Наближення виборів Президента України у березні 2019 року актуалізує для частини «живих» українських партій задачу висунення свого власного кандидата шляхом проведення внутрішньопартійних праймеріз. По-перше, це може стати тією родзинкою, яка дозволить суттєво підвищити пізнаваність партії та, відповідно, збільшити кількість отриманих голосів на виборах; а по-друге, нечасто, але буває так, що кількість претендентів, членів однієї української партії, стати єдиним кандидатом від неї перевищує одну особу.
Праймеріз — це попередні вибори, на яких обирається один кандидат від партії. Зміст праймеріз полягає в тому, щоб кандидати від однієї партії не відбирали один в одного голоси на основних виборах, оскільки їхній електорат, як правило, близький. Праймеріз особливо часто використовують у США. Попередні вибори проводять також у Великій Британії, Ізраїлі, Іспанії, з 2005 року — в Італії, з 2006-го — у Франції.
Праймеріз як внутрішньопартійне голосування для виставлення кандидатів від партії на вибори використовувалося в багатьох штатах США на початку 20 століття як засіб демократизації партійних структур шляхом передачі права вибору кандидатів електорату замість партійних лідерів.
Значення праймеріз у США полягає у тому, що вони суттєво послаблюють вплив істеблішменту обох партій на прийняття рішень щодо визначення кандидатів.
Окрім того, інститут праймеріз був спочатку введений для того, щоб обмежити вплив місцевих партійних керівників, який вони мали при відборі кандидатів.
Таким чином основною метою запровадження праймеріз у країнах західної демократії було подолання негативних наслідків дії закону олігархізації Міхельса, які, кажучи узагальнено, полягають у концентрації влади в руках партійної верхівки при одночасній пасивації партійного загалу.
Це дає підстави вважати, що потреба запровадження праймеріз у системно уражених наслідками цього закону українських політичних партіях давно перезріла.
Однак поряд із позитивними можливостями, запровадження праймеріз в українських політичних партіях без їх адаптації до національних реалій має ряд серйозних загроз.
На нашу думку, основною з них є відсутність запобіжників від можливого застосування кандидатами у процесі внутріпартійного змагання стосовно конкурентів повного набору стратегем Сунь-дзи, що викладені в його книзі «Мистецтво війни».
У західних демократіях таким запобіжником є загальновизнана, зовнішня по відношенню до партій, протестантська етика як один із наріжних каменів успіху капіталізму. Саме вона стримує прагнення учасників праймеріз «закатати в асфальт» своїх конкурентів-однопартійців.
Відсутність такого роду запобіжників є характерною ознакою посттоталітарних держав, однією з яких і є Україна. Тому запровадження праймеріз в українських політичних партіях у такому ж вигляді, як, наприклад, у партіях США, призведе до прискорення катастрофічного процесу їх дроблення та, відповідно, ще більшої фрагментації українських політичних еліт.
Окрім того, проведення праймеріз у США максимально справедливо вирішує проблему концентрації великої кількості перспективних політиків у тісних рамках двох найбільших політичних партій. У таких умовах ці політики жорстко конкурують між собою за обмежений ресурс – можливість представляти партію на виборах.
В Україні спостерігається протилежна тенденція – через патологічну нездатність домовитися кожен амбітний політик намагається створити власну партію імені себе в прямому і/або в переносному сенсі, що відразу перетворює у фарс запровадження в ній будь-яких інституційних механізмів демократизації організацій, включно з праймеріз.
Тому при адаптації праймеріз до українських реалій під час їх запровадження в національних політичних партіях особливу увагу слід приділити правилам, за якими вони будуть проводитися. Ці правила зумовлюють відтворення певних однотипних ситуацій взаємодії кандидатів між собою та членами партії.
У свою чергу, ці ситуації визначають тип гри, за правилами якої взаємодіятимуть кандидати – чи це буде гра з нульовою сумою, коли виграш цілком і повністю дістається одному з них за рахунок програшу всіх інших, чи це буде гра з ненульовою сумою, в якій гравці прагнуть одержати вигоду, співпрацюючи один з одним.
В той же час, ці правила визначатимуть рівень справедливості проведеного праймеріз та, відповідно, леґітимність його результату в очах кандидатів, що програли, і партійного загалу в цілому.
У свою чергу, справедливість і леґітимність результату посилять поле довіри всередині організації та забезпечать готовність інших кандидатів і рядових членів партії активно долучитися до проведення виборчої кампанії.
І навпаки, відчуття несправедливості та нелеґітимність результату праймеріз в очах її членів руйнуватимуть партію зсередини через втрату довіри до її лідерів та, відповідно, пасивацію партійного загалу.
Для управління ситуаціями взаємодії кандидатів та членів партії під час проведення праймеріз пропонуємо скористатися розробленою нами методикою колективної безконфліктної роботи великих груп людей у динамічній мережі.
Пропонована методика на системному рівні здатна забезпечити утримання учасників конкурентної взаємодії у позиціях «рівний з рівним» та спонукати їх до співпраці, одночасно унеможливлюючи переростання конкуренції у конфронтацію.
Використання методики колективної роботи в динамічній мережі зумовлює наступний покроковий порядок проведення праймеріз в українських політичних партіях:
Крок перший. Висунення та самовисунення кандидатів на пост Президента України – членів партії. Кількість необмежена.
Термін: 1 тиждень. Результат: список кандидатів у Президенти.
Крок другий. Відкрите рейтингове голосування за висунутих кандидатів всіма членами партії через її сайт з публікацією списків тих, хто віддав свій голос за конкретного кандидата.
Термін: 1 день. Результат: 3–7 кандидатів із найбільшим рейтингом, які продовжать участь у праймеріз.
Крок третій. Обрання зборами місцевих партійних осередків делегатів конференцій обласних партійних організацій з питань підготовки та проведення праймеріз.
Термін: 3 тижні. Результат: персональний склад обласних партійних конференцій.
Крок четвертий. Обрання вибірників на конференціях обласних партійних організацій пропорційно до числа членів та вироблення списку пріоритетів програми кандидата на пост Президента України від партії.
Пропорція визначається, виходячи з оптимального числа учасників з’їзду вибірників (50–100 осіб) шляхом ділення загальної кількості членів партії на це число. Наприклад, якщо число членів партії становить 1000 осіб, а кількість учасників з’їзду виборців прийнято 50, то кількість вибірників складе один від 20 членів партії.
Очевидно, що за такого підходу наявність тисяч віртуальних членів обласних партійних організацій деяких українських партій суттєво спотворить результати проведених ними праймеріз. Тому пропонований підхід більше підходить для українських партій з реальними членами.
Для максимального залучення всіх делегатів обласних конференцій партії до процесу вироблення, обговорення та прийняття списку пріоритетів програми кандидата на пост Президента України варто використовувати методику колективної роботи в динамічній мережі.
Термін: один-три тижні. Результат: особовий склад вибірників, список пріоритетів програми кандидата в Президенти України від політичної партії.
Крок п’ятий. Проведення з’їзду вибірників з наступним порядком роботи:
- Проведення пленарного засідання для постановки задачі з написання проекту програми кандидата на пост Президента України від партії.
- Проведення стратегічної сесії в динамічній мережі (на практиці це відбувається так) з метою вироблення проекту програми кандидата на пост Президента України від партії. Профільні групи динамічної мережі формуються у відповідності до кількості розділів майбутнього проекту програми, участь кандидатів у роботі конкретних профільних груп визначається жеребкуванням.
- Проведення пленарного засідання для представлення кандидатами результатів роботи своєї профільної групи з наповнення відповідного розділу проекту програми.
- Проведення шляхом таємного голосування виборів кандидата на пост Президента України від партії та претендентів на отримання кількох найбільш високих посад у разі його перемоги на загальнонаціональних виборах.
Фактично, у такий спосіб з-поміж 5–7 наявних кандидатів шляхом таємного голосування визначаються 3–5 із найвищим рейтингом, перший з яких і стане кандидатом на пост Президента України від партії.
Термін реалізації п’ятого кроку: 1 день (за наявності ресурсів та можливості і з метою зміцнення поля довіри всередині партії – 2 або 3 дні). Результат: кандидат на пост Президента України від партії, проект його програми, претенденти на кілька найвищих посад у разі його перемоги на загальнонаціональних виборах.
Крок шостий. Проведення з’їзду партії, який без змін затверджує результати роботи з’їзду вибірників та приймає на основі виробленого ними проекту програму кандидата в Президенти України, оголошує початок виборчої кампанії партії, створює штаби, починає збір коштів та вчиняє інші передбачені законодавством дії для забезпечення участі свого кандидата у виборах.
Термін реалізації: у відповідності до чинного виборчого законодавства. Результат: повноцінна участь кандидата в Президенти України від партії у виборах.
Множинна комунікація кандидатів та учасників з’їзду вибірників у процесі їх колективної роботи у форматі динамічної мережі над проектом програми в умовах жорсткої конкуренції ідей за відсутності особистісних та міжгрупових конфліктів дасть змогу першим проявити свої кращі сторони та не дозволить приховати недоліки, а другим – зробити свій вибір на підставі особистого досвіду взаємодії з кандидатами безпосередньо у процесі спільної практичної діяльності.
Це стане запорукою справедливості проведених праймеріз та леґітимності отриманих результатів, що забезпечить цілісність партії, підвищить її ефективність та результативність, створить основу електорального успіху на поточних і наступних виборах.
А головне – це може стати передвісником появи в Україні якісно нових політичних партій, що набули здатність генерувати внутрішню етику.
Тарас Плахтій, незалежний дослідник.
23.02.2018