Надіслано нам з провінції цїкавий документ — обіжник верховної власти до всїх урядів адміністраційних і політичних. Безпосередним товчком сего обіжника було мабуть письмо львівского "Народного Дому" до львівскої адміністрації податкової, написане язиком чисто-россійским, а відкинене начальником адміністрації податкової п. Заячківским. Застерігаючи собі до слїдуючого числа наші замітки що-до сего обіжника, подаємо тут дословний відпис того обіжника і замітки, які зволив надіслати нам наш дописуватель.
Зміст обіжника такій:
"L. 6640. Do wszystkich с. k. Starostw, c. k. (główn.) Urzędów podatkowych, с. k. Dyrekcyj okręgów skarbowych, с. k. Administracyi podatków we Lwowie i с. k. miejscowej komisyi podatkowej w Krakowie.
Coraz częściej otrzymują с. k. Władze i Urzędy podania ułożone w języku, który ma być rzekomo krajowym językiem ruskim, a który zawiera w sobie wiele słów zupełnie niezrozumiałych i form ruskiemu językowi zupełnie niewłaściwych.
Podań takich, ułożonych raczej w języku rosyjskim, nie należy załatwiać, lecz zwracać je stronom jako niezrozumiałe do przedłożenia w krajowym języku ruskim, języku polskim albo niemieckim.
С. k. krajowa Dyrekcya skarbu.
Lwów, dnia 4 lipca 1893.
Badeni.
Korytowski.
P. sc. Służy wszystkim Panom do wiadomości i ścisłego zastosowania przy podaniach w języku ruskim wniesonych.
До ceгo обіжника зробив наш дописуватель отсі замітки:
1) Aнї правительство анї ц. к. уряди — находячі ся тепер майже виключно в руках Поляків — не суть компетентні запускати ся в рішанє питаня язикового Русинів.
2) Урядники всхідної Галичини, з виїмкою дуже малого их числа не уміють анї по руски анї по россійски, тож не зможуть розрізнити одного язика від другого.
Вправдї пише ся в дотичній рубрицї лісти кваліфікаційної урядника "schreibt und spricht ruthenisch vollkommen gut", но єсли би хто такому урядникови казав перечитати кілька слів по руски, то переконавсь би, що урядник той не має понятя о рускім язицї а тим менше зможе той урядник рускій концепт написати. Я сам мав нагоду читати лісту кваліфікаційну одного адюнкта судового, котрий о письмі і мові рускій понятя не мав і доси не має.
3) Одно, що урядники всхідної Галичини троха привчили ся, то єсть розуміти селянина, з котрим щоденно стикають ся. Поданя внесені в рускім язицї людьми ученими і интеліґентними мусять инакше виглядати і неучена людина не буде нїколи всего розуміти, бо мусить лучити ся тут і там понятє абстракційне, або якій вираз технічний і тоє помішає невченому зрозумінє письма. Тим менше розуміють такі поданя урядники, котрі, як висше сказано, від селянина науку рускої мови побирають. Власне маю перед собою поданє, писане мною власноручно в язицї рускім, яким і тепер пишу, а над кождим майже словом руским находить ся відповідний вираз польскій, оловцем чужою рукою написаний, але велить догадувати ся, що референт дав собі руске письмо комусь толкувати на польскій язик і аж з того неавтентичного толкованя справу рішав. Видно з того дальше, що урядник той по руски читати не yмiв і мови рускої не розумів, хотяй се поданє не містило в собі анї слів анї зворотів россійких. Лучало ся менї і єще доси лучає ся, що урядники, вичитавши в руских поданях яке слово, о котрім від селянина не мали нагоди чути, питали ся мене, що то значить на польскій язик: "успішно", "рішучо", "відтак", "провірити" і т. п., а прецїнь кожде з тих і тим подібних слів єсть чисто малоруске. На одній сесії суду окружного яко торговельного розважали довго над тим і хотїли вже відкинути руску просьбу о наказ заплати з причини, що в нїй не було мови о "векслю" а лиш о "змінку", а такого слова Поляки референти не розуміли. Урядник такій надибавши яке собі незрозуміле слово (що майже при кождім поданю стати ся може) відкине поданє, хоч би оно було під взглядом матеріяльним як найбільше оправданим а під взглядом язиковим як найбільше чистим. Яке-ж средство маємо против того? Рекурс за-для язикової формальности до висшої власти, котра ще менше розумієсь на язицї рускім, як власть низша, не має взгляду, бо висша власть навіть з селянином безпосередно не стикає ся... Хороша процедура! Аж тепер начне ся правдиве переслїдуванє Русинів і руского язика, бо всяке руске поданє, всяку руску жалобу внесену против неправних поступків властей і против несправедливих засудів, будуть могли тії власти за-для формальностей язикових а li mine віддалити, так що Русин, не могучи вдоволити властей своїм язиком, буде змушений писати до них в язицї польскім або нїмецкім. Відомо, на які перешкоди з сторони урядників Поляків натрафляють рускі поданя, писані чистим малоруским язиком, і як тії урядники Поляки згідно з интенціями морального rząd-y раді би все що руске придушити і висміяти; чи-ж не єсть то для них найлучша нагода до доказаня на тій точцї своєї бравури?
4) Згаданий обіжник приневолює Русинів висказувати свої гадки в поданях до ц. к. властей в формі язиковій яка тим властям подобає ся, а таке розпорядженє противигь ся законам державним, в особенности же §§.17 і 19 зак. з 21 грудня 1867 ч.142 В. з. д., після котрих всяка наука, отже і лінґвістика повинна бути вільна від всяких впливів правительства і де кождий нарід має неоспориме право свою національність і мову після власної волї плекати.
5) Не можемо нїяк увірити, щоби згаданий обіжник був випливом прихильности верховних властей до нашого язика і до нашої справи, але противно: маємо певну підставу підозрівати, що обіжник той звернений поки-що тілько против москвофілів має на гадцї польонізованє Русинів без різницї партії. Бо чому-ж верховні наші власти, єсли они справдї так старають ся о прочищенє руского язика, не розішлють передо всїм обіжник, щоби урядники виучили ся по руски читати і писати, чому не запровадять в школах народних і середних обовязкову науку язика руского, де би молодїж на руских творах літератури могла близше пізнати той упослїджений в Австрії язик? Тогдї було би урядникови легко розпізнати, що руске а що россійске...
[Дѣло, 15.07.1893]
У Львові, дня 17 н. ст. липня 1893.
Обіжник презідії ц. к. краєвої дирекції скарбу у Львові в справі приниманя руских подань, котрий ми в остатнім числї дословно привели, єсть актом більшої ваги. Дуже имовірно, що дехто міг би толкувати сей обіжник яко доказ дбалости правительства о чистоту і розвій руского язика, а спеціяльно яко рід концесії для Русинів-народовцїв. Хочемо отже застановити ся над ним основно і цїлком обєктивно, щоби єго оцїнити і самого по собі і яко вираз теперішної політики краєвого правительства супротив Русинів.
Що дало повід до виданя такого обіжника? Сего на-певно не знаємо. Ми чули лише о письмі Народного Дому у Львові (і Ставропигійского Института) до адміністрації податків, уложеного в россійскім язицї. Однакож вкінци показало ся, що се не був россійскій язик, тілько мішaнинa язикова, т. зв. язичіє, яке давнїйше уживало ся і в школах та шкільних книжках і єще нинї уживає ся в одній (москвофільскій) частинї галицко-рускої праси а навіть подибує ся часом в ореченях властей, именно же в судах а що більше, в Вістнику законів державних! Але письма одної або двох сторін не були би ще достаточним поводом до виданя обіжника загального, а вистало-б евентуально ті письма відкинути. Може бути однакож, що таких письм приходило більше, що приходили дїйстно навіть письма россійскі, — в такім случаю був би достаточний повід до виданя обіжника.
Чи взагалї правительство управнене до видаваня oбiжників в тім родї? Так єсть, сего права єму заперечити не можна. Правительство не має вправдї права мішати ся в справи язикові якогось народу, накидувати та приписувати єму якійсь язик, якісь слова або форми, оно обовязане признавати той язик, якого нарід дїйстно уживає і якiй признаний єсть компетентними людьми з того-ж народу. Але не можна від правительства жадати, щоби оно признавало і якійсь иншій язик, підшиваючій ся під дїйстний язик народу, анї не можна жадати від орґанів правительственних, щоби они окрім властивого язика народу присвоювали собі ще иншій язик тілько длятого, що декому подобає ся подавати єго під фірмою язика того народу.
Чи було правительство в сїм спеціяльнім случаю управнене до виданя приведеного нами обіжника? — Нї. Єсть факт, що дуже многі теперішні урядники скарбові і політичні, до котрих той обіжник відносить ся, руского язика достаточно не знають. Як же можна их самоволи лишати, щоби оцїняли, чи слова і форми в якім поданю суть рускі чи нї? Правда, они тепер якось радять собі з рускими поданями а именно або самі з трудом, на підставі знаня польского язика, догадують ся змісту письма руского, або просять кого о витолкованє того письма. Але се не дає им єще компетенції рішати о чистотї руского язика. Президія скарбової дирекції була би отже тілько тогди управнена сей обіжник видати, коли-б була перше запевнила ся, що всї урядники знають цїлком докладно рускій язик. Правда, против ореченя низшої власти можна відкликати ся до власти висшої, котра або має у себе урядників знаючих добре рускій язик або може віднести ся до когось компетентного в тім взглядї. Але кілько шкоди може мати сторона через вношенє таких рекурсів і проволоку ними споводовану! Тай з-відки она приходить не з своїє вини бути неволена до вношеня рекурсів? В теперішних обставинах, при незнаню руского язика многими урядниками адміністраційними і при звістній неохотї декотрих урядників до того-ж язика, заходить небезпечність, що обіжник той буде надуживаний до секатур против всїх руских подань без різницї, народовцїв не менше як і москвофілів.
Русини мають всякі причини сумнївати ся в щирість интенцій правительства при виданю сего обіжника. Правительство повинно було найперше постарати ся, щоби всї урядники дїйстно знали рускій язик докладно, дальше щоби Вістник законів державних видавав ся в чистім рускім язицї, а потім аж могло, коли-б показала ся потреба, видати такій обіжник. Тай тим менше можуть в тім обіжнику видїти ознаку дбалости о рускій язик, що він вийшов від тої самої власти, котра на будинку ц. к. уряду виміру належитостій у Львові не позволила умістити руску надпись, ба навіть вже уміщену приказала усунути...
З тих всїх причин і Русини-народовцї не можуть сего обіжника признати користним, анї політики правительства краєвого прихильною, а мусять уважати єї, коли не прямо за неприхильну, то бодай за незручну та нещасливу. Тою дорогою анї не поможе ся рускому народовству, ані не зашкодить ся москвофільству, хиба збільшить ся недовіріє до правительства і, о скілько за правительством стоять також Поляки, то і до Поляків. Єсли правительство хоче затерти некористне враженє, яке зробив сей обіжник на всїх Русинах, то повинно безпроволочно візвати всїх урядників, щоби до певного часу присвоїли собі знанє руского язика в слові і письмі, і повинно визначити комісії, перед котрими мали би виказати то присвоєнє.
Обовязком же всеї рускої суспільности єсть: 1) вносити помимо і з причини того обіжника тим більше руских подань і письм, а в случаю відкиненя их за-для язика рекурсувати висше і враз подавати их вірний текст до прилюдної відомости; 2) поданя всї і письма писати завсїгди в язицї рускім чистім, не тілько за-для привязаня і поважаня для нашого язика, але і тому, щоби не давати властям нїякого позору... Сли хто доси дїйстно уживав в письмах і поданях до урядів язика руского нечистого і тим дав повід до згаданого обіжника, а тим більше коли-б се робив на будуще, то поповняв би і народний і політичний гpix супротив руского народу.
[Дѣло, 17.07.1893]
17.07.1893