Енунціяції Винниченка.

В розмові зі співробітниками ґазет заявив голова Директорії Винниченко слідуюче: Директорія задумує перевести на Україні радикальну суспільну реформу, одначе большевицькі форми для України невідповідні. Директорія орієнтуєть ся в соціяльних рухах на Европі Західній, а не Східній.

 

Соціяльне питаннє на Україні ріжнить ся дуже від тогож питання в Россії і длятого в формах соціяльних рухів заходить велика ріжниця. За свою державність і незалежність буде бити ся Україна не лише з внутрішними, але також з заграничними ворогами, котріб хотіли відмовити її права на незалежність. Переходячи до міжнародного положення Української Републики заявив Винниченко, що є воно вдоволяюче. Вправді не всі ще держави коаліцї узнали державу українську, одначе жадна з них не повзяла ухвали проти її незалежности. Остаточне рішеннє в сій справі западе на всесвітнім конґресі. Держави коаліції концентрують в Румунії військові сили і не можна ґарантувати, чи сі сили не будуть кинені на Україну, колиб на ній запанувала анархія і росийський большевізм.

 

Зі Совітською Росією Україна не дійшла до нині до порозуміння і невідомо з якої причини Совітська Россія починає війну проти України. Можна догадувати ся, що в ціли загарбання території і вивозу споживчих артикулів.

 

Відношеннє Директорії до інших народів знане. Привернено автономію національно — перзональну. Відношеннє до Жидів є як найбільше прихильне.

 

Що до інших народів, то треба вияснити, яке їх відношеннє до України, передовсім відношеннє Польщі і Россії. Очевидно не може бути бесіди про се, щоби Україна була прихильнійша до горожан інших держав, ніж до горожан України. Директорія бажає жити в згоді зі всіми народами і не хоче з ніким провадити війни. Вкінци заявив Винниченко що мобілізація не є предвиджена; однак в короткім часі має бути оголошений побір рекрута.

 

Український Голос

17.01.1919