Наступного року у Львові планують завершити кількарічну реставрацію однієї з найвідоміших львівських будівель – Чорної кам’яниці, що на площі Ринок. Сьогодні тут приміщення Львівського історичного музею, але це лише частина кількасотлітньої історії будівлі. Завдяки масштабним і комплексним дослідженням, які вдалось провести, реставратори та архітектори змогли дізнатись багато цікавого як про історію будівлі, так і про її вигляд у різні часи.
Будинок на пл. Ринок, 4, – унікальна пам’ятка архітектури XVI ст., так звана “Чорна кам’яниця”. Є одним з найкращих зразків міщанського будівництва епохи Ренесансу. Вона входить у Ансамбль історичного центру Львова, який 1998 року включений до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Будівля зведена у 1588—1589 роках і впродовж XVII—XIX століть її неодноразово перебудовували.
Можливість за американські гроші
«А тут розташована легендарна Чорна кам’яниця. Один з найкращих зразків ренесансної архітектури Львова», – розповідає екскурсовод на центральній площі Львова. Який вигляд має предмет розповіді, він змушений показувати на роздрукованому фото. Вже кілька місяців львівська Чорна кам’яниця затягнута у риштування. За ними група львівських реставраторів неспішно досліджує кожен камінь.
Вже кілька місяців фасад Чорної кам'яниці захований за риштуваннями: тривають копіткі реставраційні роботи
П’ять років тому Львівський історичний музей виграв грант Посольського фонду США збереження культурної спадщини на реставрацію унікальної будівлі. Сума гранту становить $275 тисяч, ще $29 тисяч у реставрацію інвестує сам музей.
«Через погодні умови і нефахову реставрацію фасад Чорної кам’яниці руйнувався багато років, декор осипався, а атик на даху взагалі був в аварійному стані. Пам’ятку терміново потрібно було реставрувати», – розповідає співавтор грантового проекту Петро Слободян.
Гроші від посольства вдалось отримати на укріплення та гідроізоляцію фундаментів і стін, відновлення фасадів будівлі, частини даху та інтер’єрів першого поверху, а також впорядкування внутрішнього подвір’я.
Від моменту отримання гранту почалась повільна і копітка робота фахівців "Львівської політехніки". Кілька років зайняло детальне вивчення будівлі. За словами Юрія Дубика, головного архітектора проекту реставрації Чорної кам’яниці, кожен сантиметр будівлі детально дослідили.
«Проект розрахований на три роки. Власне 2018-ий став найактивнішим. Зараз відбувається реставрація фасаду та скульптур», – розповідає директор Львівського історичного музею Роман Чмелик.
Основна сума, кажуть реставратори, майже 6 мільйонів гривень – це гроші на реставрацію фасаду, вікон та дверей, а також сходів прибудівок та внутрішнього дворика.
Кольори чорної кам’яниці
Від туристів Чорна кам’яниця наразі схована за риштуваннями. Однак не від експертів. Вибудуваними поверховими риштуваннями щодня піднімаються реставратори.
Чорна кам’яниця така, якою ми її бачимо тепер, не постала ні за 20, ні за 30 років. Реставратор Олег Рибчинський пояснює: від першого періоду її створення залишився лише перший та частинка другого поверху. А далі поверхи наростали – спершу другий, потім третій і далі – четвертий.
«Нам вдалось провести детальні дослідження будівлі вже за новими методиками. Лазерним скануванням зробили обміри фасаду та вестибюлів. Сьогодні маємо максимально повну картину історії та етапів реставрації кам’яниці», – розповідає Юрій Дубик
Нині завершують роботи на найвищій частині будинку – на даху. Там майже повернули до життя давній атик, реставрація якого зайняла кілька місяців.
«Дуже багато деталей довелось виготовити наново. Частину збережених елементів змушені були реставрувати у складних умовах, не знімаючи їх з даху. Спершу планували виконати усі роботи у майстерні, однак був великий ризик, що скульптури не переживуть демонтажу», – пояснює Олег Рибчинський.
А от скульптури, які розміщені на самому фасаді, планують демонтувати. П’ять фігур, які датують XVII ст, відновлюватимуть у майстернях. Основне, що з’ясували вже при першому обстеженні, – їхній критично поганий стан. Реставратори кажуть, якщо їх не рятувати негайно, складно сказати, чи усі втримаються ще бодай кілька років. Після реставрації ж дають гарантію стійкості скульптур на півстоліття.
«Як не дивно, значних пошкоджень завдала реставрація 1980-х років. На фігурах було дуже багато доробок бетоном. Зараз такі методики вважають неприпустимими, а тоді ними активно користувались», – каже Олег Рибчинський.
Під час досліджень науковці виявили, що на двох фігурах – Богородиці та св. Мартина, які розташовані між першим та другим поверхами, є залишки фарби. Зокрема, у білі та сині кольори, а також з промальованими променями, були розмальовані шати.
Залишки поліхромії – кольорового розпису – знайшли і на самому фасаді, щоправда, дуже фрагментарно.
«Над віконним обрамленням на рівні другого поверху ми знайшли розпис з рослинним орнаментом початку XVI ст. Виявили його під шаром чорного акрилу та білої обмазки, що залишились від попередніх реставрацій. На збереженій поліхромії навіть видно сліди від пензлика. Щоправда, збережений орнамент у дуже поганому стані: камінь потрісканий і осипається через акрилове пофарбування пізніших часів. Наразі ми точно виявили один колір – червонуватий», – розповідає Олег Рибчинський.
Виявленого розпису дещо мало, аби говорити про те, що увесь фасад будинку був кольоровим, але сам фрагмент є дуже цікавим і нині реставратори думають над можливістю його експонування.
Водночас найбільшим викликом стала реставрація фасаду. Через значні пошкодження частину елементів доведеться замінити. Але це не буде новаторством для Чорної кам’яниці. Таке вже робили у 1920-х роках, під час тодішньої реставрації.
Однією з найскладніших дискусій в процесі відновлення кам’яниці була на тему її кольору. Адже чорною будівля стала лише через кілька століть після спорудження.
«Була спокуса стати тим, хто перемалює Чорну кам’яницю у світлий колір, і так увійти в історію, – говорить із жартом Юрій Дубик. – Кожному архітектору хочеться створити щось епатажне».
Насправді такий підхід – очистки каменю від патини – не є незвичним і його часто застосовують у Європі. Наприклад, Лувр реставрують без великих пауз, повертаючи йому білий колір. Але для Чорної кам’яниці це був не найкращий шлях, переконані експерти. Адже якщо відчистити камінь і відновити первісний колір, він буде жовтуватим і дуже неоднорідним через те, що його доповнювали в різний час.
«Тому остаточно вирішили, що пофарбуємо фасад в один тон. При цьому він не буде класично чорним, а буде темно-сірим і нанесений багатьма півпрозорими шарами, аби отримати глибину кольору і певну неоднорідність», – пояснює Юрій Дубик.
Плани на музей
Реставрація дасть змогу частково збільшити площу самого музею.
«Хочемо розширити експозицію Чорної кам’яниці. Плануємо організувати лапідарій у дворику», – розповів Роман Чмелик.
Колекція архітектурних деталей, що зберігається в Історичному музеї, налічує понад 110 музейних предметів. Більшість походить з давніх, нині неіснуючих будівель пізнього середньовіччя та раннього модерну. Тут можна буде побачити, наприклад, фрагменти старої львівської ратуші, яка завалилась 1826 року, русалку зі школи плавання на Пелчинському ставі роботи Шимзера, скульптурну композицію «Глорія» та путті з кам’яниці на пл. Ринок, 3.
Заплановано, що нова експозиція буде зручною для людей з особливими потребами. В експозиції мають намір зробити експлікації шрифту Брайля, встановити пандуси, підготувати спеціальні музейні екскурсії для цієї групи відвідувачів.
За словами Романа Чмелика, подальші плани – облаштування у Чорній кам’яниці музею Львова. До Другої світової війни такий музей існував: його 1893 року заснував магістрат.
«Ми би хотіли до завершення реставраційних робіт хоча б частково відкрити музей історії Львова. Однак до того треба зробити ремонт у самому приміщенні. Грант коштів на це не передбачає. Минулого року за кошти музею ми замінили систему опалення. Треба ще замінити інші комунікації та зробити реставрацію та ремонт у приміщеннях», – пояснює Роман Чмелик.
31.07.2018