Не про події на фронті чи в міжнародній політиці тут згадка, але про подію, що торкається безпосередньо нас в Генеральній Губернії і має для нас превелике значіння — про спис населення в дні 1. березня 1943 р. Списи населення — т. зв. конскрипції — відомі давно в історії. Знала їх старинна Греція, знала їх і римська імперія. В Греції переводили їх для адміністраційно-політичних цілей, частинно й для фіскальних, в Римі і його численних кольоніях теж з тією самою метою, а в кольоніях передусім для збірки податків. У середньовіччі і пізніше списи населення переводили гол. міста для своєї господарської політики. Очевидно, були вони неточні і фраґментаричні, не обіймали широких ділянок життя та не були джерелом для наукових дослідів. Наука статистики в сучасному розумінні була тоді не відома. Щойно після великої французької революції й наполіонських воєн та політичних і соціяльних змін з новим капіталістичним устроєм і т. зв. демократизацією публичного життя та зросту державних впливів і завдань з розбудовою новочасного державного адміністраційного апарату при введенні загальної військової служби вийшла потреба переводити періодично списи населення. В першу чергу йшло про військові інтереси далі про податки та інші завдання, зв'язані з державною і місцевою адміністрацією та з господарськими і соціяльними справами. Цифрово старалися охопити можливо як найширші ділянки життя, що їх можна висловити цифрами. Повстала нова ділянка науки — статистика, що науковою методою опрацьовувала зібраний сирий статистичний матеріял. Науковці робили на основі цього матеріялу певні наукові висновки, з яких користали публіцисти і державна та самоуправна адміністрація у своїй практичній політиці в ділянці загально-політичної адміністрації — усякі вибори і голосування, в національній і віроісповідній, освітно-шкільній, господарській, санітарній і на широкому соціяльному полі. Статистичні цифри і висновки з них були основою до тактичних ходів політики влади і тих груп громадянства, що її піддержували. Ті ходи були головно наявні у ділянці національній в державах з національно мішаним населенням і в соціяльній, як що йшло про слабші економічно верстви населення.
Статистика, як прикладна наука — передусім для практичних цілей була нераз предметом зловживань і спекуляції "власть імущих". Це торкається в першу чергу національного питання. Щоб мати бажані цифрові аргументи, її нераз фальшували ті, що переводили спис. Доказом цього національна статистика Галичини за Австрії, непольських земель за недавньої Польщі, а клясичним прикладом великанського фальшування — статистика совітів. Вірні висновки можна переводити тільки на основі статистики, що її органи уряду перевели безсторонньо, обхоплюючи цифрово поодинокі явища так, як вони в дійсному житті відбулися. Перший загальний спис на новочасних основах переведено в Австрії в 1869 р., опісля в 1880 і дальше що-десять літ; останній спис був в 1910 р., але його повних вислідів після поодиноких місцевостей (у т. зв. ґемайнделєксіконах) подрібно вже не розроблено і не оголошено. Останній т. зв. "ґемайнделєксікон" для Галичини маємо на основі перепису з 1900 р. Крім Центральної Статистичної Комісії у Відні, що офіційно опрацьовувала сирий статистичний матеріял цілої держави і його оголошувала, було у Львові Статистичне Бюро при Краєвому Виділі, що видало друком багато статистичного матеріялу, між іншим й дуже обширну статистичну студію про національні і віроісповідні відносини Галичини проф. львівського університету д-ра Юзефа Бузека з двома великими кольоровими мапами на основі спису з 1900 р.*). Студія супроти нас з тенденційним характером. Попри відоме фальшування вислідів виборів у Галичині (галицькі вибори) польська адміністрація в Галичині за австрійських часів, що переводила загальний спис при помочі відповідно дібраних конскрипційних комісарів — виключно поляків, масово теж фальшувала і висліди спису. Мета — штучне збільшення на папері числа поляків коштом українців. Як польські записували цілі українські села і смуги краю, збільшуючи в поодиноких повітах дуже значно абсолютну і відсоткову цифру поляків. Так абсолютну і відсоткову цифру поляків. Так сфальшована статистика мала опісля відємні для нас наслідки на різних ділянках публичного життя — головно в шкільництві і при розділі виборчих мандатів. Масове фальшування конскрипції в Галичині в нашу некористь виказали свого часу наші дослідники статистики і публіцисти, передусім д-р Вол. Охримович, проф. д-р Стан. Дністрянський і д-р Михайло Лозинський.
Фальшування загального перепису в національній ділянці перейняла і нова Польща. Як сфальшовано загальний перепис у Польщі в 1921 р. і 1931 р. на нашу шкоду, виказав цифрово проф. д-р Вол. Кубійович і що свого часу оголошено в українській пресі. На території Холмщини і Підляшшя загальний спис за російських часів — і це був одинокий — переведено в 1897 р. Тут такого фальшування, як в Галичині за Австрії нема і на її основі легко устійнити цифру нашого населення, перемінивши слово "русскій" на українець. Національну і віроісповідну статистику Холмщини і Підляшшя розробив подрібно після поодиноких громад і парохій професор варшавського університету В.Д. Францев у своїй студії, що вийшла у Варшаві накладом Холмського Свято-Богородичного Братства п. з. "Карты русскаго и православнаго населенія Холмской Руси съ статистическими таблицами къ нимъ". Вона спиралася на списі з 1897 р. і була матеріялом у Думі при дебатах над законопроєктом про створення окремої холмської губернії, яку утворено в 1912 р. Ця статистична розвідка Францева є ще і сьогодні цінна для нас на Холмщині і Підляшші, як підстава для устійнення приблизного числа т. зв. "калакутів".
За основу статистичних обчислень числа українців у Галичині приймається число греко-католиків, яке сфалшовано ще найменше. Порівнюючи число греко-католиків з числом українців, устійнюємо приблизну вичату сфальшування, приймаючи згідно з дійсністю, що усіх римо-католиків з правила зачислювано до поляків. Не місце тут вичисляти статистичні сфальшування в його історичному ході від 1869 до 1931 р. в поодинокиx списах населення. Це вже зроблено деінде, а цікаві причинки до цього подав свого часу в українській пресі д-р Іван Німчук. Тут наведемо тільки наші цифрові статистичні втрати після останнього спису з 1931 p. з порівняння числа греко-католиків з числом українців. І так у львівському воєвідстві число греко-кат. В 1931 р. подано на 1.305.300=41,7%, українців 1.067.000=33,8%, цифра менша на 238.200; у станиславівському: 1,079.000=72,9% гр. кат., українців 1,028.900=68,9%, цифра менша на 50.100; в тернопільському: — 872.000=54,5% гр.-кат., українців 728.200=45,5 цифра менша на 143.000. Разом у всіх трьох східно-галицьких воєвідствах різниця між числом греко-католиків і числом українців сягає 431,300 і о таку щонайменше цифру сфальшовано тут число греко-католиків, записуючи їх як поляків. Майже не сфальшовано національної статистики на Лемківщині (краківське воєвідство), що однак з огляду на незначне число нашого тамошнього населення не має більшого значіння при останніх обчисленнях. Найбільше сфальшовано національну статистику в люблинському воєвідстві (Холмщина і Підляшшя). Там на 210.100 православних записано як українців тільки 73.700, себто 136.400 православних, отже приблизно дві третини загалу православного населення, записано як поляків. Тимсамим різниця між числом греко-кат. та православного населення (в люблинському воєвідстві 210.100 і у трьох східно-галицьких воєвідствах 11.800) і числом українців у тих чотирьох воєвідствах сягає 579.500. Коли до цього додамо біля 600.000 латинників у східній Галичині і коло 160.000 т. зв. калакутів на Холмщині і Підляшші, що їх записано як поляків, не зважаючи на їх безумовно українське походження і здебільша і української розговірної мови — то наша ефективна втрата в користь поляків при загальному списі в 1931 р. сягає — 1.339.500.
Ця втрата не сміє тепер повторити, бо умовини серед яких відбудеться спис населення є сьогодні інші, ніж були давніше. Одначе до цього мусимо відповідно приготовитися і важливу для нас подію — сумаричний спис населення в дні 1. березня 1943 р. використати так, щоб з неї не було для нас ніякої шкоди. В першу чергу мусимо знати постанови дотичного розпорядку, про що буде окрема стаття.
*) Dr. Józef Buzek. Wyniki spisu ludności w Galicji w 1900 r. wedlug narodowości i wyznania.
[Краківські вісті, 09.02.1943]
09.02.1943