Мирослава МАРТИНІВ

Сакральні споруди княжих часів у місті Белз постановили собі віднайти археологи. За даними науковців, протягом усієї історії у нині невеликому містечку було півтора десятка церков. Хоча б декілька з них мали існувати у княжі часи, а, можливо, одна з них навіть була княжою усипальницею.

 

 

Белз має неофіційний статус найдавнішого міста на Львівщині. Сьогодні це невелике провінційне містечко з населенням лише трохи більш як дві тисячі. Багатьом воно відоме як місце паломництва євреїв, і мало хто знає про нього як про місто християнських храмів. Водночас саме тут батьківщина відомої Ченстоховської ікони Божої Матері, або, як її ще називають, Белзької. Історики припускають, що ще в княжі часи тут могло існувати до п’яти храмів. Один з них, очевидно, був на дитинці, як найдавнішому місці, і нині «похований» під фундаментами нової церкви. Ще три церкви існували в трьох урочищах: Климентщина, Монастирище та Трійця, де раніше археологи віднайшли цвинтарі та речі культового призначення. І п’ята святиня, яка може походити ще з княжих часів, припускають дослідники, – церква Спаса. Цього року археологи поставили перед собою амбітну ціль – знайти і дослідити рештки одразу двох храмів – святого Климента та Спаса.

 

«Якщо говорити про Прикарпаття та Волинь, то тут княжі столиці дуже добре досліджені. Маю на увазі Галич, Луцьк, Володимир, Звенигород. Натомість Белз на певному історіографічному маргінесі. Хоча це незаслужено», – говорить історик та науковий керівник проекту «Локальна історія» Віталій Ляска.

 

Власне в рамках проекту «Локальна історія» минулого року у Белзі, на території державного заповідника, розпочали археологічні розкопки за підтримки Української галицької асамблеї.

 

Торік археологам вдалось підтвердити, що літописний Белз на кілька десятків років старший за першу писемну згадку про нього, що належить до 1030 року. Розкопки у 2016 році проводили в урочищі Замочок, на території дитинця, де тисячоліття тому були перші укріплення міста. У 1930-х роках на цьому місці археологічні розкопки провадив відомий український археолог Ярослав Пастернак. Завдяки його дослідженням вдалось локалізувати найдавніші укріплення, але згадки про них у наукових джерелах були дуже лаконічними, а датування – неточними. Торік науковцям вдалось віднайти дерев’яні конструкції оборонного валу та частоколу, які датують кінцем Х – початком ХІ ст., і це дає змогу говорити, що Белз заклали наприкінці Х ст.

 

На історичній арені Белз з’явився на початку XI ст. вже як значне місто західної окраїни Київської Русі. Вперше місто згадане літописцем 1030 року, коли київський князь Ярослав Мудрий здiйснив похiд проти польського короля, щоб вiдвоювати Червенськi гради, і здобув Белз. Найбільший розквіт міста припадає на перелом ХІІ-ХІІІ століть, а після XIII століття Белз стає рядовим містом.

 

«Торік ми розробили програму досліджень сакральних споруд Белза, яка розрахована на п’ять років, – розповідає Віталій Ляска. – Цього року зосередились на пошуку храмів княжої доби. Наразі немає жодного матеріального підтвердження існування сакральних споруд у той час, але, очевидно, вони мусили бути, адже Белз був столицею окремого потужного князівства та серйозним гравцем на етнополітичній мапі західної Волині того часу».

 

Дослідження в урочищі Климентщина фактично стало продовженням робіт ще радянського часу. Тоді там знайшли 35 ексгумаційних поховань, зроблених за християнською традицією. Зараз же археологи виявили румовище (залишки споруди) з перепаленим камінням, керамікою та обмазкою. За попередніми припущеннями дослідників, це залишки однієї з монастирських будівель. На цьому ж місці зафіксовані сліди пожежі, і археологи припускають, що йдеться про відому пожежу ХІІІ століття, у якій згорів монастир.

 

«Очевидно, це не фундамент монастиря, а щось із внутрішньої його забудови», – говорить Віталій Ляска.

 

А от з пошуками другої церкви науковцям не так пощастило. За словами Віталія Ляски, за руською традицією, церкви Спаса завжди мали заміське розташування. Досі історики та архітектори мали одразу дві теорії, де саме у Белзі вона могла бути.

 

«Один з дослідників Белза ще радянського часу, Лев Чачковський, переконував, що вона була у південно-східній частині середмістя, – пояснює археолог Державного історико-культурного заповідника у Белзі Остап Лазурко. – Натомість сучасні дослідники стверджували, що вона має бути у протилежній частині міста – північно-західній. Єдине, що було відомо достеменно з джерел, що церква існувала за єврейськими будинками. Але в обох частинам міста мешкали євреї, тож обидві теорії мали право на існування. Оскільки є припущення, що церква має походити ще з княжих часів, ми спершу взялись за ділянку, де раніше виявляли давньоруський матеріал. Але дві розвідкові траншеї, які ми заклали цього року, не дали нам ані споруд, ані залишків цвинтаря. Тож тепер, очевидно, переконливо можна говорити, що храм має бути в іншій частині міста».

 

Горщик з попередніх археологічних досліджень Белза

 

Разом з тим виконану роботу археолог не вважає марною, адже дослідникам вдалось простежити на ділянці культурний шар Х століття, що підтверджує минулорічні знахідки та дає змогу говорити про історію міста починаючи саме з Х століття. На цьому ж місці археологи виявити дві господарські ями з керамікою ХІ та ХІІІ століть і рештками тваринних кісток.

 

За словами Остапа Лазурка, попри княжий статус Белза, територія міста досліджена сьогодні дуже мало – не більш як 5% від загальної площі.

 

«Оскільки це прикордонне містечко, у часи Радянського Союзу до нього особливої уваги не було. Постійні дослідження тут почали з початку 2000-х років, коли створили Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі. Однак здебільшого їх проводили в межах нинішнього середмістя і пов’язані вони були з реставрацією пам’яток. Натомість планових наукових розкопок не проводили. Сьогодні у Белзі досліджено менше ніж 500 кв. м. Це − мізер, адже площа городища − близько 3 га», − прокоментував Остап Лазурко.

 

За словами Віталія Ляски, цьогорічні дослідження розширили уявлення науковців про просторову структуру долітописного Белза − і наступного року їх продовжать. 

 

«Маємо амбітну мету − підтвердити археологічно роль Белза як релігійного осередку, − коментує Віталій Ляска. − У перспективі хочемо говорити про масштабні дослідження планувальної структури Белза, його матеріальної спадщини та духовної культури».

 

Вже наступного року археологи планують детально дослідити Климентщину та знайти фундаменти монастиря і все ж відшукати церкву Спаса.

 

 

20.07.2017