Михайло Грушевський

 

Центральна Рада прийняла закон про новий випуск українських грошей. Він установляє, що монетною українською одиницею, на котру буде йти рахунок, буде гривня, рівна півкарбованцеви й подїлена на 100 шагів. Незадовго будуть випущені срібні гривни, золоті двадцяти-гривняки, паперові гроші в 2, 5, 10, 20, 100, 500 і 1000 гривень і дрібна монета в 1, 2, 5, 10 і 50 шагів.

 

Що карбованець наш, як і російський рубель на монетну одиницю занадто великий, се признано давно. Всї европейські краї крім Анґлїї рахують на дрібнїйші гроші: в Нїмеччинї на марки, рівні приближно півкарбованцеви, в скандинавських краях на корони ріжної великости, в латинських краях на франки ріжної назви й великости, в Австрії на корони приближно такі, як франки, а рівні приближно 40 копійкам, і т. д. І в Росії давно вже носили ся з гадкою замінити рубель меншою одиницею, — тільки не могли рішити, чи перейти на полтинник, чи на франк, і так на сїм справа завмерла.

 

У нас, коли Ц. Рада прийняла закон про випуск карбованцїв, подїлених на 200 шагів, тим самим принципіяльно вже було рішене питаннє, що монетною українською одиницею буде пів карбованця, подїленого на 100 шагів. Треба було тільки знайти для неї відповідне імя. По довгих міркуваннях українські фракції Ц. Ради прийшли до переконання, що єдино правильно буде й тут, як і в справі державного українського гербу, вернути ся до старої української монетної одиницї, яка була у нас за часів нашої державної незалежности — до гривни, або як тепер вимовляють у нас се слово (гривня), — до гривнї.

 

Се дуже стара наша одиниця ваги й заразом вартости, початок котрої навіть невідомий. З початку так звав ся очевидно фунт срібла, що був одиницею міри. Але згодом, як то звичайно бувало з усякими монетними одиницями, — металїчна вага гривнї все зменшувала ся. В часах київської держави вона важила тільки коло пів фунта срібла, далї-ж ще менше, але гривня все-таки довго зіставала ся у нас монетною одиницею. Аж з тим, як наші землї стали переходити під власть Польщі й Литви, починаєть ся у нас рахунок на копи, на злоті, перенесений з Польщі й Литви разом з чужою монетою. Він згодом закорінив ся й витиснув у нас старий рахунок на гривнї й місцями в певних змінених формах рахунок на коповики та злоті задержав ся ще й тепер.

 

Ще пізнїйше разом з московською зверхністю над Україною і з московськими грошима вернула ся до нас і стара гривня вже в новій московській формі яко частини московського рубля. Так було з багатьома иншими річами: ріжні правила, уряди, постанови київського часу, що за київської держави поширилися в підлеглих їй великоруських (московських) краях, там набрали иншого, відмінного значіння і потім, коли настала московська власть на Українї, вертали ся з нею до нас з сим новим чужим нам значіннєм. Так в Московщинї з часом монетною одиницею став рубель, себто відрубок, що був з початку половиною гривнї; гривня з часом стратила свою металїчну вартість і кінець кінцем була прирівняна до десяти копійок, котрих в рублї раховано сто. Коли потім в минувшім столїттю переведено новий рахунок на срібло, назва гривнї зістала за 10 копійками мідю, що значили три з половиною копійки на срібло, й так досї задержав ся у нас по селах сей рахунок на гривнї (семигривенник — двадцять копійок).

 

Се декого бентежило, коли зайшла мова про поверненнє нашої старої монетної одиницї, яка вже вона, мовляв, наша, коли побувала в московських руках і там стала гривенником, — як його робити половиною карбованця. Але так не можна міркувати.

 

Не одно наше побувало в московських руках і набрало там иншого значіння, але коли воно наше й нам потрібне, то як нам його цурати ся? І козак наш, борець за волю й рівність, вернув ся до нас у видї московського козака з нагайкою, призначеною на те, щоб розгоняти народ. Та ми того не злякали ся й козацького імени не відрікли ся! Колись поруч нашого Переяслава, Галича, Либеди, Золотих Воріт київських зявили ся Переяслави, Галичі, Золоті Ворота на Московщинї, там називали городи й місцевости на взірець Київщини. Чи нам через се переміняти свої питоменні назви, що такі зявили ся на Московщинї?

 

Нї, наше зістаєть ся нашим і, коли воно нам потрібне, ми можемо ним покористувати ся і надати йому свій зміст, не зважаючи на те, який зміст хто десь колись в нього вкладав. Коли нам треба своєї монетної одиницї, на що нам назвати її полтиною, коповиком, короною, маркою, франком, коли у нас була своя стара назва, дарма, що вона була в чиїмсь чужім уживанню.

 

Иншої грошевої одиницї у нас не було крім гривнї, — їй годить ся й бути нашою монетною одиницею. Була вона одиницею за нашої старої держави, нехай буде й за нової.

 

Злетїла вона була з фунта на пів фунта срібла, до трьох копійок мідю, вартости фунта хлїба, зможе й підняти ся до вартости пів карбованця. А вже й так ми мали гривню, рівну трьом копійкам, і гривню чи гривенник, рівну десяти копійкам. Нїчого, розбирали ся люде. Розберуть ся й тепер дуже скоро й не помішають московського гривенника з українською гривнею.

 

Люде розбирають ся в грошах дуже скоро. І однаково прийдеть ся розбирати ся в українських карбованцях і в николївках, в керенках, московських грошах золотих, срібних і паперових; в ріжницях курсу на них всяку всячину. Що в тій монетній замішанинї, яка неминуче буде якийсь час та вже й тепер є, може орієнтуванню у вартости й цїнї нової української гривнї? Прийде легше, як що небудь, і власне раз виведе з усякого замішання саме тому, що уся зовсїм нова одиниця.

 

Приближно вона відповідатиме нїмецькій марцї й анґлїйському шілїнґови, золота двадцяти-гривенна монета анґлїйському фунтови стерлїнґів. 80 гривень приближно відповідатиме 100 франкам, 100 австрійським коронам, 100 італїйським лїрам. Завданнєм нашої фінансової полїтики мусить бути те, щоб такий курс мали наші паперові гроші, себто щоб наш кредитовий білєт на 20 гривень дїйсно відповідав золотій монетї в 20 гривень, а тодї відповідатиме анґлїйському фунтови й золотому двадцяти-марковикови й наш паперовий кредитовий білєт на 20 гривень. Сього треба досягти й тодї наша гривня буде в честї та поважанню.

 

(Нар. Воля).

 

[Вістник полїтики, лїтератури й життя]

07.04.1918