«Народна воля» в Коломиї

 

30 липня 1893 р. у Коломиї відбулися перші установчі збори політичного товариства «Народна воля», заснованого діячами Русько-Української радикальної партії (далі – РУРП) з метою проведення більш активнішої політичної діяльності на теренах Покуття загалом і Коломийщини зокрема. Зрештою виникнення «Народної волі» свідчило про подальшу диференціацію українського руху в Галичині та виникнення паралельних національно-культурних організацій у краї з подібними цілями, методами роботи, структурою товариств і т. д. Роль політичного та культурного осередку в Галичині передусім виконувала народовецька «Просвіта». Існувало також і русофільське Товариство імені Михайла Качковського. В свою чергу радикали, не маючи в цих товариствах впливу, опинилися перед потребою створення власної подібної інституції, яка забезпечувала б поширення їх ідейного впливу, насамперед серед галицького селянства. Появу «Народної волі» можна розглядати як намір РУРП розпочати свою запеклу боротьбу за селянські маси.

 

Розмови про заснування під егідою РУРП селянського політичного товариства велися в середовищі радикалів ще вочевидь із кінця 1890 р. Тобто фактично від часу заснування у жовтні того ж року в Львові радикальної партії. Так, 5 листопада 1891 р. у Коломиї відбулося окружне народне віче. До комітету, що організовував захід входили також і члени РУРП. Отже дане віче було по суті радикальним і вочевидь діячі РУРП вважали його таким. Зрештою на віче було прийнято ряд резолюцій, а серед них і така: «Х. Народне Віче в Коломиі домагаєся як найскоршого завязаня товариства політичного на округ коломийский для оборони інтересів робучоі людности того округа»¹.

 

Водночас 28 січня 1892 р. діяч РУРП К. Трильовський у листі до І. Франка писав із Коломиї таке: «На домаганє мужиків (селян. – Ю. Я.) мусим скликувати віче до Снятина на 27/2. Буде оно важне не лиш для нас але і буде мати ширше значенє полїтичне». І додавав: «На вічу будуть ще порушені справи: […] 9. Полїт[ичне] товариство»². Загалом у листі К. Трильовського до письменника йшла мова про повітове селянське віче, що відбулося в Снятині 27 лютого 1892 р. Напередодні проведення віча в коломийській радикальній газеті «Хлібороб» (№ 4 від 15 лютого 1892 р.) було надруковано оголошення «Панове Громада!». В статті між іншим зазначалося наступне: «На вічу тім будуть вести ся наради над слідуючими нарадами: […] 6. над завязанєм товариства політичного»³. На віче в Снятині з пропозицією заснувати власне селянське політичне товариство виступив уже згаданий вище К. Трильовський. Як повідомляла газета «Хлібороб» К. Трильовський у своєму виступі на заході зазначав, що «таке товариство є потрібне до спільноі оборони. Єсли би хтось зістав в своіх правах політичних покривджений, то, аби не шукати, хто би ся сею справою заняв, лиш обороною занималоби ся товариство політичне. Таке товариство занялоби ся також аґітацією виборчою, в котрій то ціли гроші були би вже готові для розширюваня ріжних відозв і т. д. Тепер вправді є в Галичині ріжні товариства політичні, але вони зле ідут, бо не опирают ся на народі, а лише на інтеліґенціі». Зрештою резолюцію К. Трильовського було прийнято присутніми на віче селянами⁴.

 

 

Кирило Трильовський та Іван Сандуляк. Фото.

 

Водночас 15 серпня 1892 р. у Коломиї за участі діячів РУРП М. Павлика, І. Гарасимовича, І. Сандуляка та ін. відбувся т. зв. «конституучий збір орґанізаціі радикальної партії серед селян». На селянських зборах серед іншого також було прийнято рішення заснувати місцеве політичне товариство⁵. Так, М. Павлик 20 серпня 1892 р. у листі до М. Драгоманова писав, що «15 с.[его] м.[ісяця] jак знаjете, заложено в Коломиjі радикальну партіjу серед сельан». І додавав: «Ухвалено заложити політ.[ичне] товар.[иство] і вже почато виборчу організаціjу»⁶. Згадана нарада вочевидь фактично заклала підвалини для заснування радикального політичного товариства «Народна воля»⁷.

 

12 липня 1893 р. на сторінках чергового номеру газети «Хлібороб» було надруковано «Відозву від радикального політичного товариства «Народна Воля»⁸. У згаданій «Відозві» зазначалося, що «на ріжних вічах і на приватнім зйізді представителів селян-радикалів у Коломиі 1892 р. рішили радикали завязати політичне товариство. Таке товариство завязалося і отсею відозвою починає свою діяльність». Завдання товариства «Народна воля» полягало в наступному: «лучити, організувати селян під прапором програми радикальної партіі, щоби колись усі радикали, селяне й інтелігенція, узялися до переведеня в житє всіх тих річей, які радикали мають у своій програмі і ухвалюють на вічах, а то найперше: загального, безпосереднього і тайного голосованя».

 

Тому й «для такого з’єднання всіх селян під прапором програми радикальноі партіі власне засновано політичне товариство «Народна Воля». Згадане товариство відповідно «буде лучити й організувати селян і заразом ширити програму радикалів по цілім краю. І до тоі ціли буде йти такими способами: буде скликувати по всій Галичині збори членів товариства для наради над політичними, культурними й економічними справами; буде скликувати по всій Галичині загально-доступні віча для наради над усякими справами; буде устроювати загально-доступні відчити й виклади про всякі справи, а також видавати часописи, відозви, книжки й т. и. і підпирати істнуючі радикальні видавництва; буде в законній дорозі впливати на всякі вибори до тіл парляментарних; державних, краєвих, повітових і громадских; нарешті буде висилати петиціі, адреси, пропамятні письма і депутаціі в користь своіх домагань»⁹.

 

Членом товариства «Народна воля» міг стати кожен українець («мужчина-Русин»), що визнавав програму РУРП, віком від 24 років і зобов’язувався платити членський внесок у розмірі 20 кр. на рік. Дані кошти мали йти на влаштування віч, агітації тощо¹⁰. До тимчасової управи («виділу») товариства увійшли такі діячі РУРП: С. Данилович (голова), І. Сандуляк (заступник голови), К. Трильовський (секретар), М. Павлик (касир) і Ю. Лутчак («виділовий»)¹¹. Зрештою в «Відозві» містився заклик до селян прибути на установчі збори товариства «Народна воля». «Спішіть, братя селяне, як найчисленніще на сі перші збори першого нашого політичного товариства, котре принесе для вас велике добро, бо поможе вам вибороти політичні права. На зборах вибраний буде новий сталий виділ і будуть обговорені докладніще справи товариства», – говорилося в «Відозві»¹². Також у зверненні містився заклик до всіх українських радикалів: селян і інтелігентів, що відстоювали добро та свободу народа, вступати до «Народної волі». Зголошення та членські внески потрібно було надсилати касиру товариства – М. Павлику, тоді редактору газети «Хлібороб» у Коломиї¹³. Додамо, що згадана «Відозва» товариства «Народна воля» була надрукована також і окремою листівкою¹⁴

 

Першодрук звернення товариства «Народна воля». Коломия, 12 липня 1893 р.

 

Перші установчі збори товариства «Народна воля» відбулися 30 липня 1893 р. у Коломиї за участі майже понад 300 селян (за іншими даними 250 селян). Збори відкрив С. Данилович, тимчасовий голова товариства та виголосив промову. В своєму виступі він між іншим зазначив, що «партія радикальна, котра оперлася на селян і старалася йіх зробити просвіченими людьми і горожанами, рівними в правах панам і богатирям. Для того й основано «Народну Волю», то значить «Народну Свободу» – товариство, котре має йти до того, аби у нас була повна політична воля і аби нарід сам орудував своіми справами»¹⁵. Натомість К. Трильовський виголосив і роз’яснив присутнім статут товариства «Народна воля»¹⁶. А головна мета товариства полягала в наступному: «§1. Цілею товариства «Народна Воля» є суспільно-політичне образованє як найширших кругів руского народа в Галичині, а передовсім в повітах покуцких: коломийскім, снятинскім, косівскім, городенскім і т. д.; оборона прав горожанских і старань всіми законними средствами о розширенє тих прав в радикально-демократичнім напрямі, особливож о заведенє загального безпосередного тайного голосованя при виборах до всіх тіл репрезентаційних»¹⁷.

 

Засобами для досягнення мети було визначено:

 

«а) збори членів товариства для обговореня справ політичних, культурних і економічних і ставленє на тих зборах відповідних резолюцій. Збори ті можуть відбувати ся в кожній місцевости Галичини;

 

б) прилюдні, для членів і не членів загально доступні віча, котрі також можуть відбуватися в кождій місцевости Галичини;

 

в) прилюдні, для членів і не-членів загально доступні відчити, виклади, держані через членів товариства або нарочно в тій ціли запрошені особи, як також вечерниці і удержуванє читальні і бібліотеки;

 

г) видаванє часописей, відозв, книжок і других писем, як також підпиранє таких видавництв;

 

д) законний вплив на вибори до тіл репрезентаційних: державних, краєвих, повітових і громадских;

 

е) висиланє петицій, адрес, пропамятних письм і депутацій»¹⁸.

 

Місцем перебування товариства та й очевидно його правління («виділу») в статуті було визначено Коломию¹⁹. Фінансово діяльність товариства «Народна воля» мала забезпечуватися за рахунок членських внесків, добровільних пожертвувань чи заповітів, прибутків від виступів, вечорниць і т. д.²⁰. Вищим керівним органом товариства «Народна воля» були загальні збори та «виділ». Загальні збори товариства мали відбуватися щороку, по можливості восени. Їх мав скликувати «виділ» товариства. Разом із тим керівництво товариства могло скликати також і надзвичайні загальні збори²¹. На загальних зборах згідно з статутом мали заслуховуватися звіт правління («виділу») товариства, вибирати нове правління, ухвалювати зміни до статута тощо²². Виконавчим органом товариства «Народна воля» було його правління («виділ»), що складалося з дев’яти членів, у тому числі голови, його заступника, секретаря та касира («скарбника»)²³.

 

Рішення про розпуск товариства «Народна воля» могло бути ухвалене загальними зборами. Після ліквідації товариства його майно мало бути передане редакції коломийської радикальної газети «Хлібороб», якщо «послідні загальні збори не порішили інакше в тім згляді»²⁴.

 

На установчих зборах «Народної волі» 30 липня 1893 р. до «виділу» товариства було обрано: С. Даниловича (заступник голови), І. Гарасимовича (секретар), К. Трильовського, М. Павлика (касир), І. Сандуляка, І. Дорундяка, В. Киданецького та І. Фокшея. Головою товариства було одноголосно вибрано – І. Франка²⁵. Останній виступив із довгою промовою, в якій між іншим зазначив, що «я буду всіми силами старатися служити «Народній Волі». Мені доля нашого народу представляєся так: бідна дитина заблудилася в вечір у поли і плаче і не знає, куди йти і що діяти. Тота дитина то наші селяне. А ми, радикали, кажемо Вам: не плачте, не бійтеся, ходіть за нами, ми вам покажемо дорогу !»²⁶.

 

Іван Франко. Фото 1890 р.

 

Зрештою на зборах було ухвалено, що до товариства «Народна воля» могли належати чоловіки віком від 24 років не лише з Галичини, але й із цілої Австро-Угорщини²⁷. На установчі збори товариства надішли також і вітальні листи: від А. Довбушіва-Шмигельського та М. Берези зі Збаражчини від 26 липня 1893 р. А також від селян із с. Палагичі на Товмаччині²⁸. Водночас в день установчих зборів «Народної волі» до товариства записалося 200 членів. Із них 160 одразу ж заплатили членський внесок у розмірі в 20 кр.²⁹. Зрештою голова зборів І. Франко закриваючи установчі збори товариства, побажав, щоб «Народна Воля» росла в силу і здобувала скрізь повагу»³⁰. Офіційним друкованим органом товариства «Народна воля» було визнано газету «Хлібороб»³¹. При цьому кожен член політичного товариства повинен був виписувати коломийську радикальну газету «Хлібороб» і поширювати її серед жителів краю³².

 

Северин Данилович. Фото.

 

Починаючи з середини серпня 1893 р. у кількох №№ газети «Хлібороб» навіть друкувалися списки членів товариства «Народна воля»³³. Перший такий список був надрукований у 16 № газети від 15 серпня 1893 р. Крім прохання записуватися до товариства, в статті також зазначалося, що «Народна Воля» має дбати за політичні права руського народу і кождий, хто хоче причинитися до того і явно належати до радикалів, повинен уписатися до «Народноі Волі». Зо спису, що тепер оголошуєся, буде видко, котрі наші люде і кілько нас є відважних»³⁴. А далі власне було подано список із 50-ти перших членів «Народної волі». Так, у першій п’ятірці йшли К. Трильовський (1-й номер), а за ним відповідно С. Данилович, Ю. Лутчак, М. Павлик та І. Сандуляк. Натомість І. Франко був аж під 34 номером³⁵.

 

Натомість М. Драгоманов дуже скептично, навіть вороже, поставився до самої назви радикального політичного товариства. «Шче можна терпіти, коли слова не повно виражаjуть Ваші думки, – jак Народ, Хлібороб, – а шчо робити, коли вони просто ламльать jіх, jак Нар.[одна] Вольа? Jак можна починати політичну просвіту народу з туману, з фальші ? (І тут у Парижі, не вспів jа слово сказати про Народ, – jак на мене кинулись 2 украjінці з криком про Вашу нар.[одну] вольу)», – писав він у листі до М. Павлика від 29 липня 1893 р. І додавав: «Jа не тілько не можу написати тиjеjі прокламаціjки, котру обішчав Arbg-рові дльа сбору помочі на політичну агітаціjу в Галичині, а просто поставлениj хоч подавати в одставку од усьаких гал.[ицьких] справ, котрими Ви завідуjете з Вашими народовольцьами»³⁶. Натомість Павлик у листі до вченого від 3 серпня 1893 р. відповідав: «Усе, шчо jа можу зробити в даніj справі – то надрукувати в «Народі», шчо наша «Народна Вольа» не маjе нічого спільного з рос.[ійською] «Народноjу Волеjу»³⁷. З приводу позиції М. Драгоманова щодо назви «Народна воля» до нього також листовно зверталися члени товариства С. Данилович (лист від 2 серпня 1893 р.)³⁸ та І. Гарасимович (лист від 5 серпня 1893 р.)³⁹.

 

«Позвольте й міні прилучити свій голос до Даніловичевого в справі “Нар.[одної] Волі”. Термін може й нещасний, не перечу, та все таки гріх не такий смертельний, як Ви собі уявляєте, бо “воля” у нас зовсім не те значить, що у Москалів. Жаль, що Arb[eitge]ber, бувши при зав’язаню комітету, не звернув увагу на невідповідність назви: тоді ще можна було єі змінити, а тепер, коли вона враз зі статутами затверджена Намістництвом, сего не можна без ухвали нових загальних зборів. А як перевести таку ухвалу через загальні збори, чи[м] єі мотівувати нашим селянам, котрим назва подобалася, а котрі про росс.[ійську] Нар.[одну] Волю, про якобінізм і диктатуру більшости нічого не второпають? Я маю надію, що розваживши се, Ви перестанете брати річ надто трагічно і робити з неі квестію кабінетову», – писав у листі до М. Драгоманова від 2 серпня 1893 р. І. Франко⁴⁰. Зрештою з цього приводу в радикальному часописі «Народ» зазначалося, що «Для Украінців мусимо подати одну оговорку, по поводу нового товариства. Назву «Народна Воля» ужили ми в чисто украінскім значіню: свобода народа, libertè du people, Volksfreiheit»⁴¹.

 

Від початку свого існування товариство «Народна воля» намагалося втілювати в життя статутну вимогу щодо забезпечення масовості своїх рядів. Станом на 29 вересня 1893 р. зазначалося, що до товариства входила лише 221 особа, яка заплатила внесок по 20 кр. А в сумі загалом це становило 43 злр. 20 кр. Також було вказано суми витрат: на друкування та розповсюдження згаданої вище «Відозви» товариства, друк статуту та ін. У агітаційному фонді знаходилося лише 2 злр. 72 кр.⁴². Правда на початку січня 1894 р. кількість членів товариства «Народна воля» вже налічувала 500 осіб⁴³.

 

Товариство «Народна воля» нагадаємо було створене передусім з метою «зібрати в купу усіх радикалів, яко народну партію, а заразом працювати для дальшого зрадикалізованя мас народних через печать, віча, відчити й виклади, устроювані по всій Галичині»⁴⁴. Зазначимо, що «виділ» товариства «Народна воля» планував провести віча вже в серпні 1893 р. у Станиславові, Косові, Отинії та ін. населених пунктах краю. Проте староство заборонило проведення віч, начебто через епідемію холери, але скоріше т. зв. «політичної холери»⁴⁵. Засідання «виділу» політичного товариства «Народна воля», що відбулося 20 серпня 1893 р. прийняло постанову про відтермінування низки радикальних віч на Покутті. А саме з вересня до пізньої осені зазначеного року в зв’язку з поширенням холери⁴⁶.

 

Натомість приватні («довірочні) збори селян із Коломийського, Снятинського, Косівського, Станиславівського та ін. повітів, що відбулися 29 жовтня 1893 р. у Коломиї доручили товариству «Народна воля» «скликати кілька народних віч у ріжних місцевостях Покутя для обговореня важних справ, що тепер стоять на черзі в нашій державі і в нашім краю». 16 грудня 1893 р. у Коломиї на засіданні правління товариства «Народна воля» за участі вочевидь І. Франка (голова) та ймовірно членів «виділу» І. Гарасимовича, М. Дорундяка, М. Павлика, К. Трильовського, С. Даниловича, В. Киданецького, І. Сандуляка й І. Фокшея було вирішено провести 4 січня 1894 р. у місті віче. Серед інших на зборах мала обговорюватися також і «справа товариства «Народноі Волі»⁴⁷. Відозва товариства про заплановане на початок січня 1894 р. народне віче в Коломиї також була надрукована окремим виданням. «Приходіть Панове Громада, як найчисленніше і кличте всіх добрих людей навіть з дальших сторін, абисмо ся порадили над своіми потребами та показали, що наш нарід бажає собі іншого добра і іншоі волі, ніж які маємо. Бо то кажуть наші опікуни у соймі і в раді державній, що нарід у Галичині нічого ліпшого не хоче, лиш того, що вони єму позволяють !», – повідомлялося в зверненні «Народної волі»⁴⁸.

 

Віче відбулося 4 січня 1894 р. у Коломиї. На зборах обговорювалися передусім «ближчі партійні справи, як справа «Хлібороба» і політичного радикального товариства «Народна Воля» – що в кілька місяців після заснованя вже має 500 членів». Водночас правління товариства «Народна воля» вирішило найближчим часом скликати подібні народні віча в Косові, Снятині, Станіславові, Отинії і Бродах. До того ж у Бродах «Народна воля» вирішила виставити свого кандидата в зв’язку з проведенням там додаткових виборів до Галицького крайового сейму (замість померлого наприкінці 1893 р. депутата о. І. Сірка)⁴⁹.

 

Додаткові вибори в Бродівщині мали відбутися 15 лютого 1894 р. На додаткових сеймових виборах М. Павлик виступив контркандидатом О. Барвінського. І русофіли, і частково радикали пробували М. Павлика від цього відмовити, вважаючи його перемогу за річ нереальну. Обидві сторони схилялися до підтримки русофільської кандидатури. В даному випадку М. Павлик міг лише відтягнути від нього голоси. Однак М. Павлик відмовився зняти свою кандидатуру. Товариство «Народна воля» та й загалом РУРП змушені були виставити своїм кандидатом у Бродівщині – М. Павлика. Товариство навіть видало йому 5 злр. для передвиборчої агітації⁵⁰.

 

У лютому 1894 р. М. Павлик спробував виборчого щастя у Бродах. Але місцеві брідські селяни, які взяли на себе організацію передвиборчої кампанії, перетворили її в справжній хаос. В результаті кандидатура М. Павлика з тріском провалилася. Він програв, причому скандально: ні один виборець не голосував за нього. Натомість на виборах виграв – О. Барвінський⁵¹. Детально про «кандидування» М. Павлик описав у статті «Моя бродська Одіссея», надрукованій у радикальному «Народі»⁵². Спогади М. Павлика також було надруковані окремим виданням⁵³. [Франко теж висловлювався про бродівську авантюру Павлика — Z]

 

13 травня 1894 р. у Коломиї відбулося засідання правління («виділу») «Народної волі». Кількість членів товариства досягала вже 650 чоловік. Прибуток «Народної волі» від 20 серпня 1893 р. і до 13 травня 1894 р. становив 79 злр. 10 кр. Натомість витрати – 52 злр. 35 кр. Обговорювалася також і справа самоусунення І. Франка з посади голови товариства⁵⁴. Основною причиною розбіжностей стало протилежне трактування І. Франком і М. Павликом програми примирення радикалів, народовців і русофілів. Результатом полеміки стало те, що 13 квітня 1894 р. С. Данилович, М. Павлик та І. Гарасимович надіслали І. Франкові листа, у якому категорично наполягали скасувати об’єднавчу акцію з народовцями і русофілами, а самого І. Франка попрохали вийти з угодової комісії та домагалися його відмови від головування в товаристві «Народна воля»⁵⁵.

 

Через таке ставлення до себе, а, можливо, й через перевантаженість громадсько-науковою діяльністю І. Франко написав про своє самоусунення з головування в «Народній волі». В товаристві відбулося вузьке засідання, на якому президія не хотіла приймати відмови І. Франка. Про це зокрема свідчить лист І. Гарасимовича до І. Франка від 23 квітня 1894 р. І. Гарасимович намагався переконати письменника, що в товаристві не було жодних проявів недовір’я до його поглядів. Завершуючи листа, І. Гарасимович підкреслював, що Франкова «резиґнація» з голови «Народної волі» буде великою шкодою для товариства. Проте І. Франко дав негативну відповідь, що підтверджується з наступного листа І. Гарасимовича та С. Даниловича до письменника від 26 квітня 1894 р. У листі С. Данилович та І. Гарасимович переконували І. Франка, що такі суперечності могли призвести до розколу РУРП. Крім того, прохали І. Франка приїхати до Коломиї на засідання «виділу» товариства «Народна воля», щоб полагодити, окрім цієї, ще чимало інших справ. І. Франко не пристав на пропозиції своїх товаришів і не погодився продовжувати головування в «Народній волі». Його зрештою замінив С. Данилович, а І. Франко, хоч і продовжував залишатися членом товариства, вже на збори не з’являвся⁵⁶.

 

Проте як зазначалося з цього приводу в газеті «Хлібороб» «резиґнацію Дра Франка з голови «Народноі Волі» не прийнято, для браку причин: Виділ «Народноі Волі» не висилав Дра Франка до комісіі для згоди руских партій і не давав єму вотум недовірія за ухвали тоі комісіі» і тому «Виділ не має права приймати тоі резигнаціі, бо голову вибирають загальні збори»⁵⁷. Стосовно акції примирення радикалів із народовцями та русофілами, то «виділ» товариства «Народна воля» ухвалив наступне: «Офіціально «Народна Воля» нікого не уповажнює до акціі угодовоі, узнаючи, що та справа, з огляду на стан инчих руских партий, ще не дозріла. За приватні заходи членів товариства в тім ділі, товариство не бере на себе ніякоі відвічальности»⁵⁸. Очевидно, що перевантаженість літературною, науковою та редакторською і публіцистичною діяльністю не давала І. Франкові можливості приділяти належну увагу справам товариства «Народна воля», тому в травні 1894 р. він відмовився від головування в товаристві⁵⁹. Зрештою було вирішено провести чергові збори «Народної волі» вже 19 червня також у Коломиї⁶⁰.

 

19 червня 1894 р. у Коломиї за участі понад 400 селян пройшли другі загальні збори товариства «Народна воля»⁶¹. Водночас за повідомленням газети «Хлібороб» 20 і 21 червня 1894 р. у Коломиї відбувалися збори філії товариства «Просвіта» та русофільського Товариства імені Михайла Качковського. Так, збори «Просвіти» відбулися лише за участі аж 15 осіб (!). Правда на зборах Товариства Качковського було не більше 100 осіб. Звідси очікуваний коментар в «Хліборобі», що «і одні і другі дивувалися, чому то до них так не горнуться селяне, як до радикалів …»⁶².

 

Звітував про діяльність «Народної волі» від часу заснування товариства – С. Данилович. Він зазначив, що за 11 місяців існування «Народної волі» до неї записалося 655 членів. А станом на 19 червня 1894 р. їх було вже 685. С. Данилович зауважив, що «виділ» товариства планував провести 9 віч у різних куточках Галичини «але більшу іх частину позаборонювали староства з ріжних приключок: то хата за мала, то бунтуєся селян і т. д.»⁶³. Водночас С. Данилович зауважив, що виділ «Народної волі» відправляв своїх делегатів на віча в Стрию та Кракові. Також спільно з соціал-демократами були проведені віча у Снятині, Станиславові та Коломиї⁶⁴. М. Павлик, виконуючи функції касира, проаналізував матеріальний стан товариства⁶⁵. Зрештою було обрано нове правління товариства: С. Данилович (голова), Щ. Творовський (заступник голови), М. Павлик (касир), К. Трильовський (секретар) і «виділові»: І. Франко, Р. Яросевич, І. Бородайкевич, І. Сандуляк та К. Лазорак⁶⁶. На внесок С. Даниловича було ухвалено резолюцію, щоб кожен член «Народної волі» за можливості передплачував і розповсюджував радикальну газету «Хлібороб»⁶⁷. Так, уже наприкінці вересня 1896 р. коломийська «Народна воля» налічувала 671 особу⁶⁸. Натомість у вересні 1897 р. – 723 члени⁶⁹.

 

Наприкінці 1894 р. місцеві радикали навіть спробували організовувати товариство «Народна воля» в Снятині. Перші установчі збори цього радикального політичного товариства мали відбутися 2 грудня 1894 р. Однак місцеве староство заборонило скликати радикальні політичні збори, оскільки головний осередок товариства не представив список членів «Народної волі». Невідомий дописувач газети «Хлібороб» назвав таку заборону комічною. Оскільки в урядовому законі про товариства не було вказано про попереднє складання списку членів на установчих зборах: «Видно в Старостві снятинскім протів радикалів инші закони, як де инде». Натомість місцевий урядовий орган мотивував таке рішення розповсюдженням холери, яка начебто поширилася в Коломийському та Городенківському повітах. Попри це, у той час функціонували торги та ярмарки в Снятині, Коломиї і Городенці⁷⁰.

 

Разом із тим на ІV з’їзді РУРП (Львів, 29–30 грудня 1895 р.) було прийнято рішення: «Зйізд ухвалює по можности закладати по повітах товариства політичні під назвою «Народна Воля»⁷¹. Аналогічне рішення було прийнято у 1897 р. на VI з’їзді РУРП (Львів, 19–21 вересня): «Зйізд ухвалює по можности закладати по повітах політичні товариства «Народна Воля»⁷².

 

Політичним товариством радикалів «Народна воля» було організоване народне віче, яке відбулося 16 грудня 1894 р. у Львові в залі міської ратуші⁷³. Ввечері в залі ратуші було відзначено 30-річний ювілей діяльності М. Драгоманова⁷⁴. З цього приводу в газеті «Хлібороб» було надруковано звернення «Панове громада!» від «виділу» (правління) «Народної волі». У відозві між іншим зазначалося, що «в такий тяжкий і не відрадний час для робучого руского народа в Галичині, як ось теперішня пора, стаємо ми, Виділ «Народноі Волі» і комітет з людей ріжних повітів нашого краю перед Вами і грімкими голосами кличемо Вас на Народне віче, котре відбуде ся у Львові дня 16. грудня с.[его] р.[оку], в неділю перед св. Миколаєм, о 10 годині рано, в великій ратушевій салі, у самім ринку»⁷⁵.

 

Політичне товариство «Народна воля» в Коломиї також керувало виборчою кампанією РУРП під час чергових сеймових виборів. Оскыльки у 1895 р. мали відбутися чергові вибори до Галицького крайового сейму. Так, 4 листопада 1894 р. у Коломиї за участі понад 100 селян пройшли т. зв. «довірочні» (приватні) збори провідних діячів РУРП із Покуття. В перше чергу «для наради над біжучими справами, а головно в справі зближаючихся загальних виборів до сойму краєвого»⁷⁶.

 

Зрештою на зборах було вирішено, що «акцію виборчу именем радикальноі партіі має вести товариство «Народна Воля» в Коломиі в порозуміню з виднішими членами партіі зі Львова і з провінціі». Прийнято рішення, що кандидатами від РУРП у Коломийському повіті мав стати Т. Окуневський, Снятинському – К. Трильовський, Косівському – С. Данилович. У цих повітах мали діяти радикальні виборчі комітети, які мали б займатися виборчою агітацією по селах краю. Стосовно кандидатур від РУРП по Товмацькому, Станиславівському і Городенківському повітах, то вони не були чітко окреслені, ухвалено «тимчасом ліпше вивідатися по селах тих повітів, на скільки можлива там чисто радикальна кандидатура»⁷⁷. При цьому «поставлені кандидати зобовязалися, що якби зістали вибраними на послів, то у всіх важнійших справах в соймі будуть відноситися до виділу «Народноі Волі», і в соймі будут триматися того, що виділ або загальні збори «Народноі Волі» постановлють»⁷⁸. Наприкінці 1894 р. на грудневому віче у Львові було вирішено створити в кожному селі комітет для нагляду за виборами, сформувати повітові комітети для схвалення кандидатур і агітації за них⁷⁹.

 

Виборчу кампанію до Галицького крайового сейму українські політичні сили проводили самостійно. Виборчою кампанією РУРП як уже згадувалося вище керувало політичне товариство «Народна воля» в Коломиї. Водночас було створено Головний руський виборчий комітет (голова О. Барвінський), Русько-народний незалежний виборчий комітет (т. зв. «незалежні» народовці, на чолі з Ю. Романчуком) і русофільський «Русский всенародный выборовый комитет»⁸⁰.

 

Радикали намагалися підштовхувати селянство вести самостійну виборчу акцію. Показовим у цьому є лист члена товариства «Народна воля» – І. Сандуляка з с. Карлів Снятинського повіту, який закликав селян бути політично активнішим⁸¹. І. Сандуляк між іншим писав до селян: «а вас щиро благаю і всіх разом наклоняю: тримайте ся в купі, єднайте ся в товариство “Народноі Волі”, то жадна сила вас не поконає. Най вам буде честь і слава, як колис була славним руским козакам»⁸².

 

Тогочасна радикальна преса покладала великі надії на успішну діяльність політичного товариства «Народна воля». Радикальна газета «Громадський голос» (1895–1939, з перервами), повела поряд з іншою радикальною газетою «Хлібороб» передвиборчу кампанію РУРП. Вже перший номер «Громадського голосу» відразу ж зайняв опозиційне становище щодо існуючих українських виборчих комітетів і категорично заявив: «Ми, селяне, не потребуємо пхатися ані до одного із тих комітетів, – ми маємо свою селянську радикальну партію і вибори має вести наше політичне товариство “Народна Воля” в Коломиі. Власне на вічу радикальнім у Львові, 16-ого грудня 1894 р., що скликала «Народня Воля», ухвалено, щоби наші селяне скрізь по селах закладали своі селянські комітети, котрі би дбали за правибори в своім селі, і в кождім повіті повітові виборчі комітети, котрі би ухвалювали, хто має в якім повіті кандидувати і старалися, аби він був вибраний»⁸³.

 

9 червня 1895 р. у Коломиї за ініціативи товариства «Народна воля» відбулося віче. Учасників зборів було понад 800 осіб. Головою віча було обрано М. Павлика, його заступником – І. Сандуляка, секретарями – Л. Бачинського та А. Камінського. Головною темою народного зібрання стала підготовка РУРП до виборів у Галицький крайовий сейм. З даного питання виступили К. Трильовський, С. Данилович та декілька селян. Вони вимагали, щоб вибори до Галицького крайового сейму, повітової і громадської ради здійснювались не за куріальною системою, а через загальне голосування. Націлювали усіх присутніх на вічі, щоб у кожному населеному пункті Покуття активніше працювали місцеві радикальні комітети задля підтримки кандидатів у Галицький крайовий сейм. Ухвалили рішення, що кандидатами від РУРП у Снятинському повіті мав стати К. Трильовський, Городенківському – С. Данилович. У Коломийському підтримувати – Т. Окуневського, а в Станиславівському – Й. Гурика (дещо пізніше було прийнято рішення, що кандидатом від радикальної партії у Косівському повіті мав стати член «виділу» «Народної волі» К. Лазоряк). Щодо кандидатур від РУРП по Косівському та Товмацькому повітах, то вони не були визначені, попередньо повинні бути затверджені політичним товариством «Народна воля». На вічі між іншим закликали до запровадження загального, прямого, рівного та таємного виборчого права⁸⁴.

 

Після завершення віча відбулися власне й загальні збори політичного товариства «Народна воля». Після звіту з діяльності попереднього правління котрому було ухвалено «абсолюторіюм» було обрано новий «виділ» під керівництвом С. Даниловича. До складу президії «Народної волі» ввійшли І. Бородайкевич, О. Бурачинський, К. Лазоряк, М. Павлик, І. Сандуляк, І. Шлемкевич, Щ. Творовський і К. Трильовський⁸⁵. А вже невдовзі на сторінках газети «Хлібороб» від імені керівництва «Народної волі» була надрукована «Відозва до всіх Товаришів радикалів і всіх руских селян Галичини і Буковини»⁸⁶. У «Відозві», датованій 25 серпня 1895 р., між іншим вказувалося кого «радикальна партія сего разу поставила своіми кандидатами до сойму». Це були голова «Народної волі» С. Данилович (Городенківщина), член «виділу» згаданого товариства К. Трильовьский (Снятинщина) та К. Лазоряк (Косівщина), також член виділу «Народної волі». Крім того, РУРП у Коломийщині погодилася підтримувати кандидатуру Т. Окуневського та Й. Гурика в Станиславівщині⁸⁷.

 

Зрештою в «Відозві» зазначалося, що «підписаний виділ «Народноі Волі» відзиває ся отже до всіх товаришів з селян і інтелігенціі». Тому «беріть ся горячо до роботи виборчоі, пильнуйте правиборів, аґітуйте за радикальними кандидатами, старайтеся, аби нігде не вийшов послом ворог нашоі народности і противник селян, але щоби в цілім краю війшло як найбільше послів радикальних чи то з селян, чи з інтелігенціі, а справа мужицка тогди війде на верьха. Голосуйте Всі на радикальних кандидатів. Виділ руского політичного товариства «Народна Воля» в Коломиі». Звернення від 25 серпня 1895 р. підписали: С. Данилович (голова), І. Бородайкевич, О. Бурачинський, К. Лазоряк, М. Павлик, І. Сандуляк, І. Шльомкевич, Щ. Творовський і К. Трильовський⁸⁸.

 

Вибори до сейму від сільської курії відбулися 25 вересня 1895 р. Водночас перемогу на виборах здобули підтримувані РУРП кандидат т. зв. Незалежного народовського комітету радикал Т. Окуневський (Коломийський повіт). А також і кандидати від повітових виборчих комітетів – радикал-селянин С. Новаковський (Перемишльщина) та селянин Д. Остапчук (Збаражчина)⁸⁹.

 

5 лютого 1896 р. вочевидь за сприянням товариства «Народна воля» в Коломиї відбулось віче, на якому зібралось понад 700 людей, переважно українських селян. Присутніми було схвалено рішення ІV з’їзду РУРП, що відбувся в Львові 29–30 грудня 1895 р. Між іншим головному «виділу» товариства «Народна воля» доручено дати відповідь на лист польських селян («мазурських хлопів») Тарнобежського повіту щодо організації співпраці. Також було ухвалено, щоб керівництво РУРП якнайшвидше скликало спільне віче українських і польських селян⁹⁰.

 

21 червня 1896 р. товариство «Народна воля» провело окружне віче в Коломиї, щоб «в сей спосіб пошановати пам’ять Драгоманова, та нарадитись спільно в так важних справах як реформа виборча, катастер грунтовий, та радикальні видавництва. Хоть не пригідна була на віче пора, з причини спізнених робіт весняних, то все зійшло ся до 800 селян, з ріжних сіл повітів коломийского, снятинского, городенського, косівського, товмацкого та станиславівського і тим власне показали наші селяне, що йім дорога пам’ять пок.[ійного] Драгоманова, що єго невтомима праця не пропала», – зазначалося з цього приводу в коломийському радикальному часописі «Громада» (1896–1897, головний редактор і видавець К. Трильовський)⁹¹.

 

К. Трильовський між іншим говорив про реформу виборчої системи. По даному питанню брали слово також і селяни І. Бородайкевич, І. Сандуляк, Й. Федів та М. Крикливец. Як наслідок «ухвалено домагати ся заведеня загального безпосереднього права голосованя зі знесенєм курій і палати панів, постановлено однак використати і 5-ту курію, для агітації межи найбіднійшою і найтемнішою верствою селянства». Про життя та значення М. Драгоманова виступив із доповіддю Л. Бачинський. Наприкінці віча також обговорювалося питання радикальних видань. На внесок І. Бородайкевича ухвалено «попирати всіма силами часописи радикальні «Громада», «Громадський голос» і «Житє і слово»⁹².

 

Одразу після закінчення віча відбулися чергові загальні збори товариства «Народна воля». Передусім було вибрано новий «виділ»: К. Трильовський (голова), С. Данилович (заступник голови), Д. Германюк (секретар), І. Радуляк (скарбник), М. Крикливец, І. Бородайкевич, Ф. Котюк, Щ. Творовський і В. Чернявський. Після того було прочитано об’ємний лист М. Павлика, в якому він наполягав, щоб «збори ухвалили протест против обходові мадярського тисячоліття»⁹³. Мова йде про протест «І ми в Європі», текст якого написали І. Франко та В. Гнатюк (датований «Львів дня 15. іюня 1896»). Протест був опублікований на сторінках часопису «Житє і слово» влітку того ж року⁹⁴. На зборах товариства «Народна воля» К. Трильовський «пояснив основно навівши також головні точки печатного протесту п.[ід] з.[агалом] «І ми в Европі» що власне тоді у Львові печатав ся – почім загальні збори однодушно ухвали прилучити ся до сего протесту», – зазначалося з цього приводу в «Громаді»⁹⁵. Зрештою на зборах «Народної волі» також було ухвалено восени 1896 р. провести віче для «обговореня наближаючих ся виборів»⁹⁶.

 

25 червня 1896 р. із Коломиї К. Трильовський у листі до І. Франка писав: «По вічу відбули ся збори «Н.[ародної] В.[олі]», а понеже комісар відійшов – то ухвалили збори протест против тисячилїтія угорского. Розкажіт одже, чи оголошенє сего не поразит нас ( Н.[ародну] Волю) на розвязаня. Порадьте ся одже з ким узнасте за відповідне – і відповідно до того оголосїт – або нї. – Менї ж дайте як найскорше відомість про се»⁹⁷. І додавав: «Що до печатного протесту – то натурально підпишіт мене і Даниловича, а надто: Іл. Гарасимовича, Д-ра Олексу Кульчицкого (Коломия), Олексу Бурачиньского, Мих. Крикливця і Івана Дутчака зі Снятина, Дмитра Германюка з Пядик (п.[овіт] Коломия), Василя Киданецкого з Печенїжина, Івана Бородайкевича з Бортник»⁹⁸.

 

Разом з тим, наближалися чергові парламентські вибори. У 1896 р. уряд Австро-Угорщини здійснив реформу виборчої системи. Суть реформи полягала в створенні нової, V (загальної) виборчої курії. Право голосу в ній отримали всі громадяни чоловічої статі віком від 24 років. Але виборче право залишалося нерівним: на 5 млн. виборців п’ятої курії було виділено лише 72 мандати, з них на Галичину – 1594. 22 січня 1897 р. офіційно були оголошені терміни виборів у п’ятьох куріях. З них у V (загальній) курії вибори мали відбутися 11 березня, а в IV (сільській) – 16 березня 1897 р.⁹⁹.

 

Із приводу наближення чергових парламентських виборів у часописі «Громада» в зверненні «Братя селяне!» зазначалося наступне: «Лише одно маєм доси радикальне товариство політичне, а тим єсть «Народна Воля» в Коломиї. Після §1 статутів сего товариства, цілею єго єсть суспільно-політичне образованє як найширших кругів руского народа в Галичині» І додавалося, що «кождий щирий народолюбець, кождий свідомий радикал, кождий, що желає добра нашому робучому народови повинен одже вписатись до сего товариства ! Вкладка виносить лиш 20 кр. річно, одже і найбідніший може легко бути членом «Народної Волі» !»¹⁰⁰. Тому «треба буде скликувати віча, треба буде видавати відозви і висилати агітаторів – а всьо то много коштує. На всі ті великі видатки не сподіває ся «Народна Воля» ні звідки підмоги і числить лиш на Вас Братя Селяне ! Вписуйтесь одже численно до сего товариства і присилайте вкладки»¹⁰¹. Звернення від «виділу» товариства «Народна воля» підписали: К. Трильовський (голова), С. Данилович (заступник голови), Д. Германюк (секретар), І. Радуляк (скарбник), М. Крикливець, І. Бородайкевич, Ф. Котюк, Щ. Творовський і В. Чернявський¹⁰². Так, восени 1896 р. на «храмі» в с. П’ядики (тепер Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) у О. Ткачука було зібрано 1 злр. 40 кр. на виборчий фонд і передано дану суму товариству «Народна воля»¹⁰³.

 

19 грудня 1896 р. у Коломиї товариство «Народна воля» організувало вочевидь передвиборче віче. Головував на зборах Т. Окуневський. Крім нього, на віче виступали С. Данилович, І. Франко, К. Трильовський, І. Бородайкевич, І. Сандуляк і Фокшей¹⁰⁴. Наприкінці віча серед іншого було ухвалено пропозицію С. Даниловича, яка стосувалася парламентських виборів, призначених на початок 1897 р. Суть вимоги зводилася до того, щоб у коломийському виборчому окрузі до IV і V курії були виставлені лише кандидати від РУРП¹⁰⁵.

 

6 лютого 1897 р. у Коломиї за ініціативи товариства «Народна воля» відбулося чергове передвиборче селянське віче. Серед іншого присутні на зборах говорили передусім про парламентські вибори від IV і V курій. З цього приводу виступали селяни І. Сандуляк, І. Бородайкевича, Варчук, Дмитерко, М. Крикливець та багато інших. Наприкінці зборів було обрано окружний виборчий комітет. Останній відразу провів своє засідання та прийняв рішення виставити кандидатом РУРП до парламенту від V і IV курій Т. Окуневського¹⁰⁶.

 

Для РУРП виборча кампанія та й загалом криваві «баденівські» вибори 1897 р. до парламенту були дуже складними. Свідченням цього стало обрання лише двох представників РУРП до австрійського парламенту: Т. Окуневського та Р. Яросевича.

 

15 серпня 1897 р. у залі коломийської ратуші відбулося чергове віче, організоване товариством «Народна воля». Головував на зборах К. Трильовський. Виступали І. Сандуляк, С. Вітик, І. Лаврук, С. Данилович та ін¹⁰⁷. Діячі РУРП І. Сандуляк, П. Лаврук, І. Бородайкевич і С. Данилович наголошували на тому, щоб Т. Окуневський підтримував ідеологічні настанови та практичні кроки радикальної партії у стінах Державної ради: «не спроневірив ся руському народови, але що лиш жадає ся від него щоби твердо стояв при радікалах, а певно в такім разі ніколи не зійде на злі дороги»¹⁰⁸.

 

Збори ухвалили низку резолюцій: висловили довір’я представникам РУРП і соціал-демократам, депутатам Державної ради; виступили за поділ Галичини на східну (українську) і західну (польську) частини; говорилося про співпрацю з чеськими та німецькими робітниками в справі прав розширення національностей країв Австро-Угорської імперії (т. зв. «справа згоди народностей»); у кожній місцевій громаді мали формуватись радикальні громадські ради, на зразок робітничих міських синдикатів, де б «нормувала ся платня робітників в кождім селі»; щодо місцевого виборчого законодавства, то було оголошено загальне безпосереднє голосування усіх членів громади містечка чи села; керівника громади – війта – слід обирати лише на три роки та ін.¹⁰⁹.

 

У грудневому номері газети «Громадський голос» за 1897 р. було опубліковано «Відозву» від товариства «Народна воля». «Уже пятий рік істнує в Коломиі радикальне політичне товариство «Народна Воля», котре поклало собі за ціль політичне освідомлюванє і організацію нашого селянства в покутських повітах. Значенє сего товариства стало ще більше з заведенєм пятоі куриі при виборах до ради державноі, бо власне Коломийський виборчий округ сеі куріі обіймає майже всі покутські повіти, а то: повіт Коломийський. Снятиньский, Городеньский, Косівський, Надвірнянський і Богородчанский. «Народна Воля» брала живу участь при виборах соймових і до ради державноі і віднесла почасти успіх», – зазначалося в зверненні¹¹⁰. У «Відозві» також повідомлялося, що 12 грудня 1897 р. у коломийській ратуші «Народна воля» мала провести свої п’яті загальні збори. На порядку денному зборів крім звіту з діяльності та вибору нового «виділу», мала обговорюватися питання громадських виборів, останні події у Державній раді тощо. «Явіть ся численно, Дорогі Братя і старайтеся, щоби «Народна Воля» представляла дійсно волю усего покутського селянства». Також до участі в зборах запрошувалися депутати Державної ради Т. Окуневський і радикал Р. Яросевич. «Відозву» підписали К. Трильовський (голова) та Д. Германюк (секретар)¹¹¹.

 

Своєрідним підсумком п’ятирічної діяльності товариства «Народна воля» стало скликання ним у м. Коломия 12 грудня 1897 р. своїх п’ятих зборів за участю понад 800 жителів краю. Було обрано новий керівний склад політичного товариства у складі дев’яти осіб: головою призначено К. Трильовського, його заступником П. Лаврука, секретарем П. Терпелюка, касиром Л. Бачинського. М. Крикливця, Ю. Лутчака, І. Радуляка, І. Уторопчука та В. Угорчука «виділовими». Члени «Народної волі» навіть висловили догану послу Т. Окуневському, який не прибув на згадані збори¹¹².

 

Чергові збори товариства «Народна воля» передбачалося провести в квітні 1898 р. Так, у газеті «Громадський голос» з цього приводу було надруковано оголошення, що «в Коломиі відбуде ся віче «Народноі Волі» дня 24 цвітня (в провідну неділю) о годині пів до 3-тоі с полудня. На вічу буде обговорювати ся:

 

1) справа сегорічних народних ювилеів;

 

2) Політична ситуація;

 

3) Організація радикальноі партіі і

 

4) Справа радикальних видавництв»¹¹³.

 

Власне 24 квітня 1898 р. товариство «Народна воля» провело в Коломия своє чергове народне віче. «По причині незвичайноі слоти і поганоі дороги зібрало ся лише около 300 – 400 людей. Передовсім раджено над обходом ювилеів», – зазначалося в газеті «Громадський голос»¹¹⁴. Чи не вперше члени товариства «Народна воля» обговорювали не лише політичну та соціально-економічну ситуацію в краї. Водночас вони виступили з низкою доповідей на національно-культурну тематику, які були присвячені ювілейним датам: К. Трильовський у своєму виступі спробував пов’язати події Хмельниччини середини ХVІІ ст. та 1848 р., тобто події «весни народів» у Галичині. А. Лепкий виголосив доповідь про значення «Енеїди» (1798) І. Котляревського в розгортанні українського національного відродження ХІХ ст. Натомість І. Дорундяк висловив думку про вшанування 25-річчя літературної діяльності І. Франка (було призначено дату святкування у Коломиї на 21 травня 1898 р.)¹¹⁵.

 

Водночас «про ситуацію політичну» доповідали І. Бородайкевич, П. Лаврук, І. Ткачук і К. Трильовський. Серед інших присутніми було ухвалено таку резолюцію: «Взиваємо нового намістника п. Пініньского, щоби потягнув до відвічальности всіх своіх підчинених, котрі при виборах 1897 р. допустили ся надужить і щоби строго на се уважав, щоби такі надужитя на будуче не повтаряли ся»¹¹⁶.

 

Натомість відомості про діяльність товариства «Народна воля» за період від травня 1898 р. до кінця 1899 р. нами на разі не виявлені. Разом із тим ми намагалися лише здійснити спробу в загальних рисах описати процес заснування та діяльності товариства на протязі 1890-х років. Тобто від його заснування (1893) та до спроб реорганізувати РУРП починаючи з другої половини 1890-х років у соціал-демократичну партію. А згодом виходу з неї також і групи «національних» радикалів (І. Франко, В. Будзиновський та ін.). Зрештою можемо з упевненістю стверджувати, що товариство «Народна воля» відіграло важливу роль у справі поширення ідей РУРП серед селян Покуття. Звідси перший період діяльності товариства «Народна воля» (1893–1899) ознаменувався його становленням, визначенням основних напрямів діяльності. А заразом і активною участю в проведенні численних зборів, селянських народних віч. У тому числі й передвиборчих – до Галицького крайового сейму та австрійського парламенту.

 

______________________

¹ Окружне народне Віче в Коломиі // Хлібороб. – 1891. – Ч. 8, 9, 10. – 1. л.[атинського] грудня. – С. 41–43; Політика краєва і загранична. Резолюціі Коломийского віча народного // Народ. – 1891. – Ч. 23. – 20 л.[атинського] листопада. – С. 307.

² Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України (далі – ВР ІЛ), ф. 3, од. зб. 1607, арк. 519–520.

³ Панове Громада ! // Хлібороб. – 1892. – Ч. 4. – 15. лютого. – С. 25.

⁴ Гулейчук О. Повітове народне віче в Снятині / О. Гулейчук // Хлібороб. – 1892. – Ч. 6. – 15. марта. – С. 47.

⁵ Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів (далі – ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів), ф. 160, од. зб. 18, арк. 1–2; Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 68, 343.

⁶ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 67–68.

⁷ Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.) / А. Королько // Науковий вічник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Чернівецький університет, 2013. – Вип. 676–677. – С. 75.

⁸ Відозва від радикального політичного товариства «Народна Воля» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 14. – 15. липня. – С. 89–90.

⁹ Відозва від радикального політичного товариства «Народна Воля» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 14. – 15. липня. – С. 89.

¹⁰ Там само.

¹¹ Там само. – С. 90.

¹² Там само. – С. 89.

¹³ Там само. – С. 89–90.

¹⁴ ВР ІЛ, ф. 3, од. зб. 1621, арк. 73.

¹⁵ Перші збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 15. – 1. серпня. – С. 100; Новий зворот в украінскім радикальнім руху // Народ. – 1893. – Нр. 16. – 15 л.[атинського] августа. – С. 172.

¹⁶ Перші збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 15. – 1. серпня. – С. 100.

¹⁷ Статут руского політичного товариства Народна Воля в Коломиі. – Коломия, 1893. – С. 1.

¹⁸ Статут руского політичного товариства Народна Воля в Коломиі. – Коломия, 1893. – С. 2.

¹⁹ Там само. – С. 3.

²⁰ Там само. – С. 4.

²¹ Там само.

²² Там само. – С. 5.

²³ Там само. – С. 6.

²⁴ Там само. – С. 8.

²⁵ Перші збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 15. – 1. серпня. – С. 100–101; Новий зворот в украінскім радикальнім руху // Народ. – 1893. – Нр. 16. – 15 л.[атинського] августа. – С. 172.

²⁶ Перші збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 15. – 1. серпня. – С. 101.

²⁷ Перші збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 15. – 1. серпня. – С. 101; Новий зворот в украінскім радикальнім руху // Народ. – 1893. – Нр. 16. – 15 л.[атинського] августа. – С. 172.

²⁸ Перші збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 15. – 1. серпня. – С. 101–102.

²⁹ Перші Збори «Народноі Волі». (Конець) // Хлібороб. – 1893. – Нр. 16. – 15. серпня. – С. 107; Новий зворот в украінскім радикальнім руху // Народ. – 1893. – Нр. 16. – 15 л.[атинського] августа. – С. 172.

³⁰ Перші Збори «Народноі Волі». (Конець) // Хлібороб. – 1893. – Нр. 16. – 15. серпня. – С. 106.

³¹ Новий зворот в украінскім радикальнім руху // Народ. – 1893. – Нр. 16. – 15 л.[атинського] августа. – С. 172.

³² Від Редакціі ! // Хлібороб. – 1894. – Нр. 1 і 2. – 1 і 15 січня. – С. 1; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.) / А. Королько // Науковий вічник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Чернівецький університет, 2013. – Вип. 676–677. – С. 76.

³³ Див.: Спис членів руского політичного товариства «Народна Воля» в Коломиі // Хлібороб. – 1893. – Нр. 16. – 15. серпня. – С. 112; Спис членів «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 19. – 1. жовтня. – С. 136; Спис членів «Народноі Волі». (Далі) // Хлібороб. – 1893. – Нр. 20. – 15. жовтня. – С. 144 та ін.

³⁴ Спис членів руского політичного товариства «Народна Воля» в Коломиі // Хлібороб. – 1893. – Нр. 16. – 15. серпня. – С. 112.

³⁵ Там само.

³⁶ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. VІІ (1892–1893) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1911. – С. 256.

³⁷ Там само. – С. 259.

³⁸ Там само. – С. 263–264.

³⁹ Там само. – С. 264–265.

* Мова йде про приятеля М. Драгоманова – Миколу Васильовича Ковалевського (псевд. і крипт. – Маркевич, Иван Маркевич, Гамбетта, Курд, М.-кій, Прихильний, Українець, Arbeitgeber, A.G., Г.П.Г.; 1841, Полтавщина – 1897, м. Київ). Наддніпрянський  громадсько-політичний  діяч. Певний час входив до складу Київської «Старої» та Одеської громад. Протягом 1879–1882 рр. М. Ковалевський перебував на засланні в Сибірі. Після цього повернувся на підросійську Україну та проживав у Києві, де заробляв на життя приватними лекціями («уроками»). Вийшов зі складу Київської «Старої  громади» після її розриву з М. Драгомановим, якого підтримував матеріально. Перебуваючи влітку 1893 р. у Коломиї М. Ковалевський був присутній на установчих зборах товариства РУРП «Народна воля».

⁴⁰ Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова / Редкол.: І. Вакарчук, Я. Ісаєвич (співголови) та ін. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – С. 454.

⁴¹ Новий зворот в украінскім радикальнім руху // Народ. – 1893. – Нр. 16. – 15 л.[атинського] августа. – С. 172.

⁴² Дрібні вісти. Рахунок з грошей «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1893. – Нр. 19. – 1. жовтня. – С. 136.

⁴³ Третє радикальне віче // Народ. – 1894. – Нр. 1. – 1 января. – С. 16.

⁴⁴ Новий зворот в украінскім радикальнім руху // Народ. – 1893. – Нр. 16. – 15 л.[атинського] августа. – С. 172.

⁴⁵ Радикальні віча … // Народ. – 1893. – Нр. 17. – 1. л.[атинського] септембра. – С. 192.

⁴⁶ Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.) / А. Королько // Науковий вічник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Чернівецький університет, 2013. – Вип. 676–677. – С. 76.

⁴⁷ Дрібні вісти. Народне віче в Коломиі // Хлібороб. – 1893. – Нр. 24. – За грудень. – С. 167.

⁴⁸ ВР ІЛ, ф. 3, од. зб. 1621, арк. 329.

⁴⁹ Третє радикальне віче // Народ. – 1894. – Нр. 1. – 1 января. – С. 16.

⁵⁰ Дорундяк І. Із за виборів у Бродах (увага селянина до братів селян) // Хлібороб. – 1894. – Нр. 3 і 4. – 1. і 15. лютого. – С. 13; Чорновол І. Польсько-українська угода 1890–1894 рр. / Ігор Чорновол. – Львів: Львівська академія мистецтв, 2000. – С. 201; Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. 67.

⁵¹ Чорновол І. Польсько-українська угода 1890–1894 рр. / Ігор Чорновол. – Львів: Львівська академія мистецтв, 2000. – С. 201; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 62; Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. 67.

⁵² Павлик М. Моя бродска Одіссея // Народ. – 1894. – Нр. 3. – 1 февраля. – С. 49–50; Павлик М. Моя бродска Одіссея. (Далі) // Народ. – 1894. – Нр. 4. – 15 февраля. – С. 57–64; Павлик М. Моя бродска Одіссея (Конець) // Народ. – 1894. – Нр. 5. – 1 марта. – С. 76–81.

⁵³ Павлик М. Моя бродска Одіссея. (Споминки з виборів 1894 р.) Михайла Павлика. – Коломия: З друкарні Михайла Білоуса, 1894. – 56 с.

⁵⁴ За «Народну Волю» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 8 і 9. – 15 квітня і 1 мая. – С. 67.

⁵⁵ Галик В. Про взаємини Івана Франка з Ілярієм Гарасимовичем, одним із редакторів часопису «Хлібороб» (за листами до Івана Франка) / В. Галик // Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького  державного педагогічного університету імені Івана Франка / ред. кол. Т. Біленко (головний редактор), Р. Попп, С. Макарчук та ін. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2011. – Випуск двадцять восьмий. Історія. – С. 41.

⁵⁶ Галик В. Про взаємини Івана Франка з Ілярієм Гарасимовичем, одним із редакторів часопису «Хлібороб» (за листами до Івана Франка) / В. Галик // Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького  державного педагогічного університету імені Івана Франка / ред. кол. Т. Біленко (головний редактор), Р. Попп, С. Макарчук та ін. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2011. – Випуск двадцять восьмий. Історія. – С. 42.

⁵⁷ За «Народну Волю» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 8 і 9. – 15 квітня і 1 мая. – С. 67.

⁵⁸ За «Народну Волю» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 8 і 9. – 15 квітня і 1 мая. – С. 67.

⁵⁹ Білинкевич І. Іван Франко на Станіславщині: Біографічно-краєзнавчі нариси / Іван Білинкевич / Вст. ст., підгот. тексту і наук. редакція М.М. Васильчука. – Коломия : Вік, 2006. – С. 149; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 77.

⁶⁰ За «Народну Волю» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 8 і 9. – 15 квітня і 1 мая. – С. 67.

⁶¹ Загальні збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 10 і 11. – 15 мая і 1 червня. – С. 69.

⁶² Там само. – С. 72.

⁶³ Там само. – С. 69.

⁶⁴ Загальні збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 10 і 11. – 15 мая і 1 червня. – С. 69; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 77.

⁶⁵ Загальні збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 10 і 11. – 15 мая і 1 червня. – С. 69–70; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 77.

⁶⁶ Загальні збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 10 і 11. – 15 мая і 1 червня. – С. 70.

⁶⁷ Загальні збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1894. – Нр. 10 і 11. – 15 мая і 1 червня. – С. 71.

⁶⁸ Пятий зйізд русько-украінськоі радікальноі партіі // Громадський голос. – 1896. – Нр. 18. – 1. жовтня. – С. 122.

⁶⁹ Шестий зйізд делєгатів русько-украінськоі радікальноі партіі // Громадський голос. – 1897. – Нр. 19. – 1. жовтня. – С. 149.

⁷⁰ Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 77.

⁷¹ Орґанізация радикальноі партиі // Радикал. – 1896. – Нр. 7. – 5. Сїчня. – С. 69.

⁷² Організація русько-украінськоі радикальноі партіі // Громадський голос. – 1897. – Нр. 23. – 1. грудня. – С. 186.

⁷³ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ України), ф. 663, оп. 1, спр. 179, арк. 52, 70 зв., 81; Віче // Народ. – 1895. – Нр. 1 і 2. – 1 і 15 января. – С. 1, 5–6; Вѣче радикалів у Львові // Дѣло. – 1894. – Ч. 272. – 5 (17) грудня. – С. 1–2; Вѣче радикалів у Львові // Дѣло. – 1894. – Ч. 272 и 273. – 7 (19) грудня. – С. 1–2; Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. 95.

⁷⁴ Ювілейні вечерниці в честь Михайла Драгоманова… // Хлібороб. – 1894. – Нр. 22 і 23. – 1 грудня. – С. 119; Промови участників юбилея // Народ. – 1895. – Нр. 1 і 2. – 1 і 15 января. – С. 26–28; Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. 95.

⁷⁵ Панове Громада ! // Хлібороб. – 1894. – Нр. 22 і 23. – 1 грудня. – С. 126.

⁷⁶ Збори партийні в Коломиі // Хлібороб. – 1894. – Нр. 19, 20 і 21. – 15 падолиста. – С. 111.

⁷⁷ Збори партийні в Коломиі // Хлібороб. – 1894. – Нр. 19, 20 і 21. – 15 падолиста. – С. 111–112; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 78.

⁷⁸ Збори партийні в Коломиі // Хлібороб. – 1894. – Нр. 19, 20 і 21. – 15 падолиста. – С. 112.

⁷⁹ Віче // Народ. – 1895. – Нр. 1 і 2. – 1 і 15 января. – С. 5; Вибори до сойму !, // Громадський голос. – 1895. – Нр. 1. – 20 марта. – С. 2–3; Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампані 1889 і 1895 рр. / Олена Аркуша. – Львів, 1996. – С. 98.

⁸⁰ Вибори до сойму! // Громадський голос. – 1895. – Нр. 1. – 20 марта. – С. 2–3; Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампані 1889 і 1895 рр. / Олена Аркуша. – Львів, 1996. – С. 84, 91, 95; Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. 115.

⁸¹ Сандуляк Иван Лукинів іс Карлова. До Братів Селян. (Допис спід Снятина) / И. Л. Сандуляк // Народ. –1895. – Нр. 8. – 15 апріля. – С. 116–121; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 78.

⁸² Сандуляк Иван Лукинів іс Карлова. До Братів Селян. (Допис спід Снятина) / И. Л. Сандуляк // Народ. –1895. – Нр. 8. – 15 апріля. – С. 120.

⁸³ Вибори до сойму // Громадський голос.– 1895. – Нр. 1. – 20. марта. – С. 2; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 78.

⁸⁴ Віче і загальні збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1895. – Нр. 10, 11 і 12. – 15. червня. – С. 1–3; Новинки. Загальні збори «Народноі Волі» … // Громадський голос. – 1895. – Нр. 4. – 20. червня. – С. 30; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 78–79.

⁸⁵ Віче і загальні збори «Народноі Волі» // Хлібороб. – 1895. – Нр. 10, 11 і 12. – 15. червня. – С. 3; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 79.

⁸⁶ Відозва до всіх Товаришів радикалів і всіх руских селян Галичини і Буковини // Хлібороб. – 1895. – Нр. 13–17. – 1. вересня. – С. 1–3.

⁸⁷ Відозва до всіх Товаришів радикалів і всіх руских селян Галичини і Буковини // Хлібороб. – 1895. – Нр. 13–17. – 1. вересня. – С. 3.

⁸⁸ Відозва до всіх Товаришів радикалів і всіх руских селян Галичини і Буковини // Хлібороб. – 1895. – Нр. 13–17. – 1. вересня. – С. 3.

⁸⁹ Міщаньска революция 48 року … // Радикал. – 1895. – Нр. 1. – 5 жовтня. – С. 3; Вибори до сойму // Радикал. – 1895. – Нр. 1. – 5 жовтня. – С. 6–7; Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампані 1889 і 1895 рр. / Олена Аркуша. – Львів, 1996. – С. 118–119.

⁹⁰ Радикальне віче хлопске … // Громадський голос. – 1896. – Нр. 3. – 15 лютого. – С. 17; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 79.

⁹¹ Віче та загальні Збори Народноі Волї в Коломиї // Громада. – 1896. – Ч. 2. – За липень. – С. 29.

⁹² Віче та загальні Збори Народноі Волї в Коломиї // Громада. – 1896. – Ч. 2. – За липень. – С. 29.

⁹³ Там само. – С. 29.

⁹⁴ І ми в Европі. Протест галицьких Русинів проти мадярського тисячолітя // Житє і слово. – 1896. – Т. V. – Кн. 1. – С. 1–9; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти / Богдан Зеновійович Якимович. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – С. 213.

⁹⁵ Віче та загальні Збори Народноі Волї в Коломиї // Громада. – 1896. – Ч. 2. – За липень. – С. 29.

⁹⁶ Там само.

⁹⁷ ВР ІЛ, ф. 3, од. зб. 1634, арк. 555–556.

⁹⁸ Там само. – Арк. 556–557.

⁹⁹ Возняк М. Іван Франко і баденівські вибори 1897 року / М. Возняк // Іван Франко: Статті і матеріали. – Львів, 1955. – Зб. 4. – С. 50; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. 156; Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. 139.

¹⁰⁰ Братя Селяне ! // Громада. – 1896. – Ч. 4. – За вересень. – С. 49.

¹⁰¹ Там само. – С. 50.

¹⁰² Там само.

¹⁰³ Всячина. На храмі у тов. Онуфрія Ткачука в Пядиках … // Громада. – 1896. – Ч. 4. – За вересень. – С. 63.

¹⁰⁴ Рух вічевий. Дня 19 грудня … // Громадський голос. – 1897. – Нр. 1. – 1. січня. – С. 7; Про вѣче радикальне въ Коломыи // Дѣло. – Львôвъ, 1896. – Ч. 279, 13 (25) грудня. – С. 1.

¹⁰⁵ Про вѣче радикальне въ Коломыи // Дѣло. – Львôвъ, 1896. – Ч. 279, 13 (25) грудня. – С. 2.

¹⁰⁶ Наливайко І. Рух виборчий в коломийськім окрузі / І. Наливайко // Громадський голос. – 1897. – Нр. 4. – 15. лютого. – С. 26–27.

¹⁰⁷ Рух вічевий. Віче в Коломиі // Громадський голос. – 1897. – Нр. 17. – 1. вересня. – С. 139.

¹⁰⁸ Рух вічевий. Віче в Коломиі // Громадський голос. – 1897. – Нр. 17. – 1. вересня. – С. 139; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 79.

¹⁰⁹ Рух вічевий. Віче в Коломиі // Громадський голос. – 1897. – Нр. 17. – 1. вересня. – С. 139; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 79.

¹¹⁰ Відозва ! // Громадський голос. – 1897. – Нр. 23. – 1. грудня. – С. 189.

¹¹¹ Відозва ! // Громадський голос. – 1897. – Нр. 23. – 1. грудня. – С. 190.

¹¹² Вісти з краю і зі світа. Загальні збори … // Громадський голос. – 1897. – Нр. 24. – 15. грудня. – С. 197; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 79.

¹¹³ Вісти з краю і зі світа. В Коломиі … // Громадський голос. – 1898. – Нр. 11. – 10. цвітня. – С. 87.

¹¹⁴ З радикального руху. В Коломиі … // Громадський голос. – 1898. – Нр. 14. – 10. мая. – С. 105.

¹¹⁵ З радикального руху. В Коломиі … // Громадський голос. – 1898. – Нр. 14. – 10. мая. – С. 106; Королько А. Політичне товариство «Народна воля» у м. Коломия: ідеологічні засади і практична діяльність (1893–1914 рр.). – С. 80.

¹¹⁶ З радикального руху. В Коломиі … // Громадський голос. – 1898. – Нр. 14. – 10. мая. – С. 106.

30.07.2018