Львів, Київ, Чернівці – для цих українських міст та не тільки незабаром зміняться правила охорони найцінніших пам’яток, які є на цих територіях, тих, що визнані світовим надбанням.
19 червня Верховна Рада України ухвалила закон, який можна назвати законом про захист пам’яток ЮНЕСКО в Україні. Офіційна назва – Закон Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (щодо збереження пам’яток культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО)).
Центральна частина Львова – у списку ЮНЕСКО як цілісний архітектурний ансамбль
Основна новація – відтепер в українському законодавстві окремо прописано статус та охорону територій, що визнані пам’ятками Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Однак експерти кажуть: радіти зарано. Новоприйнятий закон зовсім не означає, що на практиці захист пам’яток стане кращим.
На сьогодні в Україні є сім пам’яток, які внесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
— Софія Київська та Києво-Печерська лавра (як один об’єкт),
— історичний центр Львова,
— дуга Струве (яка частково проходить через Україну),
— прадавні букові ліси карпатського регіону (частково в Україні),
— резиденція митрополитів Буковини та Далмації (Чернівці),
— стародавній Херсонес (Крим),
— дерев’яні церкви карпатського регіону України та Польщі.
«Це ті пам’ятки, на які їдуть подивитись в Україну зі всього світу. І водночас привабливі для забудовників-вандалів, які руйнують ці пам’ятки незаконними забудовами. Об’єкти ЮНЕСКО в Україні до сьогодні ніяк не захищались законодавством України», – написав у себе на fb один з авторів закону, народний депутат України Ігор Васюник.
Чи не найбільш важливим закон є власне для Львова. Центр міста – найбільша українська архітектурна пам’ятка ЮНЕСКО. Якщо в інших містах ідеться про окремі будівлі, то у ситуації Львова – про весь комплекс забудови центральної частини. Останні роки пам’ятка особливо потерпала через будівельні та господарські роботи на її території. Йдеться як про нове будівництво, так і про незаконні рекострукції, надбудови, заміни вікон та дверей, які постійно змінюють вигляд історичного міста.
Архітектурний ансамбль собору Святого Юра у Львові – частина спадку, занесеного до списку ЮНЕСКО
Робота над новим законом почалась власне у Львові й тривала майже п’ять років. Більшість співавторів – львівські архітектори, реставратори та пам’яткоохоронці. Серед них Андрій Салюк, Василь Петрик, Юрій Дубик, Оксана Бойко, Микола Гайда, Лідія Горницька та інші.
«Ініціатива прийняття закону з’явилась у 2013 році. Це була ідея львівського осередку ІКОМОС, архітекторів і депутатів. На це надихнула спроба міської влади Львова протягнути через Верховну Раду закон про окремий статус Львова як об’єкта Всесвітньої спадщини. У ньому хотіли виписати специфічні умови керування Львовом, які давали всі повноваження місту», – пояснює один з авторів закону, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини НУ «Львівська політехніка» Василь Петрик.
Найбільше досягнення нового закону – введення в українське законодавство поняття пам’ятки ЮНЕСКО. За словами Василя Петрика, всі будівлі, що є на території об’єкта ЮНЕСКО, прирівнялися за статусом до пам’яток національного значення та отримали відповідний захист.
Резиденція митрополитів Буковини і Далмації – архітектурний шедевр, в якому нині розмістився Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Пам’яткоохоронець Андрій Салюк на практиці пояснює, чому це важливо для Львова:
«До цього моменту в нашому законодавстві взагалі нічого не було про пам’ятки всесвітньої спадщини. Часто для чиновників відсутність поняття у законодавстві було аргументом. І якщо, до прикладу, будинок був на території ЮНЕСКО, але не мав статусу пам’ятки за українським законодавством, вважали, що з ним можна робити будь-що. Тепер так би не мало бути. Тепер охорона поширюватиметься на всю територію, що правильно. Адже у випадку Львова до списку внесені не будівлі, а саме територія».
Українська часточка дуги Струве
Наступні новації закону стосуються вже самого управління пам’ятками ЮНЕСКО. Для цього мають бути створені спеціальні органи. У своїй роботі вони повинні моніторити стан пам’ятки, постійно інформувати про це Міністерство культури, надавати дозвіл на будь-які археологічні роботи, погоджувати програми містобудівних перетворень, реконструкцію, реставрацію, а також розробити план управління.
Софія Київська, яка включена до списку ЮНЕСКО разом із Києво-Печерською лаврою як один об'єкт
Що важливо – нова структура даватиме висновки щодо можливості нового будівництва на території пам’ятки та у її буферній зоні. У Львові територія пам’ятки ЮНЕСКО – це 120 га середньовічної та ренесансної частини міста та території собору Св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона – весь історичний ареал, а це близько 3000 га. Наприклад, це вулиці Личаківська, Промислова, Богданівська тощо. Детальніше межі можна подивитись у рішенні виконавчого комітету ЛМР.
Дерев'яна церква у Потеличах – одна з тих, які знаходяться під охороною ЮНЕСКО
Отож будь-які дії щодо нового будівництва будуть погоджувати з новим органом управління пам’яткою після його створення. А його посадовці відповідатимуть за контакти з ЮНЕСКО та матимуть повноваження зупиняти роботи, які проводять без дозволів.
Щоправда, вся суть, як завжди, ховається у деталях. За словами Василя Петрика, відповідно до прийнятого закону, є ризик, що нова структура буде ще одним типовим підрозділом Міністерства культури, яке сьогодні видає дозволи на будівництво в центральній частині міста і неодноразово через це потрапляло у скандали.
Стародавній Херсонес розташований у Криму. Українська держава наразі доступу до нього не має
«Два роки наш законопроект корегували так, щоби все ж мінімізувати його вплив на збереження об’єктів світової спадщини. Правки вносили представники депутатів та Міністерства культури. Одні з найсуттєвіших правок – мінімізація впливу новоствореного органу управління пам’яткою. Отримали варіант, коли погодження і дозвіл і далі видає, по суті, Міністерство культури», – пояснює Василь Петрик.
За його словами, врятувати прийнятий закон зможе активна громадська позиція. Адже у документі передбачено, що керівника нової структури затверджують та знімають з подання наглядової ради. До її складу мають увійти експерти ЮНЕСКО, представники національного ІКОМОСу, пам’яткоохоронці та експерти, Міністерства культури, самоврядування та народні депутати. Наглядова рада також розглядатиме усі документи, які погоджуватиме новий орган. Щоправда, прямих повноважень у прийнятті рішень новоствореним органом така рада не має, а матиме лише дорадчий голос.
Надалі ж експерт переконаний – потрібні глибші законодавчі зміни.
«Закон був фактично ініційований знизу, попри протидію міністерства і депутатів. Мусимо це продовжувати. Мають бути докорінні зміни закону "Про охорону культурної спадщини", який перетворився на бюрократичний інструмент знищення пам’яток, а не їх збереження», – переконаний Василь Петрик.
21.06.2018