Помер Борис Стекляр, учасник облави на криївку Ніла Хасевича.

 

Колишній каґебіст Борис Стекляр, що був причетний до вбивства українського художника Ніла Хасевича та двох його побратимів 4 березня 1952 року під час облави на криївку, помер на 95-му році життя.

 

Про це йдеться у некролозі, опублікованому в офіційній газеті збройних сил Росії "Красная звєзда".

 

Полковник КҐБ Борис Стекляр. Знимка з інтерв'ю, опублікованого наприкінці 2014 року

 

Згідно з інформацією видання, Стекляр помер 18 січня після важкої хвороби.

 

"Світла пам'ять про відважного командира взводу фронтової розвідки, мужнього співробітника контррозвідки, що вміло виявляв у повоєнній Західній Україні залишену німцями аґентуру і зрадників, назавжди залишиться у наших серцях", – пише часопис російської армії.

 

Розстріляна друкарська боївка. Позначки розставили працівники архіву КҐБ. 1 – Ніл Хасевич (Бей-Зот), 2 – Антон Мельничук (Гнат), 3 – В’ячеслав Антонюк (Матвій). З архівної справи

 

У квітні 2017 року Генеральна прокуратура розпочала розслідування за фактом убивства художника Ніла Хасевича. Кримінальне провадження відкрили за заявою організації "Національний центр правозахисту", котрій раніше вдалося отримати частину архівних документів, які підтверджують, що операцією облави на криївку з Нілом Хасевичем і ще двома повстанцями у 1952 році керував Борис Стекляр.

 

"13 квітня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 8 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом вчинення в березні 1952 року працівниками управління міністерства безпеки умисного убивства двох і більше осіб на території Рівненської області", – ішлося у листі від Генеральної прокуратури.

 

В оприлюдненому торік документі – а йдеться про "спецповідомлення" "про ліквідацію члена крайового проводу ОУН на Північно-Західних українських землях – "Зота", він же "Рибак", датоване 11 березня 1952 року (тиждень по смерті Хасевича), – зазначено, що Борис Стекляр мав наказ на проведення операції проти художника: "Зокрема, для проведення цих заходів у селах Сухівці, Радухівка і Новосілки скерували оперативну групу у складі заступника начальника відділення 2-го відділу УМДБ капітана Стекляра, що входить у склад оперативної групи УМДБ, котра працює над пошуком "Крота" [...]".

 

 

У рапорті повідомлено, що під час облави на хуторі села Сухівці у криївку кинули дві гранати, а також здійснили два постріли із ракетниці. "Внаслідок цього один бандит був убитий, а два інших бандити, відмовившись здаватися, самі пострілялися", – ішлося у документі. У спецповідомленні була коротка довідка про Хасевича: "Серед ліквідованих бандитів упізнали: 1."Зот", він же "Рибак", "Бей", "КВ-37", "3-14" і "85-10" – Хасевич Ніл Антонович, 1905 р. народження, уродженець села Дюксин Деражнянського району Рівненської області, українець, походить із сім'ї священнослужителя, з вищою освітою, закінчив Варшавську академію образотворчого мистецтва [...]".

 

Борис Стекляр та представники його спецгрупи отримали заохочення за проведений напад. "В операції з ліквідації бандглаваря "Зота" і двох інших бандитів добре проявилися наступні оперативні працівники і військовики, котрих прошу заохотити указом МДБ УРСР: подякою і місячним окладом: капітана Стекляра Бориса Єфимовича – заступника начальника відділення 2-го відділу УМДБ Рівненської області [...]", – ішлося у спецповідомленні.

 

 

Особову справу 94-річного каґебіста Бориса Стекляра, причетного до вбивства Ніла Хасевича, намагалися спотворити чорнилом – на аркушах донедавна засекреченого документа, котрі стосуються винагород для спецслужбістів, замальовано декілька рядків у періоді, котрий охоплює 1952-1955 роки. Про це повідомляв директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, котрий отримав доступ до засекреченого донедавна документа й розпочав вивчати матеріали на Стекляра, що їх ветеран спецслужби намагався приховати через позов проти управління Служби безпеки України на Рівненщині.

 

"Окремі фрагменти документів густо зафарбовані чорнилом. У них – про "подвиги", за які керівництво КҐБ відзначало чекіста", – зазначив директор інституту.

 

Із копій, оприлюднених В'ятровичем, випливає, що в справі зафарбовано три рядки. У 1952 році (тобто у рік вбивства Хасевича) Стекляр отримав за невідомі заслуги "поощрєніє" розміром у місячну зарплатню, у 1954-му – 500 рублів, у 1955-му – додаткову зарплатню.

 

 

Влітку 2016 року Борис Стекляр намагався засекретити власну особову справу і звертався до суду з проханням, аби Феміда заборонила відкривати її для громадськості (хоча в радянські часи він хизувався спецоперацією з ідентифікації "Зота" і його знищення у Сухівцях, виступаючи у кількох книгах про діяльність чекістів). Як писав Український інститут національної пам'яті, у своєму позові колишній полковник КҐБ всупереч Закону України “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років” просив суд зобов’язати управління СБУ в Рівненській області не надавати його справи для ознайомлення громадськості. На саме засідання у Рівненському окружному адміністративному суді позивач не з’явився і згодом звернувся до суду із проханням залишити його справу без розгляду.

 

Раніше (а особливо у радянські роки) Стекляр не приховував своєї участі у вбивстві Ніла Хасевича. Історія спецоперації – від моменту отримання наказу знайти автора "антирадянських листівок" до встановлення імені Хасевича, розшифровки закодованої переписки між повстанцями і зрештою знахідки місця сховку художника – у деталях описана в мемуарах Стекляра у книзі "Чекісти розповідають", (том 6-ий; Москва, в-во "Совєтская Россія", 1985).

 

Згодом розділ цієї книги саме про замах на Хасевича надрукували у книзі "Зі щитом і мечем" про чекістів Рівненщини (Львів, в-во "Каменяр", 1988).

 

 

Восени 2013 року Стекляр дав інтерв'ю російському проектові "Я пам'ятаю", в котрому теж підтвердив участь у спецоперації. Каґебіст погоджувався на інтерв'ю за умови, що автор не питатиме про упівців (та й про вбивство Стекляр говорив неохоче, бо все, що йому хотілося розповісти, виклав у книзі), але заявив: "От вони зараз стверджують: "Хасевич-Хасевич, Хасевич-Хасевич, Хасевич те, Хасевич се". Чи вони знають, що Хасевич був аґентом СД?.. Тоді чомусь це було під секретом. Який сенс зараз про це мовчати. В УПА якого лиш мотлоху не було: із абверу, СС, СД... До речі, тому я ним і займався. Перший раз він "засвітився" ще у 1942 році", – пригадував каґебіст.

 

Ніл Хасевич, автор найвідоміших упівських листівок і малюнків, розробник повстанських бофонів (облігацій), був убитий 4 березня 1952 року разом із двома соратниками у криївці в селі Сухівці на Рівненщині. Тіла трьох убитих повстанців протягом кількох днів показували на площі у Клевані. (Про смерть Хасевича читайте у публікації Z: Загибель митця).

 

01.02.2018