У ЄУ з’явився новий епіцентр небезпеки – Італія. Політичні події на Апеннінах можуть розвитися у ще більшу загрозу, аніж Brexit чи грецька фінансова криза. Соціологія ж демонструє, що італійці стали євроскептиками-рекордсменами.
Графіті в Римі: Луїджі ді Майо і аттео Сальвіні
Італія нині готується до чергових позачергових парламентських виборів. Вони можуть відбутися на початку наступного року або вже восени поточного. Все залежить від того, чи Палата депутатів затвердить як тимчасового прем’єр-міністра Карло Коттареллі (Carlo Cottarelli). Напередодні його кандидатуру запропонував на цю посаду президент Італії Серджо Маттарелла.
Перед цим в країні виникла глибока урядова криза. Але все своєю чергою.
Нагадаємо, що цьогоріч 4 березня в Італії відбулися позачергові парламентські вибори. За праве виборче об’єднання, до якого ввійшли три партії – Lega («Ліга») Маттео Сальвіні, Forza Italia («Вперед, Італіє») Сильвіо Берлусконі і націонал-консервативна партія Fratelli d’Italia («Брати Італії») – проголосувало близько 36,8 відсотка виборців. На другому місці опинився протестно-популістський рух M5S («5 зірок») на чолі з Луїджі ді Майо (Luigi Di Maio). Його підтримало 32,5 відсотка італійців. Урядуючі соціал-демократи опинилися на третьому місці з результатом в 23,1 відсотка. Це найгірший результат Демократичної партії за всю історію її існування.
Таким чином, як окрема партія, M5S стала найпопулярнішою в Італії, а найпопулярнішим політиком – Луїджі ді Майо.
Про рух «5 зірок» наше видання детально писало ще п’ять років тому, коли це політичне утворення на чолі тоді ще з коміком Беппе Ґрілло, увірвавшись у вищу лігу італійської політики на протестних гаслах, зуміло пробитися до італійського парламенту. Тоді рух здобув 108 депутатських мандатів, зараз же він покращив свої результати більш ніж удвічі.
Утім, попри таку феєричну перемогу M5S, експерти прогнозували, що не він увійде до італійського уряду. Головні сподівання покладали на правоцентристську коаліцію: «Ліга», «Вперед, Італіє» і «Брати Італії». Утім коаліційні перемовини вони провалили.
Нічого не вдалося й лівоцентристським силам. Не вдалося Демократичній партії заманити до коаліції «П'ять зірок».
На обрії вже замайоріла перспектива нових позачергових виборів. Аж гульк – цілковита несподіванка: коаліцію утворюють партії, які досі жодним чином не контактували між собою. «Ліга» домовляється з рухом «П'ять зірок».
Кілька слів про «Лігу». Ще зовсім недавно партія мала назву «Ліга Півночі» (Lega Nord) і виступала за сецесію Північної Італії. Утім, усвідомивши врешті-решт безнадійність таких прагнень, перемкнулася на правий популізм з використанням консервативних гасел. І перед виборами керівництво партії провело ребрендинґ, скоротивши офіційну назву.
Отже, лівопопулістський рух «5 зірок» і правопопулістська партія «Ліга» позірно виглядали антиподами одне одного. Єднали їх лише три речі: євроскептицизм, антиімміґраційна політика і… прихильне ставлення до Росії. І, о диво, цих трьох речей вистачило, щоб дві політичні сили змогли узгодити урядову програму і домовитися про кандидатуру нового прем'єра.
Кілька слів щодо російських плям на реноме двох партій. Окрім того, що вони завжди позитивно відгукувалися про Кремль і Путіна, вони ще й налагоджували безпосередні контакти з російським політикумом. Так, «Ліга» у березні минулого року підписала угоду про партнерство з кремлівською «Єдиною Росією». А рух «5 зірок» неодноразово відряджав своїх депутатів на з'їзди «єдиноросів», де ті контактували зі самим ВВП, а потім ще й цим нахвалялися.
Отже, дві ці партії почали в другій половині травня формувати кабінет міністрів. Планували, що його очолить Джузеппе Конте – нова постать в італійській політиці. Президент Італії Серджо Маттарелла вже навіть був надав йому мандат на формування нового кабінету міністрів.
Варто зазначити, що лідери «Ліги» і руху «5 зірок» – Маттео Сальвіні і Ді Майо – самі претендували на крісло прем’єр-міністра. Утім були змушені зофірувати прем'єрськими амбіціями на вівтар досягнення компромісу. А в новому уряді Сальвіні мав би очолити міністерство внутрішніх справ, а Ді Майо став би одним з промислових міністрів.
Отже, в Італії сформувалася досить дивна й водночас небезпечна урядова коаліція з лівих популістів і правих теж, зрештою, популістів. В керівних органах ЄУ вже починали бити на сполох, вбачаючи в новому уряді загрози для єдності спільноти. Небезпека виникала й для України, з огляду на любов коаліціянтів до Росії-матінки.
Поставало питання навколо нового італійського кабінету: наскільки глибоко він зіпсує стосунки між Римом та Брюсселем. У тому, що зіпсує, сумнівів не виникало в жодного експерта, котрий прочитав коаліційну програму. Адже нова італійська коаліція бажала цілковито відмовитися від попереднього курсу жорсткої економії. Таким чином, Італія мала б відмовитися від дотримання Маастрихтських критеріїв, які визначають межу державного боргу і дефіциту державного бюджету.
Програма коаліції передбачала, зокрема, перегляд бюджетних правил ЄУ, збільшення державних витрат, встановлення фіксованої ставки податку в розмірі 15 відсотків для фізичних осіб і фірм, базовий дохід для бідних на суму 780 євро і відмову від непопулярної пенсійної реформи.
Відповідно до розрахунків вже згаданого колишнього керівника департаменту з бюджетних питань МВФ Карло Коттареллі, реалізація цієї програми мала б обійтися країні в 126 мільярдів євро на рік. Економічні експерти і європейські політики побоювалися, що плани нового італійського уряду можуть створити передумови для чергової кризи в єврозоні. «Новий уряд в Італії буде однією з найдивніших мислимих комбінацій коаліції і вельми ефективним, якщо його мета полягає в тому, щоб саботувати Європейську Унію», – писав ще кілька днів тому економічний оглядач британського видання Financial Times Клайв Крук (Clive Crook).
Не менш небезпечною для європейської інтеграції була й зовнішньополітична частина коаліційної угоди. Вона, серед іншого, передбачала прискорену процедуру депортації нелегальних міґрантів, зупинку інтеграційних процесів і, звісно, послаблення економічних санкцій щодо Росії аж до повного їхнього скасування.
Але поки що небезпека минула. Хоча, можливо, лише відтермінувалася. У неділю, 27 травня, стало відомо, що незалежний кандидат на посаду прем'єра Італії Джузеппе Конте повернув мандат президентові Серджо Маттареллі.
Каменем спотикання на шляху творення кабінету став претендент на посаду міністра економіки і фінансів. Партія «Ліга» наполягала на кандидатурі 81-річного економіста Паоло Савони. Однак президент Маттарелла відмовився підтримати цього претендента через його антиєвропейську позицію. За італійськими законами, президент країни має право відхилити призначення члена кабінету міністрів. Маттарелла пояснив, що перспектива появи в Італії популістського євроскептичного уряду викликає стурбованість в італійських і закордонних інвесторів. Рейтинґова аґенція Moody's пригрозила знизити суверенний кредитний рейтинг Італії аж до рівня Ваа3. Це лише на один щабель вище за так званий «сміттєвий» рейтинг.
Таким чином, Італія вийшла на стартову доріжку нових виборів. А поки вони ще пройдуть і буде сформовано нову коаліцію та новий кабінет, президент Італії в понеділок, 28 травня, доручив сформувати тимчасовий технічний уряд шанованому економістові Карло Коттареллі.
Чи слід пов’язувати з новими виборами в Італії надії на краще? Поки що таких підстав немає.
Погляньмо на європейську демоскопію. Останні опитування громадської думки, проведені Eurobarometer, засвідчують, що внутрішня популярність ЄУ знову стрімко зросла. Понад дві третини громадян країн-членів Європейської Унії вважають, що їхні держави виграють від членства в спільноті. А це найвищий рівень внутрішньої підтримки ЄУ з 1983-го. Приміром, ще в 2010 році лише 53 відсотки опитаних вважали, що їхні країни виграють від членства в Європейській Унії.
48 відсотків респондентів вважають, що їхній голос впливає на рішення, які ухвалюють в Євроунії. Але якщо в Німеччині свій голос вважають впливовим 72 відсотки опитаних, то в Італії – тільки 30%. Це навіть менше, ніж у Великій Британії (35%), яка виходить зі складу ЄУ.
На тлі таких настроїв «Ліга» і рух «5 зірок» все ще залишаються найпопулярнішими політичними силами в Італії. Вони тепер розглядають можливість створення альянсу на майбутніх позачергових парламентських виборах. І якщо ситуація з настроями італійців не зміниться, дві євроскептичні партії фінішують зі ще кращими результатами, ніж у березні. Ця перспектива вкупі з урядовою кризою в третій за величиною господарок Європи провокує обвали на європейських біржах і падіння курсу євро.
31.05.2018