Італія: вибори з непевним вислідом

Позачергові парламентські вибори в Італії спричинили збурення на європейських валютних і фондових ринках. Досі не зрозуміло, хто гратиме першу скрипку в Римі.

Опитування громадської думки, екзит-поли, попередні підрахунки не раз протягом понеділка змушували хапатися за серце симпатиків тих чи тих політичних сил. Раз упевнено перемагає лівоцентристська коаліція П'єра Луїджі Берсані, раз зненацька її наздоганяє й переганяє правоцентристська коаліція «Народ свободи» на чолі з Сільвіо Берлусконі. Раптово всі карти сплутує популістський рух «П'ять зірок» під проводом коміка Беппе Ґрілло, й виходить на другу позицію. Відповідно лихоманило і світові біржі, адже перемога кожної з сил означала певний економічний курс досить потужної італійської господарки.

Нарешті підраховано 100% голосів.  Про остаточний розподіл місць у парламенті доносить газета La Stampa. В Палаті депутатів лівоцентристська коаліція П'єра Луїджі Берсані отримає 340 місць, правоцентристська коаліція на чолі з Сільвіо Берлусконі — 124, популістський рух "П'ять зірок" з коміком Беппе Ґрілло біля стерна — 108, блок центристів, що його очолив на виборах колишній італійський прем‘єр Маріо Монті, — 45. У Сенаті ж ситуація набагато заплутаніша. Блок Берсані виборов 120 мандатів,  Берлусконі — 117, Ґрілло — 54, Монті — 18.

Виборчі перегони Берлусконі й Берсані завершили, як то кажуть, «стремено в стремено». Тому тільки «фотофініш» дозволив виявити переможця. А йшлося тут не лише про десяті частки відсотка і не про формальне право називатися переможцем виборів. Річ у тім, що специфічне італійське виборче законодавство дає коаліції, яка продемонструє лідерство, додатковий бонус: за будь-яких умов вона отримає щонайменше 340 (55%) місць в Палаті депутатів. Саме стільки мандатів й отримає політична сила Берсані.

І знов-таки  далеко не все стає на свої місця. Навіть переможна реляція  Берсані, яка пролунала у вівторкову ніч, схиляє радше до міркувань, ані ж до розуміння ситуації. От хоч би такі його слова: «Для всіх очевидно, що виникає виключно делікатна ситуація для країни. Ми розпорядимося тією відповідальністю, яку ці вибори дали нам, на користь Італії ».

У цьому контексті варто нагадати, що вибори в Італії були позачерговими. Технічний прем'єр Маріо Монті мусив піти у відставку наприкінці грудня, пробувши на своїй посаді трохи більше року. Він свого часу заступив на цій посаді Сільвіо Берлусконі, якому довелося звільнити пост не лише через корупційні й сексуальні скандали, а й через небажання співпрацювати з Брюсселем у справі виведення Єврозони з фінансової кризи. «Народ свободи», що його тоді очолював Берлускорі, виступив проти свого лідера, віддавши свої симпатії фахівцеві Маріо Монті.

Монті очолив технічний уряд Італії у розпал фінансової кризи. Його економічна політика здобула схвалення в ЄУ. Економічні аналітики високо оцінили заходи уряду Монті. Його кабінет був покликаний стабілізувати економіку Італії, якій, на думку фінансових експертів, міг загрожувати реальний дефолт. На початку грудня 2011-го новий уряд ухвалив антикризовий пакет, яким передбачав режим жорсткої економії: скорочення державних витрат, збільшення пенсійного віку до 66 років.

Якщо економісти і єврочиновники хвалили Монті, то більшість італійців зненавиділа його за скорочення соціальних програм. В Італії пройшов загальнонаціональний тиждень страйків. Урешті-решт, у грудні минулого року Монті під тиском громадськості вирішив піти. Певний час зберігалася інтриґа, чи братиме він участь у парламентських виборах. Ширилися чутки, що екс-прем'єрові пророкують іншу політичну роль — замінити Наполітано на посаді президента.

Але Маріо Монті все-таки пішов на вибори, попри те що 61% італійців не підтримували такої ухвали. Він розумів, що багато голосів йому не зібрати, однак доцільність цього кроку полягав хоч би в тому, щоб допомогти Луїджі Берсані створити коаліцію. Берсані обіцяв продовжити антикризовий курс Монті, хай і з певними корективами. Бо перемога Берлусконі означала відмову від обраного курсу, яка загрожувала б Італії рецесією і дефолтом.

На жаль, Монті набрав таки замало, щоб стати надійною опорою для Берсані. Тому й хвилювання на європейських біржах не припиняються. А курс спільної європейської валюти знизився до рекордного за два місяці рівня — 1,3 долара.

Що буде робитися в Римі далі? Існують різні сценарії. Деякі аналітики кажуть про уряд меншості: Берсані плюс Монті; дехто — про «велику коаліцію»: Берсані плюс Берлусконі. Не виключають і можливості Берсані домовитися з Ґрілло попри його заяви, що не співпрацюватиме зі «старими політиками». Так само не треба відкидати можливості, що з коміком домовиться Берлусконі на засадах популізму, притаманного одному й другому.

Журналіст газети La Stampa Алесандро Альвіані припускає, що Берсані вдасться суто по-українськи тимчасово домовитися з окремими депутатами інших політичних сил, передовсім з коаліції руху «П'ять зірок». Утім, чимало аналітиків пророкують повторні вибори.    

26.02.2013