Археологічні розкопки, здійснені на початку червня у найстарішому місті Львівщини – Белзі, – засвідчили, що це містечко на півночі Львівщини є ще давнішим, ніж вважалося дотепер. На території урочища Замочок історики розкопали дерев'яні конструкції оборонного валу та частоколу, які попередньо датуються кінцем Х – початком ХІ ст. Ці знахідки відсилають нас до тієї епохи в історії Белза, яка передувала першій письмовій згадці про місто (1030). Археологи оцінюють результати розкопок як сенсаційні.
Перша письмова згадка про Белз датується 1030 роком. Літописець занотував у «Повісті врем'яних літ» хронологію: «6538 рік – Ярослав Белз узяв, і родився Ярославу четвертий син, і нарік ім'я йому Всеволод». У літопису йдеться про похід Ярослава з братом Мстиславом на поляків – саме під час тієї «офензиви» князь відвоював Белз, а пізніше і Червенські міста.
Розкопки провадилися в урочищі Замочок, на території дитинця. Тисячу років тому тут постали перші фортифікації, невдовзі там звели замок. Сьогодні на території дитинця стоять Миколаївська церква та каплиця Святого Валентина, де зберігається копія відомої ікони Матері Божої Ченстоховської (Белзької). Дитинець пережив уже дуже багато розкопок, та цього разу археологи вирішили дослідити ще не займану ділянку південно-західної частини городища.
«Коли починали дослідження, то не ставили за мету відшукати найстаріші оборонні укріплення, – розповідає в коментарі «Z» історик Віталій Ляска, науковий керівник проекту «Локальна історія». – Закладаючи розкоп на дитинці, ми сподівалися натрапити на мощену деревом вулицю, котру знайшли там у 1980-х роках. Виглядало, що вона мала би вести саме до південно-західної частини дитинця. Перше, що нас здивувало, – перепад висот. У північній частині дитинця дерев'яну вулицю знайшли на двометровій глибині, а в нас тут доходило аж до трьох метрів. Коли ми були на двох метрах, то вже гадали, що нічого з того не вийде. Але зрештою натрапили на залишки дерев'яних укріплень і на валоподібний насип».
Дерев'яні конструкції валу та частокіл, датовані кінцем Х – початком ХІ ст.
Поряд із дерев'яними укріпленнями археологи знайшли чимало фраґментів горщиків, кістяні вироби, залізний ніж та наконечник стріли. Саме за характерними властивостями керамічних уламків вдалося встановити вік оборонних споруд: кінець Х – початок ХІ ст. «Визначальна характеристика для датування – це вінець горщика. У цьому випадку йдеться про карнизоподібний, або манжетоподібний вінець, слабо виражене завершення горщика. Такі горщики є характерними для поселень Русі у X–XI столітті. Кераміка – найбільш масовий датуючий матеріал в археології», – пояснює Віталій Ляска. Археологи запевняють, що похибка становить не більше 50 років.
Наразі науковці не поспішають з висновками щодо призначення дерев'яних конструкцій. «Одразу за валом ми знайшли частокіл. Велике питання, що це є. На перший погляд здавалося, що саме частокіл. Але між стовпами – значна дистанція, тобто це, ймовірно, опори», – коментує Ляска.
Горщик з попередніх археологічних досліджень Белза
Ще в 1930-х роках у тій-таки південно-західній частині дитинця провадив розкопки відомий археолог Ярослав Пастернак. Йому теж вдалося знайти фраґменти частоколу, щоправда, він не залишив детальної інформації ані про конкретне розташування своєї знахідки, ані про особливості конструкції. «Виглядає на те, що ми натрапили на іншу ділянку того самого валу, який колись досліджував Пастернак, – каже Віталій Ляска. – Вал іде нехарактерно – він закручується півколом, і ми потрапили саме на цей закрут. Наразі ми маємо зведений план розкопів у Белзі. Цього року ми охопили лише частинку валу – треба його повністю "розрізати", тоді отримаємо детальнішу інформацію. Окрім того, хотілося б натрапити на храм тієї доби».
Віталій ЛЯСКА:
«Були підозри, що Белз у 1030-му – це вигадка літописця»
- Віталію, поясніть, в чому полягає цінність знахідки саме в контексті датування історії міста. Якщо ми маємо відомості, що в 1030 році Белз уже стояв як місто, отже, усвідомлюємо, що він виник задовго перед тим: на час згадки в літопису місто мусило мати достатньо інфраструктури та населення для того, щоб бути зауваженим літописцем.
- Найдавніші літописні зводи, які в нас укладалися до кінця XI століття, і їх потім Нестор зводив у «Повість врем'яних літ», – ці зводи укладалися не з позиції сучасника тих подій, а з погляду людини, яка жила пізніше. Дуже часто в тих речах трапляється інтерполяція, тобто пізніші засвідчення. Наприклад, про місто Червен літописець пише, що Володимир іде на хорватів, бере Червен і Перемишль, і там є фраза: «…і до сьогоднішнього часу вони під Руссю».
Дуже часто літописець перекладав сучасні реалії на попередню епоху, і щодо Белза, зокрема, в мене були сумніви, чи він справді існував у 1030 році. Річ у тім, що, крім цієї згадки, про Белз далі півтора століття жодних згадок нема – аж 1150 рік. Це дуже велика лакуна, і тут була думка, що літописець хотів підкреслити виняткову вагу київського князя Ярослава Мудрого, який пішов і взяв ті міста, показати, що він відвоював у поляків великої ваги території. Дотеперішня археологія про Белз казала, що укріплення, які там збереглися, датовані другою чвертю XI століття. Довший час у мене була думка, що якраз Ярослав Мудрий заснував Белз. Але розкопки дали змогу зафіксувати найдавніші оборонні споруди, датовані кінцем X – початком XI століття, і ці речі вказують на достовірність першої літописної згадки. Тобто перша писемна згадка отримала археологічну верифікацію.
- Під час розкопок знайшли також уламки візантійських амфор. Як вони туди потрапили?
- Все вказує на те, що Белз, попри не дуже вдале розташування з точки зору природного середовища – він стоїть на острівцях посеред болотистої місцевості, – займав територію, котра мала стратегічний характер. Ймовірно, що Белз виник наприкінці X століття, після походу Володимира на хорватів, властиво, на ці Червенські гради. Він виник на малозалюдненій території, на міжграниччі двох племен – черв'ян і бужан. У такий спосіб ці два ареали зв'язувалися в одне ціле.
Дуже добра аналогія – Львів. Львів виник на початку XIII століття на межі трьох князівств: Перемиського, Звенигородського і Белзького – і був створений для того, щоб нівелювати роль старих центрів. Очевидно, що наприкінці X століття маємо таку саму ситуацію: аби домінувати над іншими центрами, споруджується Белз княжий, який стає вагомою адміністративною одиницею, а невдовзі стає центром князівства. Територія белзького князівства охоплювала площу аж до Львова: маємо згадку про «белзькі поля», коли там «окаянна баба» запалила Холм, і «було видно аж до Львова по белзьких полях» (цитата з Галицько-Волинського літопису: «А сталося так, за гріхи (наші), що загорівся Холм через прокляту бабу […] Полум'я ж було таке, що з цілого краю було видко заграву, навіть зі Львова було видко, по белзьких полях – так сильно горіло». – «Z»).
Археологічні знахідки підкреслюють стратегічне розташування Белза на перетині торгівельних шляхів. Ми знайшли не лише амфори, а й горщики, притаманні для середовища північно-західних слов'ян з Мазовії. Белз був важливою ланкою середньовічного шляху Київ – Краків – Прага – Реґенсбурґ, а також маґістралі, що вела від Балтійського моря до Візантії.
- Як виглядає процедура підтвердження археологічних відкриттів? Який шлях мусить пройти ця знахідка, щоб, умовно кажучи, потрапити в історичні підручники?
- Археологи – найбільш консервативні серед представників усіх історичних дисциплін. Зазвичай провадиться багато роботи: розкопки, розкопки – проте мало наукових публікацій. Ще одна риса археологів – вони відокремлені від історичних інтерпретацій. Тобто археологам простіше написати працю на тему процесів заселення в басейн річки Рата, ніж написати про історію Белзького князівства. У принципі, історики та археологи досліджують те саме, просто мають різні джерела.
Як має відбутися леґітимізація? Важко сказати. Накладається те, що наше суспільство прохолодно ставиться до археологічно-історичної роботи. Завдання історії та археології – відповідати на певні суспільні запити. Не залишатися на сторінках книг чи копати в землі «для себе» – а намагатися робити якісь реконструкції абощо. Ми могли б помріяти про те, щоб в Белзі з'явився археологічний заповідник або скансен, який би дозволив поринути відвідувачам у Середньовіччя. Це дуже перспективне місто з погляду рекреації. Але це мрії. Ми керувалися насамперед науковим запитом.
Ми розуміємо, що стрижневою датою буде 1030 рік як перша писемна згадка, як загальновідомий факт. Всі прекрасно розуміють, що Львів існував і до 1256 року, очевидно, і Белз існував до 1030 року. Все інше – радше наукові дискусії. Сподіваюся, з'являться наукові роботи, які верифікують ці результати. Ми плануємо в наступні роки дослідити іншу ділянку валу, що дасть нам більше інформації. Але вважаю, що ми реалістичні в своїх оцінках.
14.06.2016