Наш шлях

Хоча про положення українського народу під сучасну пору не так легко говорити, як це можливо в звичайному, мирному часі, то все таки годі цього не зробити. Бодай час-до-часу треба кинути оком позад себе, щоб перевірити правильніcть нашого шляху та поробити необхідні висновки на мабутнє.

Перша рефлєксія, яка насувається нам при розгляді минулого 1943 року з погляду загально-українського дуже трагічна. Наша земля в більшій частині своєї поверхні стала тереном жахливих воєнних дій, які принесли чи не найбільше знищення в нашій історії. На просторі кількох сотень тисяч квадратових кілометрів більшість українських міст і сіл перемінилися у румовища, а міліони нашого населення стали беззахисними втікачами. При тому велика частина з них найшла передчасну смерть у цій жахливій хуртовині. Бeзліч вікових культурних наших надбань пропало раз назавжди, не залишаючи навіть відповідного сліду по собі. Одночасно доводиться ствердити, що більшість української території знову опинилася під большевицькою займайщиною, де, як відомо, перспективи розвитку українського національного життя — ніякі.

І саме, маючи це все на увазі, можемо бодай приблизно оцінити, яке велике історичне значіння, та які важливі історичні завдання припадають західним областям української землі, зокрема тим, що находяться в межах Генеральної Губернії. Просто доля так присудила, що на нашу вужчу Батьківщину паде почесний, але дуже відповідальний обов'язок бути своєрідним заповідником для всіх наших національних цінностей.

Все це усвідомляє собі добре Український Центральний Комітет, що несе відповідальність за ціле зорганізоване українське життя в Ген. Губернії. В почутті цієї відповідальности намічує він свою програму праці і також під тим же кутом переводив у минулому році всі свої акції та тактичні потягнення.

Головні заходи, що нині ведуться Українським Центральним Кoмітетом y своїй розлогій діяльноcти — це самозрозумілі вимоги життя української національної спільноти.

Перша засада — це зберегти нашу фізичну національну субстанцію та запевнити їй якнайкращі умови дальшого розвитку. З уваги на наші велетенські біологічні втрати не доводиться окремо говорити про значення цієї засади. Нас не стати на найменшу легкодушну розтратність життям українських людей, бо жорстока дійсність забрала нам надто багато жертв. Жертва життя мусить бути обоснована справді великою справою та національною доцільністю.

Одначе саме фізичне зберігання було б безвартісне, якщо б одночасно не був якслід забезпечений моральний бік нашого національного життя. Тому другою головною засадою діяльности Українського Центрального Комітету є плекання моральних цінностей у нашій національній спільноті, — вірність христіянській релігії та національній традиції, національна солідарність та громадянська здисциплінованість, здорова ідейність та жертвенність — це головні елементи, що мають становити моральний характер нашого народу. Дбати про якнайповніший розвиток цих елементів було і є програмовим завданням Українського Центрального Комітету.

Третя, головна засада, що постійно присвічує діяльності Українського Центрального Комітету, бере на увагу розбудову нашого стану посідання з усіх ділянках життя. На перше місце висувається тут справа опіки над українською людиною і то не тільки в напрямі забезпечення їй відповідних життєвих і господарських умов, але ще більша в напрямі кращого приспособлення до життєвої боротьби, до виконування щораз вищих та відповідальніших завдань на різних відтинках суспільного життя. Це великою мірою покривається з фаховим дошколом та перевишколом і заходами за підвищення фахових кваліфікацій наших громадян різних звань.

З погляду цих головних трьох засад визначував Український Центральний Комітет усі свої масові акції в часі мин. року і так само робитиме в наступному році.

Щоб зберегти нашу фізичну субстанцію та охоронити національну спільноту перед деморалізацією і погубними манівцями, провели ми в минулому році широку акцію боротьби з хаосом та проявами анархії. Ця акція причинилася до зрілого освідомлення нашої національної Думки та зміцнення фронту творчої національної праці.

Добре зрозумілий національний інтерес заставив Український Центральний Комітет, як у попередньому, так і в минулому році влучитися до важної континґентової акції — хлібоздачі, — яка увінчалася гарними успіхами та принесла обабічні користі. На податних аргументах основувалася також наша акція в справі Української Служби Батьківщині, а далі в трохи ширшій перспективі при організації "СС-Дивізії Галичина''. Поруч згаданих трьох засад присвічувала при тому свідомість конечности нашої активної участи в боротьбі з нашим найбільшим ворогом — большевизмом. Справа надто ясна, щоб над нею на цьому місці ширше розводитися. Самособою, що ця акція була найважнішою подією в нашій минулорічній діяльності та, не зважаючи на всі труднощі, стала цінною позицією в нашому національному білянсі. Незалежно від цих, сказати б, ударних акцій, щораз ширшим річищем плила багатогранна праця Українського Центрального Комітету на різних відтинках суспільної опіки, національного господарства та культурно-освітнього життя. Предметом опіки та допомоги Українського Центрального Комітету були всякого роду потребуючі — голодуючі, полонені, переселенці, в'язці, втікачі зі Сходу, а також і ті громадяни, що займаючи важні становища, не завсіди є належно винагороджувані за свою працю.

Окрему увагу присвячував Український Центральний Комітет справі "наших не своїх" міст та різними способами дбав про зміцнення українського елементу в них.

Можна сказати, що деякою мірою в осередку уваги Українського Центрального Комітету стояла справа опіки над молоддю. В цій ділянці не щадили ми ні енергії, ні труду, ні грошевих засобів. У висліді пущено в рух тисячі дитячих садків, зорганізовано кілька сотень постійних захистів, понад сотню бурс, а далі цілий ряд відпочинкових осель та вишкільних таборів молоді. Також підготовлено організацію низки нових шкіл, що їх урухомила влада. Крім того розбудовано до поважних розмірів стипендійний фонд, що перебрав на себе матеріяльне забезпечення кількох тисяч студіюючої молоді. При тому не поминув Український Центральний Комітет справи допомоги для українського вчительства, доцінюючи його важні завдання.

Також на потребу української науки, мистецтва та просвіти звертав Український Центральний Комітет дбайливу увагу, чи то субвенціонуючи різні почини та імпрези, чи уділяючи безпосередної допомоги поодиноким нашим культурним установам та діячам.

Підсумовуючи наші акції та працю, можемо з вдоволенням ствердити, що, не зважаючи на "врем'я люте", маємо поважні досягнення, що можуть мати ще більшу вартість у недалекому майбутньому. Це все не тільки наповняє нас надією, але реальними доказами впевняє, що наш дотеперішній шлях правильний та що ним треба нам й далі послідовно йти. Як з одного боку основою всіх наших досягнень є наша збірна творча праця, так з другого, прихильне ставлення німецької влади, яка вміє належно цінити труд і жертви українського народу в спільній боротьбі. Тому всупереч усім підшептам ворожої пропаґанди треба нам вірно держатися нашої дороги та твердим, з'єднаним кроком йти витривало до нашої високої мети. Пам’ятаймо, що закон війни дуже жорстокий, а кожна помилка та прогавлена нагода дуже шкідливо відбивається на долі цілого народу.

І самі цієї життєвої мудрости, зрілої розваги та ідейного активізму бажаю цілому українському громадянству з нагоди Христового Різдва та грядучого Нового Року, що мабуть буде роком великих подій та переломових вирішень.

Тому будьмо готові!

Краківські вісті