Автор – екс-прокурор, менеджер групи “Реформа органів правопорядку” РПР, StateWatch
У законі про НАБУ є одна підзабута норма. У ній не йдеться про повноваження, високі зарплати чи прозорий конкурс. Також примітно, що її не знайти в “тілі” закону: вона “ховається” в його прикінцевих положеннях, прямо біля підпису президента. При тому, що вона є однією з опорних для антикорупційного бюро.
Згадана норма забороняє приймати на службу до НАБУ фахівців, які протягом п’яти років до набрання чинності цим законом працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, МВС, податкової міліції, СБУ, Військової служби правопорядку у Збройних силах України та митних органах.
Будь-хто скаже: це правило має запобігти тому, аби в НАБУ потрапили люди, які, будучи при відповідних повноваженнях до його створення, ніяк не боролися з корупцією.
У цьому є значна доля правди. Проте когнітивні психологи побачать у ній також інший, не менш важливий зміст.
Ще класичні їхні дослідження засвідчили, що навіть дуже короткий практичний досвід у певній справі здатен швидко сконструювати “розумову коробку”. І ледь не найголовнішим висновком досліджень є те, що люди взагалі не усвідомлюють, що у їхній голові з’явилася така “коробка”.
Як правило, її називають життєвим і професійним досвідом. Але насправді “коробка” – це не про минуле. Якраз вона формує припущення, переконання та сподівання, що ними людина керується тут і зараз та через призму яких дивиться на майбутнє.
Саме завдяки припущенням, переконанням та сподіванням мозок людини миттєво тлумачить життєві та професійні ситуації й робить прогнози на майбутнє. Однак, попри значну корисність цієї функції мозку, вона має серйозну ваду – тунельне бачення.
Яким є тунельне бачення українських “правоохоронців”? Насамперед вони не бачать “кордонів” там, де вони є. Натомість бачать там, де їх немає.
Підприємців та економічно активних людей працівники нереформованих органів правопорядку бачать “комерсами”, “шахраями”, “контрабандистами” та “кишенями терористів”. Тобто навіть якщо не брати до уваги нові підприємницькі практики, силовики бачать у підприємництві загрозу, яку потрібно приборкати.
Способи приборкання давно відомі та добре знайомі. До слова, такі речі когнітивні психологи називають скриптами (типовими сценаріями). Дослідча зупинка імпортних операцій, обшуки, арешти банківських рахунків тощо – типові сценарії від працівників СБУ та ДФС.
Очевидно, що в новий, ледь не виключно аналітичний орган, яким зображують НБФБ Ніна Южаніна та її команда, не мають проникнути старі скрипти. Інакше вся ця ініціатива позбавлена будь-якого сенсу.
Проте надійних запобіжників супроти старих “коробок” законопроект №8157 взагалі не містить. Будь-хто з “перевірених” кадрів податкової міліції, “економічного” блоку СБУ чи Національної поліції зможе без проблем потрапити на роботу до НБФБ.
І можу вас запевнити: це ніяк не випадкова хиба законопроекту. На нещодавній зустрічі з експертами Реанімаційного пакету реформ Ніна Петрівна та її команда різко виступили проти “квот”, “антиквот” чи повного обмеження на працю в НБФБ для старих “коробок”. Парламентарка недвозначно підсумувала це так: нам потрібні професіонали.
Тому, бізнесе, зустрічай старі “коробки” в іншій обгортці.
22.03.2018