Німецька осінь

В франкфурстському потязі на Марбурґ

я дивлюсь на поруділий мармур

осені – Вздовж колій пустота

переїзди – кілька авт  чекають

Потяг  як солдат свій крок чеканить –

і полошить птаство по садах

хтось додому; ми – із Крістіаном

їхали на службу лютеранів –

В лютеранській церкві над горбом

складено всі Біблії для служби

і прийшли студентки – кожна з ружею:

флейта передражнює гобой

залишився метушливий Франкфурт

схований за книжку і фіранку

за трамвайчик – паперовий клей

квітники – будинкові примурки;

Переходять міст німецькі турки

в супроводі голосних туркень

Осінь у Німеччині підходить

до дощів своїх й своїх городів

в Марбурзі – студентських літургій

музики – защемленій клавіром –

поруч з протестанським універом

поруч пагорбів і підліткових гір

серед каменю й церковного притвору

вітражів – і внутрішнього двору

Крістіан – накинувши кирею

перевозить з східного кордону

вірші наче павичу корону

і павучу слину замість клею

В Марбурзі за сіруватим замком

дім шукати вслід за Пастернаком

Їхати до Марбурґа – минати

селища німецькі – мову – дім

Йти самотньо по тонкій воді

і писати тихо і мовчати.