Проблема в тому, що маючи свою повноцінну державу в княжу добу, ми не мали грошей, не карбували монети.

На нашій території, бодай би на території Київщини і галицько-волинських земель монети відомі у значній кількості ще з III-IV століть нашої ери – це римські монети (кожен колекціонер має хоча б одну або кілька римських монет). Значно раніше вони також були.

Як ми згадаємо, карбували монети наші князі Володимир, Ярослав, Святополк. Але всі нумізмати кажуть в один голос, що вони не брали якоїсь значної  участі в грошовому обігу, і через це, напевно, не було потреби в дальшому їх карбуванні. Ця проблема вимагає більш глибокого вивчення.

Навколо нас були сусіди, які карбували власні монети. Візантія – це класичні монети, візантійський «безант» – це є «долар середньовіччя». Наші контакти з Візантією були досить жвавими (бо примушувало життя) – торгівельні, культурні, релігійні і т. д. Але вказують на Волзьку Болгарію, яка досить віддалена від основних центрів, що вона вже в X столітті карбувала власну монету.

Моя доповідь буде присвячена спробі ідентифікувати одну з монет, яку, як я вважаю, карбували в Галицько-Волинській державі (або Руському королівстві). Ідеться про мідні денарії з написом «Юрія».

На конференції, яка була у Львівській політехніці три роки тому, я виступив з доповіддю: «Який Юрій карбував монети?». Йшлося про срібні монети з написом «Юрієвъ», всередині якої був хрест, а з другого боку був варіант знаку Рюриковичів – тризуб. Польський нумізмат Борис Пашкевич постав перед вибором, і вирішив, що цю монету міг карбувати лише хтось із литовських князів. Оскільки Романовичі монети не карбували, то він почав активні пошуки того, хто б це міг карбувати. І він вирішив, що добрим претендентом на карбування цієї монети є белзький князь Юрій Наримунтович.

У літературі поширена думка, що він почав князювати з 1352 року, але справді надійний факт – це 1366 рік (надійна згадка, коли він згадується у Белзі) і до 1377 року. Якщо прийняти гіпотезу Бориса Пашкевича, що цю монету карбував у Белзі Юрій Наримунтович, тоді постає така цікава річ, що він був першим із Гедиміновичів, який почав карбувати монету.

Він не був головним князем. Белз пережив за цей час кілька війн. Територія була не в найкращому стані. Це не була така квітуча територія, яка пізніше чи раніше була. Особливо важкою була облога 1352 року. Пізніше було ще кілька спроб завоювати Белзьке князівство. І впадає в очі ще одна деталь. Починаючи з 1388 року по 1462 рік Белзьким князівством володіли західномазовецькі П’ясти – Земовіт IV і його нащадки. Досить часто, якщо хтось карбував монету, то її продовжували карбувати на цій території. Зокрема, син Земовіта IV, Казимир, князював тільки в Белзі. І теоретично він би мав також карбувати цю монету.

Герб «Погоня»

З іншого боку, в Юрія Наримунтовича геральдичним знаком була «Погоня». Теоретично на його монетах повинна була бути «Погоня», а не такий знак [Рюриковичів]. Самі Романовичі користувалися одним із варіантів знаку Рюриковичів, прорис якого є на перших трьох випусках «Княжої доби». Ця печатка належала попереднику Юрія Болеслава Тройденовича у Львові – князю Юрію Львовичу.

Відповідно, на мою думку, власне цю монету карбував останній галицько-волинський князь Юрій Болеслав Тройденович. Я вважаю, що цю монету він почав карбувати на початку свого князювання. Я тут не наводжу повністю всю аргументацію, яка була дана на конференції в Політехніці.

Монет відомо досить мало. Срібних денаріїв відомо лише чотири. На той час денарій дуже повільно деградував. Вони важать дуже мало – 0,2-0,3 грама (вага, як кажуть, трохи не «повітряна»). Пізніше він карбував ще одну монету срібну: з одного боку якої є літера Ю (аверс), а на реверсі – лев. Власне на зразок цієї монети, на мою думку, Казимир Великий карбував свої монети у Львові.

Руський (львівський) півгріш Казимира III

У 10-му номері «Львівських нумізматичних записок» нумізмат Ростислав Саввов опублікував статтю «Нова монета Белзького князівства». Він ще тоді не знав про мої спроби ідентифікації цієї монети Юрію Болеславу Тройденовичу. І він доводить також, що цю монету карбував Юрій Наримунтович.

Що таке мідна монета? Мідна монети є все-таки унікумом в європейській нумізматичній традиції. В Західній Європі мідну монету в цей час не використовували, використовували в Візантії. Звичайно, під час хрестових походів європейці познайомились з візантійською монетою і багато що скопіювали. На наші території також доходили візантійські монети, зокрема, і мідні монети, але вже в цей час (в XIV столітті) цей потік помітно зменшився.

Боратинки: литовська – вгорі, польська – внизу.

Мідну монету в Речі Посполитій почали карбувати вже аж у 60-х роках XVII століття (за Яна Казимира). Цю монету називали «боратинка» в простолюді, і цих монет знаходять дуже багато. У свої шкільні роки мені пощастило їх знайти зо п’ять. Їх було так багато, що таку монету нумізмат міг подарувати безоплатно. Досить багато було підробок. Серед нумізматів побутує вислів: «Таких монет, як гною».

Постає питання: чому у Львові за Юрієм Наримунтовичем почали карбувати мідну монету? Мідна монета, на мою думку, була запозичена із золотоординської монетної справи. У магдебурському привілеї Львова, датованому 1356 роком, серед націй, які проживають у Львові, згадані татари та сарацини. Є ґрунтовна стаття Дашкевича про ідентифікацію чи визначення сарацинів. Я не буду переказувати результати його досліджень. Як би не було, це були східні народи, які тут проживали і брали інтенсивну участь у торгівлі. Сама мідна монета того часу служила розмінною монетою. Крім такої монети, де з одного боку, як я вважаю, знак Юрія Болеслава Тройденовича, а на реверсі – хрест святого Юрія, Юрій Болеслав Тройденович карбував ще одну монету.

П’ять екземплярів надто мало, щоби робити якісь висновки про те, скільки вони важили, які вони були. Вони важать трохи більше за один грам. Карбовані різними штемпелями. Колись на території Золотої Орди і срібні монети, і мідні карбували з дроту – мідного або срібного. Його розплескували, карбували. То ці монети все-таки карбовані за західноєвропейською технологією (на розплющеній блясі). Розплющували бляху і вирізали, вибивали кружечок – і потім штемпель. Відповідно, тут ми бачимо сплав двох традицій на нашій території у Львові – золотоординської і західноєвропейської.

Показали мені ще одну монету мідну, але вона дуже стерта. З одного боку – літера Ю, з другого боку – лев. Звичайно, зараз є технології, що навіть спиляний номер на пістолеті можуть відновити. За такою технологією, можна побачити зовнішній вигляд цієї монети, але я чекаю на наступні знахідки, бо нема куди дітися – сильно працює «чорна» і «сіра археологія», і весь час на ринку з’являється багато «нових» монет. Я ставлю своїм завданням їх скопіювати, зважити, щоби зафіксувати їх для науки.

Мідний денарій Казимира III (1349-1370)

Власно на основі цієї мідної монети Казимир III (Казимир Великий), як прийшов до Львова, почав карбувати також монети. В історіографії є досить різні пояснення, чому він почав карбувати тут, у Львові, мідні монети, а в Кракові він їх не карбував. Як на мене, думка очевидна. Він наслідував ті монети, які карбував Юрій Болеслав Тройденович.

Мідний денарій Володислава Опільського (1372-1378)

Я зараз утримаюсь від того, щоби робити якісь висновки про співвідношення мідної і срібної монети. По-перше, надто мало ми маємо екземплярів срібних монет. Їх потрібно мати кілька десятків, щоби прийти до якихось узагальнень і робити висновки. Проблема в тому, що, крім Казимира, мідні монети ще карбували Владислав Опольський і угорський король Людовік у Львові.

Мені не відомі документи (і нумізматам також), щоби згадувались ці мідні денарії. Відповідно, логічно було би спочатку знати співвідношення мідних монет за Казимира, Владислава Опольського та Людовіка до тогочасних грошей та інших монет, які карбували ці володарі у Львові. Бо я хотів висловити свою гіпотезу про їх співвідношення.

Своїм завданням у цій доповіді я ставлю ідентифікувати цей мідний денарій, на реверсі якого розташований знак Юрія Болеслава Тройденовича, бо монета є дуже добрим показником для відтворення геральдичних знаків, які функціонували на території Галицько-Волинської держави. І, відповідно, сама ця ідентифікація мідної монети показує, що, можливо, навіть було карбування ще за Юрія Львовича, бо вже за Юрія Львовича був цей знаменитій таманський брактеат, який фактично поклав початок цьому всьому. Але він був з дуже обламаними кінцями і не можна конкретніше визначити, що на ньому було написано (на ньому є напис, але він досить обламаний).

Щоби не вводити вас у нумізматичні нетрі, заторкну ще одну цікаву проблематику. Знаходять срібні і золоті гривні, скарби. І в деяких із цих скарбів знаходять мідні гривні. Серед частини нумізматів побутує думка, що це є підробки, фальсифікати. Просто були вкриті сріблом, сріблизна обсипалася і, відповідно, залишилась просто мідна гривня. В деяких випадках таке могло бути, але, на мою думку, ці мідні гривні є добрим датуючим матеріалом власне для цих скарбів. Бо мідні гривні могли попасти в скарби тільки вже після монголо-татарської навали. У Золотій Орді була така особливість: якщо ти привозив якусь частину міді, тобі давали певну кількість мідних монет. Відповідно, була така традиція і нашій території. Бо, скажімо, у міжвоєнний період (20-30-ті роки XX століття) в Варшаві, коли ти привіз певний злиток золота, тобі за нього видали певну кількість золотих польських монет з Болеславом. Відповідно, ці мідні гривні, які знаходили в скарбах, для цього і використовували. Перш за все і в Золотій Орді, і на нашій території, принісши певну кількість міді, у Львові тобі видали певну кількість мідних монет.

Підсумовуючи, скажу, що на сучасному етапі дослідження грошової системи Галицько-Волинської держави я виділяю 4 види монет:

Першими почали карбувати ще за короля Юрія срібні денарії – анепіграфні (тобто, без написів), з одного боку яких – хрест святого Юрія на аверсі, а на реверсі – лев.

Пізніше карбувалися монети (як срібні, так і мідні), про які я говорив, – з одного боку на яких хрест і напис «Юрієв» («Юріїв денарій»).

І наприкінці князювання Юрія Болеслава Тройденовича карбувалися срібні денарії, з одного боку на яких – літера Ю, а з другого боку – лев. Цю монету також приписували дуже багато кому, бо вважали, що на нашій території таку монету не могли карбувати. Як на мене, те що на зразок її Казимир карбував свої монети, досить очевидно свідчить, що вона карбувалась на нашій території.

Наша монетна система, як я бачу на сучасному етапі досліджень, була амальгамою, сплавом, запозичила ті чи інші риси від західноєвропейської і від східної, золотоординської. Наступні дослідження, сподіваюсь, покажуть нові екземпляри монет і багато що пояснять в цій монетній системі Галицько-Волинської держави.

Було прочитане 1 березня 2018 року на науковому семінарі Історичної комісії НТШ «Галицько-Волинська держава у світлі сучасних досліджень» (Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАНУ).