С-300: фатальне рішення Кремля

В інциденті з Іл-20 Росія могла відбутися втратою літака, загибеллю 15-х офіцерів і підмоченою репутацією щодо військової потуги. Проте Кремль вирішив загнати себе в глухий кут, наражаючись на воєнне протистояння з Ізраїлем і США.

 

 

Коротко нагадаємо, з чого все почалося. Увечері 17 вересня чотири ізраїльські бойові літаки F16 завдали удару керованими авіаційними бомбами по об'єктах в районі міста Латакії. Цілями атак були позиції проіранського терористичного угруповання «Хезбола», котре є союзником сирійського президента Башара Асада. Тож сирійські засоби протиповітряної оборони відкрили вогонь з надією влучити в ізраїльські бойові літаки. Проте пілоти-аси не для того проводили віртуозну воєнну операцію, аби дати себе підстрелити. Але сирійці не вгамовувалися, стріляли безладно й довго, тож врешті-решт влучили в російський літак радіолокаційної розвідки. Літак упав у Середземне море, під хвилями якого знайшли свій останній прихисток 15 російських офіцерів.

 

Як стверджують військові фахівці, не виключено, що саме цей літак-розвідник і керував роботою сирійської ППО. Та, за іронією долі, сам став жертвою чи то власної помилки, чи недбальства сирійських військовиків.

 

Що у такій ситуації, послуговуючись здоровим глуздом, мало б зробити Міністерство оборони Росії? Щонайменше балакати про цей інцидент, аби не виставляти на показ власної ганьби. А що робить воно насправді? Волає на весь світ про збитий Іл-20 та ще й звинувачує в усьому ізраїльську сторону.

 

«Прикриваючись російським літаком, ізраїльські пілоти підставили його під вогонь засобів ППО Сирії. Ізраїльські засоби управління авіацією та пілоти F16 не могли не бачити російського літака, оскільки він заходив на посадку з висоти 5 кілометрів. Тим не менш, вони навмисно пішли на цю провокацію», – такі слова пролунали з уст офіційного речника Міноборони РФ генерал-майора Ігоря Конашенкова, котрий оперативно скликав прес-конференцію за гарячими слідами збитого літака. Він розцінив поведінку ізраїльських військовиків як «провокаційну і ворожу», яка «не відповідає партнерським відносинам, що склалися між двома країнами». «Внаслідок безвідповідальних дій ізраїльських військовиків загинуло 15 російських військовослужбовців. Ми залишаємо за собою право на адекватні дії у відповідь», – пригрозив російський генерал.

 

Підкреслимо: не російський радикал-імперець на кшталт «Хірурга»-Залдостанова, не безвідповідальний депутат на кшталт Володимира Жиріновського, а  російське військове відомство погрожує Ізраїлю акціями відплати. Причому невідомо за що.

 

Ну, але в ситуацію вчасно втрутився президент РФ Володимир Путін, котрий, здавалося б, розрядив ситуацію. «Тут це схоже радше на ланцюг трагічних випадкових обставин, тому що ізраїльський літак не збивав нашого. Безумовно, ми повинні в цьому серйозно ще розібратися», – зазначив шеф Кремля. Тобто він фактично спростував закиди Міноборони про провину Ізраїля, а отже, розмов про якусь відплату й бути не може.

 

Єрусалим, аби переконатися, що в Москви немає претензій, відряджає туди головнокомандувача ВПС Ізраїлю Амікама Норкіна. Той передав  російським колегам 40-сторінкову доповідь про загибель російського літака Іл-20. У документі було розписано до секунди, де й коли перебували ізраїльські F16. Зокрема, там з покликами на дані супутників було чітко вказано, що бойові літаки у момент збиття вже заходили на посадку в Ізраїлі.

 

Росіяни Норкіна уважно вислухали і не заперечували. Здавалося б, інцидент вичерпано. Проте не так все просто. Щойно Норкін повернувся на батьківщину, як Міністерство оборони Росії виступило з новою заявою. Причому озвучує її вже сам голова відомства Сергій Шойгу.

 

«Ізраїльські екіпажі, прекрасно знаючи повітряну обстановку, прикрилися російським літаком, що призвело до його враження і загибелі 15 наших військовослужбовців. Це змусило нас до вжиття адекватних заходів, спрямованих на підвищення безпеки російських військовослужбовців, котрі виконують завдання з боротьби з міжнародним тероризмом в Сирії. Відповідно до доручення президента Російської Федерації, Міністерство оборони вживе таких заходів з нарощування бойових можливостей сирійської системи протиповітряної оборони», – заявив глава військового відомства Російської Федерації. За його словами, передовсім йдеться про передачу сирійській стороні зенітно-ракетних комплексів С-300, аби захиститися від ізраїльських повітряних атак.

 

Як же так, ізраїльтяни ж надали всі документи, які підтверджують їхню непричетність до інциденту з Іл-20? «А ми їм не віримо!» – відповіли російські генерали.

 

І от все той же Конашенков зібрав 23 вересня нову прес-конференцію, де з використанням 3D-анімації продемонстрував авіаційні маневри «підступних євреїв», котрі нібито навмисне навели сирійську ракету  на російський літак.

 

Щоб розібратися в ситуації, варто уточнити часову схему. Отже, атака ізраїльських літаків на об’єкти «Хезболи» в Латакії відбулася о 21.40. Іл-20 було збито о 22.03. Що це означає? Як стверджують військові експерти (причому також і російські): по-перше, навіть якщо припустити, що ізраїльська сторона запізно повідомила росіян про свою повітряну атаку, то в російського літака-розвідника все одно залишалося понад 20 хвилин, чого є більш ніж достатньо, аби відлетіти в безпечне місце. По-друге, після атаки F16 мали б швиденько забратися з небезпечного місця, а не виписувати в повітрі «крєндєля», аби підставити під удар російський літак.

 

Але Конашенков співає своєї. За його твердженням, ізраїльські бойові літаки, попри щільний вогонь сирійських зеніток, залишалися в місці враження навіть не 20 хвилин, а цілу годину. Тобто, за його версією, F16 полетіли додому тільки о 22.40. А це вже позбавлене будь-якого військово-технічного сенсу, бо означена атака триває лише дві-три хвилини.

 

От така макабрична прес-конференція вийшла. Причому цього разу Путін вже не втручався й не згладжував напруги. Щобільше, відомо, що він підтвердив інформацію про передачу С-300 Сирії під час телефонної розмови з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу. «Російська сторона виходить з того, що саме дії ВПС Ізраїлю стали основною причиною трагедії», – заявив прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, відповідаючи на запитання журналістів щодо згаданої телефонної розмови. Водночас він ще й розвеселив журналістів словами, що, мовляв, поставка ЗРК не спрямована проти ізраїльської сторони, що, мовляв, військова співпраця Росії з Ізраїлем триватиме.  

 

Варто нагадати, що така передача ПЗК планувалася ще 2013 році. Проте тоді Кремль зважив на наполегливе прохання Єрусалима й зупинив оборудку з Башаром Асадом й навіть повернув йому заплачені гроші попри те, що комплекси вже були підготовані до відправки, а сирійські офіцери пройшли необхідний вишкіл.

 

Згідно зі заявою Шойгу, С-300 мають прибути до Сирії упродовж двох тижнів. І що далі? А далі може бути досить цікаво. Зупинити передачу комплексів Кремль вже не зможе, бо репутаційні втрати після підтвердження оборудки на кількох рівнях, включно з найвищим, були б занадто поважними. Тож слід очікувати, що С-300 таки прибудуть в розпорядження Башара Асада й стануть на бойове чергування, аби передовсім відбивати ізраїльські авіаційні атаки. Скоріш за все, обслуговуючий персонал ПЗК складатиметься якщо не цілковито з російських офіцерів, то принаймні фахівці-інструктори з Росії там будуть присутні.

 

Ізраїль під час громадянської війни в Сирії здійснив уже понад дві сотні авіаатак на ворожі об’єкти, розташовані на сирійській території. Невже тепер він перестане порушувати повітряний простір Сирії? За жодних обставин. Невже його не зупинять С-300? Ні, не зупинять, він просто змінить тактику. Відразу після того, як було оприлюднене рішення про постачання С-300, міністр оборони Ізраїлю Авіґдор Ліберман недвозначно заявив: «Ми не дамо перетворити Сирію в передову іранську базу проти Держави Ізраїль. Ми продовжимо діяти».

 

З огляду на рішучу налаштованість Ізраїлю щодо «Хезболи», про яку в Москві не могли не знати, оскільки Єрусалим неодноразово на цьому наголошував, Кремль сам загнав себе у глухий кут, чи, радше, у пороховий погріб. Бо як доведеться діяти росіянам після встановлення С-300 на бойове чергування в Сирії? Іґнорувати ізраїльські бойові літаки, заборонити армії Башара Асада їх збивати? Безглуздя. Навіщо тоді взагалі було привозити ЗРК, та й зрештою пхатися до Сирії? Тоді Москва лише втратить своїх союзників на Близькому Сході, зрештою, як і свої впливи в реґіоні, про відновлення яких Кремль так мріяв. Деякі експерти не відкидають, що весь цей інцидент був спровокований Росією, аби лише повернути собі статус кво СРСР на Близькому Сході.

 

Що ж, тоді доведеться збивати ізраїльські літаки, які внадяться в сирійський повітряний простір. Чим відповість Ізраїль? Ну, вже точно не проковтне такого нахабства. Адже, окрім відносно застарілих F16, він має до диспозиції новітні винищувачі-бомбардувальники F35, створені за технологією «стелс», тобто непомітні для радарів С-300. Саме їх буде використано для знищення всіх ПЗК на території Сирії, щоб ізраїльська авіація знову отримала собі «відкрите небо». Дамо ще одну смачну цитату від Авіґдора Лібермана: «Треба чітко зрозуміти одну річ: якщо хто-небудь вистрелить по наших літаках, ми його знищимо. І не важливо, чи буде це С-300, чи якась С-700». І я б не радив росіянам сприймати це попередження як блеф. Ліберман – це вам не Шойгу.

 

Оскільки при комплексах С-300 з великою ймовірністю працюватимуть російські офіцери-інструктори, то можна припустити, що під час таких операцій ізраїльських F35 загине росіян чимало. А це вже пряме воєнне зіткнення між Ізраїлем та Росією. Чим зможуть відповісти росіяни? Присутніх в реґіоні російських сил явно замало, аби підскочити до Ізраїлю. Доведеться підтягати кіптявотворні авіаносці, націлити крилаті ракети з Каспійської флотилії, перекидати до Сирії додаткові контингенти.

 

А тоді вже в гру автоматично вступлять Сполучені Штати. Тут варто нагадати про вкрай негативну реакцію Білого дому на повідомлення про С-300. Радник президента США з національної безпеки Джон Болтон заявив, що плани Росії поставити до Сирії зенітно-ракетні комплекси є «великою помилкою» і можуть призвести до ескалації і без того напруженої ситуації в регіоні. Тож Болтон від імені Білого дому закликав Росію переглянути своє рішення. Але, як ми вже зазначали, Кремль не зможе на це пристати.

 

Захист Ізраїлю є одним з пріоритетів чинного американського керівництва. І якщо Росія своїм протистоянням з ізраїльтянами таки спровокує США на воєнне втручання, то  ситуація вимальовується більш ніж небезпечна і вже точно не виграшна для Росії.

26.09.2018