Нова напасть.

 

Вже від довшого часу появляють ся в львівскім московскім дневнику "Галичанин", платнім орґанї "Петербурского благотворительного общества", і в черновецких румунїзаторских орґанах "Bukow. Rundschau" і "Gazeta Buсovineі" статї, котрих зміст доказує як на долони, що буковиньскі румунїзатори завязали з нашими домородними московскими аґентами тїсний союз, котрий має на цїли, поборювати і придавляти кождий живійший национальний рух руского народу. І цїлком природний сей союз; бо-ж оба союзники спізнали дуже добре, що духовий розвій руского народу і єго самосьвідомість мусить з часом доконче спинити самолюбне несите панованє москалїв та румунїзаторів. Румунїзаторам ходить о те, щоби задержати як найдовше геґемонію на Буковинї, а наші домородні московскі аґенти, яко вірні слуги могучої неволї, раді би приспособити тут беспечний ґрунт для батюшки-царя. Врештї яко деспотів і служків неволї лучать їх ті самі духові прикмети: безгранична захланність, безвзглядна завзятість, а при тім проворність, підступність і голословна брехлива бляґа, що солодкими словами і видуманими клеветами має ловити нетямучих, несьвідомих справи людий.

 

На довід спільного, можна-б сказати, проґрамового поступованя буковиньских румунїзаторів з нашими домородними московскими аґентами можемо навести слїдуючі факти: на росказ своїх хлїбодавцїв, москалїв і румунїзаторів, піднесли наведені три їх орґани рівночасно похвальний гимн в честь народних зрадників Д-ра Воляна і Тиміньского і оборонювали загально шкідливу роботу звісного Гр. Купчанка, а з другої сторони висмівали і безчестили майже в кождім числї безкористну на скрізь патриотичну працю наших щирих послів Д-ра Стоцкого і Єр. Пігуляка. З тою самою злобою кинули ся сї самі наші завзяті вороги в своїх орґанах на порушену нашими патриотами правописну справу, а коли помимо всяких клевет не удало ся їм знівечити се для розвою нашого народу дуже важне дїло, то видумали они в послїднім часї на Д-ра Стоцкого нову напасть, голосячи перед цїлим сьвітом, мовби Д-р Стоцкий мав удавати ся до галицкого намістника ґр. Баденього о поміч против теперішних буковиньских геґемонів і тим чином поповнив краєву зраду. Мусимо тут піднести, що наші домородні московскі аґенти, а за ними і буковиньскі геґемони уважають з повним правом Д-ра Стоцкого за властивого мотора теперішного нашого национального руху, для того відносять ся они до него з найбільшою ненавистею. Розуміє ся, що і ся нова московско-румунїзаторcка напасть не має найменшої правдивої підстави, а видумана лише для злобної цїли, щоби на ново збезчестити працю найревнїйшого руского посла і в той спосіб представити цїлу руску справу яко підлу і небезпечну роботу. Перший алярм піднїс "Галичанинъ", а за ним розписав ся о сїй справі подрібнїйше барон Пікольньо Мустаца в своїм нїмецкім орґані "Bukow. Rundschau", що знову "Галичанинъ", яко союзник і вірний приятель, не занехав як найскорше передрукувати у себе, щоби ся злобна напасть розійшла ся чим скорше в як найширші круги.

 

Панове клеветники може навіть повірили самі, що розголосили правду, бо они привикли судити всїх людий після себе, і дали вже нераз докази на се, що не перебирають в средствах, коли ходить о те, аби допняти своєї цїли. Так не цурали ся сї панове в мізерний спосіб дражнити і високо поставлену женьщину, висьміваючи єї гостинність, бо ходило власне о те, щоби тим способом розсердити єї мужа, змусити єго до поєдинку і витиснути тим підступним чином з місця буковиньского краєвого президента. Так само не зважали сї панове на те, коли недавно спонукали слабодухів до віроломства і народної зради, що знївечили тим негідним способом честь своїх жертв і видачу їх на загальну погорду. Врештї звісні всїм підступні забіги сих панів у ґр. Гогенварта і другі закулїсові "коншахта" в мінїстерских комнатах, яких уживали в своїм часї буковиньскі геґемони, щоби удержати своє самовільне панованє на буковиньскій землї. Не цурали ся сї панове навіть помочи таких людий, як А. Ґеличиньский і Нагорняк, коли ходило о те, щоби обаламутити і вихіснувати нетямущих людий для своїх цїлий. І сї панове, що жиють на кождім кроцї лиш підступом і зрадою, сьміють обвиняти других о зраду і нїбито боронити етичні засади?! Правдива іронїя і нїчо більше!

 

Нашим патриотам, що без всякої власної користи, а противно з пожертвованєм власного здоровля і послїдного крейцаря борять ся озагальне добро свого народу, о загальне добро краю і держави, годї закинути краєву зраду.

 

І яка могла би бути причина до такої зради? Чи може Русини проживають тепер в Галичинї так дуже свобідні і щасливі, що мали би їм їх буковиньскі брати завидувати сего щастя?

 

Всюда ще майже єднака чорна і щербата доля руского народу, а коли ми самі не витворимо власну силу і не поможемо собі самі, то певно не поможуть нам нї Поляки нї другі їм подібні! Тілько такі люди, як повірники "Галичанина" і їх союзники, котрим служать "Bukow. Rundschau" і "Gazeta Bucovinei", що як сказано вічно жиють і дихають зрадою, могли сим разом вигадати закид краєвої зради, бо їх зрада переслїдує на кождім кроцї.

 

Ми-ж для успокоєня сих переполошених панів можемо їх щиро запевнити, що Д-р Стоцкий щиро преданий краєви, для котрого тепер працює, і нїколи не прийшло єму і на гадку зраджувати сей край, і то в користь Поляків. А вже ж нїяким чином не можна посуджувати Д-ра Стоцкого о таку вузкоглядність, щоб він відважив ся пактувати краєву зраду з намістником Галичини, котрий яко цїсарский намістник в першій лїнії має обовязок сокотити теперішний устрій австрийскої держави, а там самим і устрій поодиноких країв сеї держави.

 

Краєву зраду могла отже видумати тілько московско-румунїзаторска клїка, котра, як се доказала і в сїм случаю, привикла оцїнювати кожду роботу після своїх мізерних поглядів.

 

Не хочемо переконувати сю клїку, "бо шкода ходу до пустого роду", а тілько в інтересї самої правди подаємо тут для людий доброї волї правдиві подїї, що послужили за основу для сказаного нїкчемного закиду. Річ мала ся так: Єще в маю 1892 р. покликала була галицка краєва рада шкільна Д-ра Стоцкого яко знатока рускої правописи до правописної анкети, а з весною сего року набула та сама рада шкільна від Д-ра Стоцкого випрацьовану ним русху граматику для середних шкіл на власність шкільного накладу. При тім замовила також правописну книжочку для галицких шкіл; а коли Д-р Стоцкий спорядив сю книжочку, то покликано єго сего лїта другий раз до Львова, щоби сам доглянув друку так сеї книжочки як і граматики.

 

Сама чемність просьвіченого чоловіка наказала Д-ру Стоцкому, яко авторови наведених книжок, представити ся намістникови Гр. Баденьому, що є заразом предсїдателем галицкої краєвої шкільної ради, а власне сей акт звичайної чемности ужили завзяті вороги Д-ра Стоцкого до основи нїкчемного закиду краєвої зради.

 

Таке підле підозрінє може становити для зрілих і поважних людий тілько новий доказ, як далеко заганяють ся несовістні люди в своїй безграничній злобі.

 

Буковина

11.08.1893