Синки-базарники.

В. Винниченко видав такий листок, п. з.:

Істінно-руські большевики і сини України!

А кадети собі тихенько підхіхікують та сласно протирають руки, дивлячись, як з півночи "єдіної, нєдєлїмої, брюхатої матушки Росії" пре на "самочинную, крамольную" Україну "разухабистий", розхрістаний, істінно-руський большевик. Ще не вмерла "брюхатая матушка", ще вона панує. Істінно-руський молодець-большевик рознесе на тріски всї "самоопредѣленія вплоть до полнаго присоєдиненія к єдиной, недѣлимой". Розмете, розграбує, понищить, напєть ся до нестями, вигидить круг себе все і пяний, зогиджений упаде й закачанїє. А тодї тихенько, підхіхікуючи, прийде в лякованих черевичках кадет, приколе істінно-руського большевика, а на його місце поставить істінно-руського чорносотенця. І візьмуть вони тодї знасилувану, зогиджену, винищену большевиком красуню "крамольницю", Україну, візьмуть її за прекрасні коси і потягнуть туди, де й була вона 250 лїт, у "тюрму народів", "брюхатую, єдіную, нєдєлїмую Русь".

А щож наші землячки? А щож наше воїнство, яке так палко, так пекуче любить "бідну Неньку-Україну?" Чом же воно не кричить болем муки, образи і лютої скорби за честь і щастє своєї Матері?.. Де воно, те славне вояцтво України, сини запльованої, знасилованої істінно-руськими молодцями Неньки? Ах, синки пяненькі лускають насїння в казармах, продають на базарах папіроси і ходять під ручки з істінно-руськими большевиками! Молодцї-хохлики, молодцї-ребята! Істінно-руський пан кадет вам потім піднесе добру порцію... березової каші.

Лускайте насїннячко, сини України, пацайте пяними ногами по казармах, — колись лускатимете ви инше насїннє, яке виросте з вашої ласки до Рідної Країни! А виросте! Бо вже дуже не мила істінно-руському большевику Українська Центральна Рада. Аж пінить ся гевал, аж синїє та кричить: долой і буржуазну, і контр-революційну, і таку, і сяку Центральну Раду! А чи бачив же він своїми пяними очима саму "буржуазну" Раду? Яка вона, які буржуї в нїй сидять? Чи хотїв же він її бачити? Чи поспитав у самої України?

Та на віщо те йому? Хиба йому Рада потрібна? Хиба він правди шукає? Большевику не треба самої України, треба українського хлїба, цукру, вугля, мяса. І недурно то істінно-руський молодець, так само, як істінно-руський буржуй-кадет, так цупко хапають ся насамперед за Харківщину та Катеринославщину, недурно вони старають ся ударити в саме серце України. Та не диво з большевика, не диво з кадета, не диво з усїх явних і тайних ворогів України. Всїм ясно, чого вони хочуть?

А чого хочуть наші бідні, нещасні, задурені большевицьким ґвалтом хохлики. Чи вони не поспитають у свого народу, у своєї Матері-України, що то за Рада? Чого вона хоче, чим болїє, до чого тягнеть ся всею душею? Нехай прийдуть, нехай грізно, нехай з болем гукнуть її: а ну давай сюди панів-буржуїв та ґенералів, що засїдають у тебе. І побачать тодї синки-базарники, що дурили їх большевицькі молодцї, що оббрехали вони мужицьку й робітничу Україну, що не може поневолена, ограбована царями та панами невольниця на світанку своєї волї кликати на раду тих самих панів та ґенералів, що мордували, ганьбили і нищили її. І соромно стане синкам-базарникам, як вийдуть на їхній грізний крик із Ради замісць буржуїв їхнї брати селяне та робітники, і може, обіллєть ся серце їм гнївом на істінно-руських молодцїв, що так дурили їх. Та чи прийдуть же ті синки? Чи поспитають? Яке їм дїло до України, до Рідного Краю, до долї свого окраденого, мужицького, знасилуваного всякими панами народу?

Вони мають повні кишенї насїння, вони похожають собі по базарах, слухають істінно-руських молодцїв і разом з ними лають в батька і в матір і свій нарід і своїх братів-робітників у Центральній Радї і розчавлену, ограбовану, знасилувану пяними большевиками Матїр-Україну:

Честь вам, синки-базарники!

[Вістник полїтики, лїтератури й життя]