Проф д-р інж. І. Фещенко-Чопівський здобув собі своєю невпинною, довголітньою працею, численними досвідами, новими науковими теоріями, загально відоме ім'я і признання в світовій літературі про метальознавство. Ім'я проф. Фещенка-Чопівського можна зустрінути нині в кожній книжці з ділянки мeтaльознавства, його праці були широко обговорювані в усіх фахових журналах світу. Одночасно громадянсько-політична діяльність Ювілята має також свою славну сторінку. Це поєднання двох напрямків діяльности є найкращим прикладом жертвенної праці для свого народу.
Іван Фещенко-Чопівський прийшов на світ 20 січня 1884 р. в містечку Чуднові на Волині, в урядничій родині. Батька втратив рано і тому в гуманістичній гімназії в Житомирі пробивається власними силами, заробляючи лекціями. Не зважаючи на тяжкі матеріяльні умовини рішився по скінченню гімназії виїхати на вищі студії до Києва, де склав з-поміж надзвичайно високого числа кандидатів конкурсовий іспит та вступив на технологічний відділ політехніки. Спершу цікавиться цукроварством, а пізніше захоплюється металюргією і спеціалізується в цьому напрямку. В 1907 р. скінчив політехнику, складаючи інженерський іспит. Як студент брав оживлену участь в громадянському життю, часто виступав на вічах підчас революції 1905 р. Осягнувши дипльом, працює деякий час у промислі, відтак став учителем фізики й математики у вищих клясах гімназії в Києві, а згодом асистентом у політехніці.
Завдяки своїм здібностям звернув на себе увагу і дістав змогу виїхати за кордон та пізнати осередки промислу західної і полудневої Европи. Склавши ад'юнктські іспити, дістав від міністерства торгівлі та промисловости призначення на 2-pічний виїзд за границю з метою підготови до професури. За кордоном спеціялізується у відомих німецьких професорів. З вибухом війни вернувся окружною дорогою на Україну і став доцентом політехніки в Києві. Беручи ввесь час оживлену участь в українському житті, ввійшов до Центральної Paди і в 1917 p. став міністром торгівлі та промисловости. Після обняття влади гетьманом працює науково і тоді появляються дві видані книжки: "Природні багацтва України" й "Економічна географія України". За часів Директорії був комісарем міністерства торгівлі й промисловости, a відтак першим товаришем міністра того ж ресорту. Під натиском большевицької навали покинув разом з урядом Київ, перейшов усі етапи мандрівки уряду, працюючи на різних високих становищах і, вкінці, вже на еміґрації уряду в Тарнові, вибрано його головою Ради Республіки. Після замирення поляків з большевиками, проф. Фещенко-Чопівський вернувся до наукової праці на скромне розмірно становище старшого асистента у варшавській політехніці. Не зважаючи на напружені відносини скоро оцінено наукову вартість проф. Фещенка-Чопівського і вже в 1922 р. запропоновано йому катедру найголовніших металюргічних предметів в нововідкритій гірничій академії в Кракові.
Маючи змогу самостійно науково працювати, розпочинає проф. Фещенко-Чопівський цілий ряд наукових дослідів, які здобувають йому світове ім'я. Крім багатьох публікацій, видав великий тритомовий твір п. п. "Метальознавство", третина якого — це здобутки власних досвідів. Крім цієї відомої наукової праці підпомагає проф. Фещенко-Чопівський численними жертвами українські установи, т-ва, а то й поодиноких людей. Але головною ціллю була опіка над молоддю. З його ініціятиви основано неофіційно стипендійний фонд ім. Симона Петлюри, велику частину якого склав таки сам професор. Ця тиха, мало відома праця причинилась до того, що українське громадянство дістало кільканадцятьох молодих інженерів. Характеристичною рисою проф. Фещенка-Чопівського — це приносити в усіх умовинах користь своєму народові. Сьогодні проф. Фещенко-Чопівський повний енергії та ініціятиви, є душею українського жіття на Гор. Шлеську. Тому то все українське громадянство складає Шановному Ювілятові якнайкращі побажання і подяку за жертвенну, творчу працю для свого народу. Український технічний світ крім того дякує зокрема проф. Фещенкові-Чопівському за те почуття гордости, що його відчувається при кожній нагоді, коли, зустрівши ім'я професора серед інших голосних імен наукового світу, чуєте: це великий український учений.
Краківські вісті