того замішала ся ще й панї ґрафиня, а ґалянтний управатель будов на виставі, також ґраф, не міг оперти ся більше чи менше красній ґрафини. Не знаю, чи се правда, але так виясняв менї річ демократ-Поляк."
Про торжество відкритя вистави пише справоздавець:
"Як на цїлім Божім світї — торжество почате було о 6-ій годинї рано т. зв. "зорею". О 9-ій годинї йшло ся до костела. Тут без костела, без посвяченя нїчо й не дасть ся подумати. І сама вистава була посвячена на кілька днїв перед отворенєм. Тілько не треба думати, що се може з великої побожности Поляків, нї. Менї сказано, що то проста форма без думки, наслїдок необмеженої почести для ксьондзів. Люд взяв в торжестві відкритя вистази незвичайно малу участь. Люд відносить ся до вистави більше нїж апатично, не так як у нас. Бог знає, де подїла ся польска запальчивість до того величавого дїла! Можна би замітити, що маси люду є рускі, а ті, розумієсь само собою, не відносять ся до вистави з одушевленєм, але-ж маси люду руского, на жаль, не дуже розбуджені національно, то мабуть і годї говорити о интензивнім єго національнім опорі..."
В иншім знов письмі справоздавець говорить о участи правительства в виставі львівскій і констатує, що держава увзгляднила на виставі лише Поляків. "Кладемо — каже він — не без причини натиск на слова: для Поляків бо бідні Русини галицкі, чи властиво лиш деякі з них, хотять повну народну независимість окупити також написію рускою побіч польскої на шляхах зелїзничих в Галичинїі. Прецїнь нинї говорить ся о наконечнім порозуміню обох славяньских племен, котрому нїби-то таку добру почву подготовила вистава. Що? вистава? А прецїнь же член видїлу краєвого п. д-р Дамян Савчак, котрому дано в день відкритя вистави краєвої промовити в имени трех міліонів Русинів два реченя, говорив, що вистава є дїлом обох братних народів, котрі спільно замешкують край а вистава єсть их спільним дїлом... А що, як би був член видїлу п. Савчак домагав ся язикової рівноправности в тім спільнім дїлї? Були би єму сказали: "Пане! вистава наша єсть лиш офіціяльно краєва, на дїлї-ж она народна польска!" Але даймо спокій тому. Се вже проклятє у Славян, що уміють дбати про свою народну екзистенцію на рахунок народної екзистенції народів братних, а спільний ворог при тім користає. Прикрі то гадки, а відогнати их не годен анї взнеслий образ вистави, що являє ся нам в найкрасших барвах, коли глядимо на него з високого кіпця усипаного на память унії Люблиньскої... Нудні ті гадки не сполошує і дощ, що виставу перемінює в безконечне море болота. А тут у Львові славяньске болото! Через дощ терпить вистава, але ось і в красний, ясний нинїшний день [7 червня] відвідало виставу лише 5000 осіб. Не знати, як то буде далї..."
Вкінци годять ся занотувати, що справоздавець Narodn-их List-ів пише про участь Чехів в виставі львівскій.
"Передовсїм — каже він — треба сконстатувати, що Поляків заохотила до вистави славна удача вистави ческої, отже нас Чехів треба уважати за интелєктуальних моторів вистави львівскої. Але і що-до переведеня єї ми маємо в нїй значну участь. Польскі панове впорядчики вистави не прогнївають ся, коли зраджу, що в своїй праци поступали майже виключно після наших взірцїв і, на скілько обставини конечно не вимагали инакше, після нашої практики. Мали они до диспозиції і всї указки нашого комітету виставового. Але-ж не лиш инсталяційні роботи вів у Львові п. Масопуст, але і яко виставний аранжер по Празї і Пловдиві, знаменито сповнив своє дїло у Львові. Освітленє вистави віддано фірмі Кшіжіка, котра занялась устроєнєм і світляної фонтани. І виставцїв з Чехії єсть довгій-довгій ряд. В віддїлї машан, кромі одної більшої фірми польскої, всюди ческа фірма; без Чехів того віддїлу не могли би були у Львові устроїти. і в инших віддїлах стрічаєш ся всюди з фірмою ческою. На тім ще не конець. По-найбільше Чехи рядять великими промисловими заводами в Галичанї, котрі на виставі гордо репрезентують молодий промисл великій. Павільон архикнязя Альбрехта устроїв Чех; хемічний промисл галицкій репрезентує фірма Д. Штарка з Горлиць а нею рядить Чех Шуберт; павільон цукроварнї товмацкої устроїв властитель єї славно-звістний цукровар Чех Вольтр. Поки-що лиш тих кілька примірів..."
По Чехах справоздавець піднїс державу, котра напружила всї свої сили, щоби піднести виставу львівску. Справоздавець бачить в тім політику, бо для вистави ческої держава того не зробила.
Дѣло
12.06.1894