З вистави.

Новий зїзд — дневникарів і літератів! — розумієсь польских. Зїхалось их щось 300. Є між ними й такі, що убирають спідницї, приїхали з "rozmaitych dzielnic Polski". З Морави прибула панї Прайсова, а з Чехів найславнїйшій поет Врхліцкій, писатель Єлінек і директор Narodneho divadla Шуберт. З Русинів зголосив ся один-одинокій д-р Ив. Франко. Отже для тих гостей львівске Koło artystyczno-literackie зготовило вчера приєм при звуках хору "Еха" і войскової музики. Презес товариства Кубаля повитав ческого поета Врхліцкого, а той по дякував по чески. Потім найшов ся один літерат, що вмів і відповів Врхліцкому по чески; польскій поет Родоць проголосив привітний стих, а відтак наступила черга на музику, спів і т. д. Сегодня о годинї 11-ій рано розпочалась перші публичні збори в музичній авли на виставі. По вичерпаню проґрами зборів відчитає д-р Хмєльовскій "Послїдне десятилїтє польскої літератури". Відтак збори відбувати-муть засїданя секціями в ґімназії Франц-Іосифа. І так завтра від години 9-ої рано до 3-ої пополудни засїданя секції: 1) літературної, на котрій д-р Франко буде реферувати "О трактованю польскої літератури" і "Про взаїмні відносини польскої і рускої літератури"; 2) людової просвіти; 3) дневникарскої і 4) язикової. Дня 21 липня спільні збори всїх секцій в сали ратушевій, а 22 липня по богослуженю спільні збори в музичній гали на виставі, де д-р Войтїх Дїдушицкій відчитає "Про задачі польского дневникарства", почім наступлять справозданя з нарад, внесеня в справі будучого зїзду і замкненє зїзду. Того дня вечером відбудесь і бенкет в музичній гали.

На виставі є бальон і капітан від него. Надував ся він кілька здорових недїль а не міг надутись, аж ось недавно набрав уже в себе стілько "духу", що капітан затер руки, усїв в лодку, розклонив ся чемненько і "вйо!" Та ба, бальон зноровив ся. З-першу фуркнув, відскочив на 1½ метра від землї і — мов би почувши болї в жолудку — присїв на твердій суши. Погладив єго капітан, походив коло него, ще підсипав єму етеричного оброку і першій раз виїхав на нему по-над львівску виставу. Та видно, бальон сей мусїв набратись руского духа, котрому усе вітер в очи, бо скоро лиш опустив туземний падол вистави і вже міркував побрикати по вільній воздушній країнї — нараз небо випустило страшні хмари, ті вхопили нещасливого в свої рамена, окружили єго лискавицями і омочили дощем, а громи то так і переганялись по-над єго єством... Сердечні Львовяне аж охкали зі страху і жалю за ним. Але бальон — як Русин — вислухав і дививсь на се з флєґмою, а Господь позволив єму благополучно по блуканинї спустити ся на ляшківских сїножатях, пів милї від Львова. Був безсильний, хотїв відпочати. Та лихо не спить. Правовірні христіяне, що з роду не бачили такого дива, позбігали ся, де-хто верхом а де-хто пішки, дивитись на него. І рада в раду: вхопили бездушне тїло бальона і завезли до війта, а той велїв "Форшпаном" відставити заволоку до Львова. Тут поторгувались мужики і виторгували за "фатиґу" і витолочене збіже 11 левів, котрі саме здались на то, щоби справити під Жовківскою рогаткою поминки...

Бавились мужики під Жовківскою рогаткою, але бавивсь і Мадяр в Францускій реставрації Жерарда на виставі. Тільки забава не однакова була. Зачув син Арпада про львівску виставу і про все, що на виставі, отже й про француску реставрацію. Приїхав і задумав все те оглянути. Походив по павільонах, а зголоднївши зайшов до Жерарда на снїданє. Попоїв, випив і зажадав рахунку. Кельнер, правдивий Француз з львівскої Зарваницї, овинетий як єгипетска мумія в простирало лілійної чистоти, подав жаданий рахунок. Мадяр перечитав раз і другій і важко задумав ся над тим, як міг помістити єго жолудок їди й напитку за 42 зр.? Ще раз поглянув на своє черево — познаки нема! кинув оком на рахунок — 42 зр. Паприкована кров закипіла і нараз... трас! — і єгипетска мумія найшла ся під столом. Счинив ся крик і галас. Надбіг сам Жерар і хтось з дирекції. Жерар думав, що справу полагодить тим, що представить ся, і справдї представив ся. Та марсовий Мадяр, скоро тілько зачув, що се сам господар, як заїде й єму між очи! Конець-кінцїв аж спеціяльна комісія мусїла орікати: кілько могло коштувати снїданє. Мадяр заплатив 6 зр. і без "почтенія" вийшов.

Нинї привезла зелїзниця а з зелїзницї трамвай кінний — свіжій транспорт сїльскої рускої дїтвори з повіта тернопільского. Кождий хлопчина мав на сердачку чи на полотнянцї пришпилену на грудех досить велику білу картку з написію "Oddział Tarnopolski". На площи Галицкій вози трамваєві висипали усю дрібноту [звижьсотку] і она, упорядкована польскою командою провідника, рушила з учителями на виставу. Передом нїс оден хлопчина фану синьо-червону з гербом [півмісяць під звіздою]. В конфедератцї з польским орликом і пером був лиш оден хлопець. Більше конфедераток було оногди на дїтворі з Болехова, де на добу перед виїздом кравцї на лоб на шию ушили щось аж двацять польских мундуриків...

Дѣло