Рускі посли в радї державній.

В минувшій сесії, так як і в двох попередних, не всї рускі посли ради державної тримали ся разом. Одинокій буковиньско-рускій посол, д-р Волян належав і дальше до клюбу Гогенварта, сїм руских послів з Галичини творили, як і передше, свій "рускій Клюб".

О дїяльности д-ра Воляна не можемо нїчого сказати, бо єї нїколи, нїгде і в нїчім не було видко. Не чути було єго голосу анї в палатї, анї, о скілько можна знати, в комісіях, анї в клюбі. До клюбу ґр. Гогенварта належали з Буковини і румуньскі посли: ті уміли визискувати впливи предсїдателя клюбу в користь Румунів а в некористь Русинів; обовязком д-ра Воляна було того рода заходи неутралізувати, а коли-б єго змаганє оказало ся безуспішним, з такого клюбу виступити. Сего д-р Волян не зробив. В палатї-ж і в комісіях в интересї буковиньских Русинів промовляли рускі посли з Галичини.

Дїяльність послів обявляє ся именно в парляментї, але она може обявляти ся і по-за парляментом. О позапарляментарній дїяльности руских послів в минувшій сесії ми мало знаємо; ми чули тілько, що декотрим міністрам, именно Гавчови і Шенборнови, представлювані були деякі потреби і кривди руского народу. Успіх сего покаже аж будучність, бо самі зичливі слова, розуміє ся, не можуть мати великої ваги.

Парляментарна дїяльність руских послів з Галичини обявляла ся в комісіях і в повній палатї. Кождий з руских послів належав до одної або й до більше комісій. Найважнїйша зі всїх комісій єсть комісія буджетова. Однакож не можна в нїй, як н. пр. в буджетовій комісії соймовій, переперти вставленє або підвисшенє суми на яку потребу: тої процедури в віденьскім парляментї нема, там внесеня на робленє або збільшенє якого видатку все виходять від правительства, хотя часом за попередною принукою комісії. Буджетова комісія парляментарна не призволяє тілько на видатки, котрі їй здають ся непотрібними або за великими; але і се досить рідко трафляє ся. Більше нагоди єсть в комісії, при ухвалюваню поодиноких позицій буджету різних міністерству порушити не одну потребу або кривду народу і спонукати міністрів або инших заступників правительства до даваня сейчас відповіди, що в повній палатї не так часто дїє ся.

До комісії буджетової належить з руского клюбу п. Романчук. З віденьских часописей знаємо, що він промовляв там досить часто о потребах руского народу. Так говорив він о шкільництві, о податках і незаховуваню екзекуційної новелї з 1887 р., о соли, і инших справах. Близше оцїнити тих промов не можемо, бо они подавали ся в прасї лише цїлком коротко, як се дїє ся і взагалї зі всїми бесїдами в комісіях.

В повній палатї обявляє ся дїяльність послів промовами (також враз з ставленєм резолюцій), интерпеляціями і внесенями. На сих двох остатних полях давнїйше рускі посли в радї державній бували або зовсїм безчинні або дуже мало чинні, хоть мали до того завсїгди повну можність. Що-до интерпеляцій н. пр. ми пригадуємо собі тілько одну интерпеляцію о. Озаркевича з 1890 р., а внесень рускі посли нїяких не ставили, хиба внесенє ще Литвиновича з 1861 р., на плаченє послам дїєт. А вже-ж интерпеляції, особливо-ж внесеня, суть дуже важною акцією парляментарною. Бесїда, хотя-би ж найкрасша, перегомонить, а серед множества говореня неодна бесїда буває мало завважана або і зовсїм не зауважана. Интерпеляцією мусить правительство займати ся, розслїджувати єї і дати на ню відповідь, а над тою відповідію, коли она недостаточна а справа важна, може навіть вести ся діскусія (що, правда, лише виїмково трафляє ся). Властивою-ж позитивною роботою в парляментї єсть ставленє внесень, котрі показують не тілько кривду народу і потреби єго взагалї, але й подають спеціяльні способи на усуненє кривд і заспокоєнє потреб, і то в формі, котра найбільше змушує парлямент і правительство час, увагу і працю посвятити піднесеній справі.

Отже в тім взглядї рускій клюб в минувшій сесії війшов на нову дорогу, що мусимо з повним признанєм і цїлим притиском зазначити. П. Романчук поставив интерпеляцію (підписану членами всіх клюбів, окрім польского) в справі селяньскої еміґрації до Россії, п. Підляшецкій интерпеляцію в справі рескрипту намістника о рускім духовеньстві. Наконець п. Романчук поставив внесенє на побільшенє селяньских, именно-ж руских послів в Галичинї.

З руских послів промовляли: п. Романчук в ґенеральній дискусії буджетовій о упослїдженю галицких і буковиньских Русинів взагалї; при фондї диспозиційнім о конечности закона о народностях і реформи виборчої і з спеціяльним виложенєм потреб і жадань Русинів, при школах середних і при провізорії буджетовій на марець; п. Підляшецкій при міністерстві краєвої оборони о руско-польских відносинах і при міністерстві справедливости; п. Барвіньскій при університетах з домаганєм постепенного заложеня руского віддїлу в львівскім університетї і при школах народних; п. Телишевскій при законі фінансовім о тяжкім положеню сельского і маломіского народу в Галичинї.

Взагалї однакож мусимо сказати, що бесїди руских послів трохи менше нас задоволили, як их интерпеляції і внесеня. Після нашої гадки можна було більше кривд руского народу піднести, можна було єго положенє докладнїйше і наведенєм більше фактів виложити, треба було нераз більше рішучо (хотя при тім і поважно) промовляти і треба було у відзивах о відношенях до Поляків заховувати завсїгди властиву міру. Именно гадаємо, що без абсолютної конечности спорів з Поляками зачинати не треба, але єсли говорить ся о руско-польских відносинах, то треба их представити цїлком вірно і оминати як найскрупулятнїйше все, що хоть-би тілько на позір могло видавати ся недостаточним оцїнюванєм ваги рускої справи або надмірною уступчивостію. Що-до попередних наших докорів мусимо признати на оправданє наших послів, що неждана недуга п. Телишевского була для них дуже значною перепоною і що руска публика за мало матеріялу подає своїм нослам, за мало вірних і докладно описаних фактів, в порівнаню н. пр. до, правда, далеко висше розвиненої публики ческої або словіньскої.

Наконець ще одно нам впало в очи. На першій интерпеляції руских послів видимо тілько шість підписів членів руского клюбу (Романчука, Телишевского, Підляшецкого, Барвіньского, Мандичевского і Охримовича), на другій интерпеляції лише три підписи (Підляшецкого, Романчука і Телишевского), на внесеню лише шість підписів (Романчука, Телишевского, Барвіньского, Підляшецкого, Брилиньского і Охримовича). А вже-ж кожда руска интерпеляція і кожде руске внесенє повинно мати підписи всїх сїмох членів клюбу! Та й взагалї з стеноґрафічних протоколів видимо, що при именнім голосованю майже нїколи не було всїх руских послів. О декотрих послах чули ми, що навіть довшій час не було их у Відни. Се єсть залишенєм першого посольского обовязку, а клюб, особливо мало численний, мусить через то тратити на вазї.

Ми надїємось, що на будуче рускій клюб, поучений близько дволїтним уже досвідом, позбуде ся ще й тих хиб, котрі ми з огляду на загальний интерес рускій висказати мусїли, і що стане під кождим взглядом вірною і достойною репрезентацією руского народу.

[Дѣло]