Мешканцї і члени громади міста Стрия рускої народности, бачучи і відчуваючи своє тяжке покривдженє в тім містї через занеґованє руского язика в написях назв улиць і в самих назвах, внесли сими днями до ради міста Стрия ось-таку петицію заосмотрену множеством підписів Русинів з усїх станів:
Всесвітла Радо міста Стрия!
Обовязуючі в Австрії основні закони державні а в особенности артикул 19-ий основного закона з 21 грудня 1867 р. дають кождій народности право жадати, щоби язик єї, уживаний був у всїх галузях публичного житя і щоб національні прикмети кождої народности увзгляднені були всюди, де народність тая живе і находить ся хоч-би лише в поважній меншости.
Право то прислугує безперечно також Русинам міста Стрия, позаяк в повітї стрийскім становлять Русини знамениту більшість всеї людности, бо близько 80% а в самім містї Стрию більше як 1/4 часть всеї людности, бо число их виносить 4.384 на загальне число мешканцїв 16.515, а в порівнаню до людности чисто польскої становлять майже рівне число (4384:5063]. Кромі ceгo належить додати, що рускою бесїдою яко домашною і товарискою послугуєсь більша половина людности обряду латиньского, котра уважає ся з прадїдів своїх рускою і такою бути усе бажає.
Супротив того не підпадає нїякому сумнївови, що Русини міста Стрия мають по мисли законів конституційних право жадати, щоби в зарядженях внїшних, надаючих місту Стриєви характер національний, був увзгляднений стан фактичний, то єсть: щоби зарядженя ті надавали місту на внї характер відповідаючій також і рускій народности.
Виходячи з сего справедливого становиска уважають підписані Русини міста Стрия зовсїм неоправданим, що заряд міста умістив на улицях міста Стрия таблицї з назвами улиць виключно в польскім язицї.
Підписані уважають сей стан за не відповідаючій вимогам публичного житя і рівноправности обох народностей всхідної части краю. Живучи в такій переважаючій масї в повітї а в так значнім числї в самім містї, мають підписані повне право жадати, щоби з одної сторони написи улиць уміщені були також і в рускім язицї, а з другої сторони, щоби назви деяких улиць посвячені були памяти і названі именами людей славно-звістних в рускій исторії, літературі або житю публичнім.
Жаданє се оперте єсть вповнї на згаданих законах конституційних, а має також за собою многоважні прецеденси, з котрих для приміру лише згадують підписані: видане в сїм роцї розпорядженє галицкого видїлу краєвого в справі написей на улицях міста Бяла, розпорядженє ц. к. Намістника Чехії з 8 серпня 1893 в справі назв улиць міста Праги, як вкінци факт, що деякі міста з мішаною народностію мають уже від давна написи улиць в двох, а деякі як прим. Чернівцї, навіть в трох язиках.
На тій підставі відзивають ся підписані до почутя справедливости і чувств славяньских Всесвітлої Репрезентації міста Стрия і просять:
Всесвітла Рада міста Стрия зволить порішити:
І. щоби дотеперішні написи на улицях міста були усунені і написями в двох язиках, т. є. рускім і польскім, заступлені;
ІІ. щоби три улицї в містї остаючі доси без назви, а именно улиця між ринком а улицею третього мая [т. зв. валова], між ринком а греко-кат. церквою парохіяльною і улиця побіч нової реальности Рускої Бурси означені були назвами перворядних руских писателїв і поетів: Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича і Юрія Федьковича.
Мешканцї і члени громади Стрия рускої народности.
Повне признанє належить ся стрийским Русинам, що они тою своєю петицією дали почин в оборонї того права русчини на Руси. Не сумнїваємо ся, що за приміром стрийских Русинів пійдуть і Русини других міст і місточок у всхідній части краю.
Цїкава річ: як Рада міста Стрия і евентуально Ради других міст, по котрих більшість радних становлять Поляки і их братя мойсеєвого віроисповіданя, віднесуть ся до тої петиції і як полагодять єї?
Після голошеної засади "wolność, równość і braterstwo" повинні би полагодити користно, тим більше, що самі тяженько нарікають на "дику брутальність" россійских і пруских урядів, котрі неґують польскій язик у Варшаві, в Познани та і взагалї в містах польских під заборами россійским і пруским.
Коли-ж би Рада міста Стрия та й инчі польско-жидівскі Ради міскі на Руси заняли — не дай Боже — таке саме становище неґаційне супротив Русинів, яке займають супротив Поляків уряди россійскій і прускій, — тогдї Русини будуть мусїли права свого доходити через всї инстанції — і дійдуть!
[Дѣло, 12.09.1893]
У Львoві, дня 16 н. ст. вересня 1893.
Справедливе жаданє Русинів стрийских, щоби рада міска побіч дотеперішних написей польских на стїнах улиць в Стрию умістила і написи рускі та щоби три улицї поименувати именами трох поетів руских — те справедливе жаданє викликало в прасї польскій тучу, з котрої полилось богато люти, сердцю, злоби і клевети на Русь галицку взагалї, а на табор народовцїв в окремішности.
Тучу ту мусїли ми перенести з спокоєм так само, як перенесла Галичина тучі сеголїтні з громами і повенями, в надїї, що всяке лихо сего рода минаюче, а час і розум людскій найдуть завсїгди средства до усуненя хоч би найприкрійших наслїдків всякого лиха. Ми вдоволились лиш зареєстрованєм обявів бути і крайного шовінізму праси польскої, котра живлячись утопією польонізації Руси, від часу до часу попадає в дїйстне маяченє і мов би з горячки лепече всякі нїсенїтницї, инсинууючи при тім таборови народовцїв навіть москвофілизм і православіє.
Однакож, хотя таке брутальне поведенє праси польскої супротив справедливих змагань Русинів галицких має своє жерело в згаданій утопії спольщеня нас і в кінци яко на скрізь нерозумне не може мати нїяких наслїдків поважних, нї ефекту, — то мимо того мусимо заздалегідь звернути увагу як интеліґенції польскої так і компетентних сфер, що такій вандалізм слїпий вкінци може викликати для держави і краю дуже прикрі наслїдки, бо розярить Русинів галицких до живого і тогдї вже дуже тяжко прийдесь засипувати той глубокій провал, якій витворила исторія і незручність політики австрійскої межи Русинами а Поляками.
Як би ще згадана брутальність виходила з таборів праси польскої, стоячих подальше від консервативного сторонництва польского, ми могли-б оправдати єї хвилевою недиспозицією тих сфер або нерозумінєм висшої політики. Але се характеристичне, що в найновійших часах як-раз орґани "політиків" польских — отже-ж на "warchol-ів" — відзначають ся напастями і инсинуаціями на галицку Русь. Аґресивність супротив Русинів пливе тепер обильнїйше з таких орґанів, котрі суть мов-то зеркалом душі "станьчиків" і "консерватистів" всхідної Галичини, а котрі всюди люблять величатись, що они одні в силї полагодити антаґонізм національний в нашім краю і що така полагода єсть цїлію их змагань. Аґресивностію відзначають ся нинї Czas-и, Przegląd-и і Gazet-и Narodow-і, орґани тих, котрі похвали цїсаря на двірци ярославскім присвоїли собі і лише собі.
Розуміє ся, що для тих орґанів не истнує в Галичинї нїяка цензура. Им вільно ударяти на Русинів всїми родами зброї, клеветою, підозріванєм, наругою, обидою і навіть бризкати болотом. "Кожде средство освящує цїль" — отсе девіза на их прапорі. Читателї наші знають недавні елюкубрації Przegląd-a з нагоди обсади катедри рускої исторії проф. В. Антоновичем, — знають ті численні дописи зі Львова, якими годує п. Креховецкій старого підвавельского грішника, — знають щоденні напастованя і клевети Gazet-и Narodow-oї. Они раді-б не лишити на Русинах галицких нї одної сухої нитки, а бодай деякі з тих орґанів мають претенсію, щоби их погляди на Русь переходили в прасу офіціяльну і знакомили навіть Відень из тим всїм, що мов-то дїєсь в Галичинї.
Серед таких обставин не дивниця, що міжнародні взаємини в краю нашім з дня на день погіршають ся, замість щоби лучшали. Нема відай уже не то сторонництва, але горстки людей межи Русинами, котра би вірила, що у нас можуть наступити які-небудь т. зв. "лучші часи" або що тут у нас хто-небудь з Поляків трудить ся над "примиренєм" обох народностей. Противно, наші сусїди жиють уже нинї тою гадкою, що им можна наслїдувати екстірпаційну політику Мадярів супротив Славян і Румунів угорских. Ми боїмось, щоби в недалекім уже часї сфери, котрим залежить на "примиреню" Русинів з Поляками, не розчарувались до крайности. Слова похвали цїсарскої в Ярославі для менерів польских здають ся мати той ефект, що піддержали ще кріпше шовіністів польских в их ворожих змаганях супротив Русинів усїх таборів і відтїней. Они лиш розсмілили их в аґресивности супротив нас, а нема нїкого, хто би на горячу голову тих панів вилив хоч одно ведерце води.
На иншім місци подаємо резолюції Словінцїв стирійских, котрі дня 8 вересня зійшли ся в Марбурзї на віче і порішили, щоби в имени справедливости домагатись в Стирії таких уступок язикових, які ось піднесли тисячі Русинів міста Стрия. Ми певні, що жаданя Словінцїв праса нїмецка не повитає так брутально, як се зробила "братня" праса польска супротив жаданя Стриян. Там чей буде бодай поважна дискусія, коли в Галичинї шовінізм польскій навіть домаганю написей руских підсуває тенденції антідержавні!..
[Дѣло, 16.09.1893]
16.09.1893