"Галичанин" принїс вчера статью під заг. "На вступі нового учебного года", котру можна уважати за квінтесенцію галицкого москвофільства — за квінтесенцію глупоти і підлоти тої кліки, котрої орґаном єсть "Галичанин".
З новим сим шкільним роком реакція органу москвофільскої кліки " не можетъ поздравити учащихся ". Їй "сердце сжимается отъ жалю, когда вспомнить, що подростающее русское поколѣнье не найдетъ уже въ школахъ родного письма, стрѣтитъ уже лишь останки учебниковъ печатанныхъ тысячелѣтными письменами, спадщиною по нашихъ предкахъ"... Рускі дѣти " въ народномъ отношеніи одни будутъ обезохочены, другіи сныдѣютъ, а дѣти слабыхъ дарованій прямо оглупѣютъ "...
По такім "введенію" редакція орґану москвофільскої кліки наводить " два факты стоющіи того, щобы надъ ними долше остановитись ".
Першій факт такій: Один рускій священик записував тепер сина до львівскої нїмецкої ґімназії. На питанє директора: на яку "Landessprache" вписує сина, священик відповів, що на польску. Коли-ж директор здивував ся, бо доси той священик записував сина на язик рускій, — священик заявив, що по заведеню рускої правописи фонетичної до шкіл він волить, аби син учив ся польскої "Lаndessprache", нїж рускої.
"Галичанин", навівши сей факт, " вздерживается отъ похвалы такого постановленія" руского священика, але "не можетъ не признати ему якого-то основанія", противно, "онъ не безъ розумного основанія". Нинї — знов повтаряє орґан кліки москвофільскої — дїти просто отуманїють в знаню руского язика і літератури і дістануть "отвращеніє" від рускої народности... Нинї рускі дїти не виучать ся азбуки рускої... Нинїшні "такъ называемыи русскіи учебники" нїчого не подають для "эстетического вкуса", для "выработки чувства изъящного", нїчого "даже для внушенія дѣтямъ чувства приличія и товарищеской полировки" — "дегтемъ воняетъ". Тому й "неудивительно", що отець вписує свого сина на "преподаванія" польского язика, бо "польскіи учебники научать его мыслити, быти приличнымъ"... "Вотъ до чего — кличе емфатично орґан москвофільскої кліки — довели реформаторы русского письма и русской народности, насильственно желающіи сдѣлати изъ русскихъ галичанъ польско-украинскихъ бастардовъ".
Другій факт наводить "Галичанин" такій, що директор "такъ называемой русской гимназіи во Львовѣ" п. Харкевич намовляє і прямо силує [?] учеників, щоби они вписувались на виклад польского язика яко предмету необовязкового.
І в сїм фактї "Галичанин" видить "цѣлесообразность" заходів п. Харкевича. П. Харкевич, яко педаґоґ, хоче, "щобы ученики знали хорошо по крайней мѣрѣ одинъ человѣческій языкъ и литературу", бо по нїмецки нинї навіть матуристи не знають, по "русски" також не будуть знати, бо "фонетика убьетъ въ ученникахъ всякую способность мышленія"... впрочім руского язика навіть " не нужно учитись, ибо фонетику постигнетъ первый лучшій свинопасъ и на томъ основаніи можетъ счітатись литератором ". Отже — орґан москвофільскої кліки — "останется один польскій языкъ, къ которому должны прибѣгнути русскіи ученники, яко къ якору спасенія..."
Кинувши так руску молодїж на жир польщинї в школах — орґан мосвофільскої кліки бачить "единственную опору" рускої народности в "домашномъ самообразованію" на основі "русской" [т. є. россійскої] літератури, "нынѣ, слава Богу, въ Галичинѣ довольно извѣстной"... "Фонетика — орґан москвофільскої кліки — окончательно освобождает образованныхъ русскихъ галичан и буковинцевъ отъ рутенизма въ нашей областной литературѣ и принуждает насъ черпати знанія и силу изъ богатой сокровищницы, якою есть общерусская литература".
Отсе зміст тої статьї "Галичанина", котру ми чей-же справедливо назвали квінтесенцією глупоти і підлоти галицкого москвофільства, бо-ж глупота і підлота разом визирають з кождої строчки статьї орґану москвофільскої кліки.
Підлотою назве кождий щирий патріот рускій признаванє "розумного основанія" такому непатріотичному поступкови, що Русин записує сина на язик польскій а не на рускій з тої причини, що з оглядів педаґоґічних рускі учені перевели улекшенє науки руского язика в школах через заступленє двох букв руских [и і ѣ] другими рускими буквами та через усуненє твердого знаку [ъ], котрий нинї не має нїякого звука і длятого вже і россійскі фільольоґи усунули єго з наукового свого орґану.
Щоби тую підлоту покрити, орґан кліки москвофільскої пускаєсь на туманенє своїх читателїв, що нїби-то в школах молодїж "не найдетъ уже родного письма тысячелѣтныхъ письменъ" і т. д. Єсть се лож в живі очи, бо рідного письма нїхто не скасував анї не ввів хоч-би одну яку букву з чужини. Єсли-ж "тисячелѣтні письмена" уже "пропали" через усуненє, з оглядів педаґогічних, кількох значків, то они "пропали" вже давно — по усуненю далеко більшого числа букв [он, унику, кси, пси, фтита, ижица, а, ще давнѣйше букв на звуки ę і ą]. І як без тих значків в письмі рускім молодїж не "знидѣла" і не "оглупѣла", так і тепер господинове москвофіли можуть бути о руску молодїж зовсїм спокійні.
Орґан кліки москвофільскої, запутавши ся в сїть тороченої глупоти своєї, мимохіть не міг уже красшого свідоцтва віддати на користь улекшеній правописи, як тим своїм висказом, що "фонетику постигнетъ первый лучшій свинопасъ". О то именно й ходило руским педаґоґам, щоби як найширшим кругам рускої суспільности дати можність навчити ся писати по руски. Що пойме свинопас, — від того не оглупіє ученик ґімназії, — а коли редактор "Галичанина" господин Марків, кілько разів заговорить о нашім ріднім язицї, тілько разів пришпилить "свинопаса", — то ми тому не дивуємо ся, знаючи родовід п. Маркова, — він яко историчний шляхтич, певно не мав межи своїми антенатами "свинопаса". Яко такій кавалір-аристократ унаслїдив він по своїх предках і вкус до "изъящного" та до "полировки" і нюх благородний, длятого рускі учебники єму "дегтемъ пахнуть" і не подають нїчого "изъящного" і нїякої "полировки". Тому-то він і прийшов до пересвідченя, що рускі дїти повинні в школах учитись по польски, а дома по "общерусски" — тогдї не буде чути від них дегтю... — в школах рускі ученики наберуть польскої "полировки", а дома "пересамообразують" єї на "общерусску", — тогдї "цѣлесообразно" не будуть "украиньскими бастардами", але "фольблютами московскими" на образ і подобіє "изъящного" і "полированного" господина Маркова і єго політичних товаришів.
Отсе квінтесенція галицкого москвофільства! Коли Русин вписує сина на язик польскій а не на рускій — се "целесообразно", бо радше польщина, нїж русчина! Руска ґімназія, длятого, що она не "общерусска", має у москвофілів назву "такъ зовымая русская ґімназія" — і длятого москвофільскій совіт "Народного Дому" бурсаків своїх "целесообразно" шле до ґімназії жидівскої! Зі всеї ж тої "цѣлесообразности" москвофільскої виходить: всї рускі школи в краю покасувати, на их місце нехай стають польскі, бо о инакших і бесїди не може бути, — хованих по польски дїтей у школї — переобразовувати дома россійщиною, котрої nota bene нїхто, не то селянин, але й нїякій интеліґентний Русин не знає, хоч москвофіли уже від кількадесять лїт а все "окончательно" заповідають, що они "освобождаются отъ рутенизма въ областной литературѣ" а будуть "черпати знанія и силу изъ литературы общерусской"...
Чи не "изящна" та квінтесенція галицкого москвофільства, квінтесенція єго підлоти і глупоти?! "Изящна", навіть "полированная"!
Дѣло
01.09.1893