Минувшого місяця подали краєві часописи звістку, що музей имени Дїдушицких став з днем 22. марта с. р. відданий до публичного ужитку.
Щоби заохотити так львівских, як і приїзжих Русинів до звиджуваня сего музея, подаю ось тут в коротцї малий образець єго устрою і богацтв, які він в собі містить.
Музей им. Дїдушицких поміщений в просторій двоповерховій каменици при ул. Театральній, близь "Народного Дому". Хоч в тім музею містять ся тілько окази зібрані в краю, все-ж він числить таке множество незвичайно цїнних предметів, що єму не дорівнує під тим взглядом нїякій музей світа, а скоро додам, що цїла збірка — се праця одного чоловіка — Володимира ґр. Дїдушицкого, то просто зачудуватись мусимо не тілько зелїзній витрівалости в праци і постановленю, але і над жертволюбивостію сего справдї незрівнаного любителя рідного краю.
Музей обнимає такі дїли: 1) зоольоґічний, 2) палєонтольоґічний, 3) мінеральоґічний, 4) ґеольоґічний, 5) ботанічний, 6) передисторичний, 7) етноґрафічний.
Підсїнє музеальне містить в собі такі окази, що будь-то тягарем своїм, будь-то своїми розмірами не надавали ся до поміщеня на поверхах. Між иншими звертають тут на себе увагу ось-які предмети: 75 цм. грубий а 4 м. високій пень ялівця з Мошкова під Сокалем; пень дуба грубий о промірі 2 м.; пень кидрини 412-лїтної; велика осклена шафа з кристалом соли 16 сотнарів тяжкого, а побіч шафи драбинка, покрита кристалами соли [якійсь гірник мусїв драбинку деревяну поставити в кут копальнї і она перестояла віки, а скапуюча зі стїн ропа сільна затримувалась на драбинцї і скристалізувала ся]; дальше окази воску земного з Борислава; величезні брили вугля камінного з Яворжна і брунатного з Новоселицї під Снятином; величезний, 2.04 м. високій пень дерева скамінїлого, найдений коло Винник під Львовом — і т. п.
Першій поверх о чотирнацяти просторих комнатах, містить в собі дїл зоольоґічний і палєонтольоґічний, значить: побіч жиючих у нас нинї звірять і через наш край у вирей перелїтаючих птахів, ще й останки звірят, які у нас з землї викопують ся. Оказів звірять ссучих є там 405, птахів 2108 [побіч них в осібній комнатї множество гнїзд натуральних з покладками різнородних птахів, а журливі матери бережуть их задумчиво над ними сидячи або стоячи], гадів 95, плазунів 168, риб 377. Кромі xpeбoвцїв є там ще 31.152 оказів комах, гнїзда их, натурально частини шкід, які они роблять в лїсах, огородах, полях і пр.; павуківцїв 1.280, скорупняків 30, мякунів 2.542, губок 39, а хробаків 29 оказів.
Здавалось би, що музей импонує передовсїм числом оказів, бо ось на 8.328 родів звірят числить він 38.225 оказів, в наслїдок чого, бачимо нераз по кілька або й кільканацять оказів того самого роду, — але пригляньмо ся близше поодиноким оказам а побачимо, з яким знавством они збирані, випхані і уставлені. Ось приміром заяцїв є там 11, але кождий з них різнить ся чимсь від другого: сей чорний, той білий, иншій лисей, той знов з-під тїла чорний, а знов иншій на причуд великій, другій ще маленькій, а один з них має аж 8 ніг, 4 у споду а 4 з гори на хребтї. Або ластівки — там их цїла турма, а кожда инша; є там і цїлком нагі, ледви світ Божій побачили, є і в пушов приодїті, і старі й молоді, білі, чорні, з дивовижними клювами, ногами, крилами — і пр. і пр.
Або рисї — є их там штук 12 [більше нїж в музею бритійскім]; кождий з них хоч мало різнить ся барвою від сусїда, за те инакше випханий і уставлений: той притулившись до пня, немов чатує на добичу; другій знов вискакує з добичою з гиляки на гиляку; иншій знов оглядаєсь позад себе, здаєть ся звітрив жертву своєї пажерливости або яку небезпеку, а той знов дре ся на пень, щоби укритись між гилями і листєм; иншій похожає ся поволи, розважаючи, де би добичу яку ухопити, і т. и. Або пригляньмо ся рогам серн, — є их там цїла сотка, але годї найти одної пари схожої на другу.
Всї звірята випхані так вірно, що здаєть ся бачиш их живих; кожде немов само говорить про себе, що оно загадує. Не без великого студіюм удалось властителеви уложити все те так природно. Кромі студій властивих треба було ще віддатись і осібному слїдженю та помічуваню житя звірять, а сего доконав фундатор не без цїли великої і не без значіня, бо ось познакомляючи нас в той спосіб з богатствами землї, поучає і о обичаях і звичаях звірять а тим самим заохочує особливо молоді душі до замилуваня в науках природи, а спеціялістови подає незвичайну нагоду до студій порівнуючих.
Порозвішувані по стїнах музея картини, представляючі анатомічну будову звірят, идеальні краєвиди житя ростин і звірят передпотових, имовірні форми их і богато инших картин доповняють тую незвичайно поучаючу цїлість.
Годї тут вдавати ся в близче вичислюванє і опис хоч-би цікавіщих родів звірят, — заняло-б се спору книжку і ще не сказав би-м усего; впрочім я не поставив собі сеї цїли, тим певнїйще, що цїкавих поучать осібні назви, уміщені на поодиноких предметах, особливо-ж помічним им буде "Провідник" виданий накладом музея; він вкаже не тілько назви поодиноких оказів, але і властивости кождого з них; надто покаже докладно час і місце, з-відки кождий предмет походить; зверне увагу й на те, що на нїм є особливого, чи він собі звичайний, чи рідкій — і пр.
Цїль отих кількох стрічок є — звернути особливу увагу учителїв і родичів на сей музей, щоб они не тілько загощували самі до того музея, але і вказували учащій ся молодежи се місце, де она з великою користію для себе і без найменших видатків може провести час, тим більше, що і фундатор посвящує свою звиж 50-лїтну працю молодежи, з горячим бажанєм, щоби звиджуванєм богатств природи нашої землї, виробів працї та спосібностій нашого люду і відвічних в земли загребаних памяток по наших прародичах — загрівала ся молодїж до любови рідного краю, єго люду, і до невтомимої працї над слїдженєм сеї спадщини по предках наших.
Дѣло
15.04.1896