В суботу подано рівночасно всїм трем більшим клюбам парляментарним до відомости проґраму правительственну. Над проґрамою вивязалась діскусія, котра в деяких клюбах продовжалась ще і на другім засїданю, та запали ухвали, яке становище займуть сторонництва супротив проґрами.
Рівнож і рускій клюб відбув нараду а про результат єї так телєґрафують нам з Відня:
"Засїданє руского клюбу відбуло ся при участи шести членів (посла Мандичевского доси у Відни нема). По переведеній діскусії запала одноголосна отся ухвала:
"Рускій клюб узнає змаганє правительства що-до переведеня заповіджених в проґрамі правительственній а від руского народу від давна домаганих реформ на поли економічнім, соціяльно-політичнім, судівничім і податковім — та буде річево трактувати дотичнi предложеня правительственні. Однак клюб не може заявити своєї згод що-до усуненя національних і політичних квестій та буде змагати до порішеня тих квестій після основних законів державних."
В клюбі сполученої лївицї презес д-р Плєнер, по відчитаню проґрами, предложив до ухвали отсю резолюцію:
"Проґрама правительства містить найперше запросини до утвореня коаліції сторонництв а відтак многі засади, котрими правительство має руководитись при веденю публичних справ.
Сполучена лївиця нїмецка завсїгди тої гадки, що коаліція піддержуючих державу а не надто різнячих ся партій могла би спровадити і запоручити успішний розвиток наших політичних і парляментарних відносин; однак не може входити в коаліцію, без пожертвованя своїх власних пересвідчень, з такими сторонництвами і послами, котрі супротив єї основних поглядів занимали доси противположне становище.
Партія приймає до відомости зміст проґрами правительственної і констатує, що ті уступи, котрі відносять ся до скріпленя заграничної політики і до правно-державних відносин з Угорщиною, до удержаня головних засад конституції, до удержаня національного status quo Нїмцїв, до правно-державного управильненя квестії язикової з застереженєм для нїмецкої мови окремого становища і до удержаня в силї закона шкільного для народних шкіл, відтак до удержаня соціяльного і віроисповідного мира, — відповідають основним поглядам партії за котрими она встоювалась завсїгди і буде встоюватись на будуще.
Натомість далеко идучі застереженя, зазначені в проґрамі, що-до прав екзекутиви і адміністраційної практики викликують поважні сумнїви; се відносить ся вже що-до квестії язикової, а що-до управи шкільної то мусимо заявити, що реліґійні чувства населеня, котрі високо цїнимо і хоронимо, не зазнають нїякого покривдженя від истнуючих законів державних і краєвих і длятого ми не могли би згодитись на нїяку адміністраційну практику, котра би противилась духови і змістови законодавства шкільного.
Партія заявляє при тій нагодї, що для порішеня одної з найважнїйших задач внутрішної політики, що-до котрої вже истнують зобовязаня, буде підпирати як доси так і на будуще з цїлим напором змаганя ческо-нїмецких послів до успішного продовженя акції угодової, именно в напрямі розмеженя округів в Чехії.
Політичне поведенє партії супротив правительства буде зависїти від способу виконаня засад, зазначених в проґрамі і взагалї від духа адміністрації; при нарадах над поодинокими предложенями правительственними заховає собі партія свобідну руку і буде руководитись змаганєм до підпираня реформ на поли економічнім, промисловім, торговельнім, соціяльно-політичнім, судівничім та податковім."
Отсю резолюцію принято одноголосно, а відтак запала ухвала, що клюб буде старатись о переведенє будь то вже поставлених будь то вже трактуючих ся внесень о безпосередньо виборах з сїльских громад, о палатах робітничих, о запевненю політичної репрезентації для робітничих верств та о реформі законодавства прасового.
Клюб Гогенварта відбув наради над проґрамою аж на двох засїданях. В часї читаня проґрами многі члени клюбу робили иронічні замітки. Ухвалено отсю резолюцію, поставлену ґр. Гогенвартом:
"Клюб консервативний приймає до відомости засади, якими правительство буде руководитись при своїй дальшій дїяльности, однак висказує жаль, що мусить піднести дуже поважні сумнїви що-до різних точок правительственної проґрами. Тож застерігаючи собі повну свободу що-до річевого розслїду предложень правительственних, не находить клюб на разї нїякої причини до зміни свого дотеперішного становища супротив правительства."
Коло польске відбуло свої наради при неповнім комплєтї членів, але при участи міністра Залеского. По відчитаню проґрами і по представленю Яворским, як розвивались подїї внутрішної політики від часу промови престольної, вивязалась довша діскусія. В тій діскусії забирав голос також міністер Залескій і давав поясненя що-до поодиноких точок проґрами. Ухвалено задержати в тайнї цїлу діскусію, а подати до загальної відомости оттак сформуловану резолюцію:
"Коло польске приймає до відомости предложену єму а на промові престольній оперту проґраму правительственну. Стоячи непохитно при засадах, котрими завсїгди руководило ся, коло польске заявляє готовість підпирати правительство після предложеної ним проґрами. Коло польске застерігає собі при проєктах до законів, які вже під тим взглядом внесли ся або мають внести ся, річевий их розслїд і рішенє."
З донесеня ґазет польских виходить, що уступ, де говорить ся о підпираню правительства після предложеної проґрами, принято не одноголосно, лиш 23 голосами, бо 17 голосів голосувало за пропущенєм слів "після проґрами". Рівнож мав запевнити міністер Залескій, що правительство анї не гадає про допущенє до якої реформи закона виборчого — і се успокоїло членів кола. Вкінци зазначують ґазети, що коло годячись на проґраму, віддало Поляків в Шлеску на поталу Нїмцям, — хоч з другої сторони осягають се, що в Галичинї буде status quo під взглядом язиковим і національним.
[Дѣло, 07.02.1893]
З великої хмари малий дощ — можна сказати про оголошену проґраму правительства і про заявленя поодиноких клюбів. Коли перед новим роком дійшло у внутрішній ситуації майже до неминучої крізи, удалось презідентови міністрів злагодити єї заявленєм, що правительство виготовить проґраму, після котрої буде можна сполучити умірковані елєменти в сталу більшість і заправити их до спільної роботи. І зачались переговори з проводирами трех більших клюбів. Переговори йшли досить пиняво, але все-таки йшли, і правительство могло вкінци виступити з проґрамою.
Ще в часї веденя переговорів передсказували як неурядові так навіть пів-урядові орґани що проґрама не осягне конкретної цїли, лиш уможливить роботу парляментарну на найблизшу пору, значить: для ухваленя буджету — а відтак треба буде щось нового вигадати і перевести, щоби машина державна не стала і дїйстно ті передсказаня сповнили ся.
Головне бажанє оголошеної проґрами — довести до якоїсь коаліції сторонництв — не лиш не найшла відгомону в сторонництвах парляментарних, але они вже з гори перейшли над ним до порядку дневного. Лише сполучена лївиця уважала за потрібне натякнути де-що про коаліцію, але зараз і застерегла ся, що не може війти в коаліцію з сторонництвами і послами, котрі супротив єї поглядів займають противположне становище. Розумієсь, лївиця мала на гадцї лише клюб Гогенварта, котрий дїйстно в теперішнім своїм складї не може надаватись до нїякої коаліції з лївицею, — про третій же складовий чинник в тій коаліції, про "коло" польске, лївиця була певна, що оно нахилить ся туди, куди вітер повіє, щоби лише не втратити назви: eine staatserhaltende Partei. Клюб Гогенварта і "коло" польске не уважали за потрібне анї згадати за коаліцію — і, як догадують ся, таке рішенє вийшло з довірочної наради презесів тих клюбів, ґр. Гогенварта і пос. Яворского. Так отже ґр. Таффе не може мати нїякої надїї на коаліцію, а тим самим і на сталу більшість парляментарну.
З повисшого виходило би, що і проґрама що-до поведеня правительства, з котрої вийшла конклюзія: довести до коаліції, — не повинна мати рації биту. Правительство вислухало бажань трех сторонництв, розважило их і вкінци уложило проґраму, оно найшлось в труднім положеню; як погодити з собою суперечні змаганя сторонництв — і длятого полишило собі фірточку, котрою могло би в крайній потребі, приперте до стїни, вицофатись. Сею фірточкою єсть зазначенє в проґрамі, що правительство застерігає собі право екзекутиви і адміністраційної практики. От се перша точка, що-до котрої сполучена лївиця піднесла свої сумнїви. Єсли та адміністраційна практика буде виходити в користь лївицї, тогдї лївиця буде підпирати правительство, єсли-ж правительство схотїло би взятись до мнимого вкороченя прав Нїмцїв, тогдї лївиця не хоче знати правительства. Заразом натякнула лївиця, в якім напрямі хотїла би бачити дїяльність правительства, а именно, щоби перевести ческо-нїмецку угоду і розмеженє судових округів в Чехії, бо що-до инших точок, н. пр. що-до дуалістичного устрою монархії, що-до національного status quo, лївиця вповнї вдоволена з правительственної проґрами.
Клюб Гогенварта зазначив в своїй резолюції, що мусить піднести поважні сумнїви що-до різних точок проґрами. В резолюції не вичислено подрібно, котрі се точки, бо мабуть треба би було вичислити всї точки, — так бодай показує ся з діскусії, яку переведено в клюбі над проґрамою. І так кн. Шварценберґ і ґр. Пальфі виступили в имени февдалів против точки, де говорить ся про правно-державне становище. Именно кн. Шварценберґ застеріг ся що-до уступів о незмінности конституції і о дуалізмі, бо як казав, єго партія має цїлком инші погляди в сих справах. Бар. Лєонарді в имени ческо-національної ґрупи піднїс, що в проґрамі неґуєсь всякі національні бажаня, а що Чехи не можуть зійти зі свого національного і правно-державного становища, то на случай переводженя проґрами они мусїли би перейти в опозицію. Посли Карльон і Діпавлі в имени клерикалів заявили, що не можуть зречи ся своїх прінципіяльних жадань в церковно-політичних справах, тож не годять ся на проґраму. Пос. Шуклє в имени полудневих Славян виступив против точки проґрами, де говорить ся о національнім status quo. Треба розрізнити в тім понятю, чи національне посїданє єсть de jure чи de facto. Проґрама спиняє національний розвиток упослїджених народностей, тож они мусять заявитись против проґрами. Єсли би клюб Гогенварта згодив ся на проґраму, тогдї полудневі Славяне виступлять з клюбу. Міністер Фалькенгайн старав ся успокоїти бесїдників що-до піднесених сумнївів, але нїхто не-притакнув єму. Коли-ж вкінци і ґp. Гогенварт заявив, що в проґрамі не увзгляднено єго домагань поставлених в часї переговорів і длятого він не бере нїякої одвічальности на себе, ухвалено резолюцію, котра рівняєсь майже відкиненю проґрами.
Резолюція "кола" польского випала, можна сказати, по гадцї правительства. "Коло" заявило готовість підпирати правительство на основі предложеної проґрами. Нїякого застереженя, нїякої самостійности не видко в ухваленій резолюції, лише слїпий послух для правительства. Вправдї та ухвала не перейшла одноголосно, тілько більшостію шести голосів, але ся опозиція не вийшла з яких прінципіяльних засад. В опозиції були посли: Стадницкій, Пининьскій, Козловскій, Водзицкій, супротивляючись словам "по мисли предложеної проґрами", бо, як казали, "коло" польске повинно підпирати кабінет ґр. Таффого не за-для проґрами, але навіть мимо проґрами, позаяк ґр. Таффе дає найлїпшу поруку доброї політики внутрішної в Австрії. Проґрама правительственна — після гадки тих панів — "за широка" і під ню можна би вложити много справ, як політичних так і соціяльно-економічних, на котрі не можна би пристати. Вправдї піднеслись в "колї" голоси, що годї пристати на уступи, де говорить ся про незмінність національного status quo, бо тогдї "не буде можна дійти до найменшого порозуміня з Русинами" анї встоюватись за правами Поляків в Шлеску — але се були лиш мимохідні голоси, а не провідна идея опозиції.
Клюб рускій, хоч і не зачислюваний з гори між staatserhaltende Parteien, відбув нараду над проґрамою і ухвалив таку резолюцію, котра вповнї відповідає поглядам і повазї руского народу. Що-до реформ на поли економічнім і соціяльно-політичнім зазначив рускій клюб готовість підпори, бо рускій нарід вже від давна сего домагаєсь, — але що-до цїлковитого залишеня квестій національних і політичних, то на се годї пристати заступникам народу руского. Згода на залишенє тих справ рівнялась би згодї на застій, — рускій нарід, пристаючи на національний status quo, спинив би свій дальшій розвиток і мав би звязані руки супротив Поляків. Длятого рішуче заявленє руского клюбу, що Русини будуть змагати до справедливого порішеня квестій національних і політичних після основних законів державних, приймає весь загал Русинів з повним признанєм для дїяльности і становища руских послів в радї державній.
[Дѣло, 08.02.1893]
08.02.1893