У незавершеному романі Франца Кафки «Америка», розповідь розпочинається з того, що батьки головного героя Карла Россмана, вирішили відправити до Америки сина, якого звабила служниця, народивши від нього дитину. Відомо, що Кафка ніколи не відвідував Америку, тому твір, як і будь-який твір Кафки, це текст внутрішньої біографії героя, хоча з елементами топоніміки, у нашому випадку Америки. З’ясувалося, що Кафка, пишучи роман, у якому його герой прибуває до США, користувався подорожніми нотатками австрійського письменника Артура Голічера «Amerika Heute und Morgen». Так от, Карл, герой Кафки, запливаючи до Нью-Йоркської затоки, вражений від споглядання статуї Свободи, котра тут стовбичила уже з 1886 року. Мабуть, усіх прибульців, які від початків масового виїзду з Європи плили на кораблях, зустрічала першою-таки Свобода, потім був Елліс Айленд, а далі Нью-Йорк. Пасажирські кораблі запливали до затоки, щоби дістатися до Елліс Айленду, минаючи з лівого боку Статен Айленд з фортифікаційною спорудою Форт Вадсворт і Бруклин з правого. Під час Першої світової війни Форт Вадсворд – важлива оборонна споруда, яка захищала Нью-Йорк, але під час Другої світової Форт втратив своє значення. На самому Елліс Айленді усе було організовано до дрібних деталей: реєстрація прибулих, їдальня, обмінний пункт валюти, спеціальні пороми, якими нові еміґранти діставалися до Гобокена і на Мангеттен. Усього цього у романі Кафки нема, та й зрештою: хіба ця деталізація аж така важлива? Хоча світ складається з дрібниць і деталей.
Такий довгий вступ щодо головнішої історії, яку хочу переповісти, зроблено мною цілком свідомо. По-перше йтиметься про еміґрацію до Америки 1913 року, по-друге, ступити на американський берег у той час, оминувши еміґраційні центри, було просто неможливо, а по-третє, усі прибульці з Європи, з якими доводилося розмовляти, про їхнє перше враження особливо від Нью-Йорка, розповідали, що це незабутнє враження на ціле життя. За час, коли твій корабель чекав своєї черги, стоячи на рейді, можна було побачити ранішній та вечірній Нью-Йорк. І вечірній найбільше вражав.
Але у нашій історії буде також про Філадельфію.
Пишучи книжку «38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше», я натрапив на список пасажирів корабля SS Brandenburg. SS Brandenburg побудовано 1902 року німецькою суднобудівельною компанією Bremer Vulkan. У 1919 році корабель передано англійцям на кошт репарації, а 1922 року – його перейменовано на Hecuba.
У списку дев’ятиста сорока чотирьох пасажирів знайшлися дві пасажирки з села Дубно Лежайського повіту, з Австро-Угорщини. Одна з них – Єва Махно, інша – Анастасія Зєнь. Дівчата плили 1913 року до Філадельфії. Мені було цікаво знайти своє прізвище і знати, що якась моя далека родичка (чи неродичка?) вже на початку двадцятого століття прибула до Америки. Єдине, що затьмарювало мій радісний стан – це те, що ні Єва, ані Анастасія не бачили величі тодішнього Нью-Йорка, бо Філадельфія все ж поступається Нью-Йоркові. А, можливо, це було для молодих дівчат й краще, бо Нью-Йорк приголомшує одразу. А скільки будинків та вулиць було у тому Лежайську?
Отже, корабель увійшов до філадельфійських пристаней. Лінія Бремен – Філадельфія належала до Norddeutscher Lloyd. У Філадельфії та Нью-Йорку було вибудовано спеціальні пірси, до яких пришвартовувалися, курсуючі поміж Європою і Америкою, кораблі.
Корабель SS Brandenburg вирушає у плавання 1913 року з Бремена – на борту 944 пасажири –
зі списку пасажирів видно що майже уся Европа пливе до Америки
пливуть росіяни – євреї – серби – хорвати – литовці – угорці –
і рутенці – сиріч українці – з Галичини громадяни Австро-Угорщини
Може це була мітологічна Европа яка рятувалася на бикові
що називався SS Brandenburg?
Корабель пливе до Філадельфії
Серед пасажирів є дві молодесенькі дівчини:
Махно Єва 18 років неодружена
місце зупинки в Америці – Детройт
та Зєнь Анастасія 18 років неодружена місце остаточної зупинки – Філадельфія,
обидві з села Дубно що неподалік Лєжайська.
Як свідчить статистика: лише п’ять відсотків тодішніх українців-прибульців прямували до Філадельфії, усі інші дев’яносто п’ять – до Нью-Йорка. Чому Єва та Анастасія опинилися на філадельфійській лінії? Мабуть, тому, що Анастасія залишалася у Філадельфії і дівчата не хотіли плисти порізно. Усе могло трапитися у дорозі. Удвох таки безпечніше. Їхню подорож, описану у вірші, можна визнати цілковитою моєю видумкою, як і їхні романтичні стосунки з ровесниками протягом двох тижнів плавби. Мабуть, нічого такого не було. Прибувши до Філадельфії, Єва, очевидно, того ж дня, або за якийсь час купила квиток на потяг, – і подалася до Детройту. Чому до Детройту? – мені невідомо. Можливо, там хтось її чекав родич або ж односелець. Якщо б нині вибиратися з Філадельфії до Детройту потягом, то доведеться теліпатися приблизно дев’ять годин. У 1913 році, найімовірніше, їхалося довше.
Завершувався вірш так:
Єва Махно й Анастасія Зєнь мабуть уже померли
залишившись:
двома рядками у списку пасажирів корабля SS Brandenburg
двома чорними нитками латинських букв
двома чорними смужками диму
попелом і сіллю
зеленою золою цього вірша
важким зітханням споночілої Атлантики
Протягом багатьох років мені кортіло дізнатися: а як склалися американські долі Єви та Анастасії? Бажання виникало, тому інколи я шукав в інтернеті про Єву що-небудь.
І ось нещодавно, переглядаючи матеріали, які уклав Джордж Паппас з Північної Кароліни, він також мій далекий родич, я натрапив на коротку біографію Єви Махно. З’ясувалося, що 28 серпня 1915 року вона одружилася з Набжежним Даніелем (найбільш вірогідно, що Набережний Данило) у Детройті. У них 6 жовтня 1916 року народився син Джон (Іван) Набжежний. Єва розлучилася з Набжежним у 1941 році, а 11 серпня цього ж року одружилася вдруге з Леоном Стефаняком.
І тут виявилася розгадка моїх невдалих пошуків – спочатку перший шлюб, а потім другий зашифрував місця перебування Єви в Америці. Я шукав її за прізвищем Махно, а вона змінювала своє дівоче аж два рази. У 1960 році Єва з чоловіком Леоном переїхала до Арізони і поселился у Марікопі, (частина міста Фенікс). У Арізоні вона прожила сімнадцять років і померла у 1977 році. У клепсидрі, поміщеній у місцевій арізонській газеті, було сказано, що належала до української католицької церкви.
Про Анастасію не знаю нічого. Можливо, виясниться і її американська одісея.
знимка Anatoliy Babiychuk/Bildrecht
24.02.2018