Бувший мінїстер війни, а тепер голова київської ґyбернської земської управи й голова управи Всеукраїнського Земського Союза Симон Петлюра, звернув ся до нїмецького й австро-угорського послів у Київі з отсею заявою, копію якої передав також болгарському послови:
"Подїї, що відбувають ся на Українї, примушують мене звернутись до вас яко до представника уряду заприязненої нам держави.
Уважаю необхідним повідомити, що звертаюсь до вас не яко полїтичний дїяч, а яко голова київської ґубернїяльної народньої управи й одночасно яко голова управи Всеукраїнського Земського Союза, що обєднує собою всї народні земські управи на Українї. Для вашого відома інформую.
Народні управи є інституціями самоврядування, що дбають про народню просвіту й культуру, допомагаючи народови в його економічних, господарських і просвітних потребах. Народнїх управ, вибраних самим народом, на Українї — 115; вони удержують сотнї тисяч народнїх шкіл, сотнї професійних шкіл і учительських семинарій, велике число шпиталїв, амбуляторій; опікують ся будівлею шляхів, дбають про ріжні кооперації на селї, заводять досвідні сїльськогосподарські стації, ветеринарні пункти, мають свої великі майстернї, заводи, центральні склади для постачання населенню книжок, сїльсько-господарських знарядів медикаментів і ріжних предметів домашнього обиходу; дають юридичну допомогу населенню — словом охоплюють мало не всї боки переднього життя, через що являють ся інституціями державного значіння, близькими народови й народом поважаними.
Як голова орґану, що обєднує дїяльність сих інституцій по всїй Українї, яко людина, що її широкі круги громадянства вшанували довіррєм і яка через се саме повинна перед тим громадянством бути відповідальною, особливо в моменти великих змін і іспитів у життю сього громадянства, я не можу спокійно обминути тих фактів, які зараз мають місце скрізь по Українї й до яких має відношеннє нїмецька військова влада, на чолї якої стоїте ви, п. Ексцелєнціє.
В звязку з державним переворотом скрізь на Українї почались арешти й замикання в тюрми без суду та слїдства ріжного стану громадян України. До мене яко до голови Всеукраїнського Союза земств звертають ся і окремі особи і цїлі делєґації з повідомленням, що в однім містї арештовано земських гласних, а в другім членів земської управи, при чім в деяких випадках, як от в Липівцї на Київщинї, навіть запечатано помешканнє сеї інституції. Я звертав уже увагу п. гетьмана Скоропадського на сї недопустимі й небажані для спокою краю арешти, вказуючи йому на велику небезпеку від тих арештів. Маючи на увазї, що часто подібні арешти виконують ся нїмецьким військом, я уважаю необхідним і вашу, п. Ексцелєнціє, увагу звернути на сї прикрі й дуже небажані явища.
Я повинен заявити вам, п. Ексцелєнціє, що мене дуже хвилюють сї явища і я не жду від них нїчого доброго не тільки, п. Ексцелєнціє, для України, але й для тої дружньої держави, вищим представником влади на Українї котрої являєтесь ви.
Я яко громадянин свого краю хотїв би, щоб дружня держава, котра допомогла мому народови здїйснити його вистраждані великими жертвами національно-історичні ідеали й була першою, що признала Українську Народню Республику за самостійну державу, — залишилась на завжди в свідомости й памяти народу як справдї дружня держава; я хотїв би, щоб наш народ з подякою і признаннєм ставив ся до вашого народу за історичну прислугу, вчинену ним Українї, щоб засвоїв культурні здобутки вашої держави та взагалї позискав той орґанїзаційний досвід, яким вславила ся на ріжних полях життя Нїмеччина. Український народ охоче переймає що кращого у инших, має великий хист до культури, просвіти й орґанїзації та здатний в короткий час зробити те, до чого иншим треба значно більше часу.
264 роки московського панування не вбили в нїм нї національного почуття, нї змагання до створення власної держави яко льоґічної форми, в яку вилились його давні історичні й національно-полїтичні ідеали. Він знає й твердо певний, що Українська Народня Республика як окрема держава повинна бути й що вона буде істнувати та що нїяка сила на світї не в силї буде сїєї його певности знищити. Якої-б долї не судилось українському народови ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життє виборе. За се говорить та певність, яку ми, Українцї, в сїй справі відчуваємо.
Я спиняюсь над сим, п. Ексцелєнціє, для того, щоб ви були поінформовані про наші найбільші національні змагання, про нашу певність в сїй справі й щоб відчули ту відразу, яку наш народ матиме, коли серед нього пролунає чутка, що та держава, яка першою признала за ним право самостійного, державного істнування і через се стала заприязненою, несподївано для нього стала, через своїх аґентів, чинити йому те, що нїяк не вяжеть ся з уявою про дружню державу. А саме фактами, що суперечать такій уяві, і являють ся арешти нїмецькими офіцерами й салдатами тих людей, яким висловив народ і своє довіррє і свою пошану. Замісць того, щоб дивитись на військо вашої держави, що перебуває зараз на Українї, яко на друзів і прихильників — він стане дивитись на нього з великим недовіррєм, упередженнєм і бачити в нїм вже не приятелїв, а людей саме їм протилежних. Я не думаю, п. Ексцелєнціє, щоб се було в інтересах вашого війська, я хочу думати, що се не в інтересах вашого краю.
Отже берестейським договором установлено певні обовязки української державної влади щодо постачання хлїба, мяса й иншого для вашої держави. Вам певно відомо, що наша країна здебільшого хлїборобська і головний чинник в державнім життю України є селянин.
Отже для того, щоб наше селянське населеннє могло допомогти державній владї виконати свої обовязки супроти вашої держави, являєть ся конечною необхідністю, щоб селянин наш міг спокійно обробляти своє поле та спокійно міг почувати себе громадянином Української Народньої Республики. Такого запевнення він не матиме, коли на його очах творитимуть ся безпідставні арешти людей, котрих наш народ признає за найкращих споміж себе.
Я боюсь, п. Ексцелєнціє, що від того добра не буде нї Українї, нї вашій державі! В нашім краю починаєть ся неспокій, ексцеси, які можуть прибрати небажані для обох заприязнених сторін форми. Війна, опісля революція і без того розхитала господарський орґанїзм країни, а сї можливі розрухи можуть ще більш його розхитати. Після революції наш нарід почав брати ся за орґанїзацію свого власного життя і життя вибореної ним Держави. І я мушу ствердити і на підставі досвіду й життьових спостережень, що ся праця його в напрямі державного будівництва почала пускати глибокі коріння в народню свідомість: почали люде платити податки, заорювати землю, сїяти, відкривати просвітні й економічні товариства, наша зруйнована промисловість стала відроджуватись на благо нашого краю, даючи заробіток величезній армії безробітних,— взагалї стало наладжуватись життє. І коли я пригадую історичні анальоґії з історії революції у инших народів, я схиляюсь перед моїм народом з пошаною за те, що він в хвилину розбурханого життя свого виявив державний розум і тверду волю в будівництві своєї Держави. Ви, п. Ексцелєнціє, знаєте, що ваша держава має життєвий інтерес, в тім, щоб Україна яко самостійна держава істнувала й розвивалась. Треба зробити все, щоб всї умовинн її теперішнього життя сприяли зміцненню України як держави, дружньої до вашої.
Я боюсь, що вчинки аґентів військової влади на місцях сїй справі шкодять і створюють атмосферу, дуже негарну й дуже невідповідаючу культивуванню сього почуття серед наших селян до вашої держави й вашого народу. Я маю глибоке вражіннє, що наш нарід, як і народи инших заприязнених нам держав, хотїли-б жити в дружнїх зносинах з нашим. Неодноразові заяви представників вашого правительства й дебати в парляментї впевнюють мене в сїм. Отже з мого погляду всяка влада і всякий аґент влади повинен допомогати сїй справі, а не йти всупереч (і нї в якім разї не робити того з початку приязнї, щоб не псувати її).
Зважуючись звернути вашу увагу на арешти, я керуюсь не тільки тим, що вони деморалїзують правосвідомість нашого народу, не тільки тим, що через сї арешти життє земських управ терпить велику шкоду, бо господарський і культурний апарат країни не може правильно функціонувати, а ще й тим, що нїмецька й австрійська влада яко не знайомі у відповідній мірі з відносинами краю часом роблять ті арешти, як менї удавалось установити, що хтось штовхає їх на се негарне дїло з особистих мотивів.
Я виношу вражіннє, що тут деякі люде зводять свої полїтичні й особисті навіть рахунки з противником. Звертають ся такі люде до нїмецьких і австрійських офіцерів з проханнєм арешту, офіцери арештують, а потім виясняєть ся, що арештовано невинних і арештовано, Бог зна, за що. Бували випадки, що членів земських управ арештували по обвинуваченню в большевизмі тодї, як сї арештовані вели завзяту боротьбу з большевиками до смертної кари й тільки чудом від неї спасли ся.
Таким випадкам треба положити кінець, бо вони наносять великий удар правосвідомости нашого народу, треба зупинити вакханалїю арештів членів земських управ і гласних земських, бо від того терплять велику шкоду земські апарати та все культурне-просвітне й економічне життє в руїну приходить.
Треба, положити кінець сим явищам, бо вони створюють дуже негарну атмосферу серед нашого народу й настроюють його проти війська заприязнених нам держав, з якими ми повинні жити дружно й по приятельськи.
Я маю тверду надїю, п. Ексцелєнціє, що ви з особливою увагою поставитесь до сього мого звертання, а ті мотиви, які керували мною в сїм разї, будуть прийняті вами під особливу розвагу, що ви приймете міри, відповідні для того, щоб в підлеглих вам аґентах влади на місцях наше населеннє бачило дїйсно представників заприязненої держави.
Я тїшу себе надїєю, що мій лист до вас яко людини, що відповідає нормально перед земськими установами цїлої України за невинний господарський і культурно-просвітний розвиток Української Держави, послужить товчком для привернення ладу й порядку в нашій країнї, без яких не може вона виконати своїх великих обовязків до представленої вами держави.
З правдивим поважаннєм голова київської ґубернської земської управи та Всеукраїнського Союза земств Петлюра.
[Вістник полїтики, лїтератури й життя]
09.06.1918