«Монстр-віче» львівських студентів

Початок масового студентського руху в Галичині сягає періоду 1880-х років. Студенти активізували свою роботу передусім на фоні дедалі помітнішої політизації діяльності місцевої інтелігенції. Незважаючи на невдачі в практичній реалізації багатьох прагнень, студентський рух із того часу став для молоді важливою школою громадської роботи. До того ж, випускники вузів по закінченні навчання продовжували брати активну участь у суспільно-політичному житті краю¹.

Помітним явищем у житті студентів Галичини в кінці 1880-х рр. стала боротьба за їхні права та свободи. Активізація галицького студенства, зростання в його середовищі популярності різних «ізмів» викликали незадоволення Галицького намісництва. Щоб запобігти поширенню таких явищ, уже 16 жовтня 1888 р. місцевою владою було видано розпорядження, за яким студентські товариства повинні були повідомляти поліцію про будь-які заходи, що в ними організовувалися. Крім того, студентські товариства повинні були виробити чіткий регламент діяльності своїх гуртків, що існували в межах того чи іншого товариства. Так, у жовтні того ж 1888 р. львівська поліція «закликала виділ товариства “Академічне братство” до предложення регламінів існуючих в товаристві кружків, і до повідомлення дирекції поліції про збирання членів кружка, відчитах і вечорницях»².

Проте дане розпорядження намісництва призвело до об’єднавчих процесів серед студентів — як всередині окремих студентських товариств, про що свідчить спільна робота ще донедавніх політичних опонентів, так і до налагодження тісніших зв’язків між польськими та українськими студентами³. Так, на засіданні «виділу» (керівний виконавчий орган) товариства українських студентів Львівського університету «Академічне братство» 25 жовтня 1888 р. вирішено «в цій справі (розпорядження намісництва. – Ю. Я.) прилучитися до відозви двох інших академічних товариств: (русофільського. – Ю. Я.) “Академічного кружка” і (польського товариства. – Ю. Я.) “Czytelnia akademicka” в ціли спільного скликання віча всіх львівських академіків для поради, а головно для внесення рекурсу (скарги. – Ю. Я.) до намісництва у Львові»⁴. Додамо, що дане питання було предметом обговорення й на черговому засіданні «виділу» товариства «Академічне братство», що відбулося 30 січня 1889 р. У ході нарад вічева комісія товариства вирішила, що після рішень студентського зібрання буде внесений «рекурс» до міністерства просвіти проти розпоряджень львівської дирекції поліції⁵.

Три місяці раніше, 31 жовтня 1888 р. із ініціативи студента Вищої політехнічної школи – С. Козловського (1862–1893), студенти політехніки та Львівського університету провели університетські збори. Чисельне зібрання студентів відбулося в присутності ректора Політехнічної школи Зброжка та комісара Котовського. На зборах було вирішено надіслати на адресу намісника протест із вимогою скасувати згадану постанову намісництва. Крім того, студенти підтримали пропозицію делегувати депутацію до намісника К. Бадені та надіслати скаргу до Державної ради (парламенту) на руки депутата К. Леваковського. Згадані вимоги студентів наприкінці зборів від імені керівництва Товариства братньої допомоги слухачів політехніки озвучив С. Козловський⁶. Розуміючи, що звернення може не дати ніяких результатів, молодь на чолі з С. Козловським підстрахувалася іншою тактикою. Вже невдовзі була створена нова організація – студентська спілка кількох вищих навчальних закладів. Спілка не була звичайним товариством і як наслідок, не підпадала під дію згаданого розпорядження від 16 жовтня 1888 р. Українці С. Козловський і В. Будзиновський та поляки К. Гужицький, Т. Каспарук й О. Лімановський зайнялися розробкою статуту Спілки. В квітні 1889 р. до організаційного комітету було прийнято трьох представників від Аграрної академії у м. Дубляни⁷.

Львівська політехніка, 1880-і роки 

На тлі значного поширення в середовищі молоді соціалістичної ідеології чергові спроби консолідації галицького студентства були здійснені на інтернаціональній основі. При цьому діяльність студентських громад, підвищення політичної активності студентства викликало ще більше занепокоєння в поліції. Тому вона активно втручалася в діяльність студентських організацій. Із цього приводу «Академічне братство», русофільський «Академический кружок» і польська «Czytelnia akademicka» десь наприкінці 1888 р. подали відповідний протест («рекурс») до Галицького намісництва. 9 лютого 1889 р. в цій справі скликали студентське віче в ІХ залі Львівського університету⁸. З цього приводу правник і громадсько-політичний діяч К. Левицький пізніше згадував: «З початком року 1889. став проявляти ся у Львові: живійший рух між студентами високих шкіл, обох народностей. Приводом до сього незвичайного руху руських і польських студентів був розпорядок львівської дирекції поліції, щоби всякі збори студентів, їх наради і відчити відбували ся тільки в присутности поліційного урядника. Проти сього розпорядку внесли студентські орґанізації представленнє до намісника графа Казимира Баденього, але він не відкликав того розпорядку. Наслідком сього, як також за прикладом студентів у Будапешті, що відбули демонстраційне віче проти проєкту нового військового закону, постановили львівські студенти скликати своє віче»⁹.

На студентських зборах 9 лютого 1889 р. також були присутні ректор університету П’єнтак і згаданий вище комісар поліції Котовський. Першим виступав студент Ласковницький (він, очевидно, головував на зборах), який розповів про діяльність комісії, вибраної ще на попередньому віче студентів. Результати її роботи були наступні. Передусім студенти внесли протест (скаргу, «рекурс») до намісництва. Крім того, делегація трьох студентських товариств (маються на увазі «Академічне братство», «Академический кружок» і «Czytelnia akademicka») була на аудієнції у намісника К. Бадені. В ході переговорів намісник нібито запевнив студентів у наступному: «Будьте спокійні, я кривди не дам вам зробити». Проте своєї обіцянки К. Бадені недотримав. І як повідомив присутнім на зборах Ласковницький «рекурс» студентів Галицьке намісництво відхилило. Наприкінці свого виступу доповідач заявив, що «зламати нас (студентів. – Ю. Я.) можна, але зігнути ніколи». Водночас запропонував не розформовувати згадану вище студентську комісію. Цей внесок Ласковницького присутніми студентами було прийнято одноголосно¹⁰.

Виступали на віче також студент Курилович, делегат від русофільського «Академического кружка», референт польської «Czytelni akademickiej» студент Цесельский та ін. К. Трильовський як представник «Академічного братства» у своєму виступі дуже детально проаналізував відхилення Галицьким намісництвом протесту студентського комітету. В дискусії над питанням «рекурсу» промовляли ще декілька студентів. Серед інших критикував рескрипт намісництва і студент філософського факультету Львівського університету – В. Будзиновський. Натомість Е. Рейтер закликав учасників віча, щоб львівські студенти йшли за прикладом сусідньої угорської молоді. Зрештою наприкінці нарад студент Ласковницький подав всі подані внески на голосування¹¹ і  присутні на студентському віче 9 лютого 1889 р. у Львові одноголосно прийняли наступні резолюції:

1. Подати скаргу («рекурс») до міністерства віросповідання та просвіти.

2. Надіслати звернення до поліції, щоб остання прокоментувала свої дії щодо студентства.

3. Надіслати лист до радника цісарського двору Ріттнера з проханням підтримати студентів.

4. Текст протесту мали підписати вочевидь всі студенти м. Львова.

5. Повідомити депутатів Державної ради (австрійського парламенту) про «опіку» студентів місцевою поліцією.

Водночас Ласковницький звернувся до присутніх, щоб ті вставши з місць подякували сенатові та ректору Львівського університету за підтримку студентського протесту. При цьому В. Будзиновський додав, щоб студенти збиралися частіше, коли того буде вимагати ситуація. На цьому наради віча закінчилися¹².

А вже 9–10 березня 1889 р. у Львові відбулося т. зв. «монстр-віче» студентів усіх львівських вузів міста. Це віче, а радше студентські збори, що мало статус приватного, «довірочного», до залу нарад в міській ратуші могли потрапити лишень ті особи, які мали іменні запрошення¹³, було скликане з приводу обмеження австрійським урядом академічних свобод. Участь у ньому взяли студенти різних національностей, які представляли Львівський університет, Вищу політехнічну школу, а також Ветеринарну школу та агрономічну школу в м. Дубляни¹⁴. Порядок денний студентського віча, що розпочалося 9 березня 1889 р. в 15 год. дня у залі львівської ратуші був наступним: 1) Необхідність тіснішої співпраці молоді м. Львова з студентами інших міст; 2) Студентський часопис; 3) Стипендія; 4) Ставлення молоді до влади; 5) Медичний факультет у Львові; 6) Фінансова винагорода для молоді, що працювала в канцеляріях; 7) Конфесійні школи; 8) Реформа міністра Гаутсха (Ґавча); 9) Військовий закон та 10) Участь молоді в публічному житті¹⁵.

Проведене 9–10 березня 1889 р. віче, стало найпомітнішим заходом студентства у ході боротьби за їхні права. Воно було наймасовішою акцією студентства м. Львова впродовж 1880-х рр.¹⁶. Віче остаточно засвідчило про вихід на громадську арену Галичини нового політичного чинника в особі – студентського руху. Прикладом для львів’ян слугували березневі виступи угорських студентів проти проекту нового військового закону: у Будапешті тоді якраз точилися запеклі сутички студентів і робітників із поліцією¹⁷. «Характеристичним для ситуації є, – писала з цього приводу львівська щоденна газета «Діло», – що побік студентів починають виступати чимраз сміливіше і робітники»¹⁸. Крім того, віче мало продемонструвати необхідність співпраці студентів всіх національностей, що проживали в м. Львові та загалом у Галичині. Так, активну участь у віче взяли українці (С. Козловський, В. Будзиновський і К. Трильовський), поляки (К. Гужицький, Т. Каспарек, Ласковницький і ін.) та євреї (Й. Френкель і А. Схлеєн)¹⁹.

Головними ініціаторами «монстр-віча», за інформацією львівської поліції, були студенти-українці С. Козловський і В. Будзиновський²⁰. За іншими даними, його організував комітет у складі поляка Т. Каспарека й українців В. Будзиновського й С. Козловського²¹. Організатори заходу шляхом поіменних запрошень запросили на збори представників не лише усіх тодішніх львівських навчальних закладів: університету, політехніки та слухачів ветеринарної академії, але також і сусідньої Дублянської аграрної академії²². У перший день нарад на збори прибуло від 300 до 500 студентів²³.

Головував на зборах 9 березня 1889 р. С. Козловський, а до складу оргкомітету віче було обрано В. Будзиновського, К. Трильовського, Т. Каспарука, Й. Френкеля та декількох інших. На зборах приватно з’явився також і ректор Львівського університету П’єнтак. Останній заявив, що начебто «віче є неправне, але коли вже зібрались студенти, то най спокійно радять». А студенти обговорили широке коло питань. Зокрема, вони вели мову про видання спільного студентського часопису, який би друкувався польською та українською мовами, про новий військовий закон, конфесійні школи, становище вищої освіти, навіть було прийняте рішення надіслати міністрові віросповідання та просвіти петицію з вимогою його відставки²⁴. Крім того, студент В. Маркович торкнувся справи експлуатації студентів у адвокатських канторах та управліннях, а К. Трильовський, аналізуючи участь молоді у суспільному житті, від імені студентів виступив із критичними зауваженнями стосовно зловживань, яких допускалася влада в ході парламентських чи сеймових виборів²⁵.

Студентське віче 9 березня 1889 р. під головуванням С. Козловського підтримало протести угорських студентів проти нового військового закону, рішуче засудило порушення владою громадянських прав студентів, відкинуло проект віросповідних шкіл, зажадало відставки міністра освіти. Було обрано інтернаціональний за складом комітет із 15 осіб (С. Козловський, Т. Каспарек, В. Будзиновський, К. Трильовський, Й. Френкель та ін.), що мав об’єднати молодь усіх навчальних закладів м. Львова. А також сприяти заснуванню подібних комітетів в інших містах²⁶. На пропозицію Й. Френкеля було також ухвалено організувати видання молодіжного друкованого органу польською та українською мовами²⁷. Показово, що свою солідарність із львівським «монстр-вічем» висловили в телеграмах лише українські студентські товариства – «Січ» у Відні та «Академічна громада» в Кракові²⁸.

10 березня 1889 р. наради студентів продовжилися знову, а число учасників подвоїлося: не дивлячись на заборону ректора Львівського університету для своїх студентів, було  приблизно тисяча осіб²⁹. К. Левицький у своїх спогадах писав таке: «Ректор університету д-р Пєнтак взивав студентів, щоби сеї наради вже не відбували, але вони не послухали його і зібрали ся тогож дня іще численнійше (около тисяч студентів). В дальшій нараді поставлено домаганнє, щоби власти усунули всі розпорядження, що обмежують свободу академіків. Тоді наляканий ректор політехніки Зброжек просив зібраних о спокійнійшу нараду. Та при наступаючім предметі про оснуваннє медичного факультету і жидівської семінарії (рабінатської школи) у Львові була спокійніша нарада <…>»³⁰.

Разом із тим 10 березня 1889 р. після закінчення віче студенти пройшли вулицями м. Львова та навіть зробили спробу провести демонстрацію під будинком Галицького намісництва. Однак під тиском поліції були змушені відмовитися від цієї ідеї. Тим не менше перед будинком намісництва студенти вперше виконали скомпонований О. Колессою гімн «Шалійте, шалійте!» («Шалійте, шалійте, скажені кати!»). Текст цієї пісні О. Колесса написав того ж таки 1889 р. за одну ніч. Похідну мелодію до неї склав композитор Н. Вахнянин (на мотив мелодії варягів з менш відомої п’єси К. Устияновича «Ярополк»). З цього приводу учасники віче 9–10 березня 1889 р. у м. Львові В. Охримович і М. Ганкевич пізніше згадували: «По другім дни нарад відбув ся по улицях гусак, найбурливійше під намісництвом, де перший раз співали скомпонований Олександром Колессою <…> гимн: “Шалїйте, шалїйте!”». І додавали, що замість слів «грізна Валькирія», було вжито «pereat, pereat, pereat Ґавч (міністр віросповідання та просвіти. – Ю. Я.)»³¹. Після закінчення згаданої демонстрації студенти зібралися в приміщенні одного з львівських готелів і влаштували там т. зв. «комерс». А значна кількість місцевої поліції натомість охороняла периметр поблизу відомого львівського ресторану Штадмюллера, побоюючись студентських заворушень³².

Для багатьох студентів участь у віче 9–10 березня 1889 р. мала негативні наслідки. Зокрема, Сенат Львівського університету, провівши дисциплінарне слідство, оголосив догану члену тутешнього «Академічного братства» – Є. Левицькому. Іншого члена «Братства» В. Охримовича було позбавлено стипендії. Через участь у віче Є. Левицький разом із В. Охримовичем і М. Ганкевичем були змушені перевестися з філософського на правничий факультет Львівського університету³³. Зрештою університетський сенат провів власне розслідування й визнав основними організаторами віче студентів Львівського університету – В. Будзиновського й Т. Каспарека. Обидва були виключені з університету на три семестри: В. Будзиновський, що навчався на природничому відділенні філософського факультету Львівського університету був відрахований із закладу 21 березня 1889 р.³⁴. Були покарані й інші активні учасники зборів³⁵,  С. Козловський був виключений із Вищої політехнічної школи³⁶.

Студентське віче 9–10 березня 1889 р. у м. Львові наробило багато шуму не лише в Галичині, але й загалом у імперії Габсбургів. Інформація про ці збори дійшла навіть до цісаря Франца Йосифа. Останній 13 березня 1889 р. надіслав зашифровану телеграму (депешу) до президента міністрів гр. Е. Тааффе в Відні: «Ожидаючи звіту намісника (К. Бадені. – Ю. Я.) хочу вже тепер на се звернути увагу, що тільки рішуче виступленнє являєть ся дуже конечне супроти зборів студентів у Львові, відбутих проти заборони ректора, та їх імпертинентських постанов, – коли не хочемо діждатись повторення таких поступлень у всіх високих школах. Бодай в одній половині держави мусить правительство показати рішучість, коли воно в другій (половині держави) на жаль показалось немічне до вдержання ладу»³⁷.

Ще одним із наслідків львівського «монстр-віча» став розкол у польському студентському товаристві «Czytelnia akademicka». Невдовзі після згаданого віча на загальних зборах товариства, що відбулися 23 березня 1889 р. 50 його членів проголосували за довіру голові, який виступив із осудом участі польських студентів на зборах, а інших 49 членів товариства висловились проти позиції голови «Читальні». Після відповідних зібрань польські студенти, які дотримувалися націоналістичного спрямування та об’єднувалися у цьому товаристві, підписали відкритий лист. У листі вони заявили, що «космополіти» скликали збори і що ці збори не мають відношення до польської справи. Після цього «космополіти» вийшли зі складу «Czytelni academickej». Українські студенти, згуртовані в «Академічному братстві» та члени товариства Взаємної допомоги Вищої політехнічної школи припинили всякі стосунки з товариством «Czytelnia academicka»³⁸. В тому ж таки 1889 р. прихильні до соціалістичних ідей польські студенти К. Гожицький, С. Кассиуш та інші колишні члени «Читальні» почали гуртуватися навколо львівської робітничої газети «Praca» («Праця»)³⁹. Поліція краю підозрювала К. Гожицького та його товаришів в участі в таємній організації в Кракові, Львові й Дублянах, але довести її існування так і  не змогла. Позиції соціалістів посилилися і в українському студентському русі. У листопаді того ж 1889 р. головою «Академічного братства» було обрано Є. Левицького, а його заступником – М. Ганкевича⁴⁰.

Зрештою, матеріали, знайдені поліцією в польського студента І. Дашинського (1866–1936), майбутнього лідера соціал-демократів Галичини, вказували на те, що кінцевою метою березневого «монстр-віча» було згуртування всієї прогресивної студентської молоді для створення в краї сильної власне соціалістичної партії⁴¹.

Як виявилося згодом, прийняті на студентських зборах 9–10 березня 1889 р. постанови тільки частково були реалізовані. Хоча з іншого боку, збори продемонстрували організаційне зростання студентства та перетворення його на досить впливову громадську силу. До того ж спільні заходи передусім української та польської студентської молоді засвідчили перевагу у той час серед студентства соціальної спрямованості над національною⁴². Загалом солідарність дій польських та українських студентів була характерною рисою студентського руху цього періоду⁴³. У той же час навіть польська преса консервативного спрямування визнавала, що провідна роль в організації березневого віче 1889 р. належала українському студентству. При цьому львівська «Gazeta Narodowa» попереджала, що в українському студентському русі «оборону українського народу та його прав нащеплено на велетенське дерево соціалістичних теорій Заходу, і витворилась школа, що з тенденціями народно-українськими лучить соціалізм sui generis»⁴⁴.

Одночасно зі зміною ідейного обличчя студентства змінюється і характер його діяльності. Якщо на початку та в середині 1880-х рр. студенти, як правило, зосереджувалися на науковій та літературній діяльності, то в другій половині, а особливо в кінці десятиліття, акцент було перенесено на суспільно-політичну площину. Студенти брали активну участь у селянському, робітничому рухах і організовували збори на захист своїх академічних прав та свобод. Такий спалах активності академічної молоді був одним із чинників, який підготував підґрунтя для наступного етапу, в ході якого відбулася політизація галицького руху, були засновані політичні партії модерного зразка⁴⁵.

Старий корпус Львіського університету

_________________________________

¹ Назарук О. Хронїка руху української молодїжи у Львові / О. Назарук, О. Охримович // Сїч. Альманах в память 40-их роковин основаня товариства «Сїч» у Віднї. – Львів, 1908. – С. 405, 408; Ковалюк Р. Т. Український студентський рух на західних землях. ХІХ–ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. іст. наук: спец. 07.00.01 «історія України» / Роман Теодорович Ковалюк. – Львів, 2003. – С. 14; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. 104.

² Ковалюк Р. Український студентський рух на західних землях. ХІХ–ХХ ст. / Роман Ковалюк. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2001. – С. 77; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.) / Ігор Федорович Гурак. – Івано-Франківськ: видавництво ПП Третяк І. Я., 2007. – С. 120.

³ Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.) / Ігор Федорович Гурак. – Івано-Франківськ: видавництво ПП Третяк І. Я., 2007. – С. 120.

⁴ Ковалюк Р. Український студентський рух на західних землях. ХІХ–ХХ ст. / Роман Ковалюк. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2001. – С. 77.

⁵ Там само.

⁶ Kronika. Młodzież politechniczna ... // Kurjer Lwowski. – 1888. – Nr. 304. – 2 Listopada. – S. 2; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.) / Ігор Федорович Гурак. – Івано-Франківськ: видавництво ПП Третяк І. Я., 2007. – С. 120.

⁷ Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 194–195; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.) / Ігор Федорович Гурак. – Івано-Франківськ: видавництво ПП Третяк І. Я., 2007. – С. 120.

⁸ Kronika. Wiec akademicki // Kurjer Lwowski. – 1889. – Nr. 43. – 12 Lutego. – S. 4; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. 106; Орлевич І. «Отцы и дѣти»: ідеологічні розбіжності чи боротьба за домінування в русскій народній партії ? (До питання розколу в русофільській течії на початку ХХ століття) / І. Орлевич // З історії західноукраїнських земель. – Львів, 2015. – Вип. 10–11. – С. 168.

⁹ Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 на підставі споминів / Написав д-р Кость Левицький. – Львів, 1926. – С. 220.

¹⁰ Kronika. Wiec akademicki // Kurjer Lwowski. – 1889. – Nr. 43. – 12 Lutego. – S. 4.

¹¹ Там само.

¹² Там само.

¹³ Там само.

¹⁴ Назарук О. Хронїка руху української молодїжи у Львові / О. Назарук, О. Охримович // Сїч. Альманах в память 40-их роковин основаня товариства «Сїч» у Віднї. – Львів, 1908. – С. 415; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

¹⁵ Kronika. Wiec akademikόw // Kurjer Lwowski. – 1889. – Nr. 68. – 9 Marca. – S. 3.

¹⁶ Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 120.

¹⁷ Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. 106.

¹⁸ Там само. – С. 106–107.

¹⁹ Назарук О. Хронїка руху української молодїжи у Львові / О. Назарук, О. Охримович // Сїч. Альманах в память 40-их роковин основаня товариства «Сїч» у Віднї. – Львів, 1908. – С. 415; Hornowa E. Ukraiński obόz postępowy i jego wspόłpraca z polską lewicą społeczna w Galicji 1876–1895 / E. Hornowa. – Wrocław; Warszawa; Krakόw, 1968. – S. 91.

²⁰ Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

²¹ Stanisław Kozłowski // Młot.–1893. – Nr. 2. –12 Kwietnia. – S. 1; Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 на підставі споминів / Написав д-р Кость Левицький. – Львів, 1926. – С. 220; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 120.

²² Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 на підставі споминів / Написав д-р Кость Левицький. – Львів, 1926. – С. 220–221; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 120.

²³ Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 195; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 120.

²⁴ Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 на підставі споминів / Написав д-р Кость Левицький. – Львів, 1926. – С. 220–221; Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 195; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 121.

²⁵ Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 121.

²⁶ Wiec akademikόw // Dodatek do Nr. 71. Kurjer Lwowskiego. – 1889. – 11 Marca. – S. 1; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

²⁷ Wiec akademicki // Gazeta Narodowa.–1889. – Nr. 59. – 12 Marca. – S. 1–2; Nasza młodzież akademicka. II. // Gazeta Narodowa.–1889. – Nr. 67. –21 Marca. – S. 1; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

²⁸ Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 на підставі споминів / Написав д-р Кость Левицький. – Львів, 1926. – С. 221; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

²⁹ Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 на підставі споминів / Написав д-р Кость Левицький. – Львів, 1926. – С. 221; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 121.

³⁰ Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 на підставі споминів / Написав д-р Кость Левицький. – Львів, 1926. – С. 221.

³¹ Назарук О. Хронїка руху української молодїжи у Львові / О. Назарук, О. Охримович // Сїч. Альманах в память 40-их роковин основаня товариства «Сїч» у Віднї. – Львів, 1908. – С. 415–416; Неврлі М. Іван Франко і прогресивний рух у Чехії в 90-их рр. ХІХ ст. / М. Неврлі // З історії чехословацько-українських зв’язків. – Братіслава, 1959. – С. 129; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 121.

³² Wiec akademikόw // Dodatek do Nr. 71. Kurjer Lwowskiego. – 1889. – 11 Marca. – S. 1.

³³ Назарук О. Хронїка руху української молодїжи у Львові / О. Назарук, О. Охримович // Сїч. Альманах в память 40-их роковин основаня товариства «Сїч» у Віднї. – Львів, 1908. – С. 415–416; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 121.

³⁴ Kronika. W sprawie wiecu młodzieży szkόł wyższych // Kurjer Lwowski. – 1889. – Nr. 83. – 24 Marca. – S. 4; Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. Студії з історії української літератури ХІХ–ХХ ст. Книга друга / Володимир Качкан. – Коломия: Видавничо-поліграфічне товариство “Вік”, 1996. – С. 86; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

³⁵ Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

³⁶ Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 121.

³⁷ Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 на підставі споминів / Написав д-р Кость Левицький. – Львів, 1926. – С. 221–222.

³⁸ Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 195–196; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 108; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 121–122.

³⁹ Prawdzic J. L. Krótki rys ruchu socyalistycznego we Lwowie w ostatnim 25-leciu. - Lwów, 1895. – S. 10; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 108.

⁴⁰ Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 108.

⁴¹ Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 108.

⁴² Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 195–196; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 122.

⁴³ Hornowa E. Ukraiński obόz postępowy i jego wspόłpraca z polską lewicą społeczna w Galicji 1876–1895 / E. Hornowa. – Wrocław; Warszawa; Krakόw, 1968. – S. 105; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

⁴⁴ Nasza młodzież akademicka. II. // Gazeta Narodowa.–1889. – Nr. 67. –21 Marca. – S. 1; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 107.

⁴⁵ Ковалюк Р. Т. Український студентський рух на західних землях. ХІХ–ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. іст. наук: спец. 07.00.01 «історія України» / Роман Теодорович Ковалюк. – Львів, 2003. – С. 14; Расевич В. В. Українська національно-демократична партія (1899–1918 рр.):, 1996. – С. Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.). – С. 125–126.